День весілля. Щасливий, але напружений

БІБЛІЯ розповідає, що перший шлюб влаштував сам Бог Єгова — той, хто знає людину, як ніхто інший. Він заснував подружжя як основу людського суспільства (Буття 2:18—24). Власне у Божому натхненому Слові, Біблії, знаходимо численні принципи, що стануть у пригоді під час планування весілля.

Наприклад, Ісус наказав християнам ‘віддати кесареве — кесареві’ (Матвія 22:21). Отже вони повинні підкорятися законам своєї країни. Шлюб, який узгоджується з вимогами закону, багато в чому захищає тих, хто в нього вступає, приміром, розподіляє обов’язки щодо дітей (у тому числі утримання й виховання) і визначає права на спадщину. Окрім того, існують закони для захисту членів сім’ї від наруги та експлуатаціїa.

Приготування

Скажімо, вже вирішено, що пара одружиться, а їхніх шлюб буде у гармонії із законами й принципами Біблії та вимогами країни. На що слід ще зважити? Передусім, на дату і на те, якою буде церемонія одруження.

«Може трапитися так, що плани молодят не зовсім збігатимуться з батьківськими. Опинившись на роздоріжжі, їм доводиться вибирати між власними бажаннями і сімейними традиціями»,— зазначається в певній книжці на цю тему. Що ж робити? У книжці «Організація весілля і підрахунок витрат» (англ.) говориться: «Простого вирішення цього питання не існує, потрібно тактовно слухати, обговорювати проблеми і йти на поступки. Це напружений час для кожного, але трохи завбачливості та розуміння надзвичайно полегшать ваші приготування».

Турботливі батьки можуть багато чого зробити, аби цей день пройшов успішно, однак їм потрібно встояти перед спокусою, щоб не нав’язувати власні бажання. І хоча остаточне рішення належить нареченому і нареченій, обидвом варто прислухатись до порад, які батьки дають з найліпших міркувань. Вирішуючи, котру пропозицію прийняти, молодятам треба пам’ятати біблійну пораду: «Усе мені можна,— та не все на пожиток. Усе мені можна,— та будує не все! Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього» (1 Коринтян 10:23, 24).

Підготовка охоплює багато справ: від розсилання запрошень до влаштування прийому. Генрі Боумен у книжці «Сучасне весілля» (англ.) каже: «Чим організованішим буде приготування, чим ліпше продумаєте і сплануєте все наперед, тим менше зазнаєте втоми й напруження. Навіть за найсприятливіших обставин ви можете відчувати втому, отже розсудливо зробити все, аби звести її до мінімуму».

Буде чимало доручень, які слід виконати, і гостей, яких треба прийняти. Чи можуть допомогти друзі або члени сім’ї? Чи можна справи, котрі не обов’язково мусять виконувати самі молоді, доручити певним відповідальним особам?

Видатки

Важливо скласти поміркований список витрат. Було б нерозсудливо і навіть егоїстично сподіватися, що молоді або ж їхні батьки залізуть у борги, аби оплатити весілля, яке їм не по кишені. Багато пар, котрі можуть дозволити собі більш вишукане весілля, все-таки віддають перевагу скромній церемонії. Так чи інакше деякі молоді пари переконалися, що було б добре мати список як приблизних, так і реальних видатків. Крім того, доцільно зазначити крайній термін, коли треба зробити ті чи інші справи. Якщо покладатися на свою пам’ять, то, найімовірніше, це завдасть чимало стресу.

У скільки вам обійдеться весілля? Ціни різняться від однієї місцевості до іншої, але, хоч би де ви жили, було б мудро запитати себе: «Чи можемо дозволити собі усе, що запланували? Чи те все дійсно необхідно?». Тіна, яка недавно одружилась, сказала: «Декотрі речі, без яких, здавалося, ми не обійдемося, виявились зайвими». Задумайтесь над Ісусовою порадою: «Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує,— чи має потрібне на виконання» (Луки 14:28). Якщо вам не по кишені всі ваші бажання, то викресліть дещо. Навіть коли маєте змогу заплатити, то все ж ліпше надати перевагу простому весіллю.

На ярмарку в Італії, де рекламували весільні товари й послуги, було підраховано, скільки приблизно витрачає типова італійська наречена. Макіяж і зачіска коштують 450 американських доларів, прокат розкішної машини — 300, відеозапис — 600, весільний альбом (без фотографій) — 125—500 доларів, квіти — 600 доларів і більше, бенкет — 45—90 доларів на особу, сукня — 1200 доларів і вище. Беручи до уваги важливість події, можна зрозуміти бажання, аби зробити щось особливе. Проте, хоч би що ви вибрали, потрібна зрівноваженість.

Хоча дехто витрачає цілий маєток, є пари, які воліють економити, або обмежуються скромним святкуванням, не маючи іншого вибору. Одна наречена розповіла: «Ми обидвоє служили піонерами [повночасними благовісниками] і не мали жодних заощаджень. Свекруха купила тканину на сукню, яку мені пошила подруга як весільний подарунок. Запрошення написав від руки чоловік, а друг-християнин позичив машину. Ми купили все необхідне для вечірки, а знайомі дали вина. Не було нічого екстравагантного, проте усього вистачило». Як сказав один наречений, коли сім’я і друзі практично допомагають, «видатки значно зменшуються».

Незалежно від фінансового становища, християнські пари уникають будь-яких крайнощів, проявів світського духу чи хвастощів (1 Івана 2:15—17). Було б дуже прикро, коли б така радісна подія, як весілля, змусила когось порушувати біблійні принципи стосовно поміркованості. Ці принципи застерігають від переїдання, надмірного споживання алкоголю чи будь-чого іншого, що перешкоджало б особі бути «бездоганною» (Приповістей 23:20, 21; 1 Тимофія 3:2).

