Вони виконували волю Єгови

Дівчинка, яка говорила зі сміливістю

ПРОТЯГОМ десятого століття до н. е. були натягнені стосунки між Ізраїлем та Сирією. Війни стали настільки частими, що, коли три роки минуло без насилля, це послужило підставою для історичного запису (1 Царів 22:1).

У ті часи особливу загрозу становили сирійські банди мародерів, деякі з них нараховували сотні вояків. Ці воїни могли налітати та грабувати ізраїльтян, забираючи силоміць й поневолюючи багатьох людей, у тому числі й дітей.

Під час одного такого наскоку «мала дівчина» була нещадно відірвана від своєї богобоязливої сім’ї (2 Царів 5:2). Забрана до Сирії, вона була змушена жити серед тих, кого боялася і ніколи не знала,— серед людей, які поклонялися сонцю, місяцю, зіркам, деревам, рослинам і навіть камінню. Наскільки ці люди відрізнялися від її родини та друзів, які поклонялися одному правдивому Богу Єгові! Проте навіть у цьому незнайомому середовищі ця дівчинка виявила надзвичайну сміливість щодо поклоніння Єгові. Внаслідок цього вона змінила життя одної видатною офіційної особи, яка служила у сирійського царя. Подивімося як.

Сміливість вільно висловлюватися

Біблійний запис не подає ім’я цієї дівчинки. Вона стала служницею дружини Наамана, хороброго начальника війська царя Бен-Гадада II (2 Царів 5:1). Незважаючи на те що Нааман був дуже поважаною особою, у нього була огидна хвороба, проказа.

Можливо, що саме шанобливе ставлення цієї дівчинки спонукало Нааманову дружину довіритися їй. Жінка, мабуть, запитала дівчинку: «Що роблять для прокажених в Ізраїлі?» Ця ізраїльська дівчинка не засоромилась сміливо відповісти: «Коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прокази його!» (2 Царів 5:3).

Ці слова дівчинки не були сприйняті як дитяча фантазія. Навпаки, про них повідомили царю Бен-Гададу, який послав Наамана та інших людей у 150 кілометрову подорож до Самарії на пошуки того пророка (2 Царів 5:4, 5).

Зцілення Наамана

Нааман разом зі своїми людьми прибув до ізраїльського царя Єгорама, принісши із собою рекомендаційного листа від Бен-Гадада й велику кількість грошей у дар. Не дивно, що ідолопоклонник Єгорам не вірив Божому пророку, якому вірила ця служниця. Тож він думав, що Нааман прийшов розпалити ворожнечу. Коли Божий пророк Єлисей почув про Єгорамове побоювання, то одразу послав листа, попросивши царя направити Наамана до його дому (2 Царів 5:6—8).

Коли Нааман прибув до Єлисеєвого дому, цей пророк послав свого вісника, який сказав Нааманові: «Іди, і вимиєшся сім раз у Йордані, і вигоїться тіло твоє тобі,— й очистишся» (2 Царів 5:9, 10). Нааман роздратувався. Сподіваючись надприродного й показного зцілення, він запитав: «Чи є не ліпші Авана та Парпар, дамаські річки, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я вимитися в них, і стати чистим?» Нааман у гніві пішов геть від Єлисеєвого дому. Але коли Нааманові слуги стали умовляти його, він зрештою поступився. Після того як він занурився у річку Йордан сім разів, «сталося тіло його, як тіло малого хлопця,— і став він чистий» (2 Царів 5:11—14).

Повернувшись до Єлисея, Нааман сказав: «Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі!» Нааман поклявся, що «не буде вже приносити цілопалення та жертву іншим богам, а тільки Господеві [«Єгові», НС]» (2 Царів 5:15—17).

Урок для нас

Нааман не пішов би до пророка Єлисея, якби юна служниця не говорила сміливо. Сьогодні багато молоді діє таким же чином. У школі вони можуть бути в точенні учнів, які не цікавляться служінням Богові. Проте вони говорять їм про те, у що вірять. Дехто з них починає це робити ще з дитинства.

Розгляньмо випадок Александри, п’ятирічної дівчинки з Австралії. Коли вона почала ходити до школи, її мати домовилася з учителем пояснити йому про віру Свідків Єгови. І як же здивувалась мати Александри, коли вчитель сказав: «Я вже ознайомлений з певними вашими віруваннями й тим, що Александра буде й чого не буде робити у школі». Це дуже вразило матір Александри, оскільки в школі не було інших дітей Свідків. «Александра розповіла нам про свої вірування»,— пояснив учитель. Так, ця дівчинка вже тактовно порозмовляла зі своїм вчителем.

Такі юні люди говорять сміливо. Таким чином вони діють у згоді з Псалмом 148:12, 13: «Юнаки та дівиці, старі разом із дітьми,— нехай усі хвалять Господнє Ім’я, бо Його тільки Ймення звеличилось, величність Його на землі й небесах!»