Біоетика й безкровна хірургія
ЗА ОСТАННІ роки відбувся безпрецедентний прогрес у галузі медицини. Однак цей прогрес у медицині частково створив проблеми етичного характеру.
Перед лікарями повстали такі дилеми: чи потрібно іноді відмовитись від інтенсивного методу лікування, так щоб пацієнт міг з гідністю померти? Чи може лікар відхилити певне рішення пацієнта, якщо, на його думку, для пацієнта так буде ліпше? До якої міри можна обмежувати медичне обслуговування, коли дороге лікування не для всіх доступне?
Такий комплекс питань розглядає дисципліна за назвою біоетика. Вона служить для того, щоб допомагати лікарям і науковцям вирішувати проблеми етики у зв’язку з біологічними дослідженнями та досягненнями медицини. Оскільки більшість складних питань вирішуються в лікарнях, чимало лікарень організували комітети біоетики. Здебільшого члени цих комітетів — серед них лікарі та юристи — відвідують семінари з біоетики, на яких аналізуються проблеми етики в медицині.
На цих семінарах часто розглядаються такі питання: до якої міри лікарі повинні поважати погляди Свідків Єгови, котрі не погоджуються на переливання крові головним чином з релігійних причин? Чи повинен лікар робити пацієнту переливання проти його волі, якщо з медичного погляду це здається «доцільним»? Чи етично робити переливання так, щоб пацієнт про це не знав, і вважати, що «коли він не знає, то не переживатиме душевного болю та образи»?
Щоб правильно вирішувати такі питання, лікарям потрібно мати об’єктивне розуміння позиції Свідків. Зі свого боку Свідки Єгови охоче роз’яснюють лікарям про свої переконання, оскільки вони знають, що взаєморозуміння може допомогти уникати конфронтацій.
Обмін думками
Відомий іспанський фахівець з біоетики професор Дієґо Ґрасія вирішив організувати для своєї групи таку дискусію. «Було б дуже доречно дати вам [Свідкам Єгови] можливість поділитися своїми зауваженнями... з огляду на труднощі, які ви маєте у зв’язку з переливанням крові»,— сказав професор.
Отже, 5 червня 1996 року в університет Комплутенсе у Мадриді (Іспанія) були запрошені три представники Свідків Єгови, щоб роз’яснити свою позицію. На зустріч прийшли коло 40 лікарів та інших фахівців.
Після того як Свідки зробили короткий вступ, почалась частина засідання з запитаннями. Усі присутні погодилися, що повнолітні пацієнти повинні мати право відмовлятися від певного методу лікування. Група також визнала, що переливання ні в якому разі не слід робити без свідомої згоди пацієнта. Але деякі погляди Свідків були для них не зовсім зрозумілими.
Одне з питань стосувалося грошей. Часом для безкровної хірургії потрібне спеціальне обладнання, наприклад у лазерній хірургії, а також дорогі медикаменти, такі, як еритропоетин, що стимулює утворення червонокрівців. Один лікар висунув припущення, що Свідки, відмовляючись від недорогого методу (гомологічна кров), сподіваються від служби охорони здоров’я надання їм особливих привілеїв.
Представник Свідків, визнаючи, що питання грошей важливе для лікарів, звернув увагу на опубліковані результати досліджень, в яких аналізувалися приховані додаткові затрати при переливанні гомологічної крові. Сюди входять витрати на лікування ускладнень, спричинених переливанням, а також втрата прибутків від особи, яка тимчасово непрацездатна через такі ускладнення. Було наведено один висновок широкомасштабних досліджень у Сполучених Штатах Америки, який виявляє, що звичайна одиниця крові коштує лише 250 доларів, але з усіма іншими витратами вона фактично коштує 1300 доларів — сума більш ніж у п’ять разів вища від початкової. Отже, коли розглянути всі фактори, то очевидно, що безкровна хірургія економічно вигідніша. До того ж, більшість так званих додаткових витрат на проведення безкровної хірургії пов’язані з устаткуванням, яке, зрештою, можна використовувати багато разів.
Кількох лікарів цікавило інше питанням, а саме: тиск з боку співвіруючих. Вони поцікавилися, що сталося б, якби хтось зі Свідків почав вагатися і погодився б на переливання крові? Чи його вигнали б зі спільноти Свідків?
Реакція залежала б від конкретної ситуації, оскільки непокора до Божого закону — це серйозна справа, яку повинні розглядати старійшини збору. Свідки бажають допомагати кожному, хто переніс болісну, небезпечну для життя операцію і хто погодився на переливання. Напевно, такий Свідок почуватиметься дуже погано й матиме сумніви щодо своїх стосунків з Богом. Така особа, можливо, потребує допомоги та розуміння. Оскільки основою християнства є любов, старійшини при будь-якому судовому розгляді виявлятимуть як непорушність, так і милосердя (Матвія 9:12, 13; Івана 7:24).
— Чи не будете ви згодом міняти свою позицію щодо етичних питань?— запитав один професор біоетики, який приїхав зі Сполучених Штатів Америки.— Останніми роками інші релігії зробили це.
Йому пояснили, що ставлення Свідків до святості крові — це швидше питання доктрини, а не етична позиція, котра може періодично змінюватись. Біблійний наказ є конкретним, він не дає місця для компромісу (Дії 15:28, 29). Порушення цього божественного закону таке ж неприйнятне для Свідків, як і ідолопоклонство або розпуста.
Свідки Єгови дуже цінують те, що лікарі, наприклад ті, що були присутні на мадридському семінарі з біоетики, готові поважати право Свідків домагатися альтернативного лікування, яке не суперечить їхнім ґрунтованим на Біблії переконанням. Безперечно, біоетика й далі відіграватиме важливу роль у поліпшенні стосунків між лікарями та пацієнтами і сприятиме тому, що більше поважатимуться бажання пацієнтів.
За словами відомого іспанського лікаря, медики завжди мусять пам’ятати, що вони «працюють з недосконалим устаткуванням і використовують недосконалі засоби лікування». Тому їм потрібно «усвідомлювати, що любов повинна завжди досягати того, чого не можуть досягнути знання».