Як сповниться людське прагнення жити довше?

ДЕХТО плекає надії, що в новому тисячолітті людина зробить революційні відкриття, завдяки котрим житиме значно довше, ніж тепер. Серед таких оптимістів і д-р Рональд Клец, президент Американської медичної академії боротьби зі старінням — товариства лікарів та науковців, які присвятили себе пошукам секрету довголіття. Він та його колеги планують жити дуже довго. «Я сподіваюсь прожити щонайменше 130 років,— каже д-р Клец.— На наш погляд, старіння не є невідворотним. Нині існує технологія, завдяки котрій можна відчутно сповільнити, зупинити, а то й взагалі скерувати у зворотному напрямку недуги та руйнацію організму, яких називають природним старінням». Сам д-р Клец, прагнучи продовжити собі життя, приймає щодня близько 60 таблеток.

Чи покладати надії на гормонотерапію та генетику?

Велику надію багатьом вселяє гормонотерапія. Експерименти виявляють, що використання гормону дегідроепіандростерон (DHEA) дещо сповільнює процес старіння лабораторних тваринок.

А ось яку інформацію про фітогормон за назвою кінетин помістив шведський щоденник «Афтонбладет». Там наводилися слова викладача Орхуського університету (Данія) д-ра Суреша Раттана: «Проведені нами досліди засвідчують, що клітини людської шкіри, вирощувані на кінетині, не зазнають нормальних вікових змін. Вони залишаються молодими протягом усього свого життєвого циклу». За повідомленнями, під дією цього гормону деякі комахи живуть на 30—45 відсотків довше, ніж звичайно.

Кажуть теж, що декотрим піддослідним мишам аж на 25 відсотків продовжило життя введення мелатоніну. Змінився навіть їхній вигляд — миші стали молодшими, здоровішими та енергійнішими.

Прихильники застосування людського гормону росту (СТГ) твердять, що він надає шкірі здорового кольору, сприяє росту м’язів, посилює статевий потяг, поліпшує настрій, загострює розумові здібності та зумовлює такий обмін речовин, який відбувається в підлітковому віці.

Багато хто покладає надії і на генетику. Науковці дійшли висновку, що можуть регулювати тривалість життя нематод, або круглих червів, маніпулюючи їхніми генами. Внаслідок таких експериментів вік декотрих червів, якщо порівняти з нормальним, збільшився вшестеро. Усе це вселяє надію, що в людському організмі теж можна відшукати такі гени й провести з ними аналогічну маніпуляцію. За повідомленням журналу «Тайм», д-р Зиґфрид Гекімі з університету Мак-Гілла (Монреаль) сказав: «Якщо ми знайдемо всі годинникові гени людини, то, можливо, зуміємо трохи сповільнити їх[ню дію] і так подовжити тривалість життя».

Біологам уже давно відомо, що кінцева ділянка хромосоми, так звана теломера, стає коротшою при кожному новому поділі клітини. Коли теломера втрачає близько 20 відсотків своєї довжини, клітина губить здатність до самовідтворення і гине. Повністю відновити теломері втрачену довжину може особливий фермент за назвою теломераза — це створює умови для подальшого поділу клітини. У більшості клітин цей фермент є пригніченим та неактивним, проте активну форму теломерази успішно вводять у певні клітини, через що ті ростуть та проходять набагато більше циклів поділу, ніж звичайно.

На думку дослідників, це відкриває сенсаційні перспективи у боротьбі з хворобами, котрі зумовлюються віковими змінами. Що було б, якби, скажімо, замінити стовбурні клітини організму (клітини, за допомогою яких здійснюється регенерація тканин) стовбурними клітинами, котрих «обезсмертила» активна теломераза? Ось що на цю тему каже д-р Вільям Е. Геселтін: «Це чітка концепція людського безсмертя, яку буде поступово втілено в життя протягом наступних 50 років» («Нью-Йорк таймс»).

