Чи такий страшний крокодил, як його малюють?

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІНДІЇ

ЧИ НЕ спадало вам часом на думку посміятися з крокодила? У музичній постановці дитячого оповідання «Пітер Пен» один з персонажів, капітан Гак, дає пораду: «Ніколи не смійтеся з крокодила». Адже тоді крокодил «уявлятиме собі, як чудово ви поміститесь у нього в череві»!

Правду кажучи, крокодили деколи нападають на людей, але «це трапляється так рідко... що загалом їх не назвеш людожерами» («Британська енциклопедія»). Однак в уяві багатьох людей крокодили — страшні й потворні створіння. І лише порівняно небагато мешканців нашої планети захоплюються ними. Тож дізнаймося більше про три види крокодилів, які водяться в Індії. Йтиметься про гребенястого крокодила, магера і гангського гавіала.

Великий гребенястий крокодил

Гребенясті крокодили — найбільші у світі плазуни, які можуть сягати 7, а то й більше метрів завдовжки і важити до 1000 кілограмів. Крокодили цього виду живуть лише в морській воді. Вони мешкають в естуаріях річок, у морях і в мангрових заростях, що тягнуться вздовж індійського побережжя. Гребенясті крокодили водяться і в узбережних районах на схід від Індії аж до островів Фіджі. Це м’ясоїдні тварини, що живляться рибою, пацюками, жабами, гадюками, крабами, черепахами й інколи навіть ланями. Проте їдять вони зовсім небагато. Масивним самцям вистачає всього 500—700 грамів м’яса на день. І не дивно, адже завдяки ефективній системі травлення і неметушливому способу життя (більшість часу вони лежать і гріються собі на сонечку) крокодили витрачають мінімум енергії. Вряди-годи якась з цих рептилій може напасти і на необачного мандрівника. Під час плавання гребенястий крокодил повністю, за винятком ніздрів та очей, занурюється у воду і пересувається завдяки боковим рухам хвоста. А за допомогою коротких ніг він ходить по суші. Ловлячи якусь здобич, крокодил може і підстрибнути, а, переслідуючи жертву, деколи переходить на швидкий біг. Подібно до інших видів цих створінь, гребенястий крокодил має добре розвинені нюх, зір і слух. У шлюбний період самець несамовито захищає своє право на територію, а самка з такою ж заповзятістю оберігає яйця.

Турботлива мати

Самка споруджує гніздо поблизу води, зазвичай згрібаючи в купу підгнилу рослинність і мул. Усередину гнізда вона відкладає до 100 овальних яєць, вкритих міцною шкарлупою. Відтак закопує їх і охороняє від хижаків. Час від часу самка збризкує гніздо водою. Це пришвидшує процес гниття нагромадженої на купу рослинності, завдяки чому виділяється тепло, потрібне для успішної інкубації.

Далі відбувається справжнє чудо. Тільки уявіть собі — температура дозрівання яйця впливає на те, якої статі буде маля! Якщо яйця дозрівають при температурі 28—31 градус, то через 100 днів з них вилупляться самочки. Самці ж з’являються на світ через 64 дні при температурі дозрівання 32,5 градуса. Коли ж яйця дозрівають при температурі 32,5—33 градуси, то потомство може бути будь-якої статі. Скажімо, один бік гнізда близько до води, а інший інтенсивно нагрівається сонцем. У результаті там, де тепліше, вилупляться самці, а там, де прохолодніше,— самки.

Почувши писк, мати розгрібає гніздо. Деколи маля не може пробити шкаралупи спеціальним зубом на своїй мордочці, тоді самка сама розбиває яйце. Після цього вона дуже обережно підбирає новонароджених своєю величезною пащею, кладе їх у таку собі «сумку» під язиком і несе до води. Малеча самостійна вже від самого народження і відразу починає полювання на комах, жаб і дрібних рибок. Іноді матері ще протягом кількох місяців перебувають поряд зі своїми малятами, організувавши посеред болота «дитсадок». Самці теж беруть участь у вихованні свого потомства: допомагають самкам у догляді за малятами і захищають їх.

Магер і довгомордий гавіал

Магер, або болотний крокодил, і гангський гавіал водяться лише на півострові Індостан. Магер мешкає в озерах, річках і прісноводних болотах по цілій Індії. Він набагато менший від гребенястого крокодила, і його довжина становить приблизно 4 метри. Полює магер на невеликих тварин. Своєю дужою пащею він хапає жертву, затягує під воду, а потім, розгойдуючи її тіло, відриває ласі кусні м’яса.

А як магер знаходить собі партнера? Самець б’є пащею по воді і ричить. Згодом разом із самкою він опікується гніздом, допомагає малечі вилупитися з яєць і ще певний час перебуває поряд з ними.

Що ж до гангського гавіала, то це рідкісний плазун, який не належить до сімейства справжніх крокодилів. Гавіал унікальний з кількох причин. Його неважко впізнати по довжелезній, вузькій морді. За допомогою своєї незвичайної пащі гавіал чудово ловить рибу, котра становить основу його раціону. Завдовжки він такий самий, як гребенястий крокодил, але на відміну від нього не нападає на людей. У цього плазуна гладке та обтічне тіло. Саме тому він може швидко пересуватися в стрімких потоках глибоководних річок на півночі Індії. У період розмноження на передньому кінці морди гавіала з’являється подібний до картоплини наріст. Завдяки йому самець уже не просто сичить, а гучно шипить і так приваблює самку.

