Їм це вдалося

НЕ ЛИШЕ СПІВМЕШКАНЦІ

Еліс, 20-річна донька Філіпа, жила вдома і виконувала багато хатніх обов’язків. Чи змогла Еліс після одруження Філіпа з Луїз порозумітися з мачухою?

Луїз: «Спочатку нам було дуже важко. Я люблю бути вдома і займатися хатніми справами».

Еліс: «Луїз усе попереставляла в нашому домі і багато чого повикидала. Якось я прибирала і поклала речі в інші місця, бо забула, де вони лежали. Це не сподобалось Луїз, і ми посварилися. Я цілий тиждень з нею не розмовляла».

Луїз: «Настав момент, коли я сказала Еліс: “Не знаю, що буде далі, але жити в такій атмосфері я більше не можу”. Того ж вечора Еліс вибачилась переді мною. Ми обнялися і заплакали».

Еліс: «Луїз залишила деякі мої фотографії на стіні, а тато не зняв світильників, які я повісила у вітальні. Може, це і дрібниці, але завдяки тому, що вони залишили ті речі, у мене не було відчуття, ніби я в чужому домі. Мені також подобається, як Луїз дбає про мого молодшого брата, коли він з нами. Вже минуло два роки, і я починаю сприймати її як члена сім’ї».

Луїз: «Тепер ми з Еліс не просто співмешканці, ми стали справжніми друзями».

«ЄДНІСТЬ ВАЖЛИВІША»

Антон і Мареліз одружилися шість років тому. Кожен з них має по троє дітей.

Антон: «Ми усією сім’єю робимо щось разом, наприклад їздимо в подорожі з наметами. Але ми теж приділяємо час для кожної дитини зокрема. Минуло кілька років, поки ми відчули, що є справжньою сім’єю. Більшість наших непорозумінь вже вирішені».

Мареліз: «Ми усвідомлюємо, що потрібно вважати усіх дітей “своїми”, а не “твоїми і моїми”. Якось я обурилась, коли Антон несправедливо покарав мого сина і посадив свою доньку на улюблене місце в машині. Однак я зрозуміла, що єдність важливіша, ніж місце на передньому сидінні. Ми стараємось бути справедливими, хоча й не можемо ставитись до всіх абсолютно однаково.

Я не ділюся приємними спогадами про колишню сім’ю, аби інші не почувалися ніяково. Натомість я говорю, наскільки цінною є для мене нова сім’я».

«НАСАМПЕРЕД ХВАЛИТИ»

Франсіс одружений з Сесілією чотири роки. У неї троє дорослих дітей від попереднього шлюбу, а у Франсіса син-підліток.

Франсіс: «Я намагаюсь бути доступним і не ображатись надто швидко. Ми регулярно збираємось, щоб поїсти, і використовуємо цю нагоду для обговорення сімейних справ. Я заохочую кожного дбати про якісь домашні обов’язки, адже це приносить користь усій сім’ї».

Сесілія: «Я приділяю час кожній дитині і уважно слухаю, коли вона розповідає про свої побоювання і розчарування. Під час наших сімейних зустрічей ми стараємось насамперед хвалити, а потім обговорюємо те, в чому можна покращитись. Коли я роблю помилки, то визнаю їх і щиро вибачаюсь».

ВИХОВУВАЛИ НЕРІДНІ БАТЬКИ

Двадцятилітній Юкі не бачив свого батька з п’яти років. Його мама одружилась з Томонорі. Але вона померла, коли Юкі було десять. Через п’ять років названий батько Томонорі одружився з Міхоко, і тепер Юкі виховувало двоє нерідних батьків.

Юкі: «Коли мій названий батько вирішив одружитися, я подумав: “Мені не потрібна мачуха. У мене вже було достатньо змін у житті”. Я не погоджувався з таким рішенням і ставився до Міхоко холодно».

Міхоко: «Хоча Томонорі не наполягав, щоб я любила його названого сина так, як він, все ж я намагалась розвинути з Юкі хороші стосунки. Ми з чоловіком старались не міняти звичного режиму Юкі, до якого входили духовні справи та відпочинок. Також ми щодня вечеряли разом і розмовляли. Коли Юкі розповідав про біль, якого завдала йому смерть матері, я починала його краще розуміти.

Коли я завагітніла, ми хвилювалися за Юкі, бо хотіли, щоб він не почувався зайвим. Ми доручали йому годувати й купати малюка та змінювати пелюшки. У присутності інших ми хвалили Юкі за його допомогу. Маленький Іцукі дуже любить Юкі. Ще до того, як Іцукі навчився вимовляти “мама” і “тато”, він вже умів говорити “ніїнії”, що означає “старший брат”».

Юкі: «Нерідні діти схильні почуватися самотніми та покинутими. Коли намагаєшся пояснити свої почуття, не всі можуть тебе зрозуміти. Однак я радий, що одновірці були для мене справжньою підтримкою. Тепер усі побоювання щодо нерідної мами розвіялись. Вона дає мені хороші поради, і я можу бути з нею відвертим».

[Вставка на сторінці 9]

Наберіться терпіння! Зведені сім’ї можуть бути щасливими