Уникайте тенденції робити більше та ліпше весілля, ніж у когось. Зверніть увагу на те, які фа́ти одягли дві наречені в певній країні. Одна фата мала 13 метрів у діаметрі і важила майже 220 кілограмів, а інша була 300 метрів завдовжки, яку мали нести 100 дружок. Чи влаштування таких видовищ відповідало б біблійній пораді щодо поміркованості? (Филип’ян 4:5, НС).

Чи слід дотримуватися традицій?

У кожній країні свої традиції, тому неможливо усіх їх обговорити. Перш ніж вирішити, чи дотримуватися певного звичаю, молодим доречно подумати: «Що він означає? Чи він пов’язаний із певним забобоном (побажанням удачі або багатства), приміром, обсипання молодят рисом? Чи цей звичай має щось спільне з фальшивою релігією чи іншими традиціями, які Біблія засуджує? Чи він розсудливий і у ньому виявляється любов до ближнього? Чи може цей звичай поставити інших у незручне становище або стати для них спотиканням? Чи він викличе сумніви стосовно спонук пари? Чи це пристойно? Якщо у вас є бодай якісь сумніви щодо одного з вищенаведених пунктів, було б мудро уникати такої традиції та у разі потреби завчасно повідомити гостей про своє рішення.

Радість та емоції

У цей особливий день емоції бувають різні — від ейфорії до сліз. Певна наречена розповідає: «Мене охоплювала величезна радість, здавалося, ніби казка ставала реальністю». Проте один наречений пригадує: «Це був найгірший, але водночас і найліпший день у моєму житті. Рідні моєї нареченої гірко плакали, оскільки я забирав їхню першу дитину. Дружина також була вся в сльозах, коли бачила, як плачуть її батьки; насамкінець я теж розплакався, бо вже не міг цього знести».

Така реакція не повинна викликати занепокоєння — все це через напруження. Не треба також дивуватися, коли у сім’ї, навіть між самими нареченими, на той час стосунки дещо натягнуті. «Зрештою, вони, мабуть, вперше планують таку велику подію разом, і хвилювання неодмінно якось відіб’ється на їхніх стосунках,— повідомляється у книжці «Організація весілля і підрахунок витрат».— Непорозуміння через те, що не все вдається, нічого не змінять. У такі моменти стороння порада і допомога можуть творити дива».

Один молодий сказав: «У той час найбільше бракувало людини, якій я міг би звіритись і поділитися з нею своїми почуттями». Хто ж інший підійшов би на цю роль, як не зрілий друг, родич або досвідчений християнин зі збору?

Спостерігаючи за тим, як дитина полишає сімейне гніздо, батьки можуть відчувати радість, гордість, ностальгію і тривогу. Проте вони повинні неегоїстично усвідомити, що настав час, аби їхня дитина ‘покинула свого батька та матір свою’, пристала до свого подружнього партнера і ‘стали вони одним тілом’, як і задумав Творець (Буття 2:24). Ось що розповіла певна мати про свої почуття, коли одружувався її перший син: «Я не могла стримати сліз, це були не лише сльози смутку, але й радості, бо тепер у мене є ще й кохана невістка».

Аби зробити цю подію приємною та підбадьорливою, батькам, а також молодим слід виявляти християнські риси: бажання співпрацювати, спокій, неегоїстичність і терпимість до поглядів інших (1 Коринтян 13:4—8; Галатів 5:22—24; Филип’ян 2:2—4).

Декотрі пари переживають, що під час їхнього весілля щось обов’язково трапиться: в машині спустить шина і вони спізняться на церемонію, зіпсується погода або в останній момент порветься весільна сукня. Цього може ніколи і не трапитись. А втім, будьте реалістичними. Не завжди все проходить гладко. Варто приготуватись і до несподіванок (Екклезіяста 9:11). Перед лицем труднощів намагайтеся не втрачати почуття гумору, і будьте оптимістичними. Коли щось не вдасться, пам’ятайте: пройдуть роки і ви розповідатимете про це з усмішкою на устах. Не дозволяйте, аби неприємні дрібнички затьмарили радість самого весілля.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 7]

«Декотрі речі, без яких, здавалося, ми не обійдемося, виявились зайвими». (ТІНА, МОЛОДА ДРУЖИНА)

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]

ЗРАЗОК СПИСКУ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯb

За 6 місяців або більше

❑ Обговорити плани з майбутнім чоловіком або дружиною, його/її рідними та своїми батьками.

❑ Вирішити, якого типу буде весілля.

❑ Скласти список витрат.

❑ Перевірити вимоги закону.

❑ Зарезервувати місце прийому.

❑ Замовити фотографа.

За 4 місяці

❑ Вибрати (зі свого гардеробу), купити або пошити весільне вбрання.

❑ Замовити квіти.

❑ Вибрати і замовити запрошення.

За 2 місяці

❑ Розіслати запрошення.

❑ Купити обручки.

❑ Отримати необхідні документи.

За 1 місяць

❑ Примірити весільний одяг.

❑ Підтвердити зроблені замовлення та домовленості.

❑ Написати листи з подякою за усі подарунки, які вже отримали.

За 2 тижні

❑ Почати перевозити особисті речі до нового помешкання.

За 1 тиждень

❑ Переконатися, що усі, хто зголосилися допомагати, знають свої обов’язки.

❑ Домовитися про повернення будь-яких речей, які наречені позичили або взяли на прокат.

❑ Все можливе доручити іншим.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 8]

«Що Бог спарував,— людина нехай не розлучує!»