Кому вірити?

«Кожен дім хтось збудував, а той, хто збудував усе,— це Бог» (ЄВРЕЇВ 3:4).

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ви з такою аргументацією? З часу написання цих слів пройшло приблизно 2000 років. Протягом усього того довгого періоду було зроблено багато наукових відкриттів. Отож чи сьогодні люди й далі переконані, що дивовижний світ природи вказує на існування Творця, або Бога?

Навіть у розвинених країнах багато хто ствердно відповів би на це запитання. Наприклад, у США 2005 року журнал «Ньюсуїк» провів одне опитування. Як показали його результати, 80 відсотків респондентів «вірять, що Всесвіт створив Бог». А може в Бога вірять лише малоосвічені особи? Згідно з повідомленням у журналі «Природа» (англ.) за 1997 рік, майже 40 відсотків опитаних біологів, фізиків та математиків вірять не лише в існування Бога, але й в те, що він відповідає на наші молитви.

Проте деякі науковці мають інші погляди. Д-р Герберт Гауптман, лауреат Нобелівської премії, на недавній конференції заявив, що наука і віра в надприродні сили, а особливо в Бога,— несумісні. «Така віра,— підкреслив він,— шкодить благополуччю цілого людства». Хоча чимало вчених упевнені в існуванні Творця, все ж вони не люблять згадувати, що рослинний і тваринний світ засвідчує його існування. Чому? Ось як висловився Дуглас Ервін, біолог та палеонтолог з Інституту імені Смітсона (США): «Чудес не існує. І це вважається одним з основоположних принципів науки».

Важливо, аби ви самі розглянули ряд фактів і вирішили, кому вірити. У цьому вам допоможуть наступні статті. Прочитавши їх, запитайте себе: «Чи логічно вірити в існування Творця?»

[Вставка на сторінці 3]

Самі розгляньте ряд фактів.

[Рамка на сторінці 3]

ЧИ СВІДКИ ЄГОВИ ПІДТРИМУЮТЬ КРЕАЦІОНІЗМ?

Свідки Єгови вірять, що оповідь з книги Буття про створення світу — правдива. Але вони не підтримують креаціонізм. Чому? Передусім креаціоністи твердять, ніби Всесвіт і життя в ньому були створені приблизно 10 000 років тому за шість буквальних днів. Однак такий погляд суперечить Бібліїa. До того ж прихильники креаціонізму навчають інших небіблійних доктрин. А Свідки Єгови всі свої вчення ґрунтують виключно на Божому Слові.

Крім того, мешканцям деяких країн креаціоністи асоціюються з фундаменталістами, які активно займаються політичною діяльністю. Представники фундаменталізму часто тиснуть на політичні, юридичні та освітні структури, аби законно ширити ідеї креаціонізму.

На відміну від них, Свідки Єгови є політично нейтральними та поважають право уряду створювати і впроваджувати закони (Римлян 13:1—7). Свідки, як і заохочував Ісус, «не належать світу» (Івана 17:14—16). Вони допомагають людям зрозуміти, наскільки корисно дотримуватися біблійних принципів. Також Свідки Єгови ніколи не стануть на бік фундаменталістів, які силою змушують інших жити згідно з біблійними нормами (Івана 18:36).

[Примітка]

Чого ми вчимося в природи?

«Запитай хоч худобу — і навчить тебе, і птаство небесне — й тобі розповість. Або говори до землі — й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські» (ЙОВА 12:7, 8).

ОСТАННІМ часом науковці, вивчаючи рослинний і тваринний світ, дізналися чимало корисного. Це привело до виникнення біоміметики. Учені, які працюють у цій галузі, намагаються, наслідуючи природу, створювати нові й покращувати вже існуючі матеріали та механізми. Розглянувши наступні приклади, поміркуйте над таким запитанням: «Хто насправді заслуговує шани за всі дива, які ми бачимо довкола себе?»

Незвичайні плавники кита

Авіаконструктори можуть багато чого навчитися від горбатого кита. Дорослий кит важить приблизно 30 тонн, має кремезне тіло і величезні, схожі на крила, плавники. Проте цей дванадцятиметровий велетень надзвичайно спритно рухається у воді. Приміром, щоб спіймати здобич, кит, кружляючи, починає поволі підніматися вгору. При цьому він утворює «циліндри» з бульбашок повітря. Такі «циліндри» можуть мати в діаметрі лише півтора метра і, немов сіті, збирають ракоподібних на поверхні води. Відтак, виринаючи, кит набирає повний рот води разом із здобиччю.

Але як таке масивне створіння може бути настільки моторним? Як з’ясувалося, це йому вдається завдяки особливій формі плавників. У горбатого кита, на відміну від крил літака, передній край бічних плавників не гладкий, а зазублений, оскільки вкритий низкою пухирців, що називаються туберкулами.

Під час швидкого плавання завдяки туберкулам зростає підйомна сила і зменшується опір води. Згідно з поясненням у журналі «Природознавство» (англ.), навіть тоді, коли кит стрімко піднімається вгору, туберкули допомагають розсікати воду і створюють над плавниками впорядковані турбулентні потоки. Якби плавники були гладенькими, кит не міг би так легко виконати цей маневр, адже турбулентні потоки виникали б позаду них і гальмували його рух.

Чи бачать науковці якесь практичне застосування цього відкриття? Конструкція крил літака, що розроблена на основі будови плавників горбатого кита, дасть можливість зменшити кількість закрилок та інших механічних пристроїв для регулювання напряму повітряного потоку. Крім того, літаки з такою конструкцією крил стануть безпечнішими й ними буде легше керувати. Фахівець з біомеханіки Джон Лонг впевнений, що незабаром «усі авіалайнери матимуть крила з такими ж пухирцями, як у горбатого кита».

Дивовижне крило чайки

До речі, крила всіх літаків сконструйовані на зразок пташиних крил. А втім, інженери можуть запозичити в природи ще багато нового. «Дослідники Флоридського університету,— повідомляється в журналі «Нью саєнтист»,— збудували 60-сантиметрову модель безпілотного літака з дистанційним управлінням, яка, подібно до чайки, ширяє, опускається і стрімко здіймається вгору».

Чайкам вдається виконувати надзвичайно складні маневри, оскільки вони вільно рухають крильми як в ліктьових, так і в плечових суглобах. Саме будову чайчиного крила взяли за основу при конструюванні крил вищезгаданого літального апарата. Слід зазначити, що він «оснащений невеликим двигуном, який з допомогою спеціальних металевих стержнів приводить у рух крила». Тож маленький літак може легко маневрувати між висотними будівлями. Особливо зацікавились цим винаходом представники військово-повітряного флоту США; вони сподіваються, що незвичайний літальний апарат допоможе їм у пошуках хімічної і бактеріологічної зброї у великих містах.

Унікальна здатність гекона

Цікаві ідеї люди можуть почерпнути і від наземних тварин. Скажімо, маленькі ящірки, які називаються геконами, мають унікальну здатність лазити по вертикальних гладеньких, як скло, поверхнях і зачіплюватися навіть за стелю. Цими істотами захоплювалися ще в біблійні часи (Приповістей 30:28, НС). Як же вдається геконам перемагати сили гравітації?

Варто зазначити, що тваринки не виділяють якогось клею. Їхній секрет криється в крихітних волосинках, або щетинках, що вкривають лапки. Щетинки так щільно прилягають до поверхні, що між молекулами щетинок і молекулами поверхні виникає слабке притягання. Таку взаємодію називають силами Ван дер Ваальса. Зазвичай гравітація сильніша від цих сил, і тому ми не можемо пересуватися по вертикальній площині. Однак завдяки великій кількості щетинок збільшується поверхня зчеплення і зростають сили міжмолекулярного притягання. Власне тому гекон не падає.

Як же людям практично застосувати таке відкриття? За цим принципом можна створити синтетичні матеріали, які замінили б липучку — інший, підказаний природою винахідa. У журналі «Економіст» (англ.) один дослідник пояснив, що новий синтетичний матеріал став би особливо корисним «у медицині в тих випадках, коли використання хімічних клеїв — протипоказано».

Хто заслуговує шани?

Нещодавно Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору почало розробку робота з кількома ногами, що пересувається, немов скорпіон. Інженери з Фінляндії створили трактор на шести ногах, котрий, мов велетенська комаха, долає будь-які перешкоди. Інші вчені придумали тканину з маленькими лусочками, котрі, подібно до лусочок шишки, закриваються й відкриваються. А от гідродинамічні особливості одного з видів риб (Ostraciodontidae) надихнули науковців на створення автомобіля, який з легкістю долає опір повітря. Також, дослідивши унікальні амортизаційні властивості мушлі морського вушка, винахідники планують розробити значно легший та надійніший бронежилет.