Чи нанотехнологія та кріоніка — це розв’язання?

Перспективним шляхом вважається і нанотехнологія — інженерія на рівні нанометра (мільярдна частка метра). Мрійники твердять, що в майбутньому буде створено комп’ютеризовані машини, які будуть набагато меншими за клітини. Це дозволить ремонтувати й оновлювати на молекулярному рівні клітини, тканини та органи, котрі старіють. На конференції, присвяченій боротьбі зі старінням, один дослідник висловив думку, що лікарі XXI сторіччя зможуть застосовувати нанотехнологію, аби робити людей фізично безсмертними.

Кріоніка — це заморожування людських тіл з розрахунком, що наука навчиться поновлювати мертві клітини і врешті поверне їх до життя. Заморозити можна ціле тіло або тільки мозок. На прохання одного чоловіка заморозили навіть простирадло. Навіщо? Виявляється, воно належало пропалому другові і містило клітини його шкіри та декілька волосин. Чоловік той хотів заморозити їх для того, аби дати своєму другові шанс на «воскресіння», якщо наука відкриє методи відтворення людей всього-на-всього з кількох, а то й взагалі з однієї клітини.

На що потрібно покладатися?

Людині притаманне бажання жити, а не помирати. З цієї причини щонайменший поступ науки в цій галузі відразу викликає бурхливий ентузіазм та будить у людях великі сподівання. Однак на сьогодні немає підтверджених доказів того, що дегідроепіандростерон, кінетин, мелатонін, СТГ чи будь-яка інша сполука можуть по-справжньому затримати процес старіння людини. Скептики побоюються, що внутрішньоклітинні маніпуляції теломеразою призведуть лише до одного — створення потенційних ракових клітин. А застосування нанотехнології та кріоніки поки що більше схоже на наукову фантастику, ніж на дійсність.

Декому наука вже забезпечила довше та здоровіше життя і, мабуть, робитиме це й далі. Проте вона ніколи нікому не дасть вічного життя. Чому ні? Кажучи просто, цього ніколи не станеться, бо головна причина старіння й смерті корениться там, куди людська наука сягнути не в силі.

Головна причина старіння й смерті

Більшість науковців погоджується з тим, що старіння і смерть начебто запрограмовані в людських генах. Запитання полягає в наступному: коли, як і чому старіння та смерть «проникли» в наш генетичний код?

Біблія відповідає просто, хоча й не послуговується при цьому термінологією генетиків та дослідників ДНК. У Римлян 5:12 говориться: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили».

Перший чоловік Адам мав перспективу насолоджуватись вічним життям. Його організм було створено з усіма необхідними для цього функціями. Але жити вічно Адам міг тільки за певних умов: він мусив співпрацювати з Джерелом життя, тобто своїм Творцем, а також мав його слухатись (Буття 1:31; 2:15—17).

Проте Адам обрав шлях непослуху. Він твердив, що людині поведеться ліпше, якщо вона керуватиме собою сама, незалежно від Бога. Отже, Адам згрішив. Відтоді у його генетичному коді відбулися зміни. Замість того щоб залишити своїм нащадкам у спадок вічне життя, Адам передав їм гріх і смерть (Буття 3:6, 19; Римлян 6:23).

Правдива надія

Одначе, так мало бути не завжди. У Римлян 8:20 сказано: «Створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії». Бог Єгова підкорив створених ним людей смерті, бо вони проти нього згрішили. Водночас він дав їм підставу для надії.

Цю підставу було чітко показано тоді, коли на землю прийшов Ісус Христос. Ось що говориться в Івана 3:16: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Проте як віра в Ісуса Христа може врятувати нас від смерті?

