Щасливі, що Єгова вказує нам свою дорогу
«Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очищене» (2 САМУЇЛА 22:31).
1, 2. а) Що є однією з основних потреб кожної людини? б) Чий приклад нам було б добре наслідувати?
ОДНІЄЮ з основних потреб кожної людини є потреба в керівництві. Дійсно, аби успішно пройти свій життєвий шлях, нам потрібна допомога. Щоправда, Єгова наділив нас певними розумовими здібностями, а також дав сумління, щоб розрізняти добро і зло. Та для того аби наше сумління було надійним провідником, його треба навчати (Євреїв 5:14). І якщо ми бажаємо робити слушні рішення, то повинні наповнювати свій розум правильною інформацією, а також вчити його, як цю інформацію оцінювати (Приповістей 2:1—5). Але навіть тоді наші рішення не завжди приноситимуть бажані результати, адже життя таке непевне (Екклезіяста 9:11). Своїми силами ми просто не в стані достовірно визначити, що принесе майбутнє.
2 З цієї та з багатьох інших причин пророк Єремія написав: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). Ісус Христос — найбільша людина, яка будь-коли жила,— приймав керівництво. Він казав: «Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить» (Івана 5:19). Як же тому мудро наслідувати Ісуса та просити, аби Єгова допомагав нам керувати своїми кроками! Цар Давид співав: «Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!» (2 Самуїла 22:31). Коли ми намагатимемось іти дорогою Єгови, а не покладатися на власну мудрість, то матимемо досконале керівництво. Якщо ж ми відкинемо Божу дорогу, то лише спровадимо на себе нещастя.
Єгова показує дорогу
3. Як Єгова давав керівництво Адаму і Єві та яку перспективу відкрив перед ними?
3 Розгляньмо приклад Адама і Єви. Хоча вони й були безгрішними, однак потребували керівництва. Єгова не сказав Адамові, що, живучи в чудовому Едемському саду, той може вирішувати завжди сам, коли й чим займатися. Натомість йому доручав роботу Бог. Спочатку Адам повинен був давати назви тваринам. Пізніше Єгова поставив перед ним і Євою довгострокові цілі. Вони мали оволодіти землею, наповнити її своїми нащадками, а також дбати про тварин (Буття 1:28). Це було грандіозне завдання, але в результаті земля перетворилась би на всесвітній рай, в якому досконала людська родина жила б у злагоді з тваринним світом. Яка чудова перспектива! Крім того, коли б Адам і Єва продовжували вірно йти дорогою Єгови, то могли б з ним спілкуватися. (Порівняйте Буття 3:8). Яким же надзвичайним привілеєм була можливість утримувати дедалі глибші особисті взаємини з Творцем!
4. Як Адам і Єва виявили брак довіри, вірності й відданості та які трагічні наслідки це принесло?
4 Єгова заборонив першій людській парі їсти плоди з дерева знання добра і зла, яке росло в Едемі, що відразу дало їм можливість виявити свою слухняність, а разом з тим і своє бажання йти дорогою Єгови (Буття 2:17). Однак незабаром їхня слухняність була випробувана. Коли Сатана звернувся до Адама і Єви зі своїми облудними словами, то, аби залишитися слухняними, перші люди мали виявити вірність і відданість до Єгови, а також довір’я до Його обітниць. На жаль, їм забракло як вірності й відданості, так і довір’я. Коли Сатана запропонував Єві незалежність та фальшиво звинуватив Єгову в обмані, вона дала себе ошукати й виявила непослух до Бога. Адам пішов за нею слідом і теж згрішив (Буття 3:1—6; 1 Тимофія 2:14). Це обернулося для них величезною втратою. Коли б Адам і Єва продовжували йти дорогою Єгови, крок за кроком виконуючи його волю, то одержували б чимраз більше задоволення. Тепер же їхнє життя було сповнене розчаруванням та болем, і єдине, що чекало на них у майбутньому, була смерть (Буття 3:16—19; 5:1—5).
5. Який далекосяжний намір має Єгова і як він допомагає вірним людям побачити його сповнення?
5 А втім, Єгова не змінив свого наміру: колись земля все ж таки має стати райським домом для досконалих, безгрішних людей (Псалом 37:11, 29). Він також ніколи не забував давати досконале керівництво тим, хто йшов його дорогою та сподівався побачити сповнення цієї обітниці. Ті з нас, хто має вуха, щоб слухати, чують позаду голос Єгови, який промовляє до нас: «Це та дорога,— простуйте ви нею!» (Ісаї 30:21).
Ті, хто ходив дорогою Єгови
6. Які два чоловіки давнини ходили дорогою Єгови і які були наслідки цього?