У природі існує стільки цікавих ідей, що вчені створили цілу базу даних, в яку вже внесено тисячі прикладів, виявлених у біологічних системах. До цієї бази даних, як говориться в журналі «Економіст», вчені часто вдаються, аби «вирішувати найрізноманітніші інженерні питання». Ці приклади з природи називаються «біологічними патентами». Зазвичай власником патенту є особа чи компанія, котра має юридичне право на певний винахід. Зауважте, що про це було сказано у вищезгаданому журналі: «Вживши термін «біологічний патент», біоміметики визнали, що природа є справжнім власником патенту на унікальні інженерні вирішення».

А як у природи з’явилися такі геніальні ідеї? Чимало науковців вважають, що вони виникали протягом мільйонів років еволюційним методом спроб і помилок. А втім, є й такі, що мають зовсім іншу думку. Мікробіолог Майкл Біхі висловився 2005 року в «Нью-Йорк таймс»: «Існування розумного задуму [в природі] можна довести з допомогою простого прикладу. Коли якесь створіння виглядає, поводиться і кахкає як качка, чи потрібно шукати ще якісь доводи на доказ того, що це качка». Що він мав на увазі? «Задум і так очевидний у всьому, тож навіщо нехтувати цим простим фактом».

Безумовно, інженер, який удосконалить конструкцію крил літака, заслуговуватиме визнання. Так само вартий шани і винахідник якогось нового матеріалу, незвичайної тканини чи диво-автомобіля. Щоправда, той, хто, ігноруючи винахідника, привласнює його ідеї, вважається злочинцем.

Хіба не парадоксально: знамениті науковці, які запозичають у природи цікаві інженерні вирішення, переконані, що такі геніальні ідеї належать сліпому випадку? Якщо копія вимагає розумного конструктора, що ж тоді казати про оригінал? А й справді, хто заслуговує більшої шани — досвідчений учитель чи студент, який користується його методами?

Логічний висновок

Переглянувши численні докази існування розумного задуму в природі, мислячі люди погоджуються з такими словами псалмописьменника: «Які то численні діла Твої Господи,— Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!» (Псалом 104:24). Такого ж висновку дійшов апостол Павло, котрий написав: «Його [Бога] невидимі риси — віковічну силу й божественність — чітко видно ще від створення світу, оскільки вони помітні у творінні, тому таким людям немає виправдання» (Римлян 1:19, 20).

Чимало щирих людей, які поважають Святе Письмо і вірять у Бога, заявляють, що Він не міг створити всі ці чуда шляхом еволюції. Що ж про це говорить Біблія?

[Примітка]

[Вставка на сторінці 5]

Як у природи з’явилися такі геніальні ідеї?

[Вставка на сторінці 6]

Хто є власником «біологічних патентів»?

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]

Якщо копія вимагає розумного конструктора, що ж тоді казати про оригінал?

Крила цього високоманевреного літака — копія чайчиних крил.

Лапки гекона не забруднюються і ніколи не залишають по собі слідів. Гекони легко прикріпляються до будь-яких поверхонь, окрім тефлону. Науковці намагаються використати цю унікальну здібність у своїх винаходах.

Ця незвичайна риба надихнула науковців на створення нового автомобіля.

[Відомості про джерела]

Літак: Kristen Bartlett/ University of Florida; лапка гекона: Breck P. Kent; риба й машина: Mercedes-Benz USA

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 8]

ІНСТИНКТИВНО МУДРІ СТВОРІННЯ

Чимало живих створінь вражають своєю інстинктивною мудрістю, адже вони без жодних приладів можуть дістатися до будь-якої точки нашої планети (Приповістей 30:24, 25). Розгляньмо два цікаві приклади.

◼ Мурашина геометрія. Як мурашки-фуражири знаходять дорогу до своєї домівки? Дослідники з Великобританії виявили, що для цього мурахи не тільки лишають по собі запахову стежку, але й використовують закони геометрії. Наприклад, згідно з журналом «Нью саєнтист», фараонові мурахи «зоставляють по собі сліди, які розходяться від мурашника під кутом 50—60 градусів». Що ж тут особливого? Коли мураха, повертаючись додому, натрапляє на таку своєрідну розвилку, вона інстинктивно обирає саме ту стежку, котра доведе її додому. «Завдяки цій здатності мурашки можуть із безлічі мурашиних стежок обрати необхідну. Отже вони не витрачають зайвих сил на блукання в пошуках свого мурашника».

◼ Пташині компаси. Чимало птахів за будь-якої погоди можуть безпомилково знаходити правильний шлях. Як їм це вдається? Вчені кажуть, що птахи орієнтуються по магнітному полі Землі. Проте «сила ліній магнітного поля не всюди однакова, і вони не завжди вказують на північ»,— зазначалося в журналі «Наука» (англ.). То чому ж птахи не збиваються з правильного шляху? Пернаті, ймовірно, щовечора налаштовують свій внутрішній компас відповідно до заходу сонця. Оскільки точка заходу змінюється залежно від пори року та широти, то, на думку науковців, саме «біологічний годинник допомагає птахам вносити потрібні корективи у свою орієнтацію»,— говориться в журналі.

Хто наділив мурашок знаннями з геометрії? Від кого птахи отримали компас та біологічний годинник і як вони навчилися користуватися ними? Невже це заслуга сліпого випадку? А може за цим стоїть розумний Творець?

[Відомості про джерело]

© E.J.H. Robinson 2004

Чи Бог творив життя шляхом еволюції?

«Єгово, Боже наш, достойний ти слави, честі й сили, бо ти все створив і з твоєї волі все існує та створене» (ОБ’ЯВЛЕННЯ 4:11).

ЯК ТІЛЬКИ Дарвінова теорія набула популярності, чимало так званих християн стали задумуватись, як можна поєднати її зі своєю вірою в Бога.

Сьогодні більшість християнських віросповідань охоче підтримують погляд, що Бог творив усе живе шляхом еволюції. Дехто висуває припущення, ніби він так запрограмував Усесвіт, що живі організми еволюціонували з неживої матерії і згодом на землі з’явилася людина. Прихильники цієї ідеї вважають, що Бог дав початок певним процесам і більше не втручався в них. Проте, на думку інших, Бог, використовуючи еволюцію для створення більшості родин флори й фауни, час від часу вносив корективи в цей процес.

Чи еволюція й біблійні вчення — сумісні?

Чи теорія еволюції справді сумісна з біблійною оповіддю про створення? Якщо так, то розповідь про створення першого чоловіка Адама — це лише повчальна легенда (Буття 1:26, 27; 2:18—24). А як до того опису підходив Ісус? Ось що він якось сказав: «Хіба ви не читали, що той, хто створив їх, від самого початку створив їх як чоловіка і жінку? І хіба не читали, що він сказав: «Тому покине чоловік батька і матір та приліпиться до своєї дружини, і стануть обоє одним тілом»? Так що вони вже не двоє, а одне тіло. Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє» (Матвія 19:4—6).

Ці слова Ісус цитує з другого розділу книги Буття. Коли б та історія була вигадкою, то чи міг би Божий Син використати її як незаперечний аргумент на користь святості шлюбу? Ні. Ісус послався на неї тільки тому, що був переконаний в її достовірності (Івана 17:17).

Ісусові учні теж були впевнені в правдивості біблійної оповіді про створення. Наприклад, Лука в своєму Євангелії веде родовід Ісуса, починаючи від Адама (Луки 3:23—38). Якби Адам був вигаданою особою, то цей родовід теж вважався б вигадкою. Тож хіба Ісус заявляв би так впевнено, що є Месією з роду Давида? (Матвія 1:1). Також Лука пише, що сам ‘докладно дослідив усе від самого початку’, тому, безсумнівно, він вірив, що оповідь про створення — правда (Луки 1:3).

Книзі Буття довіряв і апостол Павло. Він написав: «Оскільки смерть прийшла через людину, воскресіння з мертвих теж прийде через людину. Бо як через Адама всі помирають, так завдяки Христу всі оживуть» (1 Коринфян 15:21, 22). Коли б Адам був міфологічним прабатьком людства, через якого нібито «у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть», то викупна жертва Ісуса не мала б жодного значення (Римлян 5:12; 6:23).

Сумніви в правдивості біблійної оповіді про створення руйнують основи християнської віри. До того ж еволюційна теорія не сумісна з вченнями Христа. Поєднання цих двох світоглядів може призвести лише до послаблення віри, внаслідок чого християнина «кидає, мов на хвилях, і носить туди-сюди кожен вітер вчення» (Ефесян 4:14).

