Доброта — риса, яка виявляється у словах і вчинках

ВИЯВ доброти може дуже підбадьорити і потішити. Якщо ми бачимо, що хтось піклується про нас, ми дуже вдячні йому. Усім нам подобається, коли до нас ставляться з добротою. Тож як ми можемо розвивати цю чудову рису?

Доброта включає в себе щиру турботу про інших — турботу, яка виявляється у словах і вчинках. Але бути добрим означає щось більше, ніж просто бути ввічливим і люб’язним. Спонукальною силою справжньої доброти є глибока любов і співчуття. Крім того, така доброта належить до плоду Божого святого духу, який мають приносити християни (Гал. 5:22, 23). Оскільки нам потрібно розвивати доброту, розгляньмо, як Єгова і його Син виявляють цю рису і як ми можемо наслідувати їхній приклад.

ЄГОВА ДОБРИЙ ДО ВСІХ

Єгова добрий та уважний до всіх, у тому числі до «невдячних і неправедних» (Луки 6:35). Приміром, «він наказує сонцю своєму сходити над людьми добрими і поганими та посилає дощ на праведних і неправедних» (Матв. 5:45). Отже, навіть ті, хто не визнає́ Єгову своїм Творцем, отримують користь з його щедрих життєдайних дарів і можуть бути певною мірою щасливими.

Одним з найвидатніших прикладів доброти Єгови є те, що він зробив для Адама і Єви. Невдовзі після того, як Адам і Єва згрішили, вони «позшивали фігові листки і зробили собі пов’язки на стегна». Однак Єгова знав, що їм буде потрібний відповідний одяг, щоб жити за межами Едему, де земля тепер була проклята і мала родити «терни й будяки». Тому Єгова виявив доброту до Адама і Єви, зробивши для них «довгий одяг зі шкіри» (Бут. 3:7, 17, 18, 21).

Хоча Єгова добрий до «добрих і поганих», він особливо хоче виявляти доброту своїм вірним служителям. Для прикладу, за днів пророка Захарія ангел був стурбований, коли побачив, що відбудова храму в Єрусалимі припинилася. Єгова вислухав ангела і сказав йому у відповідь «добрі, втішні слова» (Зах. 1:12, 13). Так само Єгова повівся з пророком Іллєю. У певний момент цей пророк почувався настільки пригніченим, що просив собі смерті. Єгова поставився з увагою до почуттів Іллі і послав ангела, щоб зміцнити його. До того ж Бог запевнив цього пророка в тому, що він не один. Почувши такі добрі слова й отримавши необхідну допомогу, Ілля зміг виконати своє завдання (1 Цар. 19:1—18). А хто серед Божих служителів найбільше наслідував доброту Єгови?

ІСУС ВИЯВЛЯВ ВЕЛИКУ ДОБРОТУ

Під час свого земного служіння Ісус був добрим і уважним. Він ніколи не був різким чи зарозумілим. Зі співчуття він сказав: «Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас» (Матв. 11:28—30). Люди бачили його доброту і всюди ходили за ним. Пройнявшись до них жалем, Ісус годував їх, зціляв хворих та немічних і «багато чого» навчав їх про свого Батька (Марка 6:34; Матв. 14:14; 15:32—38).

Про велику доброту Ісуса свідчить те, що він з розумінням і проникливістю ставився до інших. Приміром, навіть коли це було для нього незручно, він «сердечно прийняв» усіх щирих людей, які його розшукували (Луки 9:10, 11). Крім того, Ісус не докорив наляканій жінці, яка, будучи церемоніально нечистою, доторкнулася до його одягу з надією, що зцілиться від кровотечі (Лев. 15:25—28). Зі співчуття до цієї жінки, яка страждала 12 років, Ісус сказав їй: «Дочко, твоя віра зцілила тебе. Іди з миром і не страждай від цієї тяжкої хвороби» (Марка 5:25—34). Який же це дивовижний вияв доброти!

ДОБРОТА ВИМАГАЄ ДІЙ

З вищенаведених прикладів ми бачимо, що справжня доброта виявляється у вчинках. Навівши приклад про милосердного самарянина, Ісус пояснив, наскільки важливі добрі вчинки. Незважаючи на те, що між самарянами і юдеями існувала ворожнеча, самарянин з Ісусового прикладу пройнявся жалем до чоловіка, якого пограбували, побили і залишили ледь живим на дорозі. Доброта спонукала самарянина до дій. Він обробив та перев’язав чоловікові рани і відвіз його в заїжджий двір. Потім самарянин заплатив господарю двору, щоб той попіклувався про пораненого чоловіка. Він навіть пообіцяв покрити будь-які додаткові витрати (Луки 10:29—37).