6 Як показує Біблія, лише деякі нащадки Адама і Єви ходили дорогою Єгови. Першим з них був Авель. Хоча його спіткала передчасна смерть, він мав Боже схвалення, а тому міг з упевненістю сподіватись у визначений Богом час повернутися до життя через «воскресення праведних» (Дії 24:15). Він побачить, як зрештою виповниться величний намір Єгови щодо землі та людства (Євреїв 11:4). Іншою людиною, котра ходила дорогою Єгови, був Енох, чиє пророцтво стосовно остаточного кінця цієї системи речей збереглося до нашого часу в книзі Юди (Юди 14, 15). Життя Еноха також закінчилося передчасно (Буття 5:21—24). Проте «він був засвідчений, що «Богові він догодив» (Євреїв 11:5). Коли Енох залишав земну сцену, то, подібно до Авеля, мав незмінну надію на воскресіння, тож буде серед тих, хто побачить сповнення намірів Єгови.
7. Як Ной та його сім’я виявили вірність і відданість, а також довір’я до Єгови?
7 Тимчасом як допотопний світ безнадійно загрузав у трясовині нечестивості, слухняність Єгові вимагала дедалі більшої вірності й відданості. Коли існування того світу наближалося до свого кінця, стало очевидно, що лише невелика група людей ходить дорогою Єгови. Ной та його сім’я слухались Бога й довіряли Його словам. Вони вірно виконували доручені їм завдання і не дозволяли собі вплутатись у безбожну поведінку тогочасного світу (Буття 6:5—7, 13—16; Євреїв 11:7; 2 Петра 2:5). Ми можемо бути вдячні за те, що вони виявили довір’я, вірність і відданість Єгові та залишилися слухняними йому. Завдяки цьому вони пережили Потоп і стали нашими прабатьками (Буття 6:22; 1 Петра 3:20).
8. Що повинен був робити ізраїльський народ, аби ходити дорогою Єгови?
8 З часом Єгова склав угоду з нащадками вірного Якова, і вони стали Його особливим народом (Вихід 19:5, 6). Єгова подбав, аби його народ під угодою мав керівництво; джерелом такого керівництва був писаний Закон, священство, а також пророки, котрі протягом усієї історії наставляли народ. Але рішення приймати це керівництво чи ні залежало від самих ізраїльтян. Через одного зі своїх пророків Єгова сказав їм: «Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття: благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні, і прокляття, якщо не будете слухатися заповідей Господа, Бога свого, і збочите з дороги, яку я наказую вам сьогодні, щоб ходити за іншими богами, яких ви не знали» (Повторення Закону 11:26—28).
Чому декотрі люди залишили дорогу Єгови
9, 10. Через які обставини ізраїльтяни мусили довіряти Єгові та розвивати вірність і відданість до нього?
9 Якщо ізраїльтяни хотіли залишитися слухняними Єгові, то, подібно до Адама і Єви, повинні були щось робити, а саме: довіряти йому, виявляючи вірність і відданість. Ізраїль був невеликою країною, котру оточували задирливі сусіди. На південному заході лежали Єгипет та Ефіопія. На північному сході — Сирія та Ассирія. Прямо під боком були Филистея, Аммон, Моав та Едом. Упродовж історії кожна з цих країн ставала ворогом Ізраїлю. Крім того, всі вони сповідували фальшиву релігію, котру характеризувало поклоніння богам-ідолам, астрологія, а в деяких випадках навіть вульгарні сексуальні обряди та жорстокі звичаї принесення в жертву дітей. Ізраїльські сусіди покладалися на своїх богів, сподіваючись мати завдяки ним великі родини, щедрі врожаї та перемоги у війнах.
10 Тільки Ізраїль поклонявся одному Богу — Єгові. Він пообіцяв ізраїльтянам поблагословити їх великими родинами, рясними врожаями, а також охороною від ворогів; але все це було можливе лише за умови, що вони слухатимуться його законів (Повторення Закону 28:1—14). На жаль, багато з них цього не робили. Ті ж, хто ходив дорогою Єгови, нерідко за свою вірність і відданість мусили платити досить високу ціну. Для декого це означало тортури, насмішки, бичування, ув’язнення, а то й каменування чи смерть від рук одноплемінників ізраїльтян (Дії 7:51, 52; Євреїв 11:35—38). Яким же випробуванням це, мабуть, було для вірних! Чому ж так багато людей зійшло з дороги Єгови? Два приклади з ізраїльської історії допоможуть нам зрозуміти, в чому полягало неправильне мислення таких людей.
Поганий приклад Ахаза
11, 12. а) Що відмовився зробити Ахаз, коли виникла небезпека з боку Сирії? б) З яких двох джерел Ахаз сподівався отримати безпеку?
