Вісники Царства сповіщають
В Ірландії далі проповідують біблійні істини
В ОСТАННІ роки на території мальовничого краю Ірландія часто відбувались великі заворушення. Водночас ірландці позитивно реагували на біблійну звістку надії, яку їм приносили Свідки Єгови. Це підтверджують наступні випадки з Ірландії.
■ У Дубліні один Свідок Єгови проповідував зі своєю маленькою донькою від дверей до дверей. Вони зустріли жінку на ім’я Кеті, яка була дуже зайнята своїми дітьми. Свідок запитав, чи могла б його донька, котра вчиться проповідувати, щось коротко розповісти їй. Кеті погодилась, і дівчинка зробила чіткий, добре продуманий вступ. Явна щирість і ввічливість дівчинки дуже вразила Кеті, і вона взяла біблійний буклет.
Кеті часто роздумувала про гарну підготовку й поведінку своєї юної гості. Вона сказала: «Я була вражена тим, наскільки цікаво й без зарозумілості розповідало це дівча. Тож я вирішила, що, коли наступного разу прийдуть Свідки Єгови, я вислухаю їх».
Тим часом Кеті переїхала в одне містечко, на південному заході Ірландії, поблизу кордону з графствами Корк і Керрі. Незабаром у її двері постукали Свідки Єгови й вона запросила їх до себе. Вона погодилась на регулярне вивчення Біблії й тепер приходить з декількома із своїх дітей на зібрання. Кеті глибоко вдячна тій дівчинці за її щире бажання ділитися доброю новиною.
■ У районі міста Талламора Свідки упродовж семи років розмовляли на біблійні теми з жінкою, яку звуть Джін. Інколи вона виявляла зацікавлення і брала літературу, але бувало, що її зацікавлення гасло. Одного дня, коли Свідок, яку звали Франсіс, прийшла зі своєю подружкою до Джін, та зустріла їх вкрай непривітно. «Хоч би що ми говорили,— повідомляє Свідок,— все її дратувало. Кінець кінцем вона сказала нам забиратися і гримнула дверима».
Франсіс питала себе, чи Джін поводитиметься так само під час наступних візитів. «Можливо, не варто більше приходити до неї, якщо звістка не цікавить її по-справжньому»,— думала Франсіс. Але вона розповіла про це своєму чоловікові Томасу, а він не втрачав надії. Якось, перебуваючи в цьому районі, вони відвідали Джін. Вона була привітною і взяла журнали «Вартова башта» й «Пробудись!». Наступні відвідини були такими ж приємними, й Томас з Франсіс розпочали з нею регулярне домашнє вивчення Біблії.
Чому відбулася така зміна? Джін пояснює, що в той день, коли вона так неввічливо обійшлася зі Свідками, вона тільки-но виписалася з дитинкою із пологового будинку. Через те що вона почергово годувала грудьми своє немовля та з ложки старшу дитину, то спала всього півтора години. «У той час мені менш за все хотілося розмовляти про релігію»,— говорить Джін.
Через два місяці Джін уже приходила на всі зібрання, а через чотири почала брати участь у проповідницькому служінні. Через десять місяців після початку біблійного вивчення вона охрестилася. Тепер власний досвід Джін стає їй у пригоді в служінні. Вона говорить: «Зустрічаючись з людиною, яка грубо ставиться до мене, я намагаюсь бути більш чуйною. Я завжди пам’ятаю про це. Можливо, ситуація цієї людини зміниться, коли я повернусь; може, вона ліпше почуватиметься і буде сприйнятливішою».