Хоча доброта часто виявляється у вчинках, її також можна виражати чуйними і підбадьорливими словами. Біблія каже: «Тривога обтяжує серце людини, а добре слово його звеселяє» (Присл. 12:25). Ми зможемо потішати інших, якщо доброта і великодушність спонукуватимуть нас ділитися з ними підбадьорливими думкамиa. Своїми добрими словами ми покажемо, що дбаємо про них. Завдяки такому підбадьоренню їм буде легше зносити випробування у своєму житті (Присл. 16:24).

ЯК РОЗВИВАТИ ДОБРОТУ

Оскільки всі люди були створені «за образом Божим», вони спроможні розвивати таку рису, як доброта (Бут. 1:27). Наприклад, римський сотник Юлій, який супроводжував ув’язненого апостола Павла до Рима, поставився до нього «з добротою і відпустив його до друзів, щоб вони попіклувалися про нього» в Сидоні (Дії 27:3). Трохи пізніше мешканці Мальти виявили «величезну доброту» до Павла та інших людей, які щойно пережили корабельну аварію. Вони навіть розклали багаття, щоб постраждалі зігрілися (Дії 28:1, 2). Їхні вчинки заслуговували похвали. Але справжня доброта включає в себе не лише поодинокі вияви доброти.

Щоб ми могли в усьому догоджати Богові, доброта має стати невід’ємною частиною нашої особистості і нашого життя. Саме тому Єгова каже нам: «Одягніться в... доброту» (Кол. 3:12). Однак слід визнати, що іноді нам важко це робити. Чому? Ми можемо не виявляти доброти через сором’язливість, невпевненість, протидію чи схильність до егоїзму, з якою нам і далі доводиться боротися. Усе ж нам під силу подолати такі перешкоди, покладаючись на святий дух і наслідуючи приклад доброти Єгови (1 Кор. 2:12).

Над чим нам потрібно працювати, щоб ще більшою мірою виявляти доброту? Варто запитати себе: «Чи я вислуховую інших зі співчуттям? Чи зважаю на їхні потреби? Коли я востаннє виявляв доброту до тих, хто не належить до моєї сім’ї або до близьких друзів?» Можна ставити собі цілі, скажімо, більше дізнатися про людей, які нас оточують, особливо в християнському зборі. Завдяки цьому ми довідаємося про їхні обставини і потреби. Стараймося виявляти доброту до інших так, як би ми хотіли, щоб вони виявляли її до нас (Матв. 7:12). Безперечно, Єгова допомагатиме нам розвивати доброту, якщо ми будемо просити його про це (Луки 11:13).

ДОБРОТА ПРИВАБЛЮЄ ЛЮДЕЙ

Коли апостол Павло перерахував розпізнавальні ознаки Божих служителів, він згадав «доброту» (2 Кор. 6:3—6). Люди тягнулися до Павла, оскільки він щиро цікавився ними, і про це свідчили його добрі вчинки і слова (Дії 28:30, 31). Ми також можемо приваблювати людей до правди своєю доброю поведінкою. Виявляючи до всіх доброту, в тому числі до тих, хто чинить нам опір, ми можемо пом’якшити їхнє серце і «розтопити» їхню ворожість (Рим. 12:20). Можливо, з часом вони захочуть більше дізнатися про Божу звістку.

У майбутньому земному Раю безліч воскреслих людей будуть у захваті, коли відчують на собі, можливо вперше, справжню доброту. З вдячності за це вони виявлятимуть доброту до інших. А для людей, які не захочуть виявляти доброту і допомагати іншим, не буде місця під правлінням Божого Царства. Однак ті, кому Бог подарує вічне життя, ставитимуться одне до одного з любов’ю і добротою (Пс. 37:9—11). У світі пануватиме справжня безпека і мир. Але як нам уже тепер отримувати благословення, виявляючи доброту?

ЧОМУ ВАРТО ВИЯВЛЯТИ ДОБРОТУ

У Біблії говориться: «Добра людина чинить собі добро» (Присл. 11:17). Люди тягнуться до доброї людини і теж виявляють до неї доброту. Ісус сказав: «Якою мірою міряєте ви, такою відміряють вам» (Луки 6:38). Добрій людині легко знаходити хороших друзів і підтримувати дружбу.

Апостол Павло радив християнам в Ефесі: «Будьте добрі одне до одного, виявляйте сердечне співчуття та з готовністю прощайте одне одного» (Еф. 4:32). Збір отримує велику користь, якщо всі християни виявляють співчуття та доброту і намагаються допомагати одне одному. Вони ніколи не вдаються до різких слів, гострої критики чи уїдливих саркастичних зауважень. Такі християни не поширюють злісних пліток, а стараються своєю мовою зміцнювати інших (Присл. 12:18). У результаті збір процвітає духовно.

Безсумнівно, доброта — це риса, яка виявляється у словах і вчинках. Якщо ми добрі, то віддзеркалюємо сердечність і щедрість нашого Бога Єгови (Еф. 5:1). Так ми зміцняємо наші збори і привертаємо увагу інших до правдивого поклоніння. Тож нехай нас завжди знають як людей, котрі виявляють доброту!