Чого Єгова вимагає від нас сьогодні?
«Ось голос із хмари почувсь, що казав: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (МАТВІЯ 17:5).
1. Коли Закон сповнив свою мету?
ЄГОВА дав ізраїльському народу Закон, котрий мав багато різних сторін. Апостол Павло написав про них: «Все це зовнішні правила, чинні лише для старих часів,— доки не одержали ми нового наказу» (Євреїв 9:10, СМ). Коли Закон привів останок ізраїльтян до прийняття Ісуса як Месії, або Христа, то виконав свою мету. Тому Павло проголосив: «Кінець Закону — Христос» (Римлян 10:4; Галатів 3:19—25; 4:4, 5).
2. Хто перебував під Законом і коли ці люди були від нього звільнені?
2 Чи це означає, що нам уже не потрібно дотримуватися Закону? Взагалі-то більша частина людства ніколи й не перебувала під Законом, як пояснив псалмоспівець: «Своє слово звіщає Він [Єгова] Якову, постанови Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю: для жодного люду Він так не зробив,— то й не знають вони правосуддя Його» (Псалом 147:19, 20). І коли Бог уклав нову угоду на основі Ісусової жертви, то навіть ізраїльський народ більше не мусив підкорятися Закону (Галатів 3:13; Ефесян 2:15; Колосян 2:13, 14, 16). Якщо ж Закон більше не є обов’язковим до виконання, то чого Єгова вимагає від тих, хто бажає йому служити, сьогодні?
Чого вимагає Єгова
3, 4. а) Які основні вимоги ставить Єгова до нас сьогодні? б) Чому нам слід докладно йти слідами Ісуса?
3 Одного разу, коли до закінчення Ісусового служіння залишалося менше року, він разом зі своїми апостолами Петром, Яковом та Іваном зійшов на високу гору, можливо, на вершину гори Гермон. Там вони побачили пророче видіння Ісуса у величній славі й чули голос самого Бога: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся» (Матвія 17:1—5). По суті, саме цього Єгова від нас і вимагає — слухатися Його Сина, наслідувати його приклад та дотримуватись його вчень (Матвія 16:24). Тому апостол Петро написав: «Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 Петра 2:21).
4 Чому ми повинні докладно йти слідами Ісуса? Тому що наслідуючи його, ми наслідуємо Бога Єгову. Ісус дуже близько знав Отця, оскільки, перш ніж прийти на землю, провів з ним незлічені мільярди років на небі (Приповістей 8:22—31; Івана 8:23; 17:5; Колосян 1:15—17). Будучи на землі, Ісус вірно й віддано представляв свого Отця. Він пояснив: «Те говорю, як Отець Мій Мене був навчив». Він настільки точно наслідував Єгову, що міг сказати: «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Івана 8:28; 14:9).
5. Під яким законом перебувають християни і коли той закон увійшов у дію?
5 А що означає слухатись Ісуса та наслідувати його? Перебувати під якимось законом? Павло написав: «Я не під законом». У цьому випадку він мав на увазі «Старий Заповіт», тобто Закон-угоду, складену з Ізраїлем. Але Павло визнав, що є «під законом Христовим» (1 Коринтян 9:20, 21, Хом.; 2 Коринтян 3:14). Коли закінчилася дія старої Закон-угоди, чинності набрав «Новий Заповіт» та пов’язаний з ним «закон Христів», якому повинні сьогодні підкорятися всі слуги Єгови (Луки 22:20; Галатів 6:2; Євреїв 8:7—13).
6. Як можна описати «закон Христів» і як ми йому підкоряємось?
6 Єгова не записував «закона Христового» у формі якогось кодексу й не розбивав його на різні категорії, як це було у випадку зі старою Закон-угодою. Цей новий закон, даний Христовим послідовникам, не включає в себе довгого списку правил на зразок «це роби — цього не роби». Проте Єгова подбав, аби в його Слові збереглися чотири вичерпних розповіді про життя та вчення його Сина. Крім того, Бог натхнув деяких із ранніх послідовників Ісуса, аби ті дали письмові вказівки щодо поведінки, зборових справ, поводження в родинному колі та інших питань (1 Коринтян 6:18; 14:26—35; Ефесян 5:21—33; Євреїв 10:24, 25). Коли ми узгоджуємо своє життя з прикладом і вченнями Ісуса Христа й зважаємо на поради натхнених письменників Біблії першого століття, то підкоряємось «закону Христа». Саме цього Єгова вимагає від своїх слуг сьогодні.
