Чи просити позичку в брата?

МОЛОДША дитина Саймона хвора, і їй терміново потрібно ліків. Але Саймон дуже бідний і не може їх купити. Що йому робити? Співхристиянин, якого звуть Майкл, є в ліпшому матеріальному становищі. Можливо, Майкл позичить йому гроші. А втім, у серці Саймон знає: навряд чи він зможе сплатити боргa.

Коли Саймон звертається до Майкла, перед тим постає дилема. Він розуміє, що гроші справді потрібні, але сумнівається, чи Саймон зможе їх повернути, бо ледве прогодовує свою сім’ю. Що ж Майклові робити?

У багатьох країнах люди можуть умить втратити всі засоби для існування і залишитися без грошей або страховки, щоб покрити витрати на медичне обслуговування. Можливо, немає банківських позик або занадто високі проценти. Коли виникає критичне становище, позичка може здаватися єдиним вирішенням проблеми. Але перш ніж просити позичку, слід розглянути деякі важливі питання.

Врахувати видатки

Святе Письмо дає вказівки як для позикодавця, так і для позичальника. Зважаючи на ці поради, ми можемо уникнути багатьох непорозумінь та уражених почуттів.

Приміром, Біблія нагадує нам, що ми не повинні необдумано ставитись до позичання грошей. Апостол Павло заохочував християн у Римі: «Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона» (Римлян 13:8). Теоретично, єдиний борг, який християнин повинен віддавати іншим,— це любов. Отже, спочатку ми можемо запитати себе: чи позичка насправді необхідна?

Якщо відповідь позитивна, мудро було б взяти до уваги, що́ стається, коли залазять у борги. Ісус Христос показав, що важливі рішення вимагають ретельного обмірковування й планування. Він запитав своїх учнів: «Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує,— чи має потрібне на виконання»? (Луки 14:28). Цей принцип стосується й питання, чи звернутися до брата за позичкою. Підраховувати видатки щодо позички означає враховувати й те, як і коли ми повернемо борг.

Позикодавець має право знати, як і коли буде повернено борг. Ми зможемо дати йому конкретну відповідь, ретельно зважуючи всі справи. Чи ми враховуємо те, що потрібно повернути позичку в розумні строки? Звичайно, легше сказати братові: «Я поверну тобі борг якомога швидше. Ти ж знаєш, що мені можна довіряти». Але хіба ми не повинні ставитись до таких справ з більшою відповідальністю? Від самого початку ми мусимо вирішити повернути позичку, оскільки цього вимагає від нас Єгова. «Позичає безбожний — і не віддає»,— говориться у Псалмі 37:21.

Розраховуючи, як і коли повернемо позичку, ми нагадуємо собі про серйозність свого зобов’язання. Це знижує ймовірність того, що ми заліземо в непотрібні борги. Боргів по можливості ліпше уникати. У Приповістей 22:7 попереджається: «Багатий панує над бідними, а боржник — раб позичальника». Навіть коли позикодавець і позичальник є духовними братами, позичка може, принаймні певною мірою, вплинути на їхні стосунки. Непорозуміння через позички навіть порушили мир у деяких зборах.

Поясни, чому потрібні гроші

Здебільшого позикодавець має право знати, як ми використовуватимемо позичені ним гроші. Чи ми, крім нього, позичаємо гроші також в інших? Якщо так, ми повинні повідомити йому, бо це впливає на те, чи ми зможемо повернути позичку.

Особливо важливо розрізняти між комерційною позикою і позичкою для полегшення критичного становища. Брат не має біблійного зобов’язання позичати гроші для комерційної справи, але він, напевно, буде схильний допомогти, коли не з вини брата той не в стані заплатити за такі речі першої необхідності, як харчі, одяг або істотна медична допомога. Щирість і правдивість можуть запобігти непорозумінням у цих справах (Ефесян 4:25).

Оформляйте це письмово

Письмова угода — це важливий крок, якщо ми хочемо уникнути майбутніх непорозумінь. Певні подробиці угоди, якщо їх не записати, дуже легко забуваються. Нам потрібно записати позичену суму й те, коли її слід повернути. Для позичальника й позикодавця є доцільним підписати угоду та зберігати особисту копію цієї угоди. Біблія говорить, що фінансові операції потрібно затверджувати документами. Незадовго до того як вавилоняни знищили Єрусалим, Єгова сказав Єремії купити в одного із своїх родичів ділянку землі. Нам буде корисно переглянути цю процедуру.

