Ви можете зробити духовний поступ

СПРАВЖНЮ цінність важко побачити. Особливо це стосується алмазів. Відшліфований алмаз, тобто діамант, має дивовижний блиск, тоді як невідшліфований просто тьмяно світиться. Проте насправді з того алмаза можна зробити самоцвіт неймовірної краси.

Християни багато в чому подібні до невідшліфованих алмазів. Хоча нам ще далеко до досконалості, ми маємо те основне, що цінує Єгова. Подібно до алмазів, усі ми маємо риси, притаманні тільки нам. І кожен із нас, якщо щиро прагне, може й далі робити духовний поступ. Наші особистості можна відшліфовувати так, що ми сяятимемо ще яскравіше на славу Єгови (1 Коринтян 10:31).

Після огранування й шліфування алмаз вставляють в оправу, яка ще більше підкреслює його блиск. Так само Єгова може використовувати нас у різних, так би мовити оправах, тобто призначеннях, якщо ми ‘зодягаємося в нового чоловіка [«нову особистість», НС], створеного за Богом у справедливості й святості правди’ (Ефесян 4:20—24).

Такий духовний поступ не відбувається сам по собі, подібно як і алмаз у природі рідко виблискує як самоцвіт. Можливо, нам потрібно позбутися деяких укорінених слабкостей, змінити своє ставлення до обов’язків, які нам доручають, а то й навіть напружити сили, щоб вирватися з рутини у духовному житті. Але ми можемо зробити духовний поступ, якщо дійсно хочемо, оскільки Бог Єгова може дати нам «премножество сили» (2 Коринтян 4:7, Кул.; Филип’ян 4:13, Хом.).

Єгова зміцнює своїх слуг

Гранувальники алмазів повинні мати впевненість, що ґрунтується на точному знанні, бо якщо частину алмаза відрізати, зазвичай вона стає вже ні до чого непридатна. Щоб добитися бажаної форми, часами від каменя відрізають аж коло 50 відсотків цінного матеріалу. Нам теж потрібно впевненості, що ґрунтується на точному знанні, якщо хочемо формувати свою особистість та духовно рости. Особливо ми повинні бути впевнені в тому, що Єгова дасть нам необхідну силу.

Однак комусь може здаватися, що він не підходить для певного призначення або не може робити більше. У минулому вірні Божі слуги інколи мали подібні почуття (Вихід 3:11, 12; 1 Царів 19:1—4). Коли Бог призначив Єремію як «пророка народам», той вигукнув: «Таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!» (Єремії 1:5, 6). Проте, незважаючи на свою мовчазність, Єремія став відважним пророком, який рішуче виголошував звістки вороже настроєним людям. Як йому це вдавалося? Він навчився покладатися на Єгову. Пізніше Єремія написав: «Благословенний той муж, що покладається на Господа [«Єгову», НС], що Господь [Єгова, НС] — то надія його» (Єремії 17:7; 20:11).

Сьогодні Єгова також зміцнює тих, хто покладається на нього. Едвардa, батько чотирьох дітей, який майже не робив духовного поступу, переконався в цьому. Він пояснює: «Я дев’ять років був Свідком Єгови, але, здавалось, не зростав духовно. Річ у тім, що я мав недостатньо спонук і не був упевненим у собі. В Іспанії, куди ми переїхали, наш збір виявився маленьким, у ньому був тільки один старійшина та один службовий помічник. Бачачи потребу, старійшина попросив мене виконувати багато призначень. Я тремтів від страху, коли виголошував перші промови чи брав участь у деяких частинах зібрань. Все-таки я навчився покладатися на Єгову. Старійшина завжди хвалив мене і тактовно давав поради, у чому було б добре поліпшитися.

У той самий час я став активнішим у польовому служінні і почав більше дбати про духовність своєї сім’ї. У результаті вся сім’я стала більше цінувати правду, і це принесло мені почуття більшого задоволення. Тепер я службовий помічник і докладаю багато зусиль, щоб розвивати риси, які повинен мати християнський наглядач».

‘Скинути стару особистість’

Едвард зрозумів: для того щоб робити духовний поступ, потрібно покладатися на Єгову. Також потрібно розвивати «нову особистість» (НС) за образом Христа. Як це робити? По-перше, слід «скинути» риси старої особистості (Колосян 3:9, 10). Алмаз стане блискучим самоцвітом лише тоді, коли з нього буде усунено дефекти, як, наприклад, вкраплення чужорідних мінералів; те саме стосується й нас — щоб наша нова особистість сяяла, потрібно позбутися поглядів, притаманних «світу» (Галатів 4:3).

Один з таких поглядів — небажання погодитися нести певну відповідальність через страх, що від нас будуть надто багато вимагати. Це правда, відповідальність вимагає праці, але така праця приємна. (Порівняйте Дії 20:35). Павло визнав, що віддані Богу люди ‘тяжко трудяться й боряться’. Ми робимо це з радістю,— сказав він,— бо «покладаємо свої надії на живого Бога», який ніколи не забуває того, що ми робимо для співхристиян та інших людей (1 Тимофія 4:9, 10, СМ; Євреїв 6:10).

Деякі алмази мають напруження, які утворилися під час формування, і тому майстер повинен обробляти їх обережно. Проте за допомогою інструмента, що називається полярископ, шліфувальник визначає, в якому місці існує напруження, і може успішно працювати з каменем. Можливо, через наше походження або неприємний випадок у житті ми маємо внутрішнє «напруження», тобто особисту ваду. Що тоді робити? По-перше, потрібно самим визнати, що у нас є така проблема, і постановити подолати її, наскільки можемо. Необхідно також скидати свій тягар в молитві перед Єговою і, можливо, звернутися за духовною допомогою до християнського старійшини (Псалом 55:23; Якова 5:14, 15).

Таке внутрішнє «напруження» мав Ніколас. «Мій батько був алкоголіком і завдавав сестрі та мені багато страждань,— розповідає він.— Після закінчення школи я пішов до армії, але через свій бунтівний характер незабаром потрапив у халепу. Командування ув’язнило мене за продаж наркотиків; іншого разу я дезертирував. Кінець кінцем покинув армію, але проблеми не закінчувались. Хоча в моєму житті панувало безладдя через зловживання наркотиками та пияцтво, проте я цікавився Біблією і прагнув знайти ціль у житті. Врешті я став спілкуватися зі Свідками Єгови, змінив свій спосіб життя і прийняв правду.

Проте минуло багато років, поки я зрозумів, що мені потрібно боротися з певною вадою в моїй особистості. Я страшенно не любив коритися владі і сердився, коли мені давали будь-яку пораду. Хоча я хотів, щоб Єгова мене повністю використовував, але та слабкість заважала мені. Зрештою з допомогою двох старійшин, які виявили розуміння, я визнав свою проблему і почав застосовувати їхню дану з любов’ю біблійну пораду. Хоча інколи ненадовго спалахує почуття образи, мені вдається контролювати свій бунтівний характер. Я дуже вдячний Єгові за те, що він так терпеливо поводився зі мною, а також за сповнену любові підтримку з боку старійшин. Оскільки я зробив духовний поступ, недавно мене призначили службовим помічником».

Ніколас побачив, наскільки важко змінити глибоко вкорінені погляди. Ми можемо мати подібну трудність. Можливо, ми надто чутливі. Може нас гнітить образа або ми надаємо надто великого значення незалежності. Це стримує наш духовний поступ як християн. Шліфувальники алмазів мають подібні труднощі при обробці каменів, яких вони називають наатами. Насправді це два камінці, що зрослися в один під час формування алмазу. У результаті наати мають два різні візерунки росту, і тому їх дуже важко обробляти відповідно до текстури каменя. Що стосується нас, то «текстура» охочого духу бореться з «текстурою» недосконалої плоті (Матвія 26:41; Галатів 5:17). Інколи у нас з’являється бажання опустити руки в цій боротьбі; тоді ми оправдовуємось, що в загальному недосконалості нашої особистості не є важливими. «Зрештою,— ми можемо говорити,— моя сім’я та друзі й так люблять мене».

Проте якщо ми хочемо служити братам і прославляти нашого небесного Отця, то нам слід ‘відновитися в силі, яка активізує наш розум’, зодягнувшись у нову особистість. Зусилля варті того, і приклади Ніколаса та багатьох інших підтверджують це. Шліфувальник алмазів знає, що один дефект може зіпсувати вигляд усього діаманта. Подібно, якщо ми будемо нехтувати слабкостями своєї особистості, то можемо зіпсувати наш духовний вигляд. І що ще гірше — серйозна слабкість може призвести до духовного падіння (Приповістей 8:33, НС).

Неначе «вогонь» всередині нас

Шліфувальник алмазів намагається вловити вогонь всередині алмазу. Для цього він відшліфовує грані так, щоб домогтися оптичного ефекту. Всередині діаманта світло відбивається від граней і виграє усіма кольорами райдуги, створюючи вогонь, що змушує діамант іскритися. Так само й Божий дух може бути неначе «вогонь» всередині нас (1 Солунян 5:19; Дії 18:25; Римлян 12:11).

Але трапляється, що ми відчуваємо потребу в духовних спонуках. Що ж тоді робити? Нам слід ‘роздумувати про свої дороги’ (Псалом 119:59, 60, Дерк.). Тобто потрібно виявляти, що́ саме сповільнює нас духовно, і тоді визначати, якій теократичній діяльності нам потрібно приділяти більшу увагу. Ми поглибимо цінування духовних речей, якщо матимемо регулярне особисте вивчення і палко молитимемося (Псалом 119:18, 32; 143:1, 5, 8, 10). Крім того, якщо ми будемо спілкуватись з тими, хто тяжко працює у вірі, то наше рішення ревно служити Єгові стане ще міцнішим (Тита 2:14).

Луїза, молода християнка, зауважила: «Перед тим як стати піонеркою, тобто повночасною проповідницею Царства, я роздумувала про стале піонерування два роки. Ніщо не заважало мені, але я звикла до свого способу життя і не намагалася змінити його. Тоді несподівано помер мій батько. Я усвідомила, як легко можна втратити життя і що я не використовувала його в найкращий спосіб. Тому я змінила свої погляди на духовні речі, стала активнішою в служінні й подала заяву на сталого піонера. Особливо мені допомогли у цьому ті духовні брати й сестри, які завжди підтримували заходи для проповідування і часто ходили зі мною в служіння. Я зрозуміла, що — чи то на ліпше, чи на гірше — ми поділяємо цінності та цілі тих, з ким спілкуємося».

Гострити, неначе залізом

Алмази — найтвердіші природні мінерали на землі. Тому різати алмаз можна тільки алмазом. Можливо, ця ілюстрація нагадує тим, хто вивчає Біблію, таку приповість: «Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга» (Приповістей 27:17). Як «гостриться» лице людини? Хтось може добре гострити розумовий та духовний стан іншого, так само як залізним знаряддям можна гострити лезо, виготовлене з того самого металу. Наприклад, якщо ми пригнічені, інша людина, підбадьорюючи, може піднести нас на дусі. Так наше пригнічення може розвіятись, і в нас з’явиться бадьорість, яка допоможе й далі ревно служити (Приповістей 13:12). Особливо старійшини в зборі можуть гострити нас, підбадьорюючи на підставі Святого Письма та даючи поради, в чому слід поліпшитися. Вони дотримуються принципу, записаного Соломоном: «Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибільшить він мудрости» (Приповістей 9:9).

Звичайно, для духовного навчання потрібно часу. Апостол Павло більше десяти років ділився з Тимофієм своїм досвідом та методами навчання (1 Коринтян 4:17; 1 Тимофія 4:6, 16). Навчання, яке проводив Мойсей для Ісуса Навина, тривало дуже довго — понад 40 років, і багато років ізраїльський народ користав з того (Ісуса Навина 1:1, 2; 24:29, 31). Коло шести років Єлисей ходив разом з пророком Іллею і отримував ґрунтовну підготовку до свого служіння, яке тривало приблизно 60 років (1 Царів 19:21; 2 Царів 3:11). З терпеливістю постійно навчаючи, старійшини наслідують приклади Павла, Мойсея та Іллі.

Важливим аспектом навчання є похвала. Щирі вислови вдячності за добре виконані завдання чи гідні похвали вчинки можуть викликати в інших бажання служити Богові ще більше. Похвала дає підставу для впевненості, яка у свою чергу спонукує людину працювати, щоб долати слабкості. (Порівняйте 1 Коринтян 11:2). Також людина заохочується робити поступ у правді, якщо вона запопадливо береться за працю проповідування Царства та інші справи збору (Дії 18:5, Хом.). Коли старійшини доручають братам певні обов’язки відповідно до їхнього духовного росту, це дає таким чоловікам нагоду набути цінного досвіду і може посилити їхнє бажання і далі робити духовний поступ (Филип’ян 1:8, 9).

Добра підстава для духовного поступу

Алмази вважаються дорогоцінними. Те ж саме можна сказати про тих, що тепер стають членами всесвітньої родини поклонників Єгови. По суті, Бог сам називає їх «коштовностями» усіх народів (Огія 2:7). У минулому році 375 923 особи стали охрещеними Свідками Єгови. Щоб піклуватися про нових, потрібно ‘поширити місце намету’. Роблячи духовний поступ та намагаючись досягти привілеїв у християнському служінні, ми можемо брати участь у цьому розширенні (Ісаї 54:2; 60:22).

На противагу багатьом дорогоцінним діамантам, які тримають у банківських сховищах і які рідко хто бачить, наша духовна цінність може яскраво променіти. Також постійно відшліфовуючи та виявляючи наші християнські риси, ми прославлятимемо Бога Єгову. Ісус закликав своїх послідовників: «Ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Матвія 5:16). Безперечно, таке заохочення дає нам вагому підставу для того, щоб робити духовний поступ.

[Примітка]