Якщо родич є виключений . . .

1, 2. (а) Який був Божий намір щодо родинної релігії? (б) Які рішення декотрі родини мусили робити за часу Корея?

ПІСЛЯ того як Адам був самітний на якийсь час, Бог сказав: „Не добре, щоб бути чоловіку самотнім”. Тоді Він створив Єву й заснував одруження. (1 Мойсеєва 2:18, 21, 22) З цього часу, населення землі мало збільшуватись. Отже, в кожної особи буде багато родичів. Навіть, якщо декотрі рідні, як-от діти, й не мешкали близько, то їх можна відвідувати й проводити з ними приємний час.— 1 Мойсеєва 1:28; Йова 1:1—5.

² Бог мав на меті, щоб родини з’єднувались правдивим поклонінням, щоб вони не роз’єднувались через релігійні переконання. Але траплялось, що релігія ставала родинним спором. Один з цих випадків був бунт Корея, Датана та Авірона. Єгова був затвердив, що Він діяв через Мойсея й Аарона, а не через тих релігійних заколотників. Тоді Мойсей наказав людям відступити геть від наметів тих бунтарів. А що діти й домашні Корея, Датана й Авірона будуть робити? Чи вони будуть ставити вірність до родини першою від вірності до Єгови й Його збору? Більшість рідніх тих бунтарів ставили родину на першому місці від Бога. Єгова стратив тих родичів, разом з бунтарями.— 4 Мойсеєва 16:16—33.

3. Як декотрі з родини Корея мудро вибирали?

³ Проте, декотрі сини Корея залишились вірними Богові й Його народові. Їх не страчено разом з рештою родини Корея й домашніми Датана й Авірона. (4 Мойсеєва 26:9—11) Дійсно, потомки тих пережилих кореятян пізніше одержали благословення — спеціальну службу в храмі й Біблія поважно згадує про них.— 2 Хроніки 20:14—19; Псалми 42, 44—49, 84, 85, 87.

4. В який інший спосіб родинна вірність могла ставатись випробовуванням в Ізраїлі?

⁴ Коли ізраїльтянин ставав відступником, тоді зустрічалось подібне рішення між вірністю до родини, а вірністю до Бога. Чи родина, через тілесні хвилювання або кровні родинні з’вязки, буде старатись захищати його від виключення? Або чи навіть його брат, син чи дочка визнають, що вірність до Бога й збору — це правильний й розумний шлях? (Дивіться до 5 Мойсеєва 13:6—11.) У християнському розпорядкові сьогодні грішника не відрізують страченням, але для християн можуть виникати випробовування, тому що родича дисципліновано.

Родичі можуть спричиняти проблеми

5, 6. (а) Як у родині може розвитись розділення через релігію? (б) Чому християни не повинні погоджуватися в такому стані? (Псалом 109:2—5)

⁵ Родинні з’вязки й любов можуть бути дуже сильні. Це є природним і погоджується з Божим розпорядком. (Івана 16:21) Але через ці сильні зв’язки можуть виникати трудні випробовування для християн. Ісус пояснив, що родичі можливо будуть противитись тому, що людина стається християнином. Ісус сказав: „Я не мир принести прийшов, а меча. Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її. І вороги чоловікові — домашні його! Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний”.— Матвія 10:34—38.

⁶ Християни не хочуть, щоб існувала така ворожість. І нема жодної причини для родичів противитись або ненавидіти когось за те, що цей став чистий, моральний, чесний слуга Божий. Однак, правдиві християни знають, що вони не можуть ставити родину на першому місці від Бога. У кінцевому підсумку, всі скористають з того коли християни будуть вірні Богові. З часом вони зможуть вплинути на своїх родичів, щоб вони теж ходили шляхом, який веде до спасіння.— Римлян 9:1—3; 1 Коринтян 7:12—16.

7, 8. Хто є винуватий за проблеми, які виникають у родині й яких виключення може спричинити? (5 Мойсеєва 32:4)

⁷ Родичі теж можуть спричиняти проблеми для правдивих християн у інакший спосіб. Це може статись коли родича мусять виключити. Так як ми вже дискутували про це в попередніх статтях, якщо людина у зборі нерозкаяно практикує тяжкий гріх, то Бог вимагає, щоб її виключити. (1 Коринтян 5:11—13) Поведінка такого кривдника вже змінила його спорідненість з Єговою й також з родиною, якої члени є Свідками Єгови. За це Бога не слід винуватити, через те що Його рівні є праведні й справедливі. (Йова 34:10, 12) І також не слід винуватити вірних християнських родичів. Це сам виключений накоїв усе це для себе й своїх родичів, так як Корей, Датан і Авірон.

