Як виховувати своє сумління

«ХТО чисте сумління має, той спокійно спать лягає». Це старе прислів’я наголошує на важливому факті: коли ми слухаємося голосу свого сумління, то маємо внутрішній спокій та гармонію.

Але не всі хочуть його слухатися. Адольф Гітлер проголосив, що його місією є звільнити людину від ганебної химери, або омани, названої сумлінням. Його правління терору являє собою жахливу картину того, наскільки жорстокою може стати людина, коли вона зречеться свого сумління. Але такими ж немилосердними є багато брутальних злочинців сьогодні, що ґвалтують і вбивають без жодного жалю. Чимраз більше злочинів скоюють зовсім юні. А в одній книжці, яка вивчає це явище, є підзаголовок «Діти без сумління».

Тимчасом як більшість людей ніколи б і не подумали вчиняти насильницьких злочинів, багато з них говорять неправду, займаються статевою неморальністю та шахрайством, при цьому не відчувають жодних докорів сумління. Мораль занепадає по цілій землі. Говорячи про велике відступництво від правдивого поклоніння, апостол Павло написав, що декотрі християни піддадуться світському впливу й ‘спалять своє сумління’ (1 Тимофія 4:2). Небезпека зіпсуття сьогодні, в ці «останні дні», є ще більшою (2 Тимофія 3:1). Тому християни повинні докладати всіх зусиль, щоб берегти своє сумління. Ми це можемо робити, виховуючи й розвиваючи його.

Розум, серце й наше сумління

Апостол Павло сказав: «Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого» (Римлян 9:1). Отже, сумління може свідчити. Воно може досліджувати поведінку й схвалювати або засуджувати її. Наше відчуття правильного і неправильного головним чином заклав у нас наш Творець. І все ж таки наше сумління можна формувати й виховувати. Як? Набуваючи точного знання з Божого Слова. «Перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале»,— говорить апостол Павло (Римлян 12:2, Хом.). У міру того як ви вкорінюєте у свій розум Божі думки та його волю, ваше сумління стає побожнішим.

Свідки Єгови допомагають мільйонам людей по цілому світі пізнавати Бога Єгову та Ісуса Христа (Івана 17:3). За допомогою безплатного біблійного вивчення вони навчають щиросердих людей норм Бога Єгови щодо статевого життя, вживання алкогольних напоїв, подружнього життя, бізнесових справ і безлічі інших речейa (Приповістей 11:1; Марка 10:6—12; 1 Коринтян 6:9, 10; Ефесян 5:28—33). Набуття такого знання — важливий крок для розвитку побожного сумління (Филип’ян 1:9). Звичайно, навіть після того, як християнин здобув тонке розуміння Біблії, він повинен регулярно живити свій розум думками з Божого Слова, щоб його сумління залишалося ясним (Псалом 1:1—3).

Біблія також пов’язує сумління із символічним серцем, що включає в себе наші почуття та емоції (Римлян 2:15). Якщо ми хочемо, щоб сумління діяло належним чином, наш розум і серце повинні гармонійно співпрацювати. Для цього потрібно не просто закладати в розум інформацію. Ви також повинні формувати своє серце — свої внутрішні почуття, прагнення й жадання. Тому в книзі Приповістей використовуються такі вислови, як «серце прихилиш», «справляй серце твоє» й «поклади своє серце» (Приповістей 2:2; 23:19, Хом.; 27:23). Для цього потрібно роздумувати над Святим Письмом. «Роздумую й над усіма ділами твоїми, і міркую над учинками твоїми»,— говориться у Псалмі 77:13, (Хом.). Роздуми допомагають нам впливати на свої найпотаємніші почуття й спонуки.

Припустімо, що у вас є згубна звичка, скажімо, пристрасть до тютюну. Як і більшість людей, ви, безсумнівно, усвідомлюєте, наскільки це небезпечно для здоров’я. Але, незважаючи на наполягання друзів і сім’ї, вам дуже важко кинути курити. Як роздуми над біблійною звісткою можуть загострювати ваше сумління щодо цього?

Спробуйте, наприклад, пороздумувати над словами апостола Павла з 2 Коринтян 7:1: «Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа,— і творімо святиню у Божім страху!» Постарайтеся охопити значення цих слів. Запитайте себе: «Про які «обітниці» говорить Павло?» Читаючи цей вірш у його контексті, ви помітите, що в попередніх віршах говориться: «Вийдіть... з-поміж них та й відлучіться,— каже Господь,— і не торкайтесь нечистого,— і Я вас прийму, і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете,— говорить Господь Вседержитель!» (2 Коринтян 6:17, 18).