Зміцніть свою віру

Біблія не одне століття піддавалася безжальним нападкам і гострій критиці. Однак з часом ставлення до неї змінилося. Особливо після того, як люди пересвідчилися, що Святе Письмо надзвичайне точне в питаннях історії, медицини чи інших наук. Тепер його поради стосовно взаємин між людьми вважаються цінними й актуальними. На відміну від людських філософій і теорій, що короткочасні, немов трава, Боже Слово «повіки стоятиме» (Ісаї 40:8).

Але еволюція — це не лише наукова теорія, але й людська філософія, яка процвітає вже кілька десятиліть. Щоправда, останнім часом дарвінізм дещо «еволюціонував», адже чимало вчених почали приводити ряд доказів на підтвердження існування розумного конструктора. Заохочуємо вас більше довідатись про цю тему з наступних статей. А з публікацій, згаданих на цій та останній сторінках журналу, ви зможете почерпнути ще більше цікавої інформації.

Дослідіть конкретні факти, і ви ніколи не станете сумніватися в правдивості подій, описаних у Біблії. Також у вас зміцниться віра в біблійні обітниці щодо майбутнього (Євреїв 11:1). І зрештою виникне бажання вічно хвалити Єгову — того, хто «небо та землю вчинив» (Псалом 146:6).

ДІЗНАЙТЕСЬ БІЛЬШЕ

Книга для всіх людей У цій брошурі обговорюються біблійні вчення, які дехто вважає суперечливими.

Чи існує Творець, який піклується вами? Тут наведено ряд наукових фактів, а також пояснюється, чому дбайливий Бог допускає страждання.

Чого насправді вчить Біблія? У 3-му розділі цієї книги розповідається, який Божий намір щодо землі.

[Вставка на сторінці 10]

Ісус довіряв оповіді про створення, яку поміщено в книзі Буття. Невже він помилявся?

[Рамка на сторінці 9]

ЩО ТАКЕ ЕВОЛЮЦІЯ?

Процес поступових змін називають еволюцією. Однак цей термін вживають по-різному. Іноді ним описують великі зміни, які відбулися в неживій природі, скажімо розвиток Усесвіту. Також його використовують, коли йдеться про незначні зміни в рослинному чи тваринному світі, які проходять під час адаптації до навколишнього середовища. Але найчастіше терміном еволюція окреслюють теорію, згідно з якою перший живий організм виник з неживої матерії. За цією теорією, в процесі розмноження він перетворювався у різні живі істоти і зрештою дав початок усім формам життя, у тому числі людям. Саме в такому значенні слово еволюція вживається в цій статті.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 10]

Фотографія космосу: J. Hester and P. Scowen (AZ State Univ.), NASA

Інтерв’ю з біохіміком

У 1996 році Майкл Біхі, сьогодні професор біохімії при Ліхайському університеті (штат Пенсільванія, США), видав книжку «Дарвінова загадка: біохімія кидає виклик еволюції» (англ.). У «Пробудись!» за 8 травня 1997 року в серії статей «Як ми з’явились? Через випадок чи задум?» містилося чимало посилань на цю працю. Протягом десяти років після виходу книжки еволюціоністи не раз намагалися спростувати подані в ній докази. Деякі критики й досі закидають Біхі, який є римо-католиком, що він через свої релігійні переконання не здатен об’єктивно підходити до наукових фактів. Інші ж доводять, що його міркування є ненауковими. Аби дізнатися, чому погляди професора Біхі викликають стільки дискусій, кореспондент журналу «Пробудись!» взяв у нього інтерв’ю.

«ПРОБУДИСЬ!»: ЧОМУ ВИ ВІРИТЕ, ЩО ЖИТТЯ ПОВСТАЛО В РЕЗУЛЬТАТІ РОЗУМНОГО ЗАДУМУ?

ПРОФЕСОР БІХІ: Коли ми бачимо, як функціонує складний пристрій, то в нас не виникає сумніву, що його хтось сконструював. Подумайте про автомобіль, газонокосарку чи якісь простіші пристрої, от хоча б про мишоловку. Ми не сумніваємось: миша потрапляє в пастку саме тому, що хтось добре продумав, як працюватиме цей механізм.

Сьогодні розвиток науки сягнув нових, нечуваних досі вершин. Ученим вдалося заглянути всередину клітини й дослідити на молекулярному рівні властивості й функції живих організмів. Наприклад, клітиною курсують крихітні «вантажівки» з поживними речовинами. На їхньому шляху розставлені «знаки», які вказують напрям руху. А деякі клітини мають «бортові мотори», котрі допомагають їм переміщатися. Зазвичай, коли люди бачать щось подібне в неживій природі, то не думають, що все це виникло само собою. І хоча існує теорія Дарвіна, вона не здатна пояснити, як з’явилася така неймовірно складна жива клітина. Оскільки всі погоджуються, що звичайний механізм мусив хтось зробити, то хіба дивовижні молекулярні процеси могли виникнути без втручання розумного конструктора?

«ПРОБУДИСЬ!»: ЧОМУ, НА ВАШУ ДУМКУ, БІЛЬШІСТЬ ВЧЕНИХ НЕ ПОГОДЖУЮТЬСЯ З ІДЕЄЮ ІСНУВАННЯ РОЗУМНОГО КОНСТРУКТОРА?

ПРОФЕСОР БІХІ: Чимало науковців не приймають моїх поглядів, адже для них ідея існування розумного конструктора пов’язана з чимсь надприродним і тому не піддається науковому поясненню. Я знаю, що мої слова багатьом не сподобаються. А втім, мене завжди вчили, що наукові твердження повинні ґрунтуватися на конкретних фактах. Як на мене, заперечувати очевидні докази лише через те, що вони розходяться із загальноприйнятими філософськими поглядами,— справжнє боягузтво.

«ПРОБУДИСЬ!»: ЩО Б ВИ СКАЗАЛИ ТИМ, ХТО ЗАЯВЛЯЄ, НІБИ ВІРА В РОЗУМНОГО КОНСТРУКТОРА — ЦЕ НЕВІГЛАСТВО?

ПРОФЕСОР БІХІ: Я абсолютно з ними не погоджуюся, адже наша віра в розумного конструктора навпаки базується на глибоких знаннях і наукових фактах. Коли 150 років тому вийшла праця Дарвіна «Походження видів», уявлення про життя були доволі обмежені. Вчені вважали клітину настільки простою, що думали, ніби вона могла спонтанно утворитися з морського мулу. Але тепер науковці знають, що клітина — це надзвичайно складна одиниця, яка перевершує найпрогресивніші винаходи ХХІ століття. Тому немає підстав сумніватися в існуванні розумного конструктора.

«ПРОБУДИСЬ!»: ЧИ ІСНУЮТЬ НА СЬОГОДНІ ДОСТОВІРНІ ФАКТИ, ЯКІ Б ПІДТВЕРДЖУВАЛИ, ЩО МОЛЕКУЛЯРНІ СИСТЕМИ З’ЯВИЛИСЯ В НАСЛІДОК ПРИРОДНОГО ДОБОРУ?

ПРОФЕСОР БІХІ: Ознайомившись з рядом наукових праць, ви побачите, що не було проведено жодних серйозних експериментальних досліджень і не створено якихось наукових моделей, які б підтверджували правдивість теорії Дарвіна. Однак відразу після виходу моєї книжки багато наукових інституцій, як-от Національна академія наук та Американська асоціація сприяння розвитку науки, заявили про свої наміри доказати хибність ідеї існування розумного конструктора.

«ПРОБУДИСЬ!»: ЯК БИ ВИ СПРОСТУВАЛИ ТВЕРДЖЕННЯ, ЩО ДЕЯКІ ОРГАНИ РОСЛИН І ТВАРИН — ЗАЙВІ?

ПРОФЕСОР БІХІ: Той факт, що ми не знаємо призначення певних органів, не означає, що вони — зайві. Раніше думали, що так звані рудиментарні органи абсолютно непотрібні. Наприклад, саме тому без жодних застережень вирізали апендикс і мигдалики. Проте згодом з’ясувалося, що вони відіграють важливу роль у захисті організму від інфекцій. Тож їх більше не вважають рудиментами.

Також варто пам’ятати, що деякі речі в природі все-таки виникають самі по собі. Але це не заперечує існування конструктора. Приміром, якщо на машині з’явилася вм’ятина чи в колесі пробилась шина, ніхто не сумніватиметься, що машина і колесо були кимось створені. Так само виникнення певних органів не є доказом того, що живі організми повстали випадково. Отож такі аргументи просто суперечать логіці.

[Вставка на сторінці 12]

«Як на мене, заперечувати очевидні докази лише через те, що вони розходяться із загальноприйнятими філософськими поглядами,— справжнє боягузтво».

Чи еволюція доведений факт?

«ЗАПЕРЕЧУВАТИ еволюцію — це все одно, що сумніватися, чи сонце випромінює тепло»,— стверджує відомий еволюціоніст Річард Докінс. Численні досліди та спостереження довели, що сонце справді гаряче. Але чи існують такі ж незаперечні докази на підтримку теорії еволюції?

