«Бог любить того, хто з радістю дає!»

ЄГОВА є уособленням щедрості. І дійсно, Біблія каже, що «усяке добре давання та дар досконалий походить» від нього (Якова 1:17). Розгляньте, наприклад, Боже твориво. Він створив їжу, приємну на смак; квіти не сірі, а барвисті; заходи сонця видовищні, а не нудні. Безумовно, кожна грань творива Єгови свідчить про його любов та щедрість (Псалом 19:2, 3; 139:14). До того ж Єгова дає з радістю. Йому подобається робити добро своїм слугам (Псалом 84:12; 149:4).

Ізраїльтянам було наказано наслідувати Божу щедрість у стосунках між собою. «Не зробиш запеклим свого серця, і не замкнеш своєї руки від убогого брата свого,— сказав їм Мойсей.— Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце» (Повторення Закону 15:7, 10). Оскільки давати слід було від серця, ізраїльтяни повинні були знаходити радість у щедрому даванні.

Християни отримали подібне напоумлення. Справді, Ісус сказав, що давання приносить щастя (Дії 20:35, Хом.). Ісусові учні були зразковими у щедрому даванні. Наприклад, Біблія повідомляє, що в Єрусалимі ті, хто ввірував, «продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було» (Дії 2:44, 45).

Але ці щедрі юдеї пізніше збідніли. Біблія не пояснює, через що саме вони опинилися в такому стані. Деякі дослідники кажуть, що причиною міг бути голод, про який згадується в Дії 11:28, 29. Так чи інакше, юдейські християни опинилися в скрутному становищі, і Павло хотів попіклуватися про їхні потреби. Як він це зробив?

Збір коштів для нужденних

Павло залучив збори у таких віддалених місцевостях, як Македонія, і влаштував збір грошей для збіднілих християн в Юдеї. Він писав коринтянам: «Ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських. А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому»a (1 Коринтян 16:1, 2).

Павло мав намір швидко передати ці кошти братам в Єрусалимі, але коринтяни зволікали і не відгукувалися на його заклик. Чому? Чи їм було байдуже, в якому становищі опинилися їхні юдейські брати? Ні, Павло знав, що коринтяни були «багаті всім: вірою і словом, і пізнанням, і всіляким старанням» (2 Коринтян 8:7, Дерк.). Очевидно, вони були дуже зайняті іншими важливими справами, про які Павло писав у своєму першому посланні до них. Але тепер ситуація в Єрусалимі вимагала невідкладних дій. Тому Павло згадав про неї в Другому посланні до коринтян.

Заклик до щедрості

Спершу Павло розповів християнам про македонян, які зразково відгукнулися на заклик допомогти. «Серед великого випробовування в скорботах,— писав Павло,— вони мають достаток радості; і їхня глибока убогість збагатилася багатством їхньої щедрості». Македонян не треба було підганяти. Навпаки, Павло сказав, що «вони наполегливо просили нас прийняти дар». Щедрість, яку македоняни виявили з радістю, ще більше вражає, якщо врахувати, що вони самі були в ‘глибокому убозтві’ (2 Коринтян 8:2—4, Дерк.).

Чи Павло, хвалячи македонян, намагався викликати у коринтян дух суперництва? Зовсім ні; він розумів, що це була б неправильна мотивація (Галатів 6:4). До того ж він знав, що коринтян не потрібно було присоромлювати, спонукуючи до правильного вчинку. Швидше, він був упевнений, що коринтяни справді люблять своїх юдейських братів і бажають зробити пожертву для них. Він сказав їм: «[Ви] не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року» (2 Коринтян 8:10). Справді, у деяких аспектах цього заходу допомоги коринтяни самі були зразковими. «Відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македонянам,— сказав Павло і додав,— ваша ревність заохотила багатьох» (2 Коринтян 9:2). Але тепер коринтянам слід було виявити на ділі свою ревність й охочість.

Тому Павло сказав їм: «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє [«постановляє в серці», Кул.],— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Коринтян 9:7). Отже, апостол не мав на меті змушувати коринтян, бо під примусом людина навряд чи даватиме з радістю. Очевидно, Павло вважав, що правильну мотивацію брати́ вже мають, що кожен вже постановив дати. До того ж Павло сказав їм: «Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має» (2 Коринтян 8:12). Так, коли є охота,— коли людина дає з любові,— її пожертва буде приємна Богові, хоч би якою малою здавалася сума. (Порівняйте Луки 21:1—4).

Ті, хто з радістю дає сьогодні

Допомога юдейським християнам подає чудовий приклад для нашого часу. Свідки Єгови проводять усесвітню проповідницьку кампанію, приносячи харч мільйонам духовно голодних людей (Ісаї 65:13, 14). Вони роблять це згідно з Ісусовим наказом: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх... навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28:19, 20).