Важливість любові
7. Як під час святкування з апостолами останньої Пасхи Ісус підкреслив суть свого закону?
7 Якщо любов була важливою під Законом, то в законі Христовому вона є самим його ядром, самою суттю. Ісус підкреслив цей факт, коли зібрався зі своїми апостолами, аби відзначити Пасху 33 року н. е. Згідно із записаною апостолом Іваном розповіддю про події тої ночі, Ісус під час своєї зворушливої розмови з учнями та молитви 28 разів згадав про любов. Завдяки цьому апостоли могли зрозуміти суть, тобто дух, його закону. Варто зазначити, що саму розповідь про події того надзвичайно важливого вечора Іван починає так: «Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх» (Івана 13:1).
8. а) З чого видно, що апостоли часто мали між собою суперечки? б) Як Ісус дав своїм апостолам урок смирення?
8 Ісус любив своїх апостолів, незважаючи навіть на те, що у них часто виявлялося надмірне бажання влади й становища, а його багаторазові спроби допомогти їм подолати цю слабкість так і не принесли відчутних результатів. Ще задовго до прибуття в Єрусалим вони «сперечалися... проміж себе в дорозі, хто найбільший». Коли вони майже були на місці, аби відсвяткувати Пасху, між ними знову почалася суперечка (Марка 9:33—37; 10:35—45). Ця слабкість довгий час не залишала їх, що видно з ситуації, котра виникла невдовзі після того, як апостоли ввійшли до горішньої кімнати, аби востаннє разом відсвяткувати Пасху. Жоден із них не використав тоді нагоди, щоб, згідно зі звичаями гостинності, обмити іншим ноги. Аби дати апостолам урок смиренності, Ісус сам обмив їм ноги (Івана 13:2—15; 1 Тимофія 5:9, 10).
9. Як Ісус зреагував на ситуацію, котра виникла відразу після останньої Пасхи?
9 І навіть такого уроку було недостатньо; зауважте, що сталося після святкування Пасхи і після того, як Ісус установив Спомин своєї близької смерті. В євангельській оповіді Луки говориться: «І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого». Замість того щоб розізлитися на апостолів та докорити їм, Ісус доброзичливо дав пораду про необхідність відрізнятися від жадібних до влади правителів цього світу (Луки 22:24—27). Тоді він дав заповідь, котру можна назвати наріжним каменем закону Христа: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви» (Івана 13:34).
10. Яку заповідь Ісус дав своїм учням і що необхідно було робити для виконання цієї заповіді?
10 Пізніше того самого вечора Ісус підкреслив, наскільки далекосяжною повинна бути любов, яку мають виявляти християни, беручи його за взірець. Він сказав: «Оце Моя заповідь,— щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Івана 15:12, 13). Чи Ісус мав на думці, що в разі потреби його послідовники мусили б з готовністю віддати своє життя за співвіруючих? Власне так його слова зрозумів Іван, очевидець тої події, котрий пізніше написав: «Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він [Ісус Христос] поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів» (1 Івана 3:16).
11. а) Як ми виконуємо закон Христів? б) Який приклад давав сам Ісус?
11 Отже, саме́ навчання інших про Христа ще не є виконанням його закону. Ми мусимо також жити й поводитись, як Ісус. Звичайно ж, у своїх промовах Ісус уживав гарні, старанно добрані слова. Однак він також навчав власним прикладом. Хоча Ісус був могутнім духовним створінням у небі, він скористався з можливості послужити інтересам свого Отця тут на землі, а також показати нам, як потрібно жити. Смиренний, добрий і чуйний, Ісус допомагав людям, котрі почувалися обтяженими та пригнобленими (Матвія 11:28—30; 20:28; Филип’ян 2:5—8; 1 Івана 3:8). Він також настійно заохочував своїх послідовників любити одні одних так, як він сам любив їх.