Перш ніж відповісти на це запитання, розгляньмо деякі факти. Чимало вчених помітило, що з плином часу живі істоти зазнають незначних змін. Чарльз Дарвін на основі цього процесу побудував теорію «походження організмів шляхом послідовної зміни». Справді, зміни відбуваються, і їх можна вважати доведеним фактом. Цю схильність рослин і тварин неодноразово було підтверджено різними дослідженнями і її вправно використовують у селекціонуванніa. Процес такої незначної перебудови отримав назву мікроеволюція. Уже сама назва спонукує багатьох науковців припускати, що подібні дрібні зміни свідчать про значно масштабніший процес, якого ніхто ніколи не спостерігав. Його вчені описали терміном макроеволюція.

Чарльз Дарвін у своїй відомій книзі «Походження видів» писав: «Я дивлюся на всі істоти не як на результати окремих творчих актів, а як на безпосередніх нащадків нечисленних істот». Дарвін висунув теорію, що «нечисленні істоти», або так звані найпростіші форми життя, завдяки «мізерним змінам» повільно еволюціонували в мільйони живих організмів. Власне ці зміни, як навчають еволюціоністи, нагромадилися і призвели до макроеволюції — великих перетворень, як-от: з риб у земноводні і з мавп у людей. Для багатьох таке твердження цілком логічне. Адже якщо можливі дрібні зміни в межах якогось виду,b то чому протягом довгого періоду часу не можуть відбутися значно більші зміни?

Вчення макроеволюції ґрунтуються на трьох основних припущеннях:

1) мутації забезпечують первинний матеріал для виникнення нових видівc;

2) природний добір веде до створення нових видів;

3) літопис викопних решток свідчить про макроеволюційні зміни в рослинах і тваринах.

То невже докази на користь макроеволюції настільки незаперечні, що її слід сприймати як факт?

Чи мутації призводять до виникнення нових видів?

Майже всі ознаки рослин чи тварин визначаються інформацією, яка міститься в генетичному коді — наборі хромосом, що розташований в ядрі кожної клітиниd. Як виявили вчені, мутації, або випадкові зміни генотипу, призводять до зміни декількох ознак у наступних поколіннях рослин і тварин. У 1946 році Нобелівський лауреат Генрі Мюллер, який займався вивченням генних мутацій, заявив: «Накопичення поодиноких незначних змін — це не лише засіб для селекціонування добірних рослин і тварин, але щонайважливіше, механізм природного добору, завдяки якому відбувається еволюція в природі».

Отже, вчення про макроеволюцію ґрунтується на твердженні, що завдяки мутаціям виникають не лише нові види, але й цілком нові родини. Чи існує якийсь спосіб пересвідчитися в цьому твердженні? Уже понад 100 років провідні генетики світу намагаються з’ясувати це питання. Розгляньмо результати їхніх досліджень.

Наприкінці 1930-х років у наукових колах панувало небувале піднесення. Адже якщо внаслідок спонтанних мутацій виникають нові види, то, на думку тодішніх учених, керування природним добором мало б призвести до нечуваних результатів. «Така ейфорія нестримно ширилась серед біологів, генетиків, а особливо серед селекціонерів»,— зазначив Вольф Еккегарт Льонінг,e науковець Дослідницького інституту селекції рослин Макса Планка (Німеччина). Цей науковець, який дав інтерв’ю журналу «Пробудись!», уже 28 років займається вивченням генних мутацій у рослин. На запитання, чому в ті часи панувала така ейфорія, Льонінг відповідає: «Учені вважали, що настав час докорінної зміни традиційного методу селекції. Вони надіялися, що, викликаючи певні мутації, їм вдасться вивести нові, значно ліпші види рослин і тварин».

По цілому світі — у США, Азії та в Європі — почали активно фінансуватися різні дослідницькі проекти, метою яких було пришвидшення еволюційних процесів. Тож науковці більш ніж 40 років наполегливо працювали в цьому напрямку. Чого ж їм вдалося досягти? «Попри величезні фінансові затрати,— розповідає дослідник Пітер фон Зенгбуш,— намагання вивести нові, вкрай продуктивні види шляхом радіоактивного опромінення зазнали цілковитої невдачі». А ось що каже Льонінг: «Вже на початку 1980-х років загальне піднесення серед науковців згасло. Скажімо, в західних країнах селекціонування за допомогою мутації перестало існувати як окрема галузь науки. Майже всі отримані мутанти відзначалися «значним погіршенням характеристик»: вони або помирали, або були ще слабшими від представників диких видівf.

А втім, навіть після 100-річних вивчень процесу мутації та 70-річних досліджень у селекції штучного мутагенезу вчені все одно не можуть з упевненістю сказати, що мутації призводять до появи нових видів. Розглянувши ряд фактів, Льонінг дійшов висновку: «Мутація не може перетворювати первинні види [рослин і тварин] у цілком нові. Цей висновок узгоджується з результатами вивчення мутаційних процесів і з численними експериментами, проведеними в XX столітті, а також із законами імовірності. Отож, згідно із законом періодичних змін, кожен вид має свої генетичні особливості, які не можливо усунути чи змінити шляхом спонтанних мутацій».

Вищезгадані факти наштовхують на роздуми. Якщо видатні вчені з допомогою штучних мутацій не спроможні створити нові види, то хіба сліпий випадок міг би привести до ліпших результатів? Коли досліди доводять, що шляхом мутацій не може один вид перетворитися в інший, то як же тоді відбувалася макроеволюція?

Чи природний добір веде до створення нових видів?

На думку Дарвіна, природний добір мав би сприяти виживанню тих організмів, які найкраще пристосовані до певного середовища, і вимиранню менш пристосованих. Сучасні еволюціоністи навчають, що в певний період види стали відокремлюватись один від одного і поширюватись по цілій планеті. Тоді в результаті природного добору виживали ті особини, які завдяки спадковим змінам змогли найліпше пристосуватися до нових умов. Зрештою ці відокремлені групи еволюціонували в зовсім нові види.

Як згадувалося раніше, вчені переконалися, що мутації не спроможні спричинити виникнення нових видів. Тож які докази еволюціоністи висувають на підтримку того, що завдяки природному добору нагромаджувались корисні спадкові зміни, необхідні для виникнення нових видів. У брошурі, виданій 1999 року Національною Академією Наук США, зазначається: «Найяскравішим прикладом видоутворення [процесу виникнення нових видів] є дарвінові в’юрки — 13 видів в’юрків, котрі Дарвін вивчав на Галапагоських островах».

У 1970-х роках дослідницька група на чолі з Пітером і Розмарі Ґрант почала вивчення тих 13 видів. Учені помітили, що після року засухи вижили переважно птахи, які мали дещо більший дзьоб. А оскільки основною відмінністю між видами в’юрків є форма і розмір дзьоба, спостереження дослідницької групи мало вкрай важливе значення. У брошурі зазначається: «На думку Ґрантів, якби засуха траплялась на цих островах раз на 10 років, нові види в’юрків виникали б приблизно кожних 200 років».

Щоправда, в цій брошурі замовчуються деякі важливі факти. Приміром, після посухи популяція в’юрків з меншими дзьобиками знову стала найбільш численною. Тому 1987 року Пітер Ґрант і студент Лайл Гібс помістили в науковому виданні «Природа» (англ.) статтю, у якій розповідалося про «зміну напряму добору». У 1991 році Ґрант зауважив, що зі змінами погодних умов «усередині популяції під дією природного добору відбувається домінування то одних, то інших ознак». Також, як помітили вчені, різні «види» в’юрків піддаються схрещуванню і їхнє потомство значно краще пристосоване до даних умов існування. На думку Ґрантів, якщо схрещування продовжувати, то через 200 років відбулося б злиття двох «видів».

Біолог-еволюціоніст Джордж Крістофер Вільямс ще в 1966 році писав: «Дуже шкода, що теорія природного добору довгий час використовувалася лише для пояснення еволюційних змін. Адже вона має значно важливіше значення в поясненні розвитку адаптативних особливостей живих організмів». А вже 1999 року еволюціоніст Джефрі Шварц зазначив, що коли висновок Вільямса правильний, то під дією природного добору «не виникає чогось зовсім нового»; завдяки йому види краще пристосовуються до мінливих умов навколишнього середовища.

Насправді, дарвінові в’юрки не стали чимось «зовсім новим». А те, що в’юрків схрещують, ставить під сумнів методи класифікації, з допомогою яких декотрі еволюціоністи дають визначення видові. До того ж стає очевидним, що навіть наукові академії не завжди об’єктивно висвітлюють певні факти.

Чи літопис викопних решток свідчить про макроеволюційні зміни?

