Пісня над піснями

6 «Куди пішов твій коханий,

о найвродливіша з жінок?

 2 «Мій коханий пішов у свій сад,

до квітників з прянощами,

щоб пасти там отару

і збирати лілії.+

 3 Я належу своєму коханому,

а мій коханий — мені.+

 4 «Кохана моя, ти гарна, як Тı́рца*,+

прекрасна, як Єрусалим,+

від твого вигляду перехоплює подих, як від вигляду військ під прапорами.+

 5 Відведи свої очі+ від мене,

бо вони бентежать моє серце.

Волосся твоє — як отара кіз,

що спускається зі схилів Гілеа́ду.+

 6 Твої зубки — мов череда овець,

яких покупали.

Кожна з них має двійню,

і жодна не згубила свого маляти.

 7 Щічки* твої за вуаллю —

як половинки граната.

 8 Хоча біля мене може бути 60 цариць,

80 наложниць

і безліч дівчат,+

 9 але вона для мене одна, моя бездоганна голубка,+

єдина у своєї матері,

улюблениця* тієї, що її народила.

Бачать її дівчата і називають щасливою,

бачать цариці й наложниці і вихваляють її:

Прекрасна, як повний місяць,

чиста, мов сонячне проміння,

що від її вигляду перехоплює подих, як від вигляду військ під прапорами?”»+

11 «Я зійшла в горіховий сад,+

щоб побачити молоді паростки в долині*,

щоб подивитись, чи пустила пагони* виноградна лоза,

чи розцвіли гранатові дерева.

12 Я і незчулася,

як моє бажання* привело мене

до колісниць мого шляхетного* народу».

Вернися, вернися,

щоб ми подивились на тебе!»

«Чому ви роздивляєтеся Суламı́тку?»+

«Вона — немов танок маханаї́мський*!»