Аристарх. Вірний друг

СЕРЕД багатьох довірених співробітників апостола Павла був чоловік на ім’я Аристарх. Що приходить вам на думку, коли ви чуєте його ім’я? Чи ви щось пам’ятаєте про нього? Чи ви можете сказати, яку роль він відігравав у ранній християнській історії? Хоча Аристарх, можливо, не належить до тих біблійних персонажів, з якими ми найкраще знайомі, він все-таки фігурує у кількох епізодах, описаних у Християнських грецьких Писаннях.

Хто ж такий Аристарх? Які взаємини пов’язували його з Павлом? Чому можна сказати, що Аристарх був вірним другом? І чого ми можемо навчитися з його прикладу?

Аристарх раптово з’являється в літописі книги Дії апостолів серед шуму і замішання ошалілого натовпу в місті Ефесі (Дії 19:23—40). Виготовлення срібних храмків фальшивої богині Артеміди було прибутковою справою для Дмитра та інших ефеських сріблярів. Тому, коли через проповідування Павла багато людей в Ефесі покинуло нечисте поклоніння цій богині, Дмитро підняв переполох серед інших майстрів. Він сказав їм, що Павлове проповідування не лише загрожує їхньому матеріальному добробуту, але навіть ставить під загрозу поклоніння Артеміді.

Не знайшовши Павла, розлючений натовп силою притягнув його друзів, Аристарха і Гая, в театр. Оскільки вже ці двоє були у великій небезпеці, Павлові друзі попросили його не йти в театр і не ризикувати ще й своїм життям.

Уявіть себе у тій ситуації. Протягом близько двох годин ошалілий натовп кричав: «Артеміда ефеська велика!» Аристархові та Гаєві було, мабуть, дуже страшно потрапити в руки фанатичного натовпу без можливості навіть виступити на свій захист. Вони, очевидно, вже й не думали вийти звідти живими. На щастя, все закінчилося благополучно. Лука настільки виразно описав ці події, що деякі дослідники зробили висновок, що він почерпнув відомості від очевидців, можливо, навіть від Аристарха та Гая.

Те замішання зрештою втихомирив міський писар. Аристарх та Гай, напевне, з величезним полегшенням слухали, як він об’єктивно визнав їхню невинність і як потроху вщухав галас.

Як би ви почувалися після такого випадку? Чи ви вирішили б, що місіонерське служіння з Павлом не для вас, що воно занадто небезпечне, і що вам краще пошукати собі спокійнішого життя? Аристарх так не думав! Будучи родом із Солуня, він вже, мабуть, добре знав про небезпеки, пов’язані з проголошенням доброї новини. Коли Павло проповідував у його місті кілька років раніше, там теж вибухнув заколот (Дії 17:1—9; 20:4). Аристарх вірно супроводжував Павла.

З Греції до Єрусалима

Через кілька місяців після бунту сріблярів Павло був у Греції і збирався по дорозі до Єрусалима заїхати в Сирію, коли «змову на нього вчинили юдеї» (Дії 20:2, 3). Хто був з Павлом у цей небезпечний момент? Аристарх!

Через цю нову загрозу Павло, Аристарх та їхні товариші змінили свої плани і спершу поїхали через Македонію, тоді кількома етапами пропливли вздовж узбережжя Малої Азії і зрештою з Патари відпливли кораблем до Фінікії (Дії 20:4, 5, 13—15; 21:1—3). Очевидно, мета цієї подорожі полягала в тому, щоб привести пожертви християн Македонії та Ахаї нужденним братам в Єрусалимі (Дії 24:17; Римлян 15:25, 26). Подорожувало досить багато чоловік, можливо тому, що їм доручили цю відповідальність різні збори. Звичайно, такою великою групою подорожувати було безпечніше.

Аристарх мав великий привілей супроводжувати Павла з Греції в Єрусалим. Їхня наступна подорож була з Юдеї в Рим.

Подорож до Рима

Цього разу обставини були зовсім іншими. Павло два роки перебував під арештом у Кесарії, подав апеляцію до кесаря і його мали в кайданах відправити в Рим (Дії 24:27; 25:11, 12). Спробуйте уявити собі, як почувалися Павлові товариші. Подорож з Кесарії до Рима мала бути довгою та емоційно виснажливою, і не було відомо, чим вона закінчиться. Хто міг поїхати з Павлом, щоб підтримувати його й допомагати йому? Для цього було вибрано двох чоловіків, або вони зголосилися самі. Це були Аристарх і Лука, який написав книгу Дії (Дії 27:1, 2).

Як Лука та Аристарх змогли потрапити на той самий корабель на першому ж етапі подорожі до Рима? Історик Джузеппе Ріккотті пропонує таке пояснення: «Ці двоє чоловіків сіли на корабель як приватні особи... або, більш вірогідно, були пропущені доброзичливим сотником, який зробив вигляд, що вважає їх Павловими рабами, оскільки закон дозволяв римському громадянинові мати при собі пару рабів для прислуги». Як же вони підбадьорили Павла своєю присутністю і словами!

Лука та Аристарх виявили свою любов до Павла за власний кошт і на власний ризик. Під загрозою було навіть їхнє життя, коли вони разом зі своїм ув’язненим товаришем потрапили в корабельну аварію коло острова Мальта (Дії 27:13—28:1).

«Співв’язень» Павла

Коли Павло писав своє послання до Колосян і до Филимона в 60—61 роках н. е., Аристарх та Лука все ще були з ним у Римі. Аристарха та Епафраса названо ‘співв’язнями’ Павла (Колосян 4:10, 14, УКУ; Филимона 23, 24). Деякий час Аристарх, очевидно, поділяв з Павлом тюремні узи.

Хоча Павло був в’язнем у Римі принаймні два роки, йому дозволили жити під вартою у власному найнятому домі, де він міг проголошувати добру новину своїм відвідувачам (Дії 28:16, 30). Аристарх, Епафрас, Лука та інші у той час прислуговували Павлові, допомагаючи йому і підтримуючи його.

«Відрада»

Яка картина вимальовується, коли розглянути різні епізоди, в яких Аристарх фігурує в натхненому біблійному описі? За словами письменника В. Д. Томаса, Аристарх «виділяється як чоловік, що міг мужньо зустріти переслідування і вистояти у ньому з непорушною вірою та незмінним бажанням служити. Він виділяється як чоловік, що любив Бога не тільки у добрі часи, коли в чистому небі світило сонце, але також у час нападів і бур».

Павло каже, що Аристарх та інші були для нього «відрадою» (грецьке па·ре·ґо·рı́·а), тобто джерелом потіхи (Колосян 4:10, 11, УКУ). Аристарх потішав і підбадьорював Павла, і отже, був справжнім другом у біді. Провівши кілька років у товаристві апостола і в дружніх стосунках з ним, він, мабуть, зазнав багато радості і збагатився духовно.

Можливо, ми не потрапимо в такі ж надзвичайні обставини, як Аристарх. Однак подібна вірність і відданість Христовим духовним братам та організації Єгови необхідна сьогодні усім членам християнського збору. (Порівняйте Матвія 25:34—40). Рано чи пізно хтось із наших співпоклонників зазна́є лиха чи горя, можливо, через смерть близької особи, хворобу або інші випробовування. Якщо ми будемо відданими їм, допомагаючи, потішаючи і підбадьорюючи їх, то знайдемо радість і докажемо, що є вірними друзями. (Порівняйте Приповістей 17:17; Дії 20:35).