З вищезгаданої брошури можна зробити висновок, що викопні рештки документально засвідчують існування процесу макроеволюції. У ній сказано: «Було знайдено стільки перехідних форм,— між рибами і земноводними, між земноводними й рептиліями, між рептиліями і ссавцями, у тому числі приматами,— що часто годі точно визначити, коли відбувався перехід з одного виду в інший».

А втім, така смілива заява викликає сумніви. Чому? У 2004 році «Нешнл джіоґрефік» порівняв літопис викопних решток до «фільму про еволюцію, в якому при монтажі з кожної тисячі кадрів залишили по одному». То хіба можливо на цьому одному з тисячі кадрів побудувати ціле вчення про макроеволюцію? Про що насправді свідчить літопис викопних решток? За словами переконаного еволюціоніста Найлса Елдріджа, цей літопис показує, що протягом мільярдів років «більшість видів майже, а то й взагалі, не зазнали еволюційних змін».

На сьогодні вчені віднайшли й каталогізували понад 200 мільйонів великих і мільярди дрібних викопних знахідок. Чимало науковців на основі цього детального палеонтологічного літопису дійшли висновку, що основні групи тварин виникали на нашій планеті раптово і протягом довгого періоду з ними не відбувалося суттєвих змін, або ж вони зникали так само несподівано, як і з’являлися. Біолог Джонатан Уеллс стосовно цієї теми говорить: «Теорія про те, що представники різних царств, типів і класів, які пройшли ряд змін, походять від спільних предків, не є доведеним фактом. Адже вчення, яке ґрунтується тільки на палеонтологічних знахідках і дослідженні молекулярних систем, може бути лише теорією».

Еволюція: факт чи вигадка?

Чому ж так багато еволюціоністів переконані, що макроеволюція є доведеним фактом? Критикуючи деякі погляди Річарда Докінса, відомий еволюціоніст Річард Левонтін написав, що, на жаль, багато вчених охоче приймають різні теорії, які суперечать здоровому глузду, а втім «ми цілковито віддані матеріалізму, і в цьому наша перевага»g. Чимало науковців відкидають саму можливість існування розумного Конструктора, бо, як пише Левонтін, «для нас наука і Бог — несумісні».

Стосовно цього в журналі «Саєнтифик америкен» цитувалися слова соціолога Родні Старка: «Майже 200 років насаджувалася думка про те, що справжній науковець не повинен забивати собі голову релігійними вченнями». Він додав, що сьогодні в дослідницьких університетах панує свого роду дискримінація, адже «релігійні люди не мають права навіть згадувати про Бога». За словами Старка «[у наукових колах] думка тих, хто не вірить у Бога, має вагу і з нею більше рахуються».

Якщо ви погоджуєтеся з вченням про макроеволюцію, то мусите бути впевненими, що агностики чи атеїсти не дозволять своїм переконанням впливати на їхнє трактування наукових відкриттів. Вам слід повірити в те, що саме внаслідок мутацій і природного добору виникли всі форми життя. До того ж ви повинні закрити очі на той факт, що століття наукових досліджень мутаційних процесів показали, що внаслідок них не можуть виникати абсолютно інші види. І хоча палеонтологічний літопис засвідчує: основні види рослин і тварин виникли раптово і протягом мільярдів років не еволюціонували в інші види, ви таки мусите вірити, що всі живі істоти походять від одного предка. Тож з огляду на вищесказане, як ви думаєте: еволюція — це факт чи вигадка?

[Примітки]

[Вставка на сторінці 15]

«Мутація не може перетворювати первинні види [рослин і тварин] у цілком нові».

[Вставка на сторінці 16]

Спостереження за дарвіновими в’юрками засвідчують, що представники одного виду можуть адаптуватися до мінливих умов навколишнього середовища.

[Вставка на сторінці 17]

Палеонтологічний літопис показує, що основні групи тварин виникали на нашій планеті раптово і протягом довгого періоду з ними не відбувалося суттєвих змін.

[Таблиця на сторінці 14]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

КЛАСИФІКАЦІЯ ЖИВИХ ОРГАНІЗМІВ

Щоб упорядкувати величезну кількість живих організмів, біологи класифікують їх на різні групи: від видів до царствh. Розгляньте, до яких груп вчені відносять людину, а також фруктову мушку.

ЛЮДИ ФРУКТОВІ МУШКИ

Вид розумна фруктова

Рід людина мушка

Родина Гомініди Дрозофіли

Ряд Примати Мухи

Клас Ссавці Комахи

Тип Хордові Членистоногі

Царство Тварини Тварини

[Примітка]

[Відомості про джерело]

Таблиця створена на основі книжки Джонатана Уеллса «Святині еволюції: правда чи міф? Чому еволюційна теорія містить стільки неточностей?» (англ.).

[Ілюстрації на сторінці 15]

Мутант фруктової мушки (вгорі). Хоча вона дещо змінена, та все ж залишається фруктовою мушкою.

[Відомості про джерело]

© Dr. Jeremy Burgess/Photo Researchers, Inc.

[Ілюстрації на сторінці 15]

Дослідження процесу мутації у рослин виявило, що нові мутантні форми з’являються дуже рідко, адже здебільшого мутації мають повторювальний характер. (Мутантна форма має більші квіти).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 13]

From a Photograph by Mrs. J. M. Cameron/ U.S. National Archives photo

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 16]

Головки в’юрків: © Dr. Jeremy Burgess/ Photo Researchers, Inc.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 17]

Динозавр: © Pat Canova/Index Stock Imagery; рештки: GOH CHAI HIN/AFP/Getty Images

Чому ми віримо в Творця?

Чимало науковців доходить висновку, що все живе довкола нас свідчить про розумний задум. На їхню думку, життя з усією його складністю не могло виникнути випадково. Тож зрозуміло, чому стільки вчених вірять у Творця.

Деякі з них стали Свідками Єгови. Вони впевнені, що Бог, про якого розповідає Біблія, є Конструктором і Будівничим цілого матеріального Всесвіту. Що переконало їх у цьому? Вам, мабуть, буде цікаво прочитати їхні інтерв’ю, які вони дали кореспондентові «Пробудись!»a.

«Незбагненна складність життя»

◼ ВОЛЬФ ЕККЕГАРТ ЛЬОНІНГ.

КОРОТКО ПРО СЕБЕ: Уже понад 28 років я вивчаю генні мутації в рослин. І майже 21 рік працюю в Дослідницькому інституті селекції рослин Макса Планка, що в Кельні (Німеччина). У той же час понад 30 років я служу старійшиною в християнському зборі Свідків Єгови.

Завдяки численним дослідженням в галузі генетики і ґрунтовному вивченню фізіології та морфології я побачив незбагненну складність життя. Працюючи науковцем не одне десятиліття, я переконався, що все довкола, а особливо основні форми життя, свідчать про розумний задум.

Ці факти добре усвідомлюють й інші вчені, але пов’язують їх з еволюцією. Однак, як на мене, неупереджений розгляд наукових даних спростовує думку, ніби біблійна оповідь про створення світу — це вигадка. До того ж роздуми над численними законами, що панують у Всесвіті й уможливлюють життя на Землі, спонукують мене вірити в Творця.

«Все має причину»

◼ БАЙРОН ЛЕОН МЕДОВС.

КОРОТКО ПРО СЕБЕ: Я живу в США і працюю в галузі лазерної фізики у Національному управлінні з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА). На даний момент я займаюся розробкою нових технологій спостереження за глобальним кліматом, погодою та іншими планетарними явищами. Я теж служу старійшиною у зборі Свідків Єгови в місті Кілмарнок (штат Віргінія).

Завдяки своїй роботі я часто стикаюсь із законами фізики. Я намагаюся зрозуміти, як і чому виникають певні явища. І зазвичай з’ясовується, що всі вони мають причину. На мій погляд, наукові докази підтверджують: першопричиною всього є Бог. Адже закони природи настільки злагоджено функціонують, що їх міг започаткувати лише найвеличніший Організатор — Творець.

Чому ж тоді багато вчених вірять в еволюцію? Ймовірно, тому що еволюціоністи ґрунтують свої вчення на гіпотезах. Такий підхід надзвичайно популярний у наукових колах. Щоправда, не всі гіпотези можна підтвердити фактами. Наприклад, фахівець лазерної фізики міг би наполягати, що світло, подібно до звуку, поширюється в просторі за допомогою хвиль. Однак його твердження було б не зовсім точне, бо досліди показують, що світло також є окремими частинками, фотонами. Подібно хтось, вірячи в еволюцію, бере до уваги тільки поодинокі факти і розглядає різні докази через призму власних припущень.

