Поклоніння Ваалу. Боротьба за серця ізраїльтян

Упродовж майже тисячі років за серця ізраїльського народу велася запекла боротьба. По одній стороні конфлікту стояв забобонний страх та сексуальні обряди, по другій — віра й вірна відданість. Це була нещадна боротьба — боротьба, котра вилилася у протистояння між поклонінням Ваалу та поклонінням Єгові.

ЧИ МОЖНА було сподіватись, що ізраїльський народ вірно триматиметься правдивого Бога, котрий вивів їх з Єгипту? (Вихід 20:2, 3). Чи вони все ж таки зрадять його, віддавшись Ваалові — улюбленому божищу хананеїв, який пообіцяв зробити землю родючою?

Ця духовна боротьба, що відбувалася тисячі років тому, має велике значення й для нас. Чому? Як сказав апостол Павло, «усе це... написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов» (1 Коринтян 10:11). Той історичний конфлікт за своєю суттю є серйозною пересторогою, і, щоб ліпше зрозуміти її, було б добре знати, хто такий був Ваал і що представляло собою поклоніння йому.

Ким був Ваал?

Ізраїльтяни «познайомились» із Ваалом у Ханаані, коли близько 1473 року до н. е. прибули до того краю. Вони помітили, що хананеї поклоняються безлічі богів, котрі дуже нагадували богів Єгипту, хоча й мали відмінні імена та свої характерні риси. Проте в Біблії місце головного бога хананеїв відведено Ваалові, і археологічні відкриття підтверджують його вищість (Суддів 2:11). Хоча Ваал і не був верховним божеством у хананейському пантеоні богів, однак саме він був для них найважливішим богом. За їхніми уявленнями, він мав владу над дощем, вітром та хмарами; хананеї вважали, що лише він може врятувати свій народ, тварин і жнива від безплідності й навіть загибелі. Коли б не його охорона, мстивий хананейський бог Мот неминуче спричинив би їм нещастя.

Поклоніння Ваалу включало в себе сексуальні обряди. Навіть релігійні предмети, пов’язані з Ваалом (наприклад, священні стовпи й жердини), мали сексуальний підтекст. Очевидно, священні стовпи — брили або витесані кам’яні стовпи у формі фалічного символу — представляли Ваала, тобто чоловіче начало у статевому зв’язку. Що ж до священних паль, це були дерев’яні предмети або дерева, які представляли Ашеру — дружину Ваала й жіноче начало (1 Царів 18:19, Хом.).

Ще одним визначним атрибутом поклоніння Ваалу була храмова проституція та приношення в жертву дітей (1 Царів 14:23, 24, НС; 2 Хронік 28:2, 3). У книжці «Біблія та археологія» (англ.) говориться: «У храмах хананеїв можна було побачити чоловіків та жінок («священних» людей), котрі займалися проституцією; звичними були також усілякого роду нестримні аморальні вчинки. [Хананеї] вважали, що ці ритуали якимось чином сприяли процвітанню їхніх стад та врожаїв». Так принаймні вони виправдовували свою поведінку з погляду релігії, хоча немає сумніву, що подібна неморальність приваблювала поклонників, бо давала вихід їхнім плотським прагненням. Як же тоді Ваал звабив серця ізраїльтян?

Чому таке привабливе?

Можливо, багатьом ізраїльтянам більше подобалось сповідувати релігію, котра небагато від них вимагала. Поклоняючись Ваалу, вони не мусили дотримуватись Закону, що включав у себе наказ про суботній відпочинок та багато обмежень щодо моралі (Левит 18:2—30; Повторення Закону 5:1—3). Інші, можливо, бачили матеріальний добробут хананеїв, і це переконало їх у необхідності умилостивлювати Ваала.

Хананейські святині, відомі як висоти, розміщувались у гаях на вершинах гір і, очевидно, були досить зручними місцями для справляння обрядів родючості. Однак невдовзі ізраїльтянам набридло ходити до ханаанських святих місць, тож вони почали будувати власні святині. «І також вони будували собі жертівники [«висоти», Кул.] на пагірках, і стовпи, і Астарти на кожному високому взгір’ї та під кожним зеленим деревом» (1 Царів 14:23; Осії 4:13).

Найголовніше ж було те, що поклоніння Ваалу догоджало плоті (Галатів 5:19—21). Спонукою до їхніх збудливих ритуалів аж ніяк не було просте бажання мати щедрі врожаї та багаті стада. Прославлявся секс. Про це свідчить багато знайдених під час розкопок статуеток, що зображали статево збуджених осіб зі збільшеними статевими органами. Бенкетування, танці й музика створювали відповідний настрій для такої розбещеної поведінки.

