Погляд Біблії

Чи християнам можна вдаватись до штучного материнства?

ГОРАЦІЙ — поет стародавнього Риму — нічого не знав про штучне материнство, коли написав: «Немає значення, які батьки в людини, якщо вона є доброю людиною». Сентенція французького письменника XVII століття: «Якщо людина не цнотлива, то і її народження нічого не варте» — також була сформульована ще задовго до того, як штучне материнство стало юридичною дилемою. Але, згідно з повідомленням Мері Том у журналі «Міз», новий спосіб запліднення дає можливість «функції вироблення яйцеклітини, виношування дитини та її годування» розділити між двома або трьома «матерями». Сьогодні такі поняття, як «цнотливість» та «наслідки», стали двозначними та заплутаними.

Штучне материнство, що раптово поширилось на світовій сцені в середині 1970-х років, принесло зі собою соціальні, моральні та юридичні проблеми, які не існували перед тим. Деякі неплідні подружні пари прагнуть скористатись цим нетрадиційним способом народження дітей. З другого боку, лікарі, юристи та законодавці щосили стараються не відставати від поступів у галузі штучного материнства з метою створити закони, які б відповідали на етичні і моральні питання, що виникають.

Що таке штучне материнство?

Штучне материнство, або материнство по контракту, полягає в тому, що одна жінка, яка була штучно запліднена, родить дитину для іншої. Так зване часткове штучне материнство буває тоді, коли жінку, що має виношувати дитину для іншої, штучно запліднюють спермою чоловіка з тієї подружньої пари, що уклала з нею контракт. Таким чином, та жінка стає генетичною матір’ю дитини. Цілковите штучне материнство полягає в тому, щоб яйцеклітину дружини та сперму чоловіка сполучити поза маткою у процесі, відомому як «ін-вітро» («у пробірці»), а утворений ембріон імплантувати у матку жінки, що буде виношувати дитину для них.

Чому зростає зацікавленість штучним материнством? Одна з причин полягає в тому, що наука та технологія кількома способами уможливлюють материнство неплідних жінок. Деякі подружні пари відчайдушно бажають дитини, але не можуть мати її через неплідність, інші труднощі та брак здорових дітей, яких можна було б усиновити. Отже, вони позичають тіло іншої особи, щоб отримати дитину. Оскільки штучне материнство вимагає великої суми грошей на пов’язані з ним витрати, то його названо відповідними словами: «примусове поневолення та рабство» і «експлуатація плодовитості бідних».

Верховний суд штату Нью-Джерсі (США) визнав можливість того, що багаті експлуатуватимуть бідних, а щодо штучного материнства заявив: «Одним словом, у суспільстві є важливіші цінності, ніж нестримне купування за гроші будь-чого: чи то робочої сили, чи кохання, чи життя». Верховний суд Франції заявив, що штучне материнство порушує недоторканість тіла жінки і що «людське тіло не можна ні позичати, ні давати в позику, ні продавати».

Проблеми, пов’язані зі штучним материнством

Штучне материнство зумовлює багато проблем. Одна з них — ймовірність неприємних судових процесів у випадку, коли жінка, яка народила дитину, бажає залишити цю дитину собі. Кому ця дитина належить: жінці, що народила, чи жінці, яка дала яйцеклітину? Отже народження дитини — це звичайно час радощів, але інколи він стає часом судових процесів. Друга проблема полягає в тому, що в жінки, яка спочатку погоджується виношувати дитину на замовлення, з розвитком плоду і народженням дитини змінюються почуття. Для цієї жінки все важче і важче підкоритись укладеному контракту. У жінки з’являється сильний материнський інстинкт до дитини, яку вона виношує. Одна жінка, що погодилась на штучне запліднення, пояснює свої почуття після того, коли віддала своє дитя: «Для мене це наче б хтось помер. Моє серце плакало за донечкою».

А як це впливатиме пізніше на інших дітей жінки, що погодилась виношувати дитину, на сім’ю, що забрала дитину, і на саму дитину? А що, коли дитина у штучно заплідненої жінки народиться з якимись дефектами? Чи батько цієї дитини зобов’язаний забрати дитину собі? Якщо ні, то хто утримуватиме таку дитину? А навіть ще важливіше питання: який Божий погляд на штучне материнство?

Чи штучне материнство вшановує подружжя?

Бог у своєму Слові говорить нам, що він дивиться на подружжя, як на щось святе. Наприклад, у Посланні до євреїв 13:4 (Хоменко) говориться: «Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде судити блудників та перелюбців»a. Бог сподівається від усіх християн шанобливого ставлення до подружжя. Що заплямовує подружжя? Блуд, що може зневажити подружжя перед укладенням шлюбу, та перелюб, що зневажає шлюб після його укладення.

Чи штучне материнство свідчить про те, що подружжя в пошані? Просто кажучи, ні. Часткове штучне материнство вимагає запліднення жінки спермою донора. Біблійний погляд на це можна побачити в книзі Левит 18:20, де сказано: «А з жінкою свого ближнього не будеш лежати на насіння, щоб нею не стати нечистим». Біблія не робить різниці між заплідненням з допомогою статевого акту і заплідненням через імплантацію сперми донора. Отже, блуд чи перелюб відбувається тоді, коли запліднення походить від когось, хто не є законним чоловіком жінки.

А що сказати про цілковите штучне материнство? Воно також заплямовує подружнє ложе. Щоправда, запліднена яйцеклітина утворилась завдяки з’єднанню клітин чоловіка та дружини, але потім її помістили в утробу іншої жінки, яка в результаті цього завагітніла. Така вагітність не є наслідком статевих зносин між жінкою, що буде виношувати дитину, та її чоловіком. Таким чином, її органами розмноження тепер користується хтось, хто не є її власним чоловіком. Те, що жінка виношує дитину не для свого власного чоловіка, не узгоджується з біблійними моральними принципами. (Порівняйте Повторення Закону 23:3). Не було б добре, щоб хтось, не будучи законним чоловіком, користувався її органами розмноження. Це неправильне використовування подружнього ложа. Отже, християнам не слід вдаватись до штучного материнства.

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]

Pastel by Mary Cassatt, The Metropolitan Museum of Art, Gift of Mrs. Ralph J. Hines, 1960. (60.181)