Мене дивує, як люди можуть так легко приймати теорію еволюції, коли навіть серед еволюціоністів навколо певних питань постійно точаться запеклі дискусії. Хіба б ви повірили, що два плюс два буде чотири, якщо одні математики стверджують, ніби ця сума дорівнює трьом, інші кажуть — чотирьом, а ще інші — шести? Крім того, науковими вважаються ті факти, які можна довести, перевірити і відтворити. Отож теорію про походження життя від одного предка не слід вважати науковим фактом.

«Щось не може виникнути з нічого»

◼ КЕНЕТ ЛЛОЙД ТАНАКА.

КОРОТКО ПРО СЕБЕ: Я працюю геологом в Інституті геології, що в місті Флаґстафф (штат Арізона, США). Майже 30 років я присвятив вивченню різних галузей геології, у тому числі планетарної геології. Чимало моїх дослідницьких статей та геологічних карт Марса публікувалися в науково-популярних журналах. Я є Свідком Єгови і щомісяця присвячую майже 70 годин проповідницькій діяльності.

Хоча мене вчили теорії еволюції, але я не міг збагнути, як така колосальна кількість енергії, необхідна для створення Всесвіту, з’явилася сама по собі, без могутнього Творця. Щось не може виникнути з нічого. Цікаво, що багато логічних доказів існування Творця, записано в самій Біблії. Вона містить ряд наукових фактів. Приміром, там сказано, що Земля має сферичну форму і висить «на нічому» (Йова 26:7; Ісаї 40:22). Ті факти були викладені в Божому Слові ще задовго до того, як люди пересвідчилися в їх правдивості.

Або ж поміркуймо над нашим тілом. Ми наділені чудовими органами чуття, самосвідомістю, багатством почуттів, здатністю мислити та спілкуватися. Кожен з нас може не лише дарувати любов близьким особам, але й глибоко цінувати їхню любов. Еволюціоністи не спроможні пояснити, звідки в людини взялися ці чудові якості.

Запитайте себе: «Наскільки надійні джерела інформації, які підтримують еволюцію?» Приміром, геологічний літопис — неповний, складний та заплутаний. Еволюціоністи досі не можуть відтворити еволюційний процес у лабораторних умовах. І хоча вони використовують хороші дослідницькі методи для збору даних, все ж, пояснюючи свої відкриття, керуються особистими поглядами. Часто буває, що коли певні факти непереконливі чи суперечливі, вчені висувають якісь домисли. Адже кар’єра та почуття власної гідності значно важливіші для них за істину.

Я, будучи науковцем і дослідником Біблії, завжди шукаю правду. Вона повинна цілковито узгоджуватись із загальновідомими фактами й науковими досягненнями. І для мене саме віра в Творця є найлогічнішою.

«Клітина є свідченням дивовижного задуму»

◼ ПОЛА КІНЧЕЛОВ.

КОРОТКО ПРО СЕБЕ: Протягом кількох років я займаюсь клітинною й молекулярною біологією. Я працюю в університеті Еморі, що в Атланті (штат Джорджія, США). Також я безкоштовно навчаю Біблії людей, які живуть у російськомовній території.

Я присвятила 4 роки вивченню живої клітини. Чим більше я дізнавалася про ДНК, РНК, білки та безліч метаболічних процесів, що проходять у клітині, тим більше я захоплювалась їхньою надзвичайною складністю й точністю. Я була вражена, що в цій галузі, попри численні досягнення, все ще залишається багато білих плям. Справді, кожна клітина є незаперечним свідченням дивовижного задуму. Тож як можна сумніватися в існуванні Бога!

Вивчаючи Біблію, я відкрила для себе особистість Творця та його ім’я — Єгова. Тепер я знаю, що він не лише розумний Конструктор, але й добрий та ніжний Батько, який дбає про мене. Крім того, у Божому Слові пояснено, для чого ми живемо і яка чудова надія існує для всього людства.

Сьогодні у школах наших дітей навчають теорії еволюції. Це може спантеличити їх. Тому було б добре, аби до такого випробування віри діти підготувались заздалегідь. Їм слід шукати в природі численні докази існування Творця, і далі поглиблювати свої знання про Бога та його чудові риси. Саме завдяки цьому я дійшла висновку, що біблійна оповідь про створення — правдива і не суперечить науці.

«Дивовижна простота законів»

◼ ЕНРІКЕ ЕРНАНДЕС-ЛЕМУС.

КОРОТКО ПРО СЕБЕ: Я є повночасним служителем Свідків Єгови і працюю в Мексиканському державному університеті. Моє заняття — теоретична фізика. Я намагаюся на основі законів термодинаміки пояснити явище, яке називається гравітермічною катастрофою. Воно пов’язане із розвитком зірок. А ще я досліджую ланцюги молекул ДНК.

Життя настільки складне, що не могло виникнути випадково. Задумайтесь лише над тим, яка величезна кількість інформації міститься в молекулах ДНК. Ймовірність випадкового самозародження однієї хромосоми становить менше 1 до 9 трильйонів. А це означає, що така подія взагалі не може відбутися. На мій погляд, безглуздо вірити, ніби якісь безособові сили могли створити одну хромосому, не кажучи вже про складний світ живих організмів.

Коли я вивчаю різні закони руху матерії,— чи то її найдрібніших частинок, чи навіть цілих зоряних туманностей,— мене захоплює дивовижна простота цих законів. Видно, що за ними стоїть не лише здібний математик, але й талановитий митець.

Дехто дивується, коли я кажу, що є Свідком Єгови. Не раз мене запитують, як я можу вірити в Бога. І це не дивно, адже більшість релігій не заохочує людей досліджувати свої вірування. Однак у Біблії радиться використовувати свій розум і бути розважним (Приповістей 3:21). Мовчазне свідчення довколишнього світу та глибоке дослідження Святого Письма переконують мене, що Бог не тільки існує, але й вислуховує наші молитви.

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 22]

Марс на задньому плані: Courtesy USGS Astrogeology Research Program, http://astrogeology.usgs.gov

Унікальна гармонія рослинного світу

ЧИ ВИ помітили, що багатьом рослинам властиві спіральні структури. Скажімо, лусочки ананасу розміщені по спіралі: 8 обертів йдуть в одному напрямку, а 5 чи 13 — в іншому. (Дивіться малюнок 1). Насінини в голівці соняшника мають подібне розташування: дві спіралі з 55 і 89 обертів закручуються назустріч одна одній. Те саме можна побачити і в цвітній капусті. Тож тепер, беручи до рук якусь квітку чи плід, ви, можливо, одразу зауважите різні спіральні структури. Чому вони властиві рослинам? І чи кількість обертів у спіралях має якесь значення?

Як ростуть рослини?

Зазвичай у рослин нові органи, як-от стебла, листки та квіти, беруть початок з меристем — центральних точок росту. З цих точок ростуть нові зачатки тих чи інших органів, або примордії. Вони розвиваються в певному напрямку, утворюючи один з одним кутa. (Дивіться малюнок 2). У більшості рослин примордії ростуть під таким кутом, що формуються в умовні спіралі. Що це за кут?

Уявіть собі, що ви намагаєтесь щільно, без зайвих проміжків, розмістити примордії навколо точки росту. Складно, чи не так? Спершу ви пробуєте розмістити примордії під кутом, який можна вирахувати із співвідношення двох обертів спіралі до п’яти примордіїв. Але тут постає проблема: кожен п’ятий примордій ростиме один над одним і в одному напрямку. У результаті сформуються ряди, між якими будуть прогалини. (Дивіться малюнок 3). Згодом ви переконуєтесь, що будь-яке співвідношення, представлене простим дробом, призводить до утворення рядів та зайвих проміжків. Примордії розташовуватимуться щільно лише при куті розходження приблизно 137,5°, який ще називають «ідеальним» кутом чи кутом золотої пропорції. (Дивіться малюнок 5). А чим цей кут такий унікальний?

Кут золотої пропорції названо «ідеальним», оскільки його не можна виразити простим дробом. Дробові вирази 5/8 чи 8/13 близькі до цього кута, і ще ближчим є вираз 13/21, але всі вони не відповідають золотій пропорції. Отож, коли примордії розвиватимуться з меристем під «ідеальним» кутом, жоден з примордіїв не ростиме безпосередньо один над одним. (Дивіться малюнок 4). Саме завдяки цьому і формуються умовні спіралі.

Зауважте, що створити комп’ютерну модель спірального росту і розташування примордіїв можливо лише тоді, коли «ідеальний» кут буде визначений надзвичайно точно. При відхиленні від «ідеального» кута хоча б на одну десяту градуса, спіральна структура не утвориться. (Дивіться малюнок 5).

Скільки пелюсток у квітці?