Можна уявити собі типову сцену на початку осені. У чудовому оточенні на природі танцюють пресичені від різних страв і оп’янілі від вина поклонники. Їхній танець родючості повинен розбудити Ваала зі стану літньої бездіяльності, щоб на землю зійшов благословенний дощ. Вони кружляють і кружляють довкола фалічних стовпів та священних паль. Рухи, особливо у храмових проституток, еротичні й збудливі. Музика та публіка накручують їх іще більше. І коли танець доходить до своєї кульмінаційної точки, учасники, очевидно, прямують до спалень у домі Ваала, де починають займатися розпустою. (Числа 25:1, 2; порівняйте Вихід 32:6, 17—19; Амоса 2:8).

Вони ходили баченням, а не вірою

Хоча така форма поклоніння приваблювала багатьох людей своєю хтивістю, чимало ізраїльтян почало поклонятися Ваалу зі страху. Коли ізраїльтяни втратили віру в Єгову, страх перед померлими, страх перед майбутнім, а також захоплення окультизмом привели їх до заняття спіритизмом з його вкрай порочними обрядами. У «Міжнародній стандартній біблійній енциклопедії» (англ.) описується, як хананеї в рамках поклоніння предкам ушановували духа покійника: «Бенкети... влаштовувались у сімейних гробницях або на могильних горбках і включали в себе обрядове пияцтво й статеві зносини (можливо, також кровозмішення), у чому, як вважалось, брав участь і сам померлий». Участь ізраїльтян у таких ганебних спіритичних ритуалах створювала дедалі більшу прірву між ними та їхнім Богом, Єговою (Повторення Закону 18:9—12).

Ідоли й пов’язані з ними ритуали також приваблювали тих ізраїльтян, котрі бажали ходити радше баченням, аніж вірою (2 Коринтян 5:7, СМ). Навіть після виходу з Єгипту, коли ізраїльтяни побачили надзвичайні чуда, здійснені невидимою рукою Єгови, багато з них відчули потребу в якомусь видимому нагадуванні про Бога (Вихід 32:1—4). Дехто з їхніх нащадків також бажав поклонятися чомусь видимому, як, наприклад, ідолам Ваала (1 Царів 12:25—30).

Хто виявився переможцем?

Боротьба за серця ізраїльтян тривала багато сторіч: відтоді, як вони досягли моавських степів, перед самим входом в Обітовану землю, аж до часу заслання до Вавилону. Здавалося, що перевага була то на одній, то на другій стороні. Деколи більшість ізраїльтян залишалися вірними й відданими Єгові, однак часто вони йшли за Ваалом. Основною причиною цього було їхнє спілкування з язичницькими народами, що жили навколо них.

Хананеї, зазнавши поразки від ізраїльського війська, вирішили воювати більш підступними методами. Вони жили поряд зі своїми переможцями й заохочували їх до поклоніння богам свого краю. Такі мужні судді, як Гедеон та Самуїл, протидіяли цій тенденції. Самуїл закликав народ: «Повикидайте з-поміж себе чужих богів... і міцно прихиліть свої серця до Господа, і служіть Самому Йому». Деякий час ізраїльтяни слухались Самуїлового напучення: вони «повикидали... Ваалів та Астарт, та й служили Господеві, Самому Йому» (1 Самуїла 7:3, 4; Суддів 6:25—27).

Після правління Саула й Давида у країні царював Соломон, та на схилі літ він почав приносити жертви чужоземним богам (1 Царів 11:4—8). Тимчасом як інші царі Ізраїлю та Юди чинили подібне й підкорилися Ваалові, такі вірні пророки й царі, як Ілля, Єлисей та Йосія, стояли на чолі тих, хто боровся проти поклоніння цьому божеству (2 Хронік 34:1—5). Крім того, впродовж усього цього періоду ізраїльської історії завжди були люди, котрі залишалися вірними Єгові. Навіть за часів Ахава та Єзавелі, коли поклоніння Ваалу було в самому зеніті, 7000 чоловік відмовились ‘схилити коліна перед Ваалом’ (1 Царів 19:18).

Зрештою, коли євреї повернулися з вавилонського вигнання, поклоніння Ваалу, здається, так і не було відновлене. Подібно до вигнанців, про котрих говориться в Ездри 6:21, усі мешканці Ізраїлю ‘відділилися від нечистости народів землі, щоб звертатися до Господа, Бога Ізраїлевого’.

Перестороги з розповіді про поклоніння Ваалу

Хоча поклоніння Ваалу давно вже забуте, між тою хананейською релігією та сьогоднішнім суспільством є щось спільне — прославлення сексу. Здається, що навіть повітря, яким ми дихаємо, просякнуте неморальними спокусами (Ефесян 2:2). «Ми маємо справу з невидимою силою, яка контролює цей темний світ, та з духовними агентами із самого осередку зла»,— попереджає Павло (Ефесян 6:12, Філліпс).

