Чи доля керує вашим життям?
«АЛА НО ДО». Мовою бамбара, якою говорять у Малі (Західна Африка), цей вислів означає: «Це діло рук Бога». У тій частині світу подібні гасла цілком звичайні. Існує схожа приказка мовою уолоф: «Ялла мо ко деф» (це зробив Бог). А ті, хто розмовляє місцевим діалектом догон, говорять: «Ама біре» (Бог спричинив це).
Такі вислови мають своїх двійників і в інших країнах. Коли хтось помирає чи стається якесь нещастя, можна часто почути приказки на зразок цих: «прийшов його час» або «така була Божа воля». У Західній Африці такі гасла, як «людина планує, а Бог правує», звичайно можна побачити на вивісках в магазинах та на засобах громадського транспорту. Для багатьох це лише образні вислови. Проте вони часто відображають глибоко вкорінений фаталізм.
Але що таке фаталізм? «Українська радянська енциклопедія» визначає його як «погляди, що грунтуються на визнанні панування над людиною і суспільством сліпих, невідворотних сил, які нібито наперед визначають їхню долю». Що це за «сили»? Тисячоліття тому вавилоняни вірили, ніби розташування зірок під час народження людини значно впливає на її долю. (Порівняйте Ісаї 47:13). Греки вважали, що людську долю тримають в руках три могутні богині, які прядуть, відмірюють та перерізають нитку життя. Але ідею, що Бог особисто визначає долю кожної людини, висунули теологи загальновизнаного християнства!
«Святий» Августин, наприклад, відкидав «хибні та шкідливі погляди» астрологів. З другого боку, він доводив, ніби «визнавати існування Бога і разом з тим заперечувати, що Він знає наперед події майбутнього, є найбільш очевидним проявом глупоти». За словами Августина, якщо Бог дійсно всемогутній, то він повинен «знати все до того, як воно станеться», не залишаючи «нічого непередбаченим». Але все ж таки Августин пристрасно доводив, що люди мають свободу волі, хоч Бог і знає наперед усе, що станеться («Боже місто», книга V, розділи 7—9, англ.).
Через декілька століть протестантський теолог Джон Кальвін розвинув цю ідею ще далі, доводячи, що деякі люди «приречені [Богом] стати дітьми й спадкоємцями небесного царства», тоді як інші приречені «відчути на собі його гнів»!
Сьогодні в існування долі серйозно вірять у багатьох частинах світу. Розгляньмо випадок, що стався з Усманом, юнаком із Західної Африки. Усман був одним з найкращих учнів у школі, але на одному із заключних іспитів він провалився. Після цього йому довелося залишитись на другий рік, але понад усе йому було соромно перед родиною та друзями. Один друг намагався потішити його, говорячи, що така була Божа воля. Мати Усмана також звинувачувала у невдачі сина долю.
Спочатку юнак з радістю вислуховував ці вияви співчуття. Зрештою, якщо Бог дійсно хотів, щоб він не склав іспиту, Усман нічого не міг вдіяти проти цього. Але його батько дивився на справу по-іншому. Він сказав юнакові, що не Бог, а сам Усман винен у провалі на іспиті. Усман не склав іспиту тільки тому, що приділяв навчанню недостатньо уваги.
Після цього віра Усмана в долю похитнулась, і він вирішив сам дослідити це питання. Ми запрошуємо вас зробити те саме й розглянути наступну статтю.