У вас може бути міцна дружба
ІСНУЮТЬ певні перешкоди для дружби. По суті, Біблія передбачає що в ці «останні дні» не буде любові, дружби й вірності (2 Тимофія 3:1—5; Матвія 24:12). Такі обставини довели до небувалого поширення самотності. Одна людина сказала: «Коло моїх сусідів подібне до Ноєвого ковчегу. Якщо ти не в парі, то не можеш увійти в нього». У цьому не можна звинувачувати лише самотніх людей. По деяких частинах світу важко мати міцну дружбу, оскільки люди частіше перебираються з місця на місце, родини розвалюються, в містах нікому ні до кого немає діла й жити стає небезпечніше, а також залишається значно менше вільного часу.
Мешканець сучасного міста зустрічається з більшою кількістю людей за тиждень, ніж селянин XVIII сторіччя за рік, а то й за все своє життя! Але нині стосунки між людьми часто лише поверхові. Багато хто намагається повністю зайняти себе спілкуванням з іншими й докладає зусиль, щоб добре проводити час. А втім, ми мусимо визнати, що пустопорожні забави у погано вибраному товаристві нагадують ситуацію, коли тернина править за пальне. В Екклезіяста 7:5, 6 говориться: «Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних, бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце!» Тернина на короткий час може дати яскраве світло й тріскотливе вогнище, але воно ніколи не зігріє нас. Подібно тріскотливі й сміхотливі товариші можуть розважити нас на короткий час, але не позбавлять самотності й не задовольнять потреби в справжніх друзях.
Бути на самоті не те саме, що бути самотнім. Нам необхідно часом побути на самоті, щоб відсвіжитися й таким чином стати кращим другом. Багато людей, коли стикаються із самотністю, негайно шукають якоїсь електронної розваги. Одне дослідження виявило, що перегляд телепередач є однією з найбільш поширених реакцій на самотність. Однак дослідники дійшли висновку, що затяжний перегляд телепередач — це найгірше, що ми можемо робити, коли самотні. Телебачення викликає бездіяльність, нудьгу й фантазії, а також є поганим замінником особистого спілкування з людьми.
Фактично бути на самоті дуже добре, якщо ми проводимо цей час з користю. Ми можемо читати, писати листи, робити щось та відпочивати. Також коли ми на самоті, то можемо молитися до Бога, вивчати Біблію та роздумувати над нею (Псалом 63:7). Таким чином ми наблизимося до Бога Єгови, котрий може бути нашим найбільшим Другом.
Біблійні приклади дружби
Хоча добре бути привітним з багатьма людьми, Біблія нагадує нам, що «є й приятель, більше від брата прив’язаний» (Приповістей 18:24). Усі з нас потребують мати близьких друзів, котрі справді дбають про нас, дружба з якими приносить радість, мир та підкріпляє. Незважаючи на те що справжня дружба є рідкісною в наші дні, Біблія подає деякі приклади такої дружби в минулому. Приміром, між Давидом та Йонатаном була виняткова дружба. Чого ми можемо навчитися від них? Чому їхня дружба була міцною?
Перш за все, у Давида та Йонатана були важливі спільні інтереси. Над усе обидва вони були щиро віддані Богу Єгові. Побачивши Давидову віру в Бога та його вчинки на захист народу Єгови, «Йонатанова душа зв’язалася з душею Давидовою,— і полюбив його Йонатан, як душу свою» (1 Самуїла 18:1). Отже, спільна любов до Бога допомагає скріпити узи дружби.
Йонатан та Давид мали сильні особистості й жили за Божими принципами. Тому вони могли поважати один одного (1 Самуїла 19:1—7; 20:9-14; 24:7). Безсумнівно, це благословення мати побожних друзів, котрі керуються біблійними принципами.
Інші фактори також були важливими для дружби Давида та Йонатана. Їхні стосунки вирізнялися чесністю й відвертістю, вони довіряли одне одному. Йонатан вірно ставив інтереси Давида вище своїх. Він не страждав від заздрості через те, що Давидові було обіцяно царство, натомість він підтримував його емоційно й духовно. А Давид приймав його допомогу (1 Самуїла 23:16—18). Давид та Йонатан висловлювали один одному свої почуття прийнятним з погляду Біблії чином. Їхня побожна дружба ґрунтувалася на справжній вдячності й прихильності (1 Самуїла 20:41; 2 Самуїла 1:26). Вона була непорушною, бо обидва чоловіки залишалися вірними Богові. Застосування цих принципів на ділі може допомогти нам побудувати справжню дружбу.
