Чому потрібно й далі проповідувати?
1 Чи праця проповідування про Царство виконується у твоїй місцевості вже довго? (Матв. 24:14). Якщо так, то ти, можливо, вважаєш, що територія збору вже достатньо опрацьована. І тепер, коли проповідуєш, здається, що більшість людей байдуже ставляться до звістки про Царство. Однак зверни увагу, що́ говориться про Ісусових правдивих учнів на 141-й сторінці книжки «Пророцтво Ісаї II»: «У деяких територіях результати служіння можуть здаватись незначними у порівнянні з об’ємом виконаної праці та докладеними зусиллями. Незважаючи на це, вони... виявляють витривалість». Але чому потрібно й далі проповідувати?
2 Пам’ятай про Єремію. Наша вірна витривалість у проповідницькій праці не повинна залежати від того, чи люди слухають нас, чи ні. Єремія проповідував 40 років у тій самій території, хоча там слухало звістку лише декілька осіб, а багато хто навіть противився його звістці. Чому Єремія наполегливо продовжував пророкувати? Бо він виконував працю, яку наказав йому виконувати Бог. Крім того, знання про майбутні події спонукувало його й далі відкрито говорити людям про те, що станеться (Єрем. 1:17; 20:9).
3 Наша ситуація подібна. Ісус «нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих» (Дії 10:42). Звістка, яку несемо людям,— це справа життя і смерті для тих, хто її чує. Суд над людьми буде здійснюватися на підставі їхнього ставлення до доброї новини. Саме тому наш обов’язок робити точно так, як нам було наказано. Навіть коли люди відмовляються слухати, ми наполегливо робимо те, що мусимо робити. У цей спосіб ми виявляємо щирість своєї любові до них і правдивість своєї відданості Єгові. Але є ще щось.
4 Ми отримуємо користь. Виконання Божої волі, хоч би як до цього ставилися на території, приносить нам внутрішній мир, задоволення і щастя. Жодна інша діяльність не приносить такого відчуття (Пс. 40:9). Наше життя набуває справжнього значення і цілеспрямованості. Чим більше беремо участь у служінні, тим більше наші серця і розуми зосереджуються на надії та радості жити в Божому новому світі. Роздуми про ці біблійні обіцянки зміцняють нашу духовність і взаємини з Єговою.
5 Навіть якщо відразу ми й не бачимо результатів у проповідницькій діяльності, в серце людини може потрапити насіння правди, яке пустить паростки у визначений Єговою час (Ів. 6:44; 1 Кор. 3:6). Ніхто з нас не знає, скільки ще людей дізнається про Царство завдяки зусиллям народу Єгови чи в нашій території, чи по цілому світі.
6 Як ніколи раніше, нам потрібно слухатися Ісусової настанови: «Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане! А що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!» (Марка 13:33, 37). Тому нехай кожен із нас і далі звіщає добру новину про Царство та потішає серце Єгови своєю участю в освяченні його величного і святого імені.