Чи ти живеш відповідно до свого присвячення?

«І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!» (КОЛОСЯН 3:23).

1. Як слово «присвячення» сприймається у нерелігійному контексті?

ЯК СПОРТСМЕНИ досягають своїх найліпших результатів? У тенісі, футболі, баскетболі, легкій атлетиці, гольфі чи будь-якому іншому виді спорту найліпші досягають вершини тільки завдяки цілковитому присвяченню. На першому місці у них стоїть фізична й психологічна підготовка. Це добре ілюструє одне з визначень слова «присвячуватися» — «повністю віддаватися чому-небудь».

2. Що слово «присвячення» означає в Біблії? Наведіть приклад.

² Але що «присвячення» означає в біблійному розумінні? Словом «присвятити» перекладається єврейське слово, яке значить «тримати окремо, бути окремим, відокремлювати»a. У стародавньому Ізраїлі первосвященик Аарон носив на завої «святий знак присвячення» — блискучу пластинку з чистого золота, на якій було викарбувано по-єврейськи «Святість належить Єгові». Це служило для первосвященика нагадуванням, щоб він уникав усього, що могло б занечистити святиню, «бо на ньому посвячення оливи помазання його Бога» (Вихід 29:6; 39:30, НС; Левит 21:12).

3. Як присвячення має впливати на нашу поведінку?

³ У цьому контексті видно, що присвячення — серйозна справа. Воно означає добровільно виявити себе як Божого слугу і вимагає чистої поведінки. Тому зрозуміло, чому апостол Петро наводив слова Єгови: «Будьте святі,— Я бо святий» (1 Петра 1:15, 16). Як присвячені християни, ми маємо велику відповідальність жити відповідно до свого присвячення, залишаючись вірними до кінця. Але що включає в себе християнське присвячення? (Левит 19:2; Матвія 24:13).

4. Як ми доходимо до кроку присвячення і з чим його можна порівняти?

⁴ Після того як ми здобули точне знання про Бога Єгову і його наміри, а також про Ісуса Христа та його роль у цих намірах, ми прийняли особисте рішення служити Богові всім своїм серцем, розумом, всією душею і з цілої сили (Марка 8:34; 12:30; Івана 17:3). Це можна навіть розглядати як особисту обітницю, беззастережне присвячення Богові. Наше присвячення — це не якась емоційна примха. Воно було старанно й молитовно зважене та обдумане. Тому це не є тимчасове рішення. Ми не можемо бути, як ті, що починають орати поле і зупиняються на півдорозі, тому що це надто важка праця або тому, що до урожаю ще дуже далеко і невідомо, яким він буде. Розгляньмо приклади людей, які ‘поклали свою руку на плуга’ теократичної відповідальності і не знімали її, незважаючи на всі перешкоди (Луки 9:62; Римлян 12:1, 2).

Люди, які не зреклися свого присвячення

5. Який видатний приклад присвяченого Божого слуги дав Єремія?

⁵ Пророцьке служіння Єремії в Єрусалимі тривало понад 40 років (647—607 роки до н. е.). Це було нелегке призначення. Він дуже добре усвідомлював свої обмеження (Єремії 1:2—6). Йому потрібна була мужність і витривалість, аби щодня мати справу з твердолобими мешканцями Юди (Єремії 18:18; 38:4—6). Але Єремія покладався на Бога Єгову, який зміцняв його, так що він міг залишатися справді присвяченим Божим слугою (Єремії 1:18, 19).

6. Який приклад нам подав апостол Іван?

⁶ А що сказати про вірного апостола Івана, який у похилому віці був засланий на непривітний острів Патмос за те, що «проповідував Слово Боже і свідчив про Ісуса Христа»? (Об’явлення 1:9, СМ). Він витерпів і залишався вірним своєму християнському присвяченню близько 60 років. Іван пережив знищення Єрусалима римлянами. Він мав привілей написати Євангеліє, три натхнені послання і книгу Об’явлення, в якій передрік війну Армагеддон. Чи апостол зрікся свого присвячення, коли дізнався, що Армагеддон не настане за його життя? Чи він піддався апатії? Ні, Іван залишився вірним до смерті, знаючи, що, хоча ‘час близький’, однак видіння, які він бачив, мали сповнитись пізніше (Об’явлення 1:3; Даниїла 12:4).

Сучасні приклади присвячення

7. Який приклад християнського присвячення подав один брат?

