Пенсія. Чи вона відкриває шлях до теократичної діяльності?

ПЕНСІЯ. Для багатьох вона завершує довгий період стресів та клопотів. Через монотонність чи, навпаки, шалений ритм життя багато з нетерпінням чекають пенсії, котра відкриває шлях до особистої свободи та спокою. Проте дуже часто таке життя доводить до нудьги та апатії. Розваги та хобі, на відміну від праці, не сприяють почуттю гідності.

А втім, пенсія для Свідків Єгови може відчинити «двері великі й широкі», які ведуть до діяльності (1 Коринтян 16:9). Хоча людина в похилому віці має свої клопоти та обмеження, декотрі із старших осіб побачили, що з допомогою Єгови вони можуть ефективніше служити йому. Розгляньмо приклади кількох старших християн з Нідерландів. У 1995 службовому році 269 із понад 1223 піонерів (повночасних вісників Царства) в цій країні були 50-річного віку чи старші. З них 81 особа перейшла межу 65 років.

Декотрі можуть піонерувати, просто дотримуючись минулого робочого темпу. (Порівняйте Филип’ян 3:16). Карел, християнин пенсійного віку, пригадує: «Коли я працював на світській роботі, мій робочий день починався о 7³⁰. Тож, пішовши на пенсію, я вирішив і далі триматися цього розпорядку. Мій день розпочинається о сьомій годині ранку свідченням з журналами на вулиці перед залізничним вокзалом».

Ще одним ключем до успіху є старанне планування (Приповістей 21:5). Наприклад, дехто зміг заощадити достатню суму грошей, аби підтримувати себе у служінні. Інші вирішили зменшити особисті витрати й влаштуватися працювати неповний робочий день. Візьмімо до уваги Теодора та Анн. Вони одружилися, будучи піонерами, й припинили піонерувати через сімейні обов’язки. Але їхній піонерський дух не згас! Вони постійно заохочували своїх доньок піонерувати. Найважливішим же було те, що Теодор і Анн самі подавали гарний приклад, часто служачи допоміжними піонерами. Коли їхні доньки повиростали, Теодор та Анн стали приділяти менше часу світській роботі, аби мати більше часу для проповідницького служіння.

Анн вступила в піонерське служіння одразу ж після того, як їхні діти розпочали повночасне служіння й покинули дім. Якось вона порадила Теодорові звільнитися з роботи. «Ми могли б разом піонерувати»,— запропонувала вона. Теодор повідомив роботодавця про свої плани. На його здивування, начальник вирішив допомогти йому, запропонувавши працювати неповний робочий день, кажучи: «Мені здається, що ви бажаєте цілий день працювати для свого начальника, який є там [на небі]». Нині Теодор та Анн разом служать піонерами.

Дехто почав піонерувати через обставини, що склалися в їхньому житті. Трагічна смерть доньки та внучки заохотила одну пару похилого віку серйозно переглянути те, як вони використовують свої позосталі роки (Екклезіяста 7:2). Замість поринути в смуток, вони взялися за повночасне служіння і перебувають у ньому ось уже більше як вісім років!

Звичайно, щоб залишатися у повночасному служінні, потрібно справжньої непохитності. Наприклад, Ернст зі своєю дружиною Рік почали піонерувати, як тільки їхні діти пішли з дому. Незабаром колишній колега запропонував Ернсту прибуткову роботу. Ернст відповів: «Ми маємо найліпшого у світі роботодавця і не збираємось покидати його!» Оскільки Ернст зі своєї дружиною й далі «працювали» для Єгови, перед ними відкрилися інші привілеї служіння. Вони провели понад 20 років у районному служінні та піонерують аж донині. Чи вони шкодують, що пішли таким саможертовним шляхом? Якось ця пара написала: «Коли на це воля Єгови, то через три місяці ми збираємось відзначити свою 50-ту річницю подружнього життя, яку часто ще називають золотим весіллям. Але з повним переконанням ми можемо сказати, що наші справжні золоті роки почались з піонерування».

Багато хто бачить, що шлях, який веде до розширеної діяльності, також веде до більшої радості! Один брат, котрий почав піонерувати через два тижні після того, як йому сповнилося 65 років, сказав: «Ще ніколи в житті я не мав стільки благословень, як за минулі десять років піонерування». Одна подружня пара, що піонерує вже понад сім років, сказала: «Що ще робити парі нашого віку та з нашими обставинами в житті? Часто ми зустрічаємо в території своїх ровесників, які зручно влаштувалися вдома, аби тільки потовстіти, постарітися й закостеніти. Служіння утримує нас у добрій розумовій і фізичній формі. Ми завжди разом. Ми часто сміємося та радіємо життю».

Звичайно, не всім людям похилого віку обставини в житті дозволяють піонерувати. Такі християни можуть бути певні: Єгова цінує все те, що вони спроможні робити в служінні. (Порівняйте Марка 12:41—44). Приміром, одна сестра-інвалід змушена бути в домі для хворих пристарілих. Проте шлях до діяльності для неї не зачинений! Якось лікар запитав її, як вона коротає свій час. Вона розповідає: «Я сказала йому, що мені хронічно не вистачає часу. Він ніяк не міг збагнути цього. Я пояснила йому, що це завдяки тому, що мої дні заповнені приємною працею. Я не тужу, але розшукую тих, котрі справді тужать, і намагаюсь розповісти їм про те, що Бог приготував для людства». Вона говорить: «Від людини майже 80-річного віку не візьмеш багато. Моліться за мене, щоб я й далі могла приводити багатьох до Єгови».

Чи ти в пенсійному віці? Шлях до безтурботного життя може дуже спокушувати, але він не є шляхом до духовних благословень. З молитвою обміркуй свої особисті обставини. Можливо, й ти зможеш піти шляхом, який веде до розширеної діяльності в служінні Єгови.

[Ілюстрації на сторінці 25]

Пенсія може вести до розширеного служіння.