11 Ахаз панував над південним царством Юди у восьмому сторіччі до нашої ери. Його правління аж ніяк не можна було назвати мирним. Одного разу проти Ахаза виступило об’єднане військо Сирії та північного царства Ізраїлю, і «захиталося серце його й серце народу його» (Ісаї 7:1, 2). Однак коли Єгова запропонував підтримку й запросив Ахаза випробувати його, Ахаз категорично відмовився! (Ісаї 7:10—12). Внаслідок цього царство Юди зазнало поразки у війні й понесло великі втрати (2 Хронік 28:1—8).
12 Ахаз відмовився випробувати Єгову, але йому не завадила гордість звернутися за допомогою до царя Ассирії. Хоч би як там було, царство Юди й далі страждало від рук своїх сусідів. Коли Ассирія також виступила проти Ахаза й ‘утискала його’, цар почав ‘приносити жертви дамаським богам, що його побили, і говорив: «Через те, що боги сирійських царів допомагають їм, то буду приносити їм жертви, і вони будуть допомагати мені!»’ (2 Хронік 28:20, 23).
13. Що показав Ахаз, звернувшись до богів Сирії?
13 З часом Єгова сказав Ізраїлю: «Я — Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити. О, коли б ти прислухувався до Моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка, а твоя справедливість, немов морські хвилі!» (Ісаї 48:17, 18). Звернувшись до богів Сирії, Ахаз показав, як далеко він відійшов від ‘дороги, якою мав ходити’. Мислення сусідніх народів цілковито збило його з пуття, що виявилось у прагненні отримати допомогу з їхніх фальшивих джерел безпеки, а не від Єгови.
14. Чому, коли Ахаз звернувся до фальшивих богів, йому не було виправдання?
14 Те, що боги народів, включаючи богів Сирії, були «нічого не вартими богами», виявилося ще задовго до тих подій (Ісаї 2:8, НС). Ще за часів царя Давида, коли сирійці почали служити ізраїльському царю, стало очевидно: Єгова є набагато вищим, ніж боги Сирії (1 Хронік 18:5, 6). Лише Єгова, «Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний та страшний», може дати справжню безпеку (Повторення Закону 10:17). Однак Ахаз відвернувся від Єгови та сподівався, що таку безпеку йому зможуть дати боги інших народів. Наслідки цього були для Юди трагічними (2 Хронік 28:24, 25).
Євреї та Єремія в Єгипті
15. У чому полягав гріх євреїв, котрі втекли до Єгипту за днів Єремії?
15 З бігом часу невірність народу Єгови стала настільки кричущою, що 607 року до н. е. Бог дозволив, аби вавилоняни зруйнували Єрусалим разом з його храмом. Більшість ізраїльтян були забрані до Вавилона. Проте декотрих з них залишили; до їхнього числа належав і пророк Єремія. Після підступного вбивства намісника, Ґедалії, ця група забрала з собою Єремію та втекла до Єгипту (2 Царів 25:22—26; Єремії 43:5—7). Прибувши туди, вони почали приносити жертви фальшивим божествам. Єремія як тільки міг намагався переконати невірних юдеїв у неправильності таких учинків, але йому не вдалося подолати їхньої впертості. Вони відмовилися звернутись до Єгови й твердо вирішили як і раніше кадити «небесній цариці». Чому? Тому що власне так вони та їхні прабатьки робили ‘в Юдиних містах та на вулицях Єрусалима. І насичувалися вони хлібом, і було їм добре, а зла вони не бачили’ (Єремії 44:16, 17). Ті євреї також твердили: «А відколи перестали ми кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду!» (Єремії 44:18).
16. Чому міркування євреїв в Єгипті були абсолютно неправильними?
16 Якою ж перебірливою може бути пам’ять! Але про що свідчили факти? Коли євреї жили в землі, котру їм дав Єгова, вони справді приносили жертви фальшивим богам. Деколи, як за часів Ахаза, вони страждали через таке відступництво. Проте Єгова був «нескорий на гнів» у стосунках зі своїм народом, з яким склав угоду (Вихід 34:6, Хом.; Псалом 86:15). Він посилав до ізраїльтян своїх пророків, аби спонукати їх до каяття. Часами, коли цар був вірний, Єгова благословляв його, і це благословення йшло на користь цілому народу, хоча більшість людей були невірними (2 Хронік 20:29—33; 27:1—6). Як же помилялись ті євреї в Єгипті, котрі твердили, нібито весь той добробут, що вони мали на батьківщині, походив з рук їхніх фальшивих богів!
17. Чому царство Юди втратило свої землі та храм?
17 Перш ніж надійшов 607 рік до н. е., Єгова заохочував жителів Юди: «Слухайтеся Мого голосу, і Я буду вам Богом, а ви будете народом Моїм, і ходіть усією дорогою, про яку накажу вам, щоб вам було добре» (Єремії 7:23). Юдеї втратили свій храм і свої землі власне через те, що відмовились ходити ‘всією дорогою, про яку Єгова наказав їм’. Тому стежмо за тим, аби не повторити такої ж фатальної помилки.