⁸ Ми мусимо переглянути два різні стани. Перший — коли християнин мешкає в тому самому домі з виключеним, або самовільним відступником. А другий — коли родич не є близьким членом родини.

У близькій родині

9. Який є стан щодо родинних обов’язків, якщо чиясь подруга не є християнином, або є виключена?

⁹ Особа може стати християнином тоді як інші члени родини не приймають цієї віри. Наприклад, дружина може служити Єгові, а її чоловік — ні. Всупереч цьому, вона таки є „одним тілом” з її чоловіком і під обов’язком любити й поважати його. (1 Мойсеєва 2:24; 1 Петра 3:1—6) Або вона може бути одружена з чоловіком, який колись був присвяченим християнином, але пізніше його виключено із збору. Однак, це не припиняє їхні шлюбні узи (пов’язання); тільки смерть або розвід на біблійних умовах може припинити їх.— 1 Коринтян 7:39; Матвія 19:9.

10, 11. Як виключення впливає на духовні зв’язки в родині?

¹⁰ Подібно, якщо родич, як-от батько, син чи дочка, є виключений або самовільно відступив, то ці кровні й родинні узи залишаються. Але чи ж це значить, що в тій родині все буде продовжувати так само як колись, тоді як один член є виключений? Цілком ні.

¹¹ Виключена особа є духовно відрізана від збору; така особа цілком порвала свої колишні духовні узи. Це є правда навіть відносно її родичів,включаючи членів її близької рідні. Отже, домашні — тоді як признають родинні узи — вже більше не будуть духовно спілкуватись з нею.— 1 Самуїла 28:6; Приповістей 15:8, 9.

12. Відносно духовного спілкування, то які зміни можуть відбутись коли член у родині є виключений?

¹² Це буде значити зміни в духовній дружбі, яка могла існувати в тому домі. Наприклад, якщо чоловік є виключений, то його дружина й діти не будуть відчувати себе спокійно, коли б він проводив біблійне дослідження або брав провід у читанні Біблії чи в молитві. Якщо він хоче помолитись, як-от під час обіду, то він має право робити це в своєму домі. Але члени його родини можуть особисто молитись до Бога. (Приповістей 28:9; Псалом 119:145, 146) А що робити, коли виключена особа, яка живе з родиною хоче брати участь, коли родина сходиться для читання або для дослідження Біблії? Члени тієї родини можуть дозволити їй бути присутній й слухати, якщо вона не буде старатись навчати їх, або ділитись своїми релігійними поглядами.

13. Як батьки будуть поводитись з виключеною дитиною, яка живе в їхньому домі?

¹³ Якщо неповнолітня дитина є виключена, то батьки далі будуть доглядати її фізичних потреб і навчати її моралів та дисциплінувати. Вони не будуть прямо досліджувати Біблію з такою дитиною так, щоб вона брала участь. Однак, це не значить, що батьки не будуть вимагати, щоб вона була присутня на родинному дослідженні Біблії. І вони можуть звертати увагу на ті частини Біблії або християнських видань, які поміщають потрібну пораду. (Приповістей 1:8—19; 6:20—22; 29:17; Ефесян 6:4) Батьки можуть брати таку дитину на християнські зібрання, в надії, що вона візьме біблійну пораду близько до серця.

14, 15. Що повиннося робити, коли виключений батько вертається назад до дому?

¹⁴ Що робити коли близький родич, як-от син або батько, який не живе в тому самому домі, є виключений й пізніше хоче вернутись назад, щоб мешкати вдома? Родина мусить рішити, що вона буде робити залежачи від обставин.a

¹⁵ Наприклад, виключений батько може захворіти або вже не може доглядати за собою фінансово або фізично. Християнські діти мають біблійний, як також моральний обов’язок допомогти йому. (1 Тимофія 5:8) Може бути, що буде потрібно взяти батька до свого дому, тимчасово або назавжди. Або може буде краще віддати його до закладу в якому подають медичне обслуговування, але в якому батька буде потрібно відвідувати. Те, що діти будуть робити залежить від таких факторів як батькові дійсні потреби, його відношення й відношення господаря дому до духовного добробуту його родини.

16, 17. (а) Як батьки можуть відноситись до можливості, що виключена дитина вернеться назад до дому? (б) Що ми можемо навчитися про це з притчи про блудного сина?

¹⁶ Те саме може бути правда з дитиною, яка вже не живе з батьками, але є виключена або самовільно відступила. Часом християнські батьки приймали назад до свого дому на якийсь час виключену дитину захворілу фізично або хвилюючо. Але в таких справах батьки мусять обмірковувати особисті обставини. Чи виключений син мешкав на власну відповідальність, а тепер уже не може так мешкати? Або чи він хоче вернутись назад головно тому, що це так буде йому легше життя? Що сказати про його моральність і відношення? Чи він принесе „розчину” в той дім? — Галатів 5:9.

