Намагання досягти серця

ПОТРІБНО не лише свідчити людям, але й намагатися досягти їхнього серця. Біблія часто протиставляє серце зовнішньому вигляду. Символічне серце — це те, чим людина є всередині: усі її почуття, думки, їх причини, а також вплив її мислення на вчинки. Зерна правди сіються саме в це символічне серце (Матв. 13:19). І власне в ньому повинен розвиватися послух до Бога (Прип. 3:1; Рим. 6:17).

Щоб слова твого навчання проникали до глибин людського серця, зосереджуйся на таких цілях: 1) Намагайся розпізнати, що вже вплинуло на серце слухача. 2) Утверджуй в людині позитивні риси, наприклад, любов та побожний страх. 3) Заохочуй слухача аналізувати внутрішні спонуки: це допоможе йому догоджати Єгові в усьому.

Будь проникливим. Люди не приймають правди з різних причин. Під час домашніх біблійних вивчень тобі іноді доводиться розвіювати упередження і викладати факти, які виправляють хибне міркування учня; а часом усе, що потрібно,— це навести вичерпні доводи. Тому запитуй себе: «Чи учень усвідомлює, що, будучи людиною, він має духовні потреби? У що зацікавлений вже вірить, а в що — ні? Чому він дійшов тих чи інших висновків? Чи потрібно допомогти йому побороти бажання, які заважають прийняти правду та пов’язані з нею обов’язки?»

Не завжди легко дізнатися, чому люди дотримуються тих чи інших поглядів. У Приповістей 20:5 говориться: «Рада в серці людини — глибока вода, і розумна [«прониклива», НС] людина її повичерпує». Проникливість — це здатність бачити приховане. Для цього необхідно бути спостережливим і щиро цікавитись ближніми.

Людина виражає думки не тільки словами. Під час обговорення певної теми в учня може змінитися вираз обличчя або тон голосу. Якщо ти маєш дітей, то добре знаєш: зміна у поведінці дитини може свідчити про те, що вона зіткнулася в житті з чимсь новим. Не ігноруй таких ознак. Вони розповідають про те, що криється глибоко в серці людини.

Те, що діється в серці особи, можна виявити вміло підібраними запитаннями. Можеш запитати її: «Що ви думаєте про... ? Що переконало вас у... ? Як би ви повелись, коли б... ?» Разом з тим, старайся не засипа́ти людину навалою запитань. Перед тим, як поставити запитання, можеш тактовно сказати: «Ви не заперечуєте, якщо я запитаю... ?» Вивідати, що у людини в серці — завдання нелегке, котре не терпить поспіху. Перш ніж людина захоче відкрити свої почуття, треба завоювати її довіру, а це здебільшого вимагає часу. Але навіть після того слід бути обережним, аби людині не здавалось, що ти встряєш у її особисті справи (1 Пет. 4:15, Хом.).

Проникливості потрібно і для того, щоб правильно реагувати на почуте. Пам’ятай, що твоя мета — зрозуміти людей і на основі цього визначити, яка біблійна інформація може спонукати їх до дій. Стримуй прагнення негайно викривати хибність чужих поглядів. Натомість намагайся розпізнати почуття, які стоять за сказаним. Завдяки цьому ти знатимеш, як відповідати, а твій учень відчуватиме, що його розуміють, і тому буде серйозніше замислюватися над твоїми словами (Прип. 16:23, НС).

Окремих людей можна спонукувати до дій навіть під час виступів перед великою групою. Якщо ти маєш добрий контакт зі слухачами, помічаєш їхній вираз обличчя і ставиш проникливі риторичні запитання, тобі неважко побачити, як присутні ставляться до твоїх слів. Якщо ти добре знаєш свою аудиторію, будь уважним до їхніх обставин. Наводячи слухачам аргументи з Божого Слова, враховуй склад розуму, що переважає у зборі (Гал. 6:18).