Ця «невидима сила» Сатани пропагує статеву неморальність, аби духовно поневолити людей (Івана 8:34). У сьогоднішньому поблажливому суспільстві сексуальна нестриманість більше не пов’язується з обрядами родючості; люди віддають себе сексу швидше заради самовираження або з бажання робити все по-своєму. Не менший вплив справляє і сама пропаганда сексу. Вона поширюється через сферу розваг, музику та рекламу і буквально наводнила розуми людей. Від цієї навали не захищені й Божі слуги. Як показують факти, більшість осіб, виключених із християнського збору,— це ті, хто піддався такому впливу і втягнувся в аморальну поведінку. Аби залишатися чистими, християнам конче необхідно постійно давати відсіч таким неморальним пропозиціям (Римлян 12:9).

Молоді Свідки особливо наражаються на небезпеку, оскільки багато з того, що їм здається привабливим, просто-таки начинене сексом. На лихо, їм також доводиться протидіяти настійному впливу й спокусам з боку інших молодих людей. (Порівняйте Приповістей 1:10—15). Немало молодих потрапили в халепу на великих вечірках. Як у стародавні часи, коли поклонялись Ваалу, так і сьогодні поєднання музики, танців та привабливої сили сексу діє, немов дурман (2 Тимофія 2:22).

«Чим додержить юнак у чистоті свою стежку?»— запитав псалмоспівець. «Як держатиметься Твоїх [Єгови] слів»,— відповів він (Псалом 119:9). У Божому Законі ізраїльтянам наказувалось остерігатися близьких стосунків з хананеями; так само й сьогодні Біблія попереджає нас про небезпеки нерозсудливого товариства (1 Коринтян 15:32, 33). Молодий християнин виявлятиме зрілість, відкидаючи такі вчинки, котрі на перший погляд здаються привабливими й приємними, але насправді є морально згубними. Подібно до вірного Іллі, ми не можемо дозволити вістрю громадської думки впливати на наші рішення. (1 Царів 18:21; порівняйте Матвія 7:13, 14).

Іще одна пересторога стосується втрати віри, ‘гріха, що обплутує нас’ (Євреїв 12:1). Здається, що багато ізраїльтян продовжували вірити в Єгову, але богом, котрий міг захистити врожаї та задовольнити повсякденні потреби, був для них саме Ваал. Вони, можливо, вважали, що ходити до храму Єгови в Єрусалимі надто далеко, а дотримуватися його законів — непрактично. Поклоніння ж Ваалу було таким невимогливим та зручним: кадити Ваалу можна було навіть на дахах власних будинків (Єремії 32:29). Можливо, вони помалу втягнулися в поклоніння Ваалу, просто беручи участь у деяких обрядах або навіть приносячи жертви Ваалу в ім’я Єгови.

Як може статися, що ми втратимо віру й мало-помалу відійдемо від живого Бога? (Євреїв 3:12, Дерк.). У нас може поступово зникнути цінування зібрань та конгресів. Таке невдячне ставлення виказувало б брак упевненості в тому, що Єгова «своєчасно» постачає духовну «поживу» (Матвія 24:45—47). Утративши через це духовні сили, ми могли б послабити свою «хватку за слово життя» або навіть розвинути поділене серце й, можливо, піддалися б неморальності чи матеріалістичним прагненням. (Филип’ян 2:16, НС; порівняйте Псалом 119:113).

Міцно тримаймося непорочності

Немає жодного сумніву в тому, що боротьба за серця продовжується і сьогодні. Чи ми залишимось вірними й відданими Єгові, чи безпринципний спосіб життя цього світу відведе нас від Бога? На жаль, так само як ізраїльтяни були приваблені бридкими звичаями хананеїв, деякі християнські чоловіки й жінки сьогодні піддалися спокусі вчинити ганебні речі. (Порівняйте Приповістей 7:7, 21—23).

Ми можемо уникнути такого духовного краху, якщо, подібно до Мойсея, залишатимемось ‘непохитними, як ті, що Невидимого бачать’ (Євреїв 11:27). Так, ми повинні «боротись за віру» (Юди 3, Ог., 1988). І залишаючись вірними нашому Богові та його принципам, ми можемо чекати того часу, коли фальшиве поклоніння зникне раз і назавжди. Поклоніння Єгові зрештою перемогло поклоніння Ваалу, і це запевняє нас у тому, що невдовзі «земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!» (Ісаї 11:9).

[Ілюстрація на сторінці 31]

Залишки священних стовпів у Ґезері, які використовувались для поклоніння Ваалу.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 28]

Musée du Louvre, Paris