¹⁷ В Ісусовій притчі про блудного сина, батько вибіг назустріч і прийняв свого повертаючогося сина. Батько, побачивши жалюгідний стан того хлопчини, віднісся до нього з природною батьківською любов’ю. Але, ми можемо зауважити, що той син не привів у дім повії й не вернувся із схильністю, щоб продовжувати грішне життя в домі батька свого. Ні, він сердечно розкаявся й очевидно постановив вернутись до чистого життя.— Луки 15:11—32.

Виключені родичі, які не живуть вдома

18, 19. (а) Як християни повинні дивитись на товаришування з виключеними родичами які не є членами близької родини? (б) Чому ця точка зору є відповідна? (2 Тимофія 2:19)

¹⁸ Другий стан якого слід обговорити включає виключеного родича або самовільного відступника, який не є членом близької родини й не мешкає вдома. Така особа все-таки є в родині через сімейні або шлюбні узи, отже може бути якась обмежена потреба подбати про потрібні родинні справи. Проте, це не є таке саме як би він мешкав у тому самому домі де з ним неможливо уникати контакту або розмови. Ми повинні пам’ятати біблійний натхненний провід: „Не єднайтесь з ніким, хто зветься братом, та є перелюбником чи користолюбцем . . . навіть не їжте з таким чоловіком”— 1 Коринтян 5:11, НС (анг.).

¹⁹ Отже, християнські родичі таких виключених осіб, які не мешкають з ними в тому самому домі, повинні старатись уникати непотрібного товаришування з ними, навіть не мати багато торговельних стосунків з нею. Мудрість цього шляху можна бачити з рапортів того, що сталось коли родичі помилково приходили до висновку, що ,хоч він є виключений, то ми таки є рідня й можемо поводитись з ним так як колись’. З одної околиці приходить оце:

„Коло одна третина збору були родичами одної виключеної особи. І всі ці родичі продовжували товаришувати з нею”.

Один високошановний християнський старший пише:

„В нашій околиці декотрих виключених з великих родин привітують як вони входять у передпокій Залу Царства, з великою пихою, поплескуванням по спині й рукостисканням (хоч знають, що виключений, як і раніше живе неморально). Я дуже турбуюся тим, що ці виключені мусять зрозуміти, що Єгова, а також Його народ дуже ненавидять їхню поведінку й що їм потрібно відчувати дійсну потребу щирого розкаяння. Як же поможеться цим виключеним змінитись коли їхні великі родини знаючі про їхні практики постійно привітують їх?”

20, 21. Щодо виключених родичів, то чому ми мусимо бути обережними? (2 Тимофія 2:22)

²⁰ Певно, що в першому столітті були збори в яких було багато домашніх. Але коли когось виключали, то чи всі родичі мали продовжувати так як нормально, з умовою, що вони не дискутували з ним про біблійні справи? Ні. Інакше, збір не пристосовував би наказу: „вилучіть лукавого з-поміж себе самих”.— 1 Коринтян 5:13.

²¹ Треба дуже старатись, щоб становище виключеного грішника або недобачати або не применшувати. Так як сини Корея дуже гарно показали, основно ми мусимо бути вірні Єгові й Його теократичному розпорядкові. Ми можемо бути певні, що коли підтримуємо Його рівні й вибираємо товаришувати з Його організованими людьми, замість з кривдниками, то будемо мати Його охорону й благословення.— Псалом 84:11—13.

Вечірки й виключені родичі

22. Чому родинні вечірки можуть ставити спеціальні проблеми щодо виключених родичів?

²² Нормально, родичі часто сходяться докупи на обіди, розважливі прогулянки, родинні возз’єднання або на інші вечірки. Але коли хтось нерозкаяно грішив і за це його виключили, то він може спричиняти труднощі для своїх християнських родичів відносно таких вечірок. Хоч вони знають, що він є їхній родич, то не хочуть ігнорувати Павлову пораду, щоб вірні християни „не єднались” з виключеним грішником.

23. Який буде стан з виключеним родичом, а християнським весіллям?