Викликай благотворні почуття. До певної міри зрозумівши, у що людина вірить, у що — ні і чому, ти можеш узяти ці знання за основу для подальшого навчання. Воскреслий Ісус зумів досягти сердець своїх учнів, коли повністю ‘вияснив їм Писання’ у світлі тодішніх подій (Луки 24:32). Ти теж старайся пов’язувати прагнення людини та події з її життя з тим, що вона бачить у Божому Слові. А коли учень чітко зрозуміє, що «це і є ПРАВДА», свідомість цього благотворно вплине на його серце.

Наголошуючи на доброті, любові, незаслуженій ласці та правильності норм Єгови, ти допомагаєш учням розвивати любов до Бога. Коли ж виділяєш час і показуєш слухачам чудові риси, які Бог бачить в кожному з них, цим ти даєш їм підставу вірити, що особисті стосунки з ним — цілком можлива річ. Робити це можна, аналізуючи такі фрагменти, як Псалом 139:1—3; Луки 21:1—4; Івана 6:44. А також можна розповідати слухачам про глибину любові, з якою Єгова ставиться до своїх вірних слуг (Рим. 8:38, 39). Пояснюй людям, що Єгова не зосереджується на наших помилках,— він бачить увесь наш життєвий шлях, нашу ревність у чистому поклонінні та любов до його імені (2 Хр. 19:2, 3; Євр. 6:10). Він до найменших дрібниць пам’ятає фізичну будову та характер кожної людини і чудесним способом поверне до життя «всіх, хто в [«пам’ятних», НС] гробах» (Ів. 5:28, 29; Луки 12:6, 7). Оскільки людей створено на образ і подобу Бога, то обговорення його рис викликає позитивний відгук у їхніх серцях (Бут. 1:27).

Серце людини зворушується і тоді, коли вона переймає Божий погляд на інших. Якщо Єгова ставиться ніжно і дбайливо до кожного з нас, тоді — як підказує здоровий глузд — він виявляє таку ж чуйність до інших, і це не залежить від їхнього походження та національності (Дії 10:34, 35). Коли людина зрозуміє цей факт, вона матиме ґрунтовну біблійну підставу викоренити зі свого серця всяку ненависть та упередження. Завдяки цьому вона зможе жити в мирі з ближніми і далі вчитись виконувати Божу волю.

Ще одна риса, у розвитку якої треба допомагати людям,— це побожний страх (Пс. 111:10; Об’яв. 14:6, 7). Завдяки глибокому благоговінню, або страху перед Богом, особа може здійснити те, чого не змогла б виконати самотужки. Коли ти розповідаєш людям про величні діла Єгови та його незмірну милість, то допомагаєш їм розвивати благотворний страх, який стримує від невгодних Богові учинків (Пс. 66:5; Єрем. 32:40).

Намагайся пояснити слухачам, що їхня поведінка небайдужа Єгові. Він має почуття, і тому те, як ми реагуємо на його настанови, або засмучує, або тішить його серце (Пс. 78:40—42, Хом.). Показуй людям, чому їхня поведінка відіграє важливу роль у відповіді на звинувачення, котрі Сатана висунув проти Бога (Прип. 27:11).

Роз’яснюй слухачам, наскільки корисно дотримуватися Божих вимог (Ісаї 48:17). Для цього, приміром, можна вказати на фізичні та емоційні наслідки, які приносить навіть короткочасне нехтування Божою мудрістю. Пояснюй, як грішна поведінка віддаляє нас від Бога, позбавляє наших ближніх нагоди пізнати через нас правду, а також зазіхає на інші їхні права (1 Сол. 4:6). Допомагай слухачам дорожити тими благословеннями, які вони вже тепер отримують за послух Божим законам. Поглиблюй їхню вдячність за те, що ходіння праведними дорогами Єгови оберігає їх від багатьох бід. Коли людина повірила в мудрість Божих норм, вона цурається усякої неправильної поведінки (Пс. 119:104). Така людина вважає послух не тягарем, а особистим виявом любові та відданості Єгові.

