Розумні доводи

КОЛИ ти висловлюєш думку, слухачі мають повне право запитати: «А звідки відомо, що це правда? Які докази того, що сказаному можна вірити?» Ти, як учитель, мусиш або прямо відповісти на ці запитання, або підвести слухачів до відповіді на них. Щоб слухачі сприйняли певну важливу думку з ланцюжка аргументації, слід обов’язково навести їм вагомі доводи її слушності. Завдяки цьому твій виступ набуває потрібної переконливості.

Умінням переконувати володів апостол Павло. Він намагався змінити думку своїх співрозмовників за допомогою розумних доводів, логічних пояснень та настійних прохань. У цьому Павло залишив нам чудовий приклад (Дії 18:4; 19:8). Звісно, є й такі оратори, котрі користуються вмінням переконувати, аби обманювати інших (Матв. 27:20; Дії 14:19; Кол. 2:4). Вони можуть виходити з хибних припущень, опиратись на тенденційні джерела, вживати поверхові аргументи, ігнорувати невигідні їм факти або апелювати більше до почуттів, ніж до розуму. Ми мусимо старанно уникати таких методів.

На твердому підґрунті Божого Слова. Те, чого ми навчаємо, не повинне походити від нас самих. Наша ціль — передавати іншим знання з Біблії. У цьому нам дуже допомагають публікації вірного і мудрого раба. Ці видання спонукують нас уважно досліджувати Святе Письмо. Ми ж у свою чергу скеровуємо людей до Біблії не з бажання довести слушність власних тверджень — нам хочеться, щоб вони самі дізналися, про що в ній говориться. Ми погоджуємося з думкою, котру Ісус Христос висловив у молитві до свого Отця: «Твоє слово — то правда» (Ів. 17:17). У світі немає нікого авторитетнішого за Бога Єгову — Творця неба і землі. Тому правильність наших аргументів визначається тим, наскільки міцно вони ґрунтуються на Божому Слові.

Буває, що ти розмовляєш з людьми, котрі не знайомі з Біблією або не вважають її Божим Словом. Щоб відчути, коли і як у такій ситуації ввести біблійний вірш, потрібно бути дуже проникливим. У будь-якому разі, намагайся якомога швидше звернути увагу людини на це авторитетне джерело.

Чи звичайне цитування доречного вірша — це вже неспростовний довід? Необов’язково. Аби показати, що вірш по-справжньому підтверджує сказане, іноді треба скерувати увагу на його контекст. Якщо ти береш з вірша якийсь принцип, а контекст цю тему не висвітлює, деколи потрібно викласти більше доводів. А щоб довести слухачам, що твої слова справді міцно ґрунтуються на Писаннях, тобі, можливо, варто навести інші споріднені з темою вірші.

Не приписуй віршу того, чого він не доводить. Уважно прочитай його. Можливо, вірш стосується теми твоїх слів у загальному. Але щоб твій довід був переконливим, слухач має зрозуміти те, що́ ти доводиш, на основі вірша.

Підтверджено додатковими аргументами. Щоб допомогти людям збагнути розумність слів Святого Письма, іноді варто навести їм доводи з якогось достовірного небіблійного джерела.

Приміром, за доказ того, що існує Творець, можна взяти видимий Усесвіт. Можеш звернути увагу слухача на закони природи (скажімо, на закон тяжіння) і показати, що вони вказують на існування Законодавця. Твої доводи звучатимуть логічно, якщо будуть у згоді з Божим Словом (Йова 38:31—33; Пс. 19:2; 104:24; Рим. 1:20). Такі аргументи є корисними, бо засвідчують, що сказане в Біблії відповідає видимим доказам і фактам.

Чи прагнеш ти пояснити людям, що Біблія — це Боже Слово? Можна цитувати слова вчених, котрі погоджуються з цим, але чи це вагомий аргумент? Такі цитати діють лише на того, хто поважає тих учених. Чи можна за допомогою наукових фактів довести правдивість Біблії? Бра́ти за авторитет судження недосконалих науковців — це будувати на хисткій основі. З другого боку, твої аргументи будуть ґрунтуватися на твердій основі, якщо починати з Божого Слова, а потім посилатися на наукові відкриття, котрі підтверджують його точність.

Аргументів має бути достатньо, хоч би що треба було довести. Обсяг потрібної аргументації слід визначати з огляду на своїх слухачів. Наприклад, говорячи про ознаки останніх днів з 2 Тимофія 3:1—5, можна звернути увагу слухачів на якесь знане повідомлення з новин, котре засвідчує, наскільки люди «нелюбовні». Цього єдиного прикладу може вистачити, аби довести, що цей елемент знаку останніх днів сповняється саме в наш час.

Корисним засобом часто буває аналогія — зіставлення двох явищ, які мають важливі спільні риси. Аналогія — це ще не аргумент, її справедливість слід доводити за Біблією. Разом з тим завдяки аналогії людина може побачити обґрунтованість якогось твердження. Цей засіб, скажімо, можна використати у поясненні, що Боже Царство — це уряд. Можеш сказати, що Боже Царство, як і людські уряди, має правителів, підданих, закони, а також власну судову й освітню системи.

Мудрість біблійних порад можна ілюструвати випадками з життя. Свої твердження можна підкріпляти також розповідями з власного досвіду. Наприклад, кажучи людині, що Біблію важливо читати й вивчати, можеш розповісти їй, які позитивні зміни це внесло у твоє життя. Щоб підбадьорити братів, апостол Петро посилався на побачене ним преображення (2 Пет. 1:16—18). Павло теж посилався на випадки з власного життя (2 Кор. 1:8—10; 12:7—9). Про події зі свого життя слід, звісна річ, розповідати в обмеженому обсязі, щоб не привертати до себе неналежної уваги.

Люди різняться своїм походженням та способом мислення, і через це аргумент, що переконує одного, може не задовольняти іншого. Тому, коли ти зважуєш, які доводи взяти і яким способом їх викласти, завжди враховуй погляди своїх слухачів. У Приповістей 16:23 (НС) говориться: «Серце мудрого чинить його уста проникливими, а губам його додає переконливості».