Якщо причиною смерті є гріх, то щоб знищити смерть, насамперед треба усунути саме гріх. На початку Ісусового месіанського служіння Іван Хреститель сказав: «Оце Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Івана 1:29, Хом.). Ісус Христос не був ані трохи заплямований гріхом. Тому він не підлягав смерті, яка є покаранням за гріх. Незважаючи на це, Ісус дозволив, аби його вбили. Чому? Вчинивши так, він заплатив за наші гріхи (Матвія 20:28; 1 Петра 3:18).

Після сплати за гріхи, перед усіма, хто вірить в Ісуса, відкрилася можливість жити, не зазнаючи смерті. Наука може продовжити наше існування зовсім на трохи, але справжній шлях до вічного життя відкриває віра в Ісуса. Він отримав таке життя в небі, те ж саме чекає і на його вірних апостолів та декотрих інших. Проте більшість людей, що вірять в Ісуса, житимуть вічно тут, на землі,— це станеться тоді, коли Бог Єгова відновить на ній Рай (Ісаї 25:8; 1 Коринтян 15:48, 49; 2 Коринтян 5:1).

Вічне життя на райській землі

Один чоловік якось запитав: «Чи багато знайдеться таких, хто захоче жити, якщо вже не треба буде помирати?» Чи життя, позбавлене смерті, не буде нудним? Біблія запевняє, що ні. «Усе він створив гарним у свій час, та й вічність він вклав їм у серце, одначе, так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця» (Екклезіяста 3:11, Хом.). Усе створене Богом Єговою є настільки багатим та складним, що захоплюватиме, надихатиме й тішитиме нас протягом цілого життя — навіть на вічні віки.

Один чоловік, який вивчав поведінку кукші, назвав цю пташку «винятковим та милим приятелем» і додав, що спостерігати за нею було для нього чи не найбільшим задоволенням в житті. Чим довше цей чоловік вивчав кукшу, тим більше нею захоплювався. За його словами, навіть після 18 років спостережень було рано ставити крапку на дослідженні. Якщо представник всього-на-всього одного пташиного виду захоплював, надихав та тішив розумного чоловіка протягом 18 років напруженого вивчення, уявіть собі всю ту радість і задоволення, які може принести дослідження цілого земного творива.

Тільки подумайте, скільки галузей цікавих наукових досліджень відкриється перед людиною, яку не обмежуватиме час. А скільки ще можна буде звідати красивих місць, скількох цікавих людей зустріти! Спробуйте охопити розумом нескінченні можливості щось придумувати, створювати та конструювати. Ніщо не перешкоджатиме розвитку та застосуванню наших творчих здібностей. Коли ми розмірковуємо над багатством навколишнього творива, стає очевидно: аби якнайповніше оцінити все, що пропонує життя, потрібно не менше ніж вічність.

Біблія показує, що ті, кого забрала смерть, воскреснуть і теж зможуть жити вічно (Івана 5:28, 29). Буде розкрито багато таємниць історії, коли очевидці минулих подій з перших уст розповідатимуть про незнані нам подробиці й особисто дадуть відповідь на наші запитання. Подумайте, скільки всього ми зможемо дізнатись від воскреслих про різні періоди в історії (Дії 24:15).

Перенісшись думками у той час, ви, мабуть, побачите, як воскреслий Йов переглядає своє твердження, записане в Йова 14:1. Напевно, замість цих слів він тоді казатиме: «Людина, що від жінки народжена, живе тепер вічно і сповнена великим задоволенням».

Для тих, хто покладається на Єгову та вірить в Ісуса, продовження життя на необмежений час зовсім не є утопією. Незабаром це стане дійсністю. Старіння і смерть зникнуть назавжди. Так станеться, бо Псалом 68:20 (Дерк.) запевняє нас: «В Господа Владики — рятунок від смерті» (Об’явлення 21:3, 4).

[Ілюстрації на сторінках 4, 5]

Поступ науки вселяє людям надію на можливість жити значно довше, ніж тепер.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Потрібно не менше ніж вічність, аби якнайповніше оцінити все, що пропонує життя.