Допомагай іншим робити самоперевірку. Щоб людина не переставала духовно рости, вона мусить навчитись прислухатися до того, що діється в її серці. Пояснюй, як Біблія може допомогти їй у цьому.

Роз’яснюй слухачам, що Біблія — це не просто збірник заповідей, порад, пророцтв та історичних подій. Вона також виявляє Божий спосіб мислення. У Якова 1:22—25 Боже Слово порівнюється із дзеркалом. Воно виказує стан нашого серця, вказуючи на нашу реакцію на біблійні настанови і на те, як Єгова здійснює свій намір. Таким способом Святе Письмо виявляє, якими бачить нас Бог — той, хто «серця випробовує» (Прип. 17:3). Заохочуй слухачів завжди пам’ятати про це. Закликай їх розмірковувати над інформацією, яку Бог помістив для нас у Біблії, і над тим, що ще потрібно у собі виправити, щоб догоджати йому повнішою мірою. Допомагай слухачам ставитися до читання Біблії як до засобу, через котрий можна одержати Божу оцінку своїх «думок та намірів серця», щоб потім, співпрацюючи з Єговою, робити відповідні зміни (Євр. 4:12; Рим. 15:4).

Декотрі зацікавлені прагнуть застосовувати новоздобуте знання, однак переймаються тим, що подумають інші. Дехто з них веде важку боротьбу із сильними плотськими бажаннями. Деякі зацікавлені намагаються знайти розумні аргументи, які б дозволяли служити Богові і водночас триматися звичаїв цього світу. Вказуй їм на небезпеку такої нерішучості (1 Цар. 18:21). Заохочуй їх молитися до Бога й просити, щоб він перевірив та очистив їхнє серце (Пс. 26:2; 139:23, 24).

Показуй зацікавленим, що Єгова добре розуміє їхню боротьбу, а Біблія чітко пояснює її причини (Рим. 7:22, 23). Допомагай їм пильнувати, щоб над ними не панували схильності недосконалого серця (Прип. 3:5, 6; 28:26, НС; Єрем. 17:9, 10).

Заохочуй людину аналізувати свої мотиви. Навчай її запитувати себе: «Чому я хочу зробити це? Чи мій учинок покаже Єгові, що я по-справжньому ціную все, що він зробив для мене?» Намагайся прищепити людині тверду віру в те, що добрі стосунки з Єговою — це найцінніший скарб.

Пояснюй слухачам, наскільки важливо служити Єгові «всім серцем» (Луки 10:27). Це означає, що всі свої почуття, бажання та спонуки слід узгоджувати з нормами Єгови. Отже, навчай слухачів обмірковувати не лише свої вчинки, але й власне ставлення до Божих вимог та свої мотиви у служінні йому (Пс. 37:4). У міру того, як твої учні дедалі ясніше розумітимуть, у чому треба поліпшитись, спонукуй їх просити Єгову: «Об’єднай моє серце, щоб боялося ймення твого» (Пс. 86:11, НС).

Якщо учень розвиває особисті стосунки з Богом Єговою, то буде слухатись його не просто через твоє заохочення, а завдяки власній вірі. Тоді він і сам буде постійно ‘допевнятися, що приємне для Господа’ (Еф. 5:10; Фил. 2:12). Такий щиросердий послух дуже тішить Єгову (Прип. 23:15).

Пам’ятай, що саме Єгова оцінює серця і зав’язує особисті стосунки з людьми (Прип. 21:2, Хом.; Ів. 6:44). Наша роль — співпрацювати з ним (1 Кор. 3:9). Це є так, «ніби Бог благає через нас» (2 Кор. 5:20; Дії 16:14). Єгова нікого не змушує приймати правду, але коли люди чують біблійні вірші з наших уст, він може відкрити їм, що почуте є відповіддю на їхні запитання або молитви. Не забувай цього, коли отримуєш нагоду навчати інших, і палко проси в Єгови керівництва та допомоги (1 Хр. 29:18, 19; Еф. 1:16—18).