12. Чому можна сказати, що закон Христів не применшує важливості любові до Єгови?
12 Яке місце в законі Христа посідає найважливіша заповідь Мойсеєвого Закону — любов до Єгови? (Матвія 22:37, 38; Галатів 6:2). Друге? Ні в якому разі! Любов до Єгови та любов до співхристиян нерозривно пов’язані між собою. Неможливо щиро любити Єгову, не люблячи брата; це показав апостол Іван: «Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?» (1 Івана 4:20; порівняйте 1 Івана 3:17, 18).
13. Які були наслідки того, що Ісусові учні слухались його нової заповіді?
13 Коли Ісус дав своїм учням нову заповідь любити одне одного так само, як він їх полюбив, то описав, які наслідки може принести її виконання. «По тому пізнають усі, що ви учні Мої,— сказав він,— як будете мати любов між собою» (Івана 13:35). За словами Тертулліана, котрий жив понад 100 років після смерті Ісуса, саме такою була реакція людей на братерську любов серед ранніх християн. В одній зі своїх праць Тертулліан наводив слова нехристиян про послідовників Христа: «Ти глянь... як вони люблять одне одного... і як вони готові навіть померти одне за одного». Запитаймо себе: «Чи я виявляю до співхристиян таку любов, яка б свідчила, що я — учень Ісуса?»
Як ми доводимо свою любов
14, 15. Чому деколи може бути важко слухатися закону Христа, але що може нам у цьому допомогти?
14 Слугам Єгови надзвичайно важливо виявляти любов, подібну до Христової. Однак чи важко вам виявляти любов до співхристиян, котрі виявляють егоїстичні риси? Як ми вже побачили, навіть апостоли сперечалися між собою та намагались добиватися свого (Матвія 20:20—24). Галати теж сварилися одне з одним. Павло звернув їхню увагу на те, що сповненням Закону є любов, а тоді попередив: «Коли ж ви гризете та їсте один одного, то глядіть, щоб не знищили ви один одного». Протиставивши учинки тіла плодам Божого духу, Павло додав таке напучення: «Не ставаймо егоїстичними, викликаючи конкуренцію між собою, заздрячи одні одним». Тоді він дав їм настійну пораду: «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового» (Галатів 5:14—25; 5:26, НС; 6:1, 2).
15 Чи Єгова вимагає від нас надто багато, зобов’язуючи підкорятися закону Христа? Хоча нам може бути й важко доброзичливо ставитись до тих, хто вразив нас різким словом чи завдав невимовного емоційного болю, ми зобов’язані ‘бути наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводитися в любові’ (Ефесян 5:1, 2). Ми повинні постійно дивитися на приклад самого Бога, який «доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлян 5:8). Виявляючи ініціативу, аби допомогти іншим, у тому числі нашим кривдникам, ми можемо відчути задоволення, викликане усвідомленням того, що наслідуємо Бога та підкоряємось закону Христа.
16. Як ми доводимо свою любов до Бога й Христа?
16 Не забуваймо, що свою любов ми доводимо не так словами, як ділами. Навіть Ісусу одного разу було важко погодитись із певним аспектом Божої волі: з цим було пов’язано багато різних чинників. «Отче, як волієш,— пронеси мимо Мене цю чашу,— молився він, але відразу додав: — Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля» (Луки 22:42). Ісус зніс багато випробувань, але виконав Божу волю (Євреїв 5:7, 8). Слухняність — це доказ нашої любові й вираз того, що ми вважаємо Божу путь найліпшою. «Бо то любов Божа,— говорить Біблія,— щоб ми додержували Його заповіді» (1 Івана 5:3). Ісус також сказав своїм апостолам: «Якщо Ви Мене любите,— Мої заповіді зберігайте» (Івана 14:15).
17. Яку особливу вказівку Ісус дав своїм послідовникам і звідки ми знаємо, що вона стосується й нас сьогодні?