²³ Нема рації шукати якогось правила щодо родинних вечірок на яких виключені родичі можуть бути присутні. Це була б річ, щоб ті до яких вона стосується вирішили узгоді з Павловою порадою. (1 Коринтян 5:11) Однак мусимо оцінювати, що коли виключена особа буде присутна на вечірці на яку запрошується нерідних свідків, то це буде впливати на те що вони будуть робити. Наприклад, християнська пара може брати шлюб у Залі Царства. Якщо виключений родич прийде до Залу Царства на весілля, то очевидно він не може бути учасником весільного обряду або „віддавати” наречену. Але, що ж сказати, коли справляють весільний бенкет? Це може бути щаслива вечірка так як у Кані, на яку Ісус прибув. (Івана 2:1, 2) Але чи дозволять виключеному родичеві прибути або чи навіть запрошувати його? Якщо він буде присутний, то багато християн, родичі чи ні, можуть прийти до висновку, що їм не слід приходити, щоб їсти й товаришувати з ним, беручи до уваги Павлів наказ у 1 Коринтян 5:11.

24. Яким товаришуванням вірні християни можуть найбільше втішатися? (Приповістей 18:24)

²⁴ Отже, часами християни можуть відчувати, що це неправильно запрошувати виключеного родича або родича, який самовільно відступив, на вечірку на яку нормально будуть сходитись усі члени родини. Однак, християни можуть задовольнятись товаришуванням з вірними членами збору, маючи на увазі Ісусові слова: „Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати”.— Марка 3:35.

25, 26. Якщо помре виключений родич, то яке буде становище щодо похорону?

²⁵ Факт є, що коли християнин добровільно грішить і за це його мусять виключити, то він багато втрачає: його схвалений стан із збором, членство в щасливому зборі християн; солодке товаришування з братами, включаючи багато товаришування, яким він колись втішався з його християнськими родичами. (1 Петра 2:17) Біль, яку він спричинив навіть може пережити його.

²⁶ Коли б він помер у виключеному стані, то розпорядок на його похорон може бути проблемою. Може бути, що його християнські родичі хотіли б мати промову в Залі Царства, якщо це є місцевий звичай. Але так не годиться робити для особи виключеної із збору. Якщо був який доказ його каяття й що він бажав, щоб Бог простив йому, як-от коли перестав практикувати гріх і приходив на християнські зібрання, то сумління декотрих братів може дозволити їм виступати з біблійною промовою в похоронному закладі або на кладовищі. Такі біблійні вислови про стан померлих — це свідоцтво неповіруючим і заспокоює родичів. Проте, якщо виключена особа підтримувала фальшиве вчення або непобожну поведінку, то навіть не було б правильно мати таку промову.— 2 Івана 9—11.

Урок для нас усіх

27. Як ми повинні дивитись на Божі вироки?

²⁷ Ми всі мусимо оцінювати, що важливим є рішення Єгови. (Приповістей 29:26) Це є правда щодо огидних практик, бо Біблія показує, що Бог ненавидить такі практики. (Приповістей 6:16—19) Але це також є правда про Його судження осіб. Боже Слово ясно каже, що „неправедні особи”, виконавці „тілесних вчинків”, не вспадкують Його царства. (1 Коринтян 6:9, 10; Галатів 5:19—21) Для таких осіб нема місця ні на небі, ні на землі під тим Царством. Згідно з цим, то всі, хто сьогодні хоче зоставатись у чистому зборі Божому, мусить дотримувати Його рівні. Бог ніяк не дозволить, щоб „розчина” залишалась як псуючий вплив між Його святими людьми.— 1 Коринтян 5:6—13.

28. Як ця справа про виключення може випробовувати нашу вірність?

²⁸ Звичайно, якщо домашній є виключений, то тілесні хвилювання можуть накинути на нас велике випробовування. Почуття й родинні зв’язки особливо є сильні між батьками, а їхніми дітьми і вони завжди є дуже сильні, коли одно з подружжя є виключене. Однак, ми мусимо признати, що в кінцевому підсумку, ми нікому не допомагаємо й не будемо задовольняти Богові якщо дозволимо хвилюванню запровадити нас до ігнорування Його розумної поради й проводу. Ми мусимо цілком довіряти досконалій праведності Божих способів, включаючи Його постачання, щоб виключати непокаяних кривдників. Якщо будемо вірні Богові й зборові, то з часом кривдник може навчитись з цього, розкаятись і його відновлять назад до збору. Однак, чи так станеться чи ні, то ми можемо потішатись і зміцнюватись тим, що Давид сказав пізно в своєму житті:

„Бо всі Його [Божі] присуди передо мною, . . . І Господь [Єгова, НС, анг.] заплатив був мені по моїй справедливості, за чистотою моєю перед очима Його. З справедливим Ти справедливо поводишся, із чесним — по-чесному, із чистим — поводишся чисто . . . і покірних людей Ти спасеш”.— 2 Самуїла 22:23—28, НС (анг.).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 20]

Часом буде потрібно доглядати за батьком у домі християнських дітей

[Ілюстрація на сторінці 21]

Блудний син не вернувся до дому, щоб продовжувати його грішне життя, але він покаявся. Батько прийняв його назад