«Купив я це поле від Ганамеїла, сина дядька мого, що в Анатоті,— сказав Єремія,— відважив йому десять і сім шеклів срібла. І написав я купчу, і запечатав, і засвідчив, та й зважив срібло вагою. І взяв я купчого листа запечатаного, за законом та уставами, і відкритого. І дав я купчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір’ї в’язниці» (Єремії 32:9—12). Хоча вищезазначений приклад стосується не позички, а купівлі, це показує наскільки важливо здійснювати валютні операції чітко й недвозначно. (Дивіться «Вартову башту» за 1 травня 1973 року, сторінки 287—288, англ.).

Якщо виникають труднощі, християни повинні намагатися розв’язувати їх відповідно до Ісусової поради в Матвія 18:15—17. Проте один старійшина, який старався допомагати в таких ситуаціях, говорить: «Майже в кожному випадку бракувало письмової угоди. Унаслідок цього не було взаєморозуміння між двома сторонами щодо того, як потрібно повернути позичку. Я переконаний, що оформлення цих справ письмово — це не вияв недовіри, а вияв любові».

Коли угоду складено, нам потрібно намагатися дотримувати слова. Ісус закликав: «Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого» (Матвія 5:37). Якщо непередбачена проблема перешкоджає нам вчасно повернути позичку, ми повинні негайно пояснити ситуацію позикодавцю. Можливо, він дозволить нам повертати позичку меншими частинами протягом довшого часу.

Проте несприятливі умови не звільняють нас від обов’язків. Людина, яка боїться Єгови, з усіх сил намагається дотримувати свого слова (Псалом 15:4). Хоча справи, можливо, не йдуть так, як ми сподівалися, нам слід бути готовими жертвувати чимось, щоб сплачувати борги, бо це наш християнський обов’язок.

Будьте обережними щодо позичання грошей

Звичайно, позичальник — це не єдина особа, якій потрібно ретельно зважувати справи. Брат, в якого просять позичку, також повинен підрахувати видатки. Ми поводимося мудро, коли, перш ніж позичати гроші, виділяємо час, щоб ретельно й об’єктивно обдумати справи. Біблія заохочує до обережності, кажучи: «Не будь серед тих, хто поруку дає, серед тих, хто поручується за борги» (Приповістей 22:26).

Перш ніж давати позичку, обміркуйте, що станеться, коли брат не зможе повернути гроші. Чи це доведе вас самих до фінансової скрути? Хоча брат має найліпші спонуки, обставини можуть змінитися або він може прорахуватися. Якова 4:14 нагадує нам: «Ви, що не відаєте, що трапиться взавтра,— яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!» (Порівняйте Екклезіяста 9:11).

Особливо було б мудро взяти до уваги репутацію позичальника, коли йдеться про комерційну позику. Чи він заслуговує довір’я і є надійним, чи нездатний вести фінансові справи? Чи він схильний ходити по збору й просити в різних осіб гроші? Мудро пам’ятати такі слова: «Безглуздий вірить всякому слову; але розумний добре обдумує дороги свої» (Приповістей 14:15, Дерк.).

Інколи позичка не є в найліпших інтересах також для самого позичальника. Вона може легко стати для нього тягарем, позбавляючи його радості. Чи ми хочемо, щоб цей брат став нашим ‘рабом’? Чи позичка вплине на наші стосунки, викликаючи ніяковість або навіть збентеження, якщо він не може віддати її?

Якщо гроші справді потрібні, чи ми розмірковуємо про можливість подарувати хоча б меншу суму, замість позичати? Святе Письмо заохочує нас виявляти співчуття, коли бачимо нашого брата в скруті. «Праведний милість висвідчує та роздає»,— говорить псалмоспівець (Псалом 37:21). Любов повинна спонукувати нас робити все можливе, аби на ділі допомогти нужденним братам (Якова 2:15, 16).

Пильно зважайте на свої кроки

Оскільки позички є потенційним джерелом незгод, ми можемо вдатись до них як до крайнього засобу, а не легкого виходу із становища. Як зазначалося раніше, позичальник повинен бути відвертим з позикодавцем, оформляючи письмово питання про спосіб і строки повернення позички. Під час справжньої скрути дарунок може стати найліпшим вирішенням проблеми.

Майкл не позичив Саймонові суми, яку той просив, але подарував йому меншу суму. Саймон пройнявся глибокою вдячністю за те, що йому дали гроші на ліки для дитини. А Майкл втішився, що зміг на ділі виявити братерську любов (Приповістей 14:21; Дії 20:35). Майкл і Саймон чекають часу, коли під правлінням Царства Христос «визволить... бідаря, що голосить» і коли ніхто не скаже: «Я хворий!» (Псалом 72:12; Ісаї 33:24). Доки цей час прийде, пильно зважаймо на свої кроки, коли ми змушені просити в брата позичку.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 25]

Оформлення угод письмово — це не вияв недовіри, а вияв любові.