17 Яку ще особливу вказівку дав Христос своїм послідовникам, окрім заповіді любити одне одного? Він наказав виконувати проповідницьку працю, якої сам їх навчив. Петро якось сказав: «Він повелів нам проповідувати людям і свідчити» (Дії 10:42, Дерк.). Ісус дав конкретну вказівку: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28:19, 20; Дії 1:8). Він показав, що ця настанова також стосуватиметься його учнів, котрі житимуть у ‘часі кінця’. Ісус передрік: «І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець» (Даниїла 12:4; Матвія 24:14). Авжеж, Бог очікує, що ми будемо проповідувати; це його воля. Однак у декого може виникнути думка, що така вимога — виконання праці проповідування — це забагато. Але чи справді це так?
Чому дотримування Божих вимог може здаватися тяжким
18. Про що слід пам’ятати, коли ми страждаємо за сповнення вимог Єгови?
18 Як ми змогли побачити, протягом історії Єгова просив людей виконувати різні вимоги. І так само, як вимоги були різні, різними були й випробування, котрі цим людям доводилося зносити. Дорогий Син Бога зазнав надзвичайно важких випробувань і кінець кінцем був жорстоко вбитий за виконання Божих вимог. Але коли ми страждаємо через виконання вимог Єгови, необхідно пам’ятати: Бог не є відповідальним за наші випробування (Івана 15:18—20; Якова 1:13—15). Гріх, страждання й смерть є наслідками бунту Сатани; саме він створює умови, в яких виконання вимог Єгови до своїх слуг часто є дуже важким завданням (Йова 1:6—19; 2:1—8).
19. Чому виконання того, чого Бог вимагає від нас через свого Сина, є привілеєм?
19 Єгова наказав через свого Сина, аби у цей час кінця Його служителі проголошували по всьому світі звістку про те, що єдиним засобом проти всіх людських страждань є правління Царства. Цей Божий уряд усуне з землі всі проблеми: війни, злочинність, бідність, старіння, хвороби, смерть. Царство також прокладе шлях до славетного земного раю, в якому навіть мертві будуть воскрешені (Матвія 6:9, 10; Луки 23:43; Дії 24:15; Об’явлення 21:3, 4). Яким же привілеєм є проголошення такої доброї новини! Отже очевидно: у вимогах Єгови до нас немає нічого складного. Ми стикаємося з протидією, але відповідальність за неї несе Сатана Диявол та його світ.
20. Як ми можемо подолати будь-які перешкоди, котрі створює Диявол?
20 Як ми можемо подолати будь-які перешкоди, котрі створює Сатана? Пам’ятаючи наступні слова: «Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто» (Приповістей 27:11). Ісус дав можливість Єгові відповісти на докори Сатани: він залишив безпечне життя на небі, аби виконувати волю Отця на землі (Ісаї 53:12; Євреїв 10:7). Будучи людиною, Ісус виніс усі випробування, які спали на нього, усі до останнього, навіть смерть на стовпі мук. Якщо ми наслідуватимемо його як нашого Взірця, то також зможемо непохитно зносити страждання та робити те, чого від нас вимагає Єгова (Євреїв 12:1—3).
21. Що відчуваєш ти, коли думаєш про любов, виявлену Єговою та його Сином?
21 Яку ж безмежну любов виявив до нас Бог та його Син! Завдяки Ісусовій жертві слухняне людство має перспективу вічного життя в Раю. Тож не даймо нічому затьмарити нашу надію. Натомість берімо близько до серця все, що стало можливим для нас особисто завдяки Ісусу, як це робив Павло, котрий сказав: ‘Божий Син... мене полюбив, і видав за мене Самого Себе’ (Галатів 2:20). І нехай кожен з нас виявляє щиросерду вдячність нашому сповненому любов’ю Богу, Єгові, котрий ніколи не вимагає від нас надто багато.
Як би ви відповіли?
◻ Чого Єгова вимагає від нас сьогодні?
◻ Як під час останньої вечері з апостолами Христос підкреслив важливість любові?
◻ Як ми можемо доводити свою любов до Бога?
◻ Чому виконувати вимоги Єгови до нас — це привілей?
[Ілюстрація на сторінці 23]
Який урок дав Ісус, коли обмив ноги своїм апостолам?
[Ілюстрація на сторінці 25]
Незважаючи на протидію, проповідування доброї новини — це чудовий привілей.