Слід зазначити, що кількість обертів умовних спіралей, сформованих примордіями, зазвичай дорівнює числу з ряду Фібоначчі. Цю послідовність вперше описав у ХІІІ столітті італійський математик Леонардо Фібоначчі. У ній кожне наступне число, починаючи з 1, дорівнює сумі двох попередніх — 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55 і так далі.

У квітів, для яких характерна спіральна структура, кількість пелюсток часто відповідає одному з чисел Фібоначчі. Так у жовтців по 5 пелюсток, у сангінарії канадської — 8, в одного з видів жовтозілля — 13, в айстр — 21, у польових маргариток — 34, а в американьских айстр — 55 чи 89 пелюсток. (Дивіться малюнок 6). Числа Фібоначчі можна помітити й у фруктах чи овочах. Приміром, у банані при перерізі видно п’ятигранник.

«Усе Він прегарним зробив»

Уже віками художники визнають, що секрет краси живої природи криється в золотій пропорції. Інші люди, дізнавшись про «ідеальний» кут розходження, часто запитують: «Хто так точно все розрахував?» І чимало з них ще раз переконуються в існуванні розумного конструктора.

Роздумуючи про дивовижі навколишнього світу, мимоволі доходиш висновку, що існує дбайливий Творець, який хоче, аби ми сповна втішались життям. Недарма в Біблії сказано: «Усе Він прегарним зробив свого часу» (Екклезіяста 3:11).

[Примітка]

[Схеми на сторінках 24, 25]

1

(Дивіться публікацію)

2

(Дивіться публікацію)

3

(Дивіться публікацію)

4

(Дивіться публікацію)

5

(Дивіться публікацію)

6

(Дивіться публікацію)

[Ілюстрація на сторінці 24]

Збільшене зображення меристеми.

[Відомості про джерело]

R. Rutishauser, University of Zurich, Switzerland

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

Біла квітка: Thomas G. Barnes @ USDA-NRCS PLANTS Database

Чи важливо, у що ми віримо?

ЧИ ЖИТТЯ людини має зміст? Зауважте, що сказано в журналі «Саєнтифик америкен»: «Сучасне розуміння теорії еволюції натякає... що наше життя немає змісту».

Якщо задуматись над цими словами, виходить, що ми живемо лише для того, аби зробити декілька добрих діл і, можливо, продовжити свій рід. Смерть назавжди кладе край нашому існуванню. А унікальний мозок, завдяки якому ми здатні розмірковувати над змістом буття,— це лише примха природи.

Окрім того, чимало прихильників еволюції вважають, що Бог взагалі не існує або ж не втручається у справи людства. У такому випадку наше майбутнє залежить тільки від політиків, учених чи релігійних провідників. Воно виглядає доволі похмурим, оскільки, судячи з минулого, хаос, корупція та різні конфлікти дошкулятимуть людському суспільству завжди. Отож виходить, що принцип «їжмо та пиймо, бо завтра і так помремо» справді актуальний (1 Коринфян 15:32).

Не поспішайте з висновками, а добре все зважте. Скажімо, для Свідків Єгови такі твердження зовсім нелогічні, бо ці люди відкидають теорію еволюції. Свідки переконані, що інформація, записана в Біблії,— правда (Івана 17:17). Вони довіряють словам: «У Тебе [Бога] джерело життя» (Псалом 36:10).

Але життя все-таки має глибокий зміст. І в цьому переконалися люди, які намагаються виконувати волю Творця (Екклезіяста 12:13). До того ж Бог обіцяє створити новий світ, де вже не буде хаосу, конфліктів та корупції, і навіть смерть відійде в минуле (Ісаї 2:4; 25:6—8). Мільйони Свідків Єгови по всій землі переконалися, що лише знання про Бога й служіння йому робить життя справді змістовним (Івана 17:3).

Як бачимо, надзвичайно важливо, у що ми віримо. Від цього залежить не лише теперішнє життя, але й те, яким буде наше майбутнє. А втім, вирішувати вам. Чи довіряти теорії, що закриває очі на безліч доказів існування Творця, чи, може, покладатися на сказане в Біблії, що земля і все живе на ній — витвір майстерного Конструктора, Бога Єгови, який «все створив» (Об’явлення 4:11).

Погляд Біблії

Чи біблійна оповідь про створення світу суперечить науці?

ЧИМАЛО людей стверджують, що так. Але насправді розходження існують між наукою та певними віруваннями, зокрема вченнями прихильників фундаменталізму. Дехто з них помилково заявляє, ніби, згідно з Біблією, весь фізичний Усесвіт було створено за шість буквальних днів приблизно 10 000 років тому.

Однак Боже Слово не підтримує такого висновку. Інакше численні наукові відкриття, зроблені протягом століть, дискредитували б цю книгу в очах людей. Проте ретельне дослідження біблійних записів доводить, що між оповіддю з книги Буття й науковими фактами немає жодних розбіжностей. Саме тому Свідки Єгови не погоджуються з поглядами фундаменталістів та креаціоністів. Розгляньмо детальніше, що про створення говорить Біблія.

Коли був «початок»?

Перші слова книги Буття надзвичайно прості, але водночас дуже важливі: «На початку Бог створив Небо та землю» (Буття 1:1). Біблеїсти погоджуються, що це відбувалося ще перед початком днів творення. Отож, коли почався перший «день», цілий Усесвіт і наша планета Земля вже існували невизначений час.

Згідно з підрахунками геологів, Земля існує приблизно 4 мільярди років, а Всесвіт, як кажуть астрономи,—15 мільярдів років. Чи ці дані суперечать повідомленню, записаному в Буття 1:1? Ні. Адже Біблія не подає точного віку неба й землі.

Скільки тривали дні творення?

Чи ті дні були буквальними? Дехто каже, що письменник книги Буття, Мойсей, говорячи про відзначення суботи, посилався на шість днів творення, тому кожен такий день мав тривати 24 години (Вихід 20:11). Але чи такий погляд узгоджується з біблійною оповіддю?

Звичайно, ні. Річ у тім, що єврейське слово «день» стосується певного відрізка часу. Це може бути як дуже довгий період, так і буквальна доба з 24 годин. Наприклад, Мойсей говорив про всі шість днів творення як про один тривалий період — день (Буття 2:4, НС). До того ж у перший день «Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч» (Буття 1:5). Як бачимо, тут лише частина доби названа «Днем». Отже, немає біблійних підстав стверджувати, що день творення складався з 24 годин.

Тож який проміжок часу вони охоплювали? З першого та другого розділів книги Буття видно, що дні творення становили досить довгий період.

Творення відбувалось поступово

Слід взяти до уваги два факти. По-перше, Мойсей писав книгу Буття гебрайською мовою і для євреїв було добре зрозуміло, що означає слово «день». По-друге, він розповів про творення з погляду земного спостерігача. Тепер поєднаймо цю інформацію з даними про те, що Всесвіт існував задовго до початку «днів» творення. Завдяки цьому ми зможемо спростувати багато суперечностей стосовно оповіді Мойсея. Як саме?

Ретельний розгляд книги Буття показує, що події, які почалися в перший «день», продовжувалися і в подальші дні творення. Скажімо, Сонце існувало ще до початку першого «дня», але його світло не досягало поверхні Землі, можливо, через густі хмари (Йова 38:9). Протягом першого «дня» крізь шар хмар на Землю почало пробиватися розсіяне світлоa.

Другого «дня» між хмарами й океаном почав утворюватися простір. А четвертого «дня» атмосфера вже настільки очистилась, що на небі з’явилися сонце і місяць (Буття 1:14—16). Власне тому ті небесні тіла стало видно на землі. Усе це відбувалося поступово.

Згідно з оповіддю книги Буття, атмосфера і далі очищувалася. Тож на п’ятий «день» у небесному просторі почали літати птахи та різні комахи. Однак шостого «дня» Бог продовжував творити «із землі всю польову звірину, і все птаство небесне» (Буття 2:19).

Вищезгадані факти показують, що деякі важливі події кожного «дня», або періоду творення, відбувалися поступово і, можливо, продовжувалися навіть у наступні «дні» творення.

За родом своїм

Чи поява різних форм життя свідчить про те, що під час творення Бог використовував процес еволюції? Ні. Бог, як повідомляє Біблія, сам створив усі основні «роди» рослин і тварин (Буття 1:11, 12, 20—25). Чи було в них закладено здатність пристосовуватися до змін у навколишньому середовищі? Що визначає межі «роду»? Знову ж таки, Біблія нічого про це не говорить. Але в ній сказано, що кожна жива істота створена «за родом її» (Буття 1:21). З цього можна зробити висновок, що в межах «роду» може відбутися лише певна кількість змін. Як викопні рештки, так і сучасні дослідження підтверджують, що протягом історії справді пройшли незначні зміни в основних класах рослинного і тваринного світу.