Павлів наказ ‘очистити себе від нечисти’ тепер має додаткову силу! Те, що Бог обіцяє ‘прийняти нас’, тобто взяти нас під свій захист, є могутньою спонукою до очищення. «Чи мені не було б приємно мати з ним такі близькі взаємини, які має син або донька зі своїм батьком?» — можете запитати ви себе. Чи ж не приваблює сама думка про те, що вас ‘прийме’ або любитиме мудрий, сердечний Бог? Якщо ця думка здається чужою для вас, подивіться, як сердечні батьки виражають свою любов і почуття їхнім дітям. Тепер уявіть, що такі узи існують між вами та Єговою! Чим більше ви роздумуєте про це, тим більше зростає прагнення до таких взаємин.

Але зауважте, близькість з Богом можлива тільки тоді, коли ви ‘не торкаєтесь нечистого’. Запитайте себе: «Чи пристрасть до тютюну не належить до того «нечистого», яке засуджує Бог? Чи вживання тютюну не є ‘нечистю тіла’, через яку я наражаюсь на всілякі захворювання? Оскільки Єгова чистий, або «святий», Бог, чи він схвалюватиме те, що я свідомо забруднююсь?» (1 Петра 1:15, 16). Зверніть увагу, що Павло також попереджає про ‘нечисть духа’, або забруднення схильності розуму. Запитайте себе: «Чи ця пристрасть опановує моїм мисленням? Як далеко я заходжу, аби тільки заспокоїти свою жадобу, можливо, за рахунок мого здоров’я, сім’ї або навіть становища перед Богом? До якої міри я дозволяю своїй пристрасті до тютюну руйнувати моє життя?» Тверезі відповіді на ці болючі питання можуть дати вам достатньо мужності, щоб кинути це!

Звичайно, щоб покінчити з пристрастю до тютюну, вам, напевно, потрібно допомоги й підтримки інших. Але роздуми над Біблією можуть багато в чому допомогти у вихованні й розвитку вашого сумління, щоб звільнитися від згубної звички.

Коли ми помиляємося

Незважаючи на всі наші намагання поводитись правильно, інколи недосконалість таки перемагає нас і ми помиляємось. Тоді нас турбує сумління, але існує спокуса присипляти його. Або ж ми можемо настільки знеохотитись, що ладні полишити служіння Богові. А втім, пригадайте приклад царя Давида. Після того як він вчинив перелюб з Вірсавією, сумління почало гризти його. Він так описує свої муки: «Рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху» (Псалом 32:4). Чи ж не болісно? Безперечно! І все-таки глибокий побожний смуток спонукав Давида покаятись і примиритися з Богом. (Порівняйте 2 Коринтян 7:10). Давидове відчайдушне благання про прощення є переконливим доказом його щирого покаяння. Оскільки Давид прислу́хався до голосу свого сумління, він отримав допомогу, щоб змінитися, і зрештою радість повернулась до нього (Псалом 51).

Те саме може статися і сьогодні. Декотрі особи в минулому вивчали Біблію зі Свідками Єгови, але припинили вивчення, з’ясувавши, що їхній спосіб життя суперечить високим нормам Бога. Можливо, вони жили з особою протилежної статі без офіційного шлюбу або були рабами аморальних звичок. Їм докучало сумління!

Якщо ви в такій ситуації, візьміть до уваги слова апостола Петра, сказані в день П’ятидесятниці. Коли він виявив гріхи своїх земляків, євреїв, «вони серцем розжалобились». Замість опустити руки, вони прислухались до Петрової поради покаятися й отримали Боже схвалення (Дії 2:37—41). Ви можете зробити те саме! Не покидайте правди через муки сумління, навпаки, нехай сумління спонукає вас ‘покаятись та навернутися’ (Дії 3:19). Виявляючи рішучість і докладаючи всіх зусиль, ви можете зробити необхідні зміни, щоб отримати Боже схвалення.

«Майте добре сумління»

Чи ви тільки-но починаєте дізнаватися про шляхи Єгови, чи вже багато років є досвідченими, зрілими християнами, було б доречно прислуха́тися до Петрового заохочення: «Майте добре сумління» (1 Петра 3:16). Воно не тягар, а достоїнство. Виховуйте його, живлячи свій розум і серце мудрістю з Божого Слова, Біблії. Слухайтеся свого сумління, коли воно попереджає вас. Майте глибокий душевний спокій, що його може принести слухняність голосу сумління.

Слід визнати, що не так уже й легко виховувати й формувати своє сумління. Однак ви можете молитися до Бога Єгови про допомогу. З допомогою Бога ви зможете служити йому «від... доброго сумління, і нелукавої віри» (1 Тимофія 1:5).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 6]

Читання Божого Слова та роздуми над ним допомагають нам виховувати своє сумління.