Псалом
ПСАЛОМ 36 (37)
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені,
і мов та зелена били́на — пов’я́нуть!
3 Надійся на Господа й добре чини,
землю заме́шкуй та правди дотримуй!
4 Хай Господь буде розкіш твоя, —
і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість,
а правду твою — немов пı́вдень.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього надı́йся,
не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою,
на люди́ну, що виконує за́думи злі.
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя,
не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
9 бо ви́тяті будуть злочинці,
а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного,
і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
11 а покірні вспадку́ють землю, —
і зарозкошу́ють ми́ром великим!
12 Лихе замишляє безбожний на праведного,
і скрего́че на нього своїми зубами,
13 та Господь посміється із нього, —
бачить бо Він, що набли́жується його день!
14 Безбожні меча добува́ють
та лука свого натягають,
щоб звали́ти нужде́нного й бідного,
щоб порізати людей простої дороги,* —
15 та ввı́йде їхній меч до їхнього власного серця,
і пола́мані будуть їхні лу́ки!
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних,
а справедливих Господь підпира́є!
18 Знає Господь дні неви́нних,
а їхня спадщина пробуде навіки,
19 за лихолı́ття не будуть вони посоро́млені,
і за днів голоду ситими бу́дуть.
20 Бо загинуть безбожні,
і Господні вороги, як овечий той лій,
зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
21 Позичає безбожний — і не віддає,
а праведний милість висвı́дчує та роздає,
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю,
а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно,
і Він любить дорогу її;
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена,
бо руку її підпирає Госпо́дь.
25 Я був молодий і поста́рівся,
та не бачив я праведного, щоб опу́щений був,
ні нащадків його, щоб хліба просили.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає,
і над пото́мством його благословення.
27 Ухиляйся від злого та добре чини,
та й навіки живи!
28 Бо любить Господь справедливість,
і Він богобı́йних Своїх не покине, —
вони будуть навіки бере́жені,
а насіння безбожних загине!
29 Успадку́ють праведні землю,
і повік будуть жити на ній.
30 Уста праведного кажуть мудрість,
язик же його промовляє про право,
31 Закон Бога його — в його серці,
кроки його не спіткну́ться.
32 А безбожний чату́є на праведного,
і пильнує забити його́,
33 та Господь не зоставить його в руках того,
і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, —
і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю,
ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх,
що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
36 та він промину́в, — й ось немає його,
і шукав я його, — й не знайшов!
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного,
бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, —
майбутність безбожних загине!
39 А спасı́ння праведних — від Господа,
Він їхня тверди́ня за ча́с лихолı́ття,
40 і Господь їм поможе та їх порятує,
ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, —
бо вдавались до Нього вони!