⁷ У наш час тисячі вірних християн ревно трималися свого присвячення, хоча й не дожили, щоб на власні очі побачити Армагеддон. Для прикладу можна згадати Ернеста Е. Бівера з Англії. Він став Свідком у 1939 році, на початку другої світової війни, і залишив прибуткову роботу у фотоагентстві, щоб почати повночасне служіння. Через те що він дотримувався християнського нейтралітету, його засудили до двох років ув’язнення. Сім’я підтримувала його. У 1950 році троє його дітей одержали запрошення в Нью-Йорк для місіонерської підготовки в Біблійній школі Ґілеад Товариства «Вартова башта». Брат Бівер був настільки ревний у своїй проповідницькій діяльності, що друзі називали його Ерні-Армагеддон. Він вірно й віддано жив відповідно до свого присвячення і проголошував наближення Армагеддону до самої смерті в 1986 році. Він не вважав своє присвячення тимчасовим контрактом з Богом!b (1 Коринтян 15:58).

8, 9. а) Який приклад подало багато молодих чоловіків в Іспанії протягом режиму Франко? б) Які питання варто поставити собі?

⁸ Ще один приклад неослабної ревності походить з Іспанії. Упродовж режиму Франко (1939—1975) сотні присвячених молодих Свідків займали нейтральну християнську позицію. Багато з них провели десять або й більше років у військових в’язницях. Один Свідок, Хесус Мартін, отримав кілька вироків загальною тривалістю 22 роки. У військовій в’язниці в Північній Африці він зазнав жорстоких побоїв. Усе це було нелегко знести, але він не пішов на компроміс.

⁹ Ці молоді чоловіки більшість часу навіть не знали, коли їх випустять і чи взагалі це станеться, бо отримали по кілька вироків, які мали відбувати послідовно. Однак і в неволі вони зберегли свою непорочність і ревність до служіння. Коли в 1973 році ситуація зрештою поліпшилась, багато з цих Свідків, яким тоді було трохи за тридцять, звільнилися з в’язниці і відразу почали повночасне служіння, а деякі стали спеціальними піонерами і роз’їзними наглядачами. Перебуваючи в тюрмі, вони жили відповідно до свого присвячення, і більшість продовжували робити це й після звільненняc. А що сказати про нас сьогодні? Чи ми вірні своєму присвяченню, як ті віддані особи? (Євреїв 10:32—34; 13:3).

Належне ставлення до свого присвячення

10. а) Як нам слід ставитися до свого присвячення? б) Як Єгова ставиться до нашого служіння йому?

¹⁰ Як ми ставимося до свого присвячення Богові чинити його волю? Чи це стоїть на першому місці у нашому житті? Незалежно від нашої ситуації, віку і здоров’я ми повинні намагатися жити відповідно до свого присвячення, наскільки це дозволяють обставини. Обставини одної людини можуть дозволити їй служити повночасним піонером, добровольцем у філіалі Товариства «Вартова башта», місіонером чи роз’їзним наглядачем. Але ті, що мають дітей, можуть бути дуже зайняті, піклуючись про фізичні та духовні потреби сім’ї. Чи відносно невелика кількість годин, які вони щомісяця проводять у служінні, варта в очах Єгови менше, ніж багато годин повночасного служителя? Ні. Бог не сподівається від нас того, чого ми не маємо. Апостол Павло так виразив цей принцип: «Коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має» (2 Коринтян 8:12).

11. Від чого залежить наше спасіння?

¹¹ У будь-якому випадку наше спасіння залежить не від того, що ми можемо зробити, а від незаслуженої ласки Єгови через Ісуса Христа, нашого Господа. Павло чітко пояснив: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі». Проте наші діла є доказами нашої живої віри в Божі обітниці (Римлян 3:23, 24; Якова 2:17, 18, 24).

12. Чому нам не слід робити порівнянь?

¹² Нам немає потреби порівнювати з іншими кількість годин, проведених у Божому служінні, розповсюдженої літератури чи біблійних вивчень (Галатів 6:3, 4). Хоч би якими були наші досягнення у християнському служінні, всі ми мусимо пам’ятати Ісусові слова, що спонукують до покірності: «Отак і ви, як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити» (Луки 17:10, Хом.). Як часто ми справді можемо сказати, що зробили «все, що звелено» нам? Отже, виникає питання: якої якості має бути наше служіння Богові? (2 Коринтян 10:17, 18).

Зробити цінним кожен день

13. Яке ставлення нам потрібне, коли ми сповняємо своє присвячення?

¹³ Після того як Павло дав поради дружинам, чоловікам, дітям, батькам, а також рабам, він пише: «І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям! Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові» (Колосян 3:23, 24). Ми служимо не для того, щоб вражати інших своїми досягненнями у служінні Єгові. Ми намагаємося служити Богові, наслідуючи приклад Ісуса Христа. Він виконував своє відносно коротке служіння з почуттям невідкладності (1 Петра 2:21).

14. Яке попередження Петро дав стосовно останніх днів?