Роль крокодилів у екологічному балансі

Яке місце займають крокодили в підтримуванні екологічної рівноваги? Ці «санітари» живляться падаллю, а отже, очищають річки, озера й поблизькі ділянки суші від трупів тварин і мертвої риби. Без сумніву, крокодили підтримують чистоту водоймищ і рік. Вони полюють на кволих, поранених чи хворих істот. Крім того, до їхнього раціону входить риба, як-от зубатка смугаста. Ця риба завдає збитків місцевій економіці, оскільки поїдає промислові види риби, а саме коропів і тилапій.

Крокодилячі сльози і боротьба за існування

Чи доводилось вам чути, що хтось проливає «крокодилячі сльози»? Так говорять про людину, яка виявляє удаване, нещире співчуття. Але це не має нічого спільного з крокодилом, у якого зі слізьми видаляється з організму надлишок солі. Однак на початку 1970-х років «крокодилячі сльози» могли бути справді щирими. Адже в Індії залишилося лише кілька тисяч крокодилів, що становило близько 10 відсотків їхньої колишньої популяції. Але як до цього дійшло? Люди вторглися в природне середовище крокодилів і почали їх винищувати. Вважалося, що ці плазуни становлять загрозу для молодих і слабких домашніх тварин. Також багатьом сподобався смак крокодилячих яєць і м’яса. Мускусні залози крокодилів використовувались у парфумерній промисловості. До того ж на чисельність їхньої популяції негативно вплинуло спорудження дамб і забруднення водного середовища. Але передусім крокодили опинилися на межі вимирання через попит на їхню шкіру. Часто людям дуже хочеться мати гарні й міцні речі з крокодилячої шкіри, приміром взуття, сумочки, валізи тощо. Отож існуванню крокодилів і досі загрожує небезпека. А втім, нещодавно було вжито ефективних заходів для охорони цих тварин. (Дивіться «Мадраський розплідник крокодилів»).

Час, коли крокодили будуть не страшні

Надіємось, що ця стаття допомогла вам більше довідатись про деяких представників роду крокодилячих. Чи змінилось ваше ставлення до них? Якщо на початку ви гидували цими рептиліями, то, можливо, тепер це почуття переросло в цікавість. По цілій землі люди, що люблять тварин, чекають часу, коли вже ніхто не боятиметься навіть великого гребенястого крокодила. Тоді Той, хто створив цих плазунів, відновить землю, і ми досхочу насміємось з усіх крокодилів (Ісаї 11:8, 9).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 13]

Мадраський розплідник крокодилів

У 1972 році в серпентарії міста Мадрас було започатковано програму збереження популяції крокодилів. Адже в результаті одного вивчення науковцям стало зрозуміло, що в деяких куточках Азії крокодили майже зникли. Сьогодні в Індії нараховується понад 30 ферм, на яких розводять цих рептилій. А Мадраський розплідник крокодилів — найстарший і найбільший серед них. Цей розплідник у 1976 році заснував на Коромандельському березі герпетолог Рам’єлес Хвітекер. У наш час він займає площу 3,5 гектара. На такій невеличкій ділянці росте аж 150 видів дерев і живе чимало дивовижних видів птахів та комах.

Тут розводять гребенястих крокодилів і гавіалів, яких згодом випускають на волю або переправляють в інші розплідники чи дослідницькі центри. На Мадраській фермі організовані так звані ясла, де може налічуватися до 2500 маленьких крокодильчиків. Вони мешкають у невеликих ставках, і їх годують порізаною на шматки рибою, яку сюди щоденно доставляють місцеві рибалки. Над водоймищами натягнуті сітки, щоб хижі птахи не могли цупити рибу чи кволих малят. Коли молодняк трохи підросте, його переміщають у більші стави. Після цього крокодилам починають згодовувати вже цілу рибу, аж поки вони не досягнуть трирічного віку і матимуть 1,25—1,5 метра завдовжки. Відтак крокодилам дають обрізки яловичини, які постачає одна велика м’ясо-переробна компанія. Попервах у Мадраському розпліднику розводили крокодилів 3 видів, які водяться тільки в Індії. Але нині в розпліднику мешкають особини ще 7 видів, і працівники планують врешті-решт вирощувати крокодилів усіх відомих на сьогодні видів. М’ясо цих плазунів, як сказав Рам’єлес Хвітекер в інтерв’ю журналу «Пробудись!», смачне і не містить багато холестерину. Але навколо питання розведення крокодилів лише заради м’яса і шкіри точиться багато дискусій. Колись ці великі створіння були на межі зникнення. Проте тепер завдяки успішним заходам для їхнього збереження вони надзвичайно розмножилися. Багато туристів хотіли б побувати в Мадраському розпліднику. Одна з цілей розплідника — допомогти людям позбутися неправильних уявлень про крокодилів, щоб зробити образ цих істот більш привабливим.

[Відомості про джерело]

Romulus Whitaker, Madras Crocodile Bank

[Ілюстрація на сторінці 11]

Гребенястий крокодил.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Самка гребенястого крокодила переносить малят у своїй пащі.

[Відомості про джерело]

© Adam Britton, http://crocodilian.com

[Ілюстрація на сторінці 12]

Магер.

[Відомості про джерело]

© E. Hanumantha Rao/​Photo Researchers, Inc.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Довгомордий гавіал.