Єгова благословляє тих, хто ходить його дорогою
18. Що повинні робити люди, котрі ходять дорогою Єгови?
18 Сьогодні, як і колись, ті, хто бажає йти дорогою Єгови, повинні виявляти вірність і відданість, тобто бути сповненими рішучості служити лише Єгові і йому одному. Це також вимагає довір’я — непохитної віри в те, що Божі обітниці надійні й обов’язково сповняться. Від тих, хто бажає ходити дорогою Єгови, вимагається слухняності — безкомпромісного дотримування його законів та високих норм. «Праведний Господь і любить праведність» (Псалом 11:7, Дерк.).
19. Яким богам поклоняється багато людей сьогодні і які це приносить наслідки?
19 Ахаз пов’язував свою безпеку з богами Сирії. Ізраїльтяни, котрі були в Єгипті, плекали надію, що ‘небесна цариця’ — богиня, поклоніння якій було в давнину дуже поширене на Близькому Сході,— принесе їм матеріальний добробут. Багато сьогоднішніх богів — це не буквальні ідоли, а швидше щось інше. Ісус, наприклад, попереджав про небезпеку служити «грошам» замість Єгови (Матвія 6:24, СМ). Апостол Павло говорив про «зажерливість, що вона ідолослуження» (Колосян 3:5). Він також згадував людей, для котрих «шлунок — їхній бог» (Филип’ян 3:19). Справді, серед головних богів, яким поклоняються в наш час, є гроші й матеріальні речі. Якщо придивитися ближче, стає очевидним, що більшість людей, включаючи тих, хто вважає себе релігійним, ‘кладуть надію на багатство непевне’ (1 Тимофія 6:17). Чимало людей у поті чола служать цим богам, і дехто з них отримує за це винагороду — живе у розкішних домах, користується дорогими речами та може щодня дозволити собі мало не бенкети. А втім, такий добробут не кожному по кишені. І навіть ті, хто втішається всіма цими благами, кінець кінцем переконуються, що самі по собі ці блага не приносять задоволення. Такі речі — хиткі й тимчасові, вони не задовольняють духовних потреб (Матвія 5:3).
20. У чому ми повинні виявляти врівноваженість?
20 Щоправда, живучи в останні дні цієї системи речей, ми повинні бути практичними. Нам потрібно вживати розумних заходів, аби матеріально забезпечувати свої сім’ї. Проте коли ми надаємо більшої ваги не служінню Богові, а високому рівню життя, гонитві за грошима чи подібному, це означає, що ми потрапили в пастку одного з видів ідолопоклонства та більше не ходимо дорогою Єгови (1 Тимофія 6:9, 10). А якщо ми стикаємось із фінансовими труднощами, проблемами зі здоров’ям чи якимись іншими клопотами? Не будьмо як ті євреї в Єгипті, котрі твердили, що причина всіх їхніх бід — це служіння Богу. Натомість випробовуймо Єгову, чого не захотів зробити Ахаз. Вірно і віддано звертаймось за керівництвом до Бога Єгови. Потрапляючи в якісь скрутні ситуації, з повним довір’ям застосовуймо Божі поради та молімося про силу й мудрість, аби подолати труднощі. А тоді з упевненістю чекаймо благословень від Єгови.
21. Які благословення отримують ті, хто ходить дорогою Єгови?
21 Протягом усієї історії Ізраїлю Єгова щедро благословляв тих, хто ходив його дорогою. Цар Давид співав: «Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів» (Псалом 5:9, Ог., 1962). Єгова дав йому військові перемоги над сусідніми народами, котрі згодом непокоїли Ахаза. Коли царював Соломон, Бог поблагословив Ізраїль миром і добробутом — власне тим, чого пізніше так прагнули євреї в Єгипті. Синові Ахаза, Єзекії, Єгова навіть дарував перемогу над могутньою Ассирією (Ісаї 59:1). Рука Єгови й справді не стала короткою для тих його вірних і відданих служителів, котрі не стояли «на дорозі грішних» та чия насолода була в Божому законі (Псалом 1:1, 2). Те саме можна сказати і про наш час. Але як сьогодні можна упевнитися, чи дійсно ми ходимо дорогою Єгови? Це буде предметом обговорення в наступній статті.
Чи ви пригадуєте?
◻ Які риси необхідно виявляти тим, хто бажає ходити дорогою Єгови?
◻ Чому Ахазів спосіб мислення був хибним?
◻ Що було неправильного в міркуванні євреїв в Єгипті?
◻ Як ми можемо зміцнити своє рішення ходити дорогою Єгови?
[Ілюстрація на сторінці 13]
Ахаз покладав свої надії на богів Сирії, а не на Єгову.