На відміну від тверджень деяких фундаменталістів, книга Буття не вчить, що Всесвіт та все живе були створені зовсім недавно та за короткий період часу. Натомість біблійна оповідь про створення цілковито узгоджується з останніми науковими відкриттями.

Багато вчених через свої філософські погляди відкидає ідею створення Богом усього живого. А втім, у древній книзі Буття Мойсей написав, що Всесвіт і життя в ньому виникали поступово і протягом довгого періоду. Звідки Мойсей ще 3500 років тому знав таку науково точну інформацію? Існує лише одне логічне пояснення. Тільки могутня Особа, яка своєю мудрістю створила небеса та землю, могла дати йому ці знання. Тому «натхнена Богом» біблійна оповідь про створення світу гідна нашого довір’я (2 Тимофія 3:16).

[Примітка]

ЧИ ВАС КОЛИСЬ ЦІКАВИЛО?

◼ Коли Бог творив Усесвіт? (Буття 1:1).

◼ Чи Земля була створена за шість буквальних днів? (Буття 2:4).

◼ Чому оповідь Мойсея про створення Землі вважається науково точною? (2 Тимофія 3:16).

[Вставка на сторінці 19]

Книга Буття не вчить, що Всесвіт був створений зовсім недавно та за короткий період часу.

[Вставка на сторінці 20]

«На початку Бог створив Небо та землю» (Буття 1:1).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 18]

Всесвіт: IAC/RGO/David Malin Images

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]

NASA photo

Молоді люди запитують . . .

Як мені відстояти свою віру в Творця?

«Коли ми в школі почали вивчати теорію еволюції, я був просто приголомшений. Учитель представив її як незаперечний факт, мене ж з дитинства вчили чогось зовсім іншого» (Раєн, 18 років).

«Ми розглядали еволюційні вчення, коли мені було приблизно 12 років. Моя вчителька ревно відстоювала їх. Портрет Дарвіна був навіть на її машині. Тому я зовсім не хотів говорити про свою віру в Творця» (Тайлер, 19 років).

«На одному з уроків учителька сказала, що наступного разу ми вивчатимемо еволюцію. Я зрозуміла, що мушу підготуватися, аби перед цілим класом пояснити, чому в мене інші погляди» (Ракель, 14 років).

МОЖЛИВО, ти, подібно до Раєна, Тайлера і Ракель, теж починаєш хвилюватися, коли мова заходить про еволюцію. Хоча ти віриш, що «все створив Бог» і бачиш довкола безліч доказів існування Творця, проте підручники та вчителі навчають чогось зовсім іншого (Об’явлення 4:11). Хто я такий, щоб дискутувати з «фахівцями»? І як перед усім класом завести розмову про... Бога?

Але не переживай, ти не один, хто вірить у Творця. Чимало науковців і звичайних вчителів не приймають теорії еволюції. Скажімо, в США четверо з п’яти опитаних учнів заявили, що, незважаючи на те, чого навчають їх у школі, вони переконані в існуванні Творця.

Усе ж варто запитати себе: «Як мені відстояти свою віру в Творця?» Будь певен, навіть попри свою сором’язливість ти можеш навести переконливі аргументи. Однак насамперед мусиш ретельно підготуватися.

Переконайся у своїх поглядах

Мабуть, батьки навчили тебе, що Всесвіт створив Бог. Але важливо, щоб ти служив Богові «своїм розумом», будучи твердо переконаним у своїх віруваннях (Римлян 12:1). Павло заохочував християн І століття: «Усе перевіряйте, чи воно правильне» (1 Фессалонікійців 5:21). Тож як це стосується твоєї віри в Творця?

Апостол Павло написав про Бога: «Бо його невидимі риси — віковічну силу й божественність — чітко видно ще від створення світу, оскільки вони помітні у творінні» (Римлян 1:20). У світлі цих слів подумай, наскільки чудово створене твоє тіло, наша земля, моря, океани і безмежний Усесвіт. Уважніше придивись до розмаїття рослинного і тваринного світу. А тоді, використовуючи «свій розум», запитай себе: «Що переконує мене в існуванні Творця?»

Чотирнадцятилітній Сем, роздумуючи про людський організм, дійшов такого висновку: «Він настільки складний і так злагоджено працює, що просто не міг виникнути в процесі еволюції!». А ось що каже 16-річна Холлі: «Коли в мене виявили діабет, я багато чого дізналася про функціонування нашого організму. Наприклад, маленька підшлункова залоза, яка розміщена позаду шлунка, виконує колосальну роботу, змушуючи працювати багато органів».

Декого переконують інші факти. «Як на мене, найбільшим доказом існування Творця є те, що люди мають духовні потреби, відчуття прекрасного та бажання вчитися,— каже 19-літній Джерет.— Усього цього не потрібно для виживання, про яке вчить теорія еволюції. Тоді цілком логічно, що нас створила Особа, котра хотіла, аби ми насолоджувались життям». Цікаво висловився й Тайлер, про якого згадувалося на початку статті: «Лишень подумайте про складну будову рослин і про важливу роль, яку вони відіграють у житті. Я не сумніваюсь, що існує Творець».

Після таких ґрунтовних роздумів над Божим творивом, тобі, як і Сему, Холлі, Джерету й Тайлеру, буде легше відстояти свої переконання. Недарма апостол Павло написав, що існування Бога та його чудові риси «помітні у творінні»a.

Ґрунтовно досліджуй Біблію

Проте недостатньо лише роздумувати над Божим творивом. Аби відстоювати свої погляди, слід добре знати, що говориться в Біблії. Не варто обговорювати деталей, про які в Божому Слові взагалі нічого не згадується. Розгляньмо декілька прикладів:

◼ У підручнику сказано, що Земля і Сонячна система існують уже мільярди років. Святе Письмо нічого не говорить про їхній вік. Проте біблійна оповідь не виключає можливості того, що наш Усесвіт вже існував мільярди років перед початком першого «дня» творення (Буття 1:1, 2).

◼ Мій вчитель каже, що Земля не могла бути створеною лише за шість днів. У Біблії не написано, що кожен творчий «день» тривав буквальні 24 години. За детальнішою інформацією дивіться сторінки 18—20 у цьому журналі.

◼ У класі наводилися переконливі докази того, що люди і тварини з часом змінювалися. Як повідомляє Біблія, Бог створив усі живі істоти ‘за їхнім родом’ (Буття 1:20, 21). Вона не підтверджує думки про те, що життя постало з неживої матерії або ж що Бог започаткував процес еволюції, створивши лише звичайну клітину. А втім, кожен «рід» має генетичний потенціал, який уможливлює величезне розмаїття. Отож Боже Слово не виключає ймовірності змін у межах одного «роду».

Будь впевнений у своїх переконаннях

У тебе немає жодних підстав соромитися своєї віри в Творця. Адже чимало наукових фактів свідчать, що ми — витвір мудрого Конструктора. Зрештою саме теорія еволюції вимагає великої віри в чудеса, за якими ніхто не стоїть. До речі, прочитавши цей номер, ти знайдеш ще більше доказів існування Творця. І якщо за допомогою «свого розуму» ти все ґрунтовно зважиш, то зможеш впевнено відстояти свої вірування перед класом.

Ось що пригадує Ракель, про яку ми згадували на початку статті: «Я не відразу зважилась розповісти про свої переконання. Пройшло декілька днів, і я принесла вчительці книжку «Життя. Як воно виникло? Шляхом еволюції чи творення?». Щоб звернути її увагу на певні думки, я підкреслила їх у публікації. Згодом учителька розповіла мені, що книжка допомогла їй подивитися на еволюцію з іншого боку. Вона пообіцяла використовувати цю інформацію на своїх уроках».

[Примітка]

ПОДУМАЙ

◼ Що допоможе тобі відверто розповісти про свої погляди в школі?

◼ Як ти можеш виразити свою вдячність Тому, хто все створив? (Дії 17:26, 27).

[Рамка на сторінці 27]

«ДОКАЗІВ — БЕЗЛІЧ»

«Що б ви порадили молодій особі, якій з дитинства прищепили віру в Творця, а у школі її навчають теорії еволюції?» — це питання поставили фахівцю з мікробіології, котра є Свідком Єгови. Вона відповіла: «Варто розглядати таку ситуацію як нагоду особисто переконатися в існуванні Творця і самому на основі певних фактів дійти висновку, що все створене Богом. Часто вчителі не можуть обґрунтувати теорії еволюції, бо навіть не намагались перевірити її правдивість. З підлітком може трапитись щось подібне. Власне тому він мусить довести собі, що Творець існує. Доказів — безліч, і їх не важко знайти».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 28]

ЩО ТЕБЕ ПЕРЕКОНУЄ?

Напиши три найвагоміші аргументи, які переконують тебе в існуванні Творця:

1. ․․․․․

2. ․․․․․

3. ․․․․․