«Пильнуйте»
1 Ісус промовляв слова, записані в Матвія 26:38—41, у момент, коли наближався найбільш критичний час його людського буття. Це мав бути найбільш важливий час в історії усього людства. Вирішувалося питання, чи буде людство спасенне, чи ні. Ісусовим учням потрібно було ‘пильнувати’.
2 Сьогодні ми стоїмо в переддвер’ї Ісусового приходу в ролі визволителя і в ролі виконавця вироку. Як пильні християни, що усвідомлюють невідкладність часу, ми не складаємо рук і не чекаємо бездіяльно на визволення. Ми знаємо, що мусимо кожного часу бути готовими. Нам необхідно продовжувати ‘трудитися та боротися’ у нашому служінні Єгові (1 Тим. 4:10, Хом.). А що сказати про кожного з нас зокрема? Чи ми пильнуємо?
3 Досліджуймо себе. Ісус також застерігав: «Уважайте ж на себе» (Луки 21:34, 35). Ми мусимо уважати на самих себе, щоб бути ‘бездоганними та невинними серед лукавого та розпусного роду’ (Флп. 2:15). Чи ми живемо кожен день так, як християни, наслідуючи Ісуса й дотримуючись тих принципів, на котрі звертає увагу Боже Слово? Нам необхідно уникати нехристиянської поведінки, характерної для світу, що «лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, УКУ; Римл. 13:11—14). Досліджуючи самих себе у світлі Святого Письма, чи ми зможемо сказати, що дійсно пильнуємо так, як навчав Ісус?
4 Старійшини мусять бути пильними щодо виконання своїх завдань у зборі, усвідомлюючи, що їм треба буде здати справу про те, як вони дбають про отару (Євр. 13:17). Голови сімей мають особливий обов’язок керувати своїми домашніми згідно з дорогами Єгови. (Бут. 18:19; Іс. Нав. 24:15; порівняйте 1 Тимофія 3:4, 5). Також надзвичайно важливим є те, щоб ми виконували біблійний наказ любити один одного! Це є ознака правдивого християнства (Івана 13:35).
5 Будьмо пильними, щоб попереджати інших. Пильнувати — вимагає чогось більшого, ніж лише уважати на самих себе. Ми маємо доручення робити з людей учнів (Матв. 28:19, 20, Хом.). Любов до ближнього повинна спонукувати нас попереджати інших, щоб вони могли пережити близьке знищення цього світу. Цей обов’язок лежить на всіх християнах. Це невід’ємна частина нашого служіння (Римл. 10:9, 10; 1 Кор. 9:16). Часто ми зустрічаємося з апатією або відвертою протидією цій праці, що спасає життя. Ми маємо обов’язок продовжувати робити це, навіть якщо більшість ігнорує наше попередження (Єзек. 33:8, 9). Справжня любов до Бога й ближнього спонукуватиме нас бути наполегливими.
6 Для самовдоволення немає часу. Нам не слід дозволяти щоденним турботам життя відволікати нас чи насолодам цієї системи захоплювати нас настільки, що це стане нам пасткою (Луки 21:34, 35). Саме тепер, як ніколи раніше, потрібно мати почуття невідкладності. Швидко надходить час, коли Ісус Христос виконає вирок над злою системою. Переживе тільки той, хто пильний, обачний і уважний. Наскільки вдячними ми будемо, якщо, слухаючись Ісусових настанов, ‘зможемо уникнути всього того’! (Луки 21:36).