¹⁴ Апостол Петро також виявляв почуття невідкладності. У своєму другому посланні він перестеріг, що останніми днями будуть глузії,— відступники і скептики,— які, відповідно до своїх прагнень, сіятимуть сумніви стосовно присутності Христа. Однак Петро сказав: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній прибуде, як злодій вночі». Так, день Єгови обов’язково прийде. Тому нам слід постійно піклуватися тим, наскільки певна і міцна наша віра в Божі обіцянки (2 Петра 3:3, 4, 9, 10).

15. Як нам слід дивитися на кожний день свого життя?

¹⁵ Щоб сумлінно жити відповідно до свого присвячення, ми повинні використовувати кожний день на славу Єгови. Чи під кінець кожного дня, аналізуючи вчинене, ми бачимо, що посприяли якимось чином освяченню Божого імені і проголошенню доброї новини про Царство? Можливо, це відбулося завдяки чистій поведінці, підбадьорливим розмовам чи сердечній турботі про родичів і друзів. Чи ми використовували нагоди поділитися християнською надією з іншими? Чи допомогли комусь серйозно задуматись про Божі обіцянки? Накопичуймо кожного дня щось цінне у духовному плані, складаючи, так би мовити, солідний духовний банківський рахунок (Матвія 6:20; 1 Петра 2:12; 3:15; Якова 3:13).

Бережіть свій духовний зір

16. Якими способами Сатана намагається ослабити наше присвячення Богові?

¹⁶ Ми живемо у часи, які стають для християн щораз важчими. Сатана і його агенти намагаються стерти різницю між добрим і поганим, чистим і нечистим, моральним і неморальним, етичним і неетичним (Римлян 1:24—28; 16:17—19). Він створив такі умови, що нам дуже легко осквернити свої серця й розуми за допомогою телевізора чи комп’ютера. Наш духовний зір може затуманитись, притупитись, так що ми не зможемо розпізнавати хитрощів Сатани. Якщо ми поступимося своїми духовними цінностями, то наша рішучість жити відповідно до свого присвячення може ослабнути, і ми вже не так міцно триматимемось за «плуг» (Луки 9:62; Филип’ян 4:8).

17. Як Павлова порада допоможе нам зберігати свої взаємини з Богом?

¹⁷ Тому Павлові слова до збору в Солуні дуже актуальні: «Це воля Божа,— освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти, щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості й честі, а не в пристрасній похоті, як і «погани, що Бога не знають» (1 Солунян 4:3—5). Декого — тих, хто занехаяв своє присвячення Богові,— неморальність довела до позбавлення спілкування з християнським збором. Ці особи допустили, аби їхні взаємини з Богом ослабли, так що він більше не відігравав важливої ролі в їхньому житті. Проте Павло сказав: «Бо покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення. Отож, хто оце відкидає, зневажає не людину, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого» (1 Солунян 4:7, 8).

Що зробиш ти?

18. Що нам слід постановити?

¹⁸ Якщо ми усвідомлюємо серйозність свого присвячення Богу Єгові, то що нам слід робити? Мусимо твердо постановити берегти добре сумління щодо своєї поведінки і служіння. Петро закликав: «Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі» (1 Петра 3:16). Можливо, нам доводиться страждати чи стикатися з поганим поводженням через нашу християнську поведінку, але так само було з Христом через його віру, а також вірність і відданість Богові. «Отож,— сказав Петро,— коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити» (1 Петра 4:1).

19. Якої репутації нам треба прагнути?

¹⁹ Дійсно, наша тверда рішучість жити відповідно до свого присвячення оберігатиме нас від пасток сатанинського світу, хворого духовно, морально і фізично. Крім того, це додасть нам впевненості, що ми маємо Боже схвалення, а це набагато ліпше від усього, що може запропонувати Сатана і його агенти. Отже, хай ніхто не зможе сказати, що ми залишили любов, яку мали, коли пізнали правду. Швидше хай про нас можна буде сказати, як про збір, котрий у першому столітті був у Тіятирах: «Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість, і останні вчинки твої, що більші за перші» (Об’явлення 2:4, 18, 19). Тож не будьте літеплими стосовно свого присвячення, але «духом палайте», залишайтеся ревними до кінця, а кінець — близько (Римлян 12:11; Об’явлення 3:15, 16).

[Примітки]

Чи ви пригадуєте?

• Що включає в себе присвячення?

• Які стародавні і сучасні приклади присвячених Божих слуг гідні наслідування?

• Як нам необхідно ставитися до свого служіння Богу?

• Що нам слід постановити чинити стосовно свого присвячення Богові?

[Ілюстрація на сторінці 15]

Єремія залишався вірним, незважаючи на жорстоке поводження.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Ернест Бівер був для своїх дітей прикладом ревного християнина.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Сотні молодих Свідків в іспанських в’язницях трималися своєї непорочності.

[Ілюстрації на сторінці 18]

Кожного дня накопичуймо щось цінне в духовному плані.