ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ
1 Пісня над піснями* Соломона.+
3 Як гарно пахнуть олії, якими ти намащений!+
Твоє ім’я — мов запашна олія, що рівно ллється.+
Тому дівчата люблять тебе.
4 Забери мене з собою* і біжімо.
Цар привів мене у свої палати.
Ми будемо радіти й тішитися,
будемо хвалити* вияви твоєї любові, які приємніші від вина.
Недарма вони* тебе люблять.
6 Не дивіться, що я смуглолиця,
то сонце опалило мене своїм поглядом.
Сини матері моєї розгнівались на мене
і поставили стерегти виноградники,
та власний виноградник я не стерегла.
Скажи мені, і я не ходитиму серед отар твоїх друзів,
мов жінка, вкрита покривалом*».
8 «Якщо ти не знаєш цього, найвродливіша з жінок,
то піди слідами отари
і паси своїх козенят біля пастуших наметів».
9 «Я порівнюю тебе, моя кохана, до лошиці* в колісниці фараона.+
16 «Ти теж гарний*, мій коханий, ти дуже милий!+
Наше ложе — то листя м’яке.
2 «Моя кохана серед дівчат —
як лілія посеред тернів».
3 «Мій коханий серед юнаків —
наче яблуня посеред лісових дерев.
Я палко жадаю сидіти в його тіні,
його плоди солодкі для мене.
7 Дочки єрусалимські! Покляніться
газелями+ й оленицями польовими,
що не будете пробуджувати і розпалювати в мені кохання, поки воно саме не прокинеться.+
8 Я чую, що коханий мій надходить.
Ось він іде,
піднімається на гори, стрибає по горбах.
9 Мій коханий — наче газель, наче молодий олень.+
Ось він стоїть у нас за стіною,
вдивляється у вікна,
заглядає крізь решітку.
10 Мій коханий говорить, він каже мені:
“Уставай, кохана,
ходи зі мною, красуне моя!
Уставай, моя кохана, і підемо,
ходи зі мною, красуне моя!
16 «Мій коханий належить мені, а я — йому.+
2 Я встану і пройдуся містом.
На вулицях і ринкових площах
я буду шукати того, кого я* кохаю.
Я шукала його, але не знаходила.
3 Зустрілись мені вартові, які обходили місто.+
“Чи бачили ви того, кого я* кохаю?”
Я трималася за нього і не відпускала,
поки не привела його в дім своєї неньки+ —
до покоїв тієї, що мене зачала.
5 Дочки єрусалимські! Покляніться
газелями й оленицями польовими,
що не будете пробуджувати і розпалювати в мені кохання, поки воно саме не прокинеться».+
6 «Що це наближається з пустелі, мов стовпи диму?
Від чого віє миррою, ладаном
і різними пахощами, які привозять купці?»+
7 «Таж це Соломонові ноші!
Довкола них 60 воїнів,
вибраних з-посеред сильних ізра́їльських чоловіків.+
8 Усі вони озброєні мечами,
усі — вправні воїни.
Кожен іде з мечем на боці своєму,
готовий охороняти від того, що лякає вночі».
Всередині його з любов’ю оздобили
дочки єрусалимські».
11 «Виходьте, сіонські дочки,
подивіться на царя Соломона.
На ньому корона* весільна, яку зробила для нього мати+
в день його одруження,
в день радості його серця».
4 «Яка ж ти вродлива, моя кохана,
яка ж ти вродлива!
Очі твої за вуаллю — немов очі голубки.
Волосся твоє — як отара кіз,
що збігають з гір Гілеа́ду.+
2 Твої зубки — мов череда овець,
яких щойно обстригли і викупали.
Кожна з них має двійню,
і жодна не згубила свого маляти.
3 Уста твої — наче багряна стрічка,
мова твоя приємна.
Щічки* твої за вуаллю —
як половинки граната,
4 а шия твоя+ — наче Давидова вежа,+
збудована з каміння, рівнесенько укладеного.
На ній висить тисяча круглих щитів,
кожен з них належить сильному воїну.+
9 Ти полонила моє серце,+ моя сестро, моя наречена,
ти полонила моє серце одним своїм поглядом,
однією низкою свого намиста.
10 Які ж приємні вияви твоєї любові,+ моя сестро, моя наречена!
11 З твоїх уст, моя наречена, крапле мед стільниковий.+
Під язиком у тебе молоко і мед,+
а запах твого одягу — мов запах ліва́нського лісу.
12 Моя сестра, наречена моя, наче замкнений сад,
як замкнений сад, як закрите джерело.
в якому ростуть добірні гранати, хна з нардом,
14 нард+ і шафран, пахуча тростина*+ і кориця,+
усілякі запашні дерева, мирра й алое,+
в якому є всі найліпші пахощі.+
16 Прокинься, вітре північний!
Здіймись і ти, вітре південний!
Дихніть* на мій сад,
хай розіллються його пахощі».
«Нехай увійде мій коханий у свій садок
і скуштує його найкращих плодів».
«Їжте, дорогі друзі,
пийте, нехай вас п’янять вияви любові!»+
2 «Я сплю, але серце моє не спить.+
Чую, як стукає мій коханий.
“Відкрий, моя сестро, моя кохана,
моя голубко, моя бездоганна!
Бо моя голова мокра від роси,
а кучері — від нічної вологи”.+
3 Я вже зняла свій одяг.
Чи мені знову одягати його?
Вже помила ноги.
Чи мені знову бруднити їх?
4 Коханий мій витягнув руку з отвору у дверях,
і мої почуття до нього розгорілися.
5 Я встала