Як розвивати дружбу
Чи ви шукаєте справжніх друзів? Можливо, вам не потрібно шукати далеко. Деякі з тих, з ким ви зустрічаєтеся дуже часто, можуть стати вашими друзями, та й вони самі можуть потребувати вашої дружби. Особливо щодо християнських братів мудро застосовувати пораду апостола Павла ‘розширятися’ (2 Коринтян 6:11—13). А втім, не турбуйтеся, якщо вдається не кожна спроба зав’язати міцну дружбу. Здебільшого потрібно часу, щоб розвинути дружбу, і не усі взаємини будуть однаково глибокі (Екклезіяста 11:1, 2, 6) Певна річ, для того щоб мати справжню дружбу, ми самі повинні бути неегоїстичними й дотримуватися Ісусової поради: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Матвія 7:12).
Кому потрібна ваша дружба? Окрім ваших ровесників, подумайте про молодших від вас та старших людей. Друзями були Давид та Йонатан, Рут і Ноомі, Павло й Тимофій, і між усіма ними була відчутна різниця у віці (Рут 1:16, 17; 1 Коринтян 4:17). Чи можете також і ви дружити з вдовами та іншими неодруженими людьми? Подумайте теж про тих, хто не довго мешкає у вашій місцевості. Можливо, вони втратили спілкування із більшістю своїх друзів, переїхавши в інше місце або змінивши спосіб свого життя. Не чекайте, щоб інші зверталися до вас. Якщо ми є християнами, то потрібно застосовувати Павлову пораду, аби мати міцну дружбу: «Любіть один одного братньою любов’ю; випереджайте один одного пошаною!» (Римлян 12:10).
Ми можемо вважати дружбу видом давання. Ісус сказав, що коли ми даємо, то люди будуть давати нам. Він теж вказав на те, що більше щастя давати, ніж приймати (Луки 6:38; Дії 20:35). Чи ви зустрічали людей іншого походження? Міжнародні конгреси Свідків Єгови довели, що люди з різних культур можуть мати між собою справжню і міцну дружбу, коли їх об’єднує поклоніння Богові.
Збереження дружби
На жаль, справжні на перший погляд друзі часом завдають болю одне одному. Згубна плітка, зраджене довір’я, відсутність вдячності — усе це може ранити, якщо походить від людини, яку ми вважали справжнім другом. Що ж можна зробити в такій ситуації?
Подавайте добрий приклад. Робіть усе можливе, щоб не завдати непотрібного болю. По деяких місцях загальнопоширене те, що друзі висміюють слабкості одне одного. Але різкість і хитрість не зблизить друзів, навіть якщо їм смішно, як може здаватися (Приповістей 26:18, 19).
Наполегливо працюй над тим, щоб зберегти дружбу. Часом між друзями виникають непорозуміння, коли вони сподіваються надто багато одне від одного. Хворий або заклопотаний серйозними проблемами друг, мабуть, не зможе виявляти стільки ж тепла, як завжди. У такі часи намагайтеся зрозуміти й підтримати.
Вирішуйте проблеми швидко й по-доброму. Якщо можливо, один на один (Матвія 5:23, 24; 18:15). Зробіть так, аби ваш друг був упевнений, що ви хочете зберегти добрі взаємини. Щирі друзі вибачатимуть одне одному (Колосян 3:13). Чи будете ви другом, який більше від брата прив’язаний?
Читати про дружбу і роздумувати над нею є тільки початком. Якщо ми самотні, діймо відповідно й тоді не будемо самотніми довго. Якщо ми докладемо зусиль, то зможемо знайти справжніх друзів. З деякими ми матимемо особливі стосунки. Але ніхто не замінить Бога, найбільшого Друга. Тільки Єгова може знати, розуміти й підтримувати нас у повній мірі (Псалом 139:1—4, 23, 24). Більше того, його Слово пропонує чудову надію на майбутнє — новий світ, де буде можливо мати справжніх друзів вічно (2 Петра 3:13).
[Ілюстрації на сторінці 5]
Давид та Йонатан мали справжню дружбу, яку також можемо знайти й ми.