Приклади на основі знаних ситуацій

БЕЗ усякого сумніву, твої приклади і засоби образного мовлення повинні пасувати до матеріалу. Але щоб досягти найбільшого ефекту, однаково важливо, аби вони пасували і до твоїх слухачів.

Як склад слухачів може вплинути на добір прикладів? Як добирав приклади Ісус Христос? Коли він промовляв до натовпу або до своїх учнів, то не брав прикладів з життя людей, що жили поза межами Ізраїлю. Такі приклади були б незнаними для його слухачів. Ісус, скажімо, не розповідав про життя єгипетських вельмож або релігійні обряди жителів Індії. Попри це його приклади не були далекими від життя — вони ґрунтувались на звичайних справах, спільних для мешканців усіх країн. Ісус говорив про лагодження одягу, підприємницьку діяльність, втрату коштовної речі, відвідування весільних бенкетів. Він розумів, як люди поводяться за різних обставин, і послуговувався цим знанням (Марка 2:21; Луки 14:7—11; 15:8, 9; 19:15—23). Оскільки Ісус проповідував головно ізраїльтянам, його приклади найчастіше стосувалися предметів та занять їхнього побуту. Приміром, він говорив про рільництво, про те, як вівці реагують на голос свого пастуха, та про зберігання вина у бурдюках (Марка 2:22; 4:2—9; Ів. 10:1—5). Ісус також посилався на відомі історичні приклади: створення першого людського подружжя, Потоп за днів Ноя, знищення Содома і Гоморри, загибель Лотової дружини тощо (Матв. 10:15; 19:4—6; 24:37—39; Луки 17:32). А чи ти, добираючи приклади і засоби образного мовлення, так само уважно аналізуєш побут та культурні особливості своїх слухачів?

А що, коли ти звертаєшся не до великої групи, а лише до кількох осіб чи, скажімо, до однієї людини? Постарайся підібрати такий приклад, який пасує саме до цієї аудиторії. Коли Ісус свідчив самарянці біля криниці неподалік Сіхара, він уживав такі вислови: «жива вода», «прагнути не буде повік» та «джерело тієї води, що тече в життя вічне». Усе це — засоби образного мовлення, прямо пов’язані з працею тієї жінки (Ів. 4:7—15). Коли ж Ісус промовляв до чоловіків, що полокали рибальські сіті, він вибрав образ, котрий стосувався рибальства (Луки 5:2—11). У кожному з вищезгаданих випадків Ісус міг навести приклад з рільництва, адже ті люди жили у місцевості, де більшість займалася землеробством. Однак наскільки ж ліпшими були результати, коли, змальовуючи образну картину, Ісус посилався на рід занять саме його слухачів! Чи стараєшся так робити і ти?

Тимчасом як Ісус зосереджувався на «овечках загинулих дому Ізраїлевого», апостола Павла було послано не лише до них, але й до язичників (Матв. 15:24; Дії 9:15). Чи це якось вплинуло на характер Павлових слів? Безперечно. Пишучи до християн у Коринті, він посилався на знайомі язичникам речі: змагання з бігу, тріумфальні процесії, а також звичай їсти в ідольських храмах (1 Кор. 8:1—10; 9:24, 25; 2 Кор. 2:14—16, Хом.).

Чи наслідуєш ти Ісуса та Павла і чи старанно добираєш для навчання засоби образної мови та приклади? Чи враховуєш при цьому походження та щоденні заняття слухачів? Звичайно, з часу першого сторіччя у світі відбулось чимало змін. Через телебачення багато хто має доступ до новин з цілого світу. Нерідко такі люди добре обізнані з ситуацією в інших країнах. Якщо це стосується мешканців твоєї території, черпати для них приклади з таких повідомлень — цілком нормальна річ. І все ж, людей найглибше зворушують приклади, котрі стосуються саме їхнього життя,— приклади, пов’язані з домом, родиною, роботою, їжею, погодою в їхній місцевості тощо.

Якщо твій приклад потребує громіздких пояснень, він, мабуть, узятий не з того, що знайоме слухачам. Такий приклад легко затінює собою суть уроку. Унаслідок цього слухачі запам’ятовують твій приклад, а не біблійну істину, яку ти старався донести.

Ісус не вдавався до складних порівнянь, а брав за основу прості повсякденні справи. За допомогою малого він пояснював велике, а легкого — важке. Пов’язуючи духовні істини з повсякденними подіями, Ісус допомагав людям ліпше розуміти і запам’ятовувати його вчення. Який чудовий приклад для нас!