Використання Біблії у відповідях

КОЛИ нас запитують про наші вірування, спосіб життя, про ставлення до недавніх подій чи надію на майбутнє, ми намагаємося будувати свої відповіді на основі Біблії. Чому? Тому що вона є Словом Бога. Саме з Біблії походять наші вірування і власне на її принципах побудована наша поведінка. Ця книга формує наші погляди на події у світі. І саме на її натхнених обітницях міцно ґрунтується наша надія на майбутнє (2 Тим. 3:16, 17).

Ми чітко усвідомлюємо, яку відповідальність отримали у зв’язку зі своєю назвою. Ми — Свідки Єгови (Ісаї 43:12). Власне тому, відповідаючи на запитання, ми виходимо не з людської філософії, а з того, що каже у своєму Слові сам Єгова. Звичайно, кожен з нас має власну думку про ту чи іншу справу. Разом з тим ми твердо переконані, що Боже Слово — це правда, і тому дозволяємо, щоб саме воно формувало нашу свідомість. Безумовно, у багатьох справах Біблія дає нам свободу вибору і можливість діяти за особистими уподобаннями. Тому ми не нав’язуємо людям власних смаків, а прагнемо навчати їх принципів Святого Письма — завдяки цьому вони користуються такою самою свободою вибору, що й ми. Як і апостол Павло, ми допомагаємо людям розвивати «послух через віру» (Рим. 16:26, НС).

В Об’явлення 3:14 Ісуса Христа названо «Свідком вірним і правдивим». Як він відповідав на запитання і поводився у складних ситуаціях? Деколи Ісус наводив приклади, які спонукували слухачів до мислення. Іноді він просив, щоб співрозмовник сам пояснив, як розуміє той чи інший фрагмент Святого Письма. Ісус часто відповідав цитатами, парафразував їх або використовував непрямі посилання на Писання (Матв. 4:3—10; 12:1—8; Луки 10:25—28; 17:32). У першому сторіччі сувої з текстами Писань зазвичай тримали в синагогах. Немає доказів того, що в Ісуса було власне зібрання тих сувоїв; попри це він добре знав Святе Письмо і часто посилався на нього, навчаючи інших (Луки 24:27, 44—47). Ісус казав правду, коли говорив, що навчає не від себе. Він розповідав про те, що почув від свого Отця (Ів. 8:26).

Ми бажаємо наслідувати Ісусів приклад. На відміну від Христа, нам не траплялось особисто чути Божий голос. Але ж Біблія — це і є Боже Слово. Якщо брати її за основу для відповідей, ми не привертатимемо зайвої уваги до себе. Ми прагнемо, щоб правдивість тих чи інших думок визначали слова Бога, а не міркування недосконалої людини (Ів. 7:18; Рим. 3:4).

Безперечно, наша ціль — не просто користуватися Біблією, а робити це так, щоб її слова принесли слухачеві якнайбільше пожитку. Ми хочемо, щоб співрозмовник слухав без упередження. Залежно від його ставлення, розмову можна скерувати до Біблії по-різному. Наприклад: «Ви, мабуть, погодитеся, що найважливіше у цій справі — це погляд самого Бога?» Інша можливість: «А чи знаєте ви, що в Біблії є відповідь на це запитання?» Якщо ти розмовляєш з людиною, для котрої Біблія не авторитет, спробуй трохи інший вступ, скажімо такий: «Дозвольте показати вам, що говориться в одному стародавньому пророцтві». Або: «Ось що про це говорить найпоширеніша у світі книга...».

Іноді біблійний вірш можна просто переповісти. Однак якщо дозволяють обставини, найліпше було б розгорнути Біблію і зачитати прямо з неї. Коли можливо і доцільно, покажи співрозмовнику вірш у його власній Біблії. Часто пряме використання Святого Письма сильно впливає на людей (Євр. 4:12).

Християнські старійшини мають особливий обов’язок вживати Біблію у відповідях. Одна з вимог для старійшин — «непохитно дотримуватись вірного слова у своєму мистецтві навчати» (Тита 1:9, НС). Член збору може прийняти серйозне життєве рішення на підставі отриманих від старійшини порад. Тому як же важливо, щоб такі поради міцно ґрунтувались на Святому Письмі! Добрий приклад старійшини може неабияк вплинути на навчальні методи братів і сестер у зборі.