Винагороди за шанування літніх батьків

СПРАВЖНІ поклонники Бога поважають, шанують і доглядають своїх літніх батьків, тому що люблять їх. Це частина їхнього поклоніння. Біблія каже: «Нехай [діти і внуки] учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно» (1 Тимофія 5:4). Молоді ми чи старі, нам потрібно «віддячуватися» своїм батькам, дідусям та бабусям. Таким чином ми виявляємо цінування їхньої любові, тяжкої праці та піклування про нас, коли ми були маленькими. Ми ж завдячуємо їм самим своїм життям!

Зауважте, що «Богові вгодно», аби ми віддячувались батькам та дідусям з бабусями. І це пов’язується з побожністю. Отже, якщо ми додержуємось цієї поради, то отримуємо винагороди, знаючи, що робимо вгодне Богові. А це приносить радість.

Давання іншим приносить радість, особливо коли даємо тим, хто щедро дає нам (Дії 20:35). Яка ж велика винагорода є в тому, щоб діяти згідно з біблійним принципом: «Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила»! (Приповістей 23:25).

Як же нам віддячуватись своїм батькам, дідусям і бабусям? Трьома способами: матеріально, емоційно і духовно. Кожен із цих способів приносить свої винагороди.

Матеріальне давання

Люди, які служать Богові, знають, що потрібно дбати про близьких членів сім’ї у матеріальному плані. Апостол Павло казав: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тимофія 5:8).

Подружжя Тунджі і Джой живуть у Західній Африці. Хоча їм самим скрутно в матеріальному плані, вони запросили літніх батьків Джой поселитися з ними. Батько був хворий і через деякий час помер. Тунджі розповідає: «Коли тато помер, мама обняла мою дружину і сказала: «Ти зробила все, що було в людських силах. Тобі не слід почуватися винною в смерті батька». Нам бракує тата, але приємно знати, що ми купували йому найкращі ліки і завжди намагалися робити все, щоб він відчував себе потрібним; ми з усіх сил старалися сповнити відповідальність, дану нам від Бога. Ми задоволені, що зробили це».

Звичайно, не кожен у стані допомагати іншим матеріально. Один чоловік з Нігерії каже: «Якщо чоловік не може утримувати себе самого, як він може утримувати іншу особу?» У багатьох країнах ситуація з кожним роком, можливо, ставатиме ще важчою. Організація Об’єднаних Націй передбачає, що невдовзі половина населення субсахарської Африки житиме в цілковитій бідності.

Якщо ви самі живете бідно, то вас може потішити правдива історія про бідну вдову. Коли Ісус був на землі, він бачив, як одна вдова вкинула маленьку пожертву в храмову скарбницю. Вона дала тільки «дві лепті». Все-таки, знаючи її ситуацію, Ісус сказав: «Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх! Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала» (Луки 21:1—4).

Так само, якщо ми докладаємо всіх зусиль, щоб піклуватися своїми батьками, дідусями й бабусями матеріально, навіть, якщо ця допомога невелика, Єгова бачить і цінує це. Він не сподівається від нас того, що є понад наші сили. Мабуть, наші батьки, дідусі й бабусі вважатимуть так само.

Емоційне давання

Дбати про батьків, дідусів та бабусь означає щось більше, ніж лише задовольняти їхні матеріальні потреби. Усі ми маємо емоційні потреби. Усі, в тому числі літні особи, хочуть почуватися любимими, потрібними і цінними членами сім’ї.

Мері, яка живе в Кенії, три роки доглядає свою літню свекруху. Мері каже: «Крім того, що ми забезпечуємо її матеріальні потреби, ми завжди розмовляємо з нею. Мама не може багато зробити по дому, але ми ведемо розмови і вже стали близькими друзями. Деколи ми розмовляємо про Бога, деколи про наших колишніх знайомих. Хоча їй вже за 90, у неї чудова пам’ять. Вона згадує і розказує про час перед 1914 роком, коли вона була маленькою дівчинкою».

Мері продовжує: «Доглядати стареньку особу нелегко, але її перебування з нами принесло великі винагороди. Ми маємо мир і злагоду в сім’ї. Мої вчинки допомогли іншим членам родини також розвинути дух давання. Чоловік більше поважає мене. І коли мама чує, що хтось розмовляє зі мною різко, вона швидко стає мені на захист. Ніхто не може сказати мені гострого слова в її присутності!»

Духовне давання

Матеріальне й емоційне давання приносить великі винагороди тому, хто дає; те саме можна сказати і про духовне давання. Апостол Павло писав до християнського збору в Римі: «Прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас, цебто потішитись разом між вами спільною вірою — і вашою, і моєю» (Римлян 1:11, 12).

Так само підбадьорення часто стає взаємним, коли йдеться про духовне давання літнім особам, які служать Богові. Осонду, який живе в Нігерії, розповідає: «Що найбільше цікавить мене у моїх взаєминах з дідусем і бабусею, то це можливість заглянути в минуле. Дідусь із захопленням розповідає про територію, в якій повночасно служив у 50-х і 60-х роках. Він порівнює теперішню організацію збору з тим, якою вона була, коли він став Свідком. Ці розповіді допомагають мені в піонерському служінні».

Інші члени християнського збору також можуть брати участь у духовному даванні літнім особам. Тунджі, згаданий раніше, розповідає, як це було в їхньому зборі: «Молодий піонер, який отримав призначення виголосити публічну промову, прийшов до тата з планом своєї промови, щоб він допоміг йому підготуватися. Прийшов також ведучий вивчення «Вартової башти» і спитав тата: «Ти маєш досвід. У чому, на твою думку, я міг би поліпшитись?» Тато дав цьому старійшині практичну пораду. Брати кілька разів згадували татове ім’я у зборових молитвах. Усе це дає йому відчуття, що він потрібен».

Добра поведінка приваблює людей до Бога

Деколи, виявляючи честь і любов своїм батькам, дідусям і бабусям, ми приваблюємо цим людей до Бога. Апостол Петро писав: «Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога» (1 Петра 2:12).

Ендрю, християнський старійшина з Західної Африки, двічі на тиждень їздив за 95 кілометрів, щоб доглядати свого хворого батька, який не був віруючим. Він розповідає: «Коли я став Свідком Єгови, батько дуже противився. Але побачивши, як я доглядав його під час хвороби, він почав казати моїм молодшим братам і сестрам: «Переходьте в релігію свого брата!» Це було для них доброю спонукою, і сьогодні всі дев’ятеро дітей мого батька є Свідками Єгови».

Шанувати літніх батьків і доглядати за ними може бути важко, особливо в економічно тяжкі часи. Але, намагаючись робити це, християни отримують багато винагород. Понад усе, вони мають радість від давання і є задоволені, бо знають, що тішать Бога Єгову, котрий сам є «Отцем усіх» (Ефесян 4:6).

[Рамка на сторінці 6]

Божі поради тим, про кого піклуються, і тим, хто піклується

Будьте підбадьорливими. «Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування» (Римлян 15:2).

Будьте непохитними. «Роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (Галатів 6:9).

Будьте смиренними. «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе» (Филип’ян 2:3).

Будьте доброчинцями. «Ніхто хай не шукає для себе користі, лише — для другого» (1 Коринтян 10:24, Хом.).

Будьте поміркованими. «Ваша лагід- ність [«поміркованість», НС] хай буде відома всім людям» (Филип’ян 4:5).

Будьте співчутливими. «Ви один до одного будьте ласкаві, співчутливі, прощаючи один одному» (Ефесян 4:32, Дерк.).

[Ілюстрація на сторінці 7]

Молодшим старійшинам буде корисним досвід старших.