Виконувати це доручення не так легко. Це означає утримувати місіонерські доми і понад сто філіалів по цілому світі. У це також входить будування Залів Царства та Залів конгресів, щоб поклонники Єгови мали придатні місця для зустрічей і підбадьорювання одні одних (Євреїв 10:24, 25). Деколи Свідки Єгови також посилають допомогу в місцевості, спустошені стихійними лихами.

Подумайте також про величезні кошти на друкування. Кожного тижня в середньому друкується понад 22 000 000 примірників «Вартової башти» і приблизно 20 000 000 примірників журналу «Пробудись!». На додаток до цієї регулярної духовної поживи щороку виготовляються мільйони книжок, брошур, магнітофонних та відеокасет.

На які кошти все це робиться? На добровільні пожертви. Ці пожертви робляться не заради слави і не з егоїстичних спонук, а для поширення правдивого поклоніння. Отже, таке давання приносить тому, хто дає, щастя, а також Боже благословення (Малахії 3:10; Матвія 6:1—4). Навіть діти Свідків Єгови виявляють щедрість, даючи з радістю. Наприклад, почувши про спустошення, викликане ураганом в одній частині США, чотирирічна Алісон пожертвувала 2 долари. «Це всі гроші, які були в моїй скарбничці,— написала вона.— Я знаю, що діти втратили і свої іграшки, і книжки, і ляльки. Може за ці гроші ви купите книжку для такої ж дівчинки, як я». Восьмирічний Маклін написав, що він дуже радий, бо ніхто з братів не загинув під час тої бурі. Він додав: «Я заробив 17 доларів, продаючи з татом ковпаки коліс. Я збирався щось купити за ці гроші, але потім згадав про братів». (Дивіться також інформацію в рамці на сторінці 28).

Безумовно, такі молоді люди, а також старші, тішать серце Єгови, ставлячи справи Царства на перше місце, і ‘шанують Господа із маєтку свого’ (Приповістей 3:9, 10). Звичайно, ніхто не може насправді збагатити Єгову, тому що йому належить усе (1 Хронік 29:14—17). Але підтримування праці Царства — це привілей, який дає поклонникам нагоду виявляти любов до Єгови. Ми вдячні кожному, чиє серце спонукує його до таких дій.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 26]

Багато людей відкладають або відраховують певну кількість грошей для того, щоб вкинути їх до скриньки для пожертв на працю Царства. Щомісяця збори надсилають ці пожертви до місцевого філіалу Товариства.

ДАРУНКИ

Можна посилати добровільні грошові пожертви. Можна також дарувати ділянки землі, ювелірні вироби та інші цінності. Слід написати короткий лист, в якому говорилося б, що цей дарунок є пожертвою.

УМОВНІ ПОЖЕРТВИ

Гроші можна надавати Товариству з умовою, що вони повернуться власнику, коли він матиме в них потребуb.

СТРАХУВАННЯ

Товариство може виступати в ролі бенефіціарія особистого страхування. Про будь-який із таких заходів слід повідомити Товариству.

ЗАПОВІТИ

Майно й гроші можна заповісти Товариству через офіційно оформлений заповіт. Копію заповіту слід відіслати Товариству.

Щоб отримати більше інформації про це, пишіть до відповідного філіалу Товариства.

Стосується тільки тих країн, де це дозволено.

[Рамка на сторінці 28]

ДІТИ ТАКОЖ ДАЮТЬ З РАДІСТЮ!

Я хочу дати вам це, щоб ви робили для нас більше книжок. Я допомагала татові і зібрала ці гроші. Дуже дякую за вашу тяжку працю (Памела, сім років).

Я надсилаю вам 6 доларів 85 центів, щоб допомогти побудувати більше Залів Царства. Я заробила їх цього літа, продаючи лимонад (Селена, шість років).

Я вирощував курочку, від якої маю півника і ще одну курочку. Цю я присвятив Єгові. Потім вона народила трьох курочок, яких я продав. Надсилаю ці гроші для праці Єгови (Тієрі, вісім років).

Це всі мої гроші! Будь ласка, мудро використовуйте їх. Назбирати їх було нелегко. Надсилаю 21 долар (Сара, десять років).

Я зайняла перше місце у шкільних змаганнях, і мене послали на районні змагання. Там я теж зайняла перше місце і пізніше друге місце на обласних фінальних змаганнях. За все це я отримала грошові призи. Я хочу поділитися цими грошима з Товариством. Вважаю, що змогла отримати ці призи завдяки навчанню у Школі теократичного служіння. Я спокійно трималася, коли робила звіт перед суддями (Амбер, шостий клас).

Я хочу дати вам це для Єгови. Запитайте його, що з цим робити. Він знає все (Карен, шість років).

[Ілюстрації на сторінці 25]

Діяльність Свідків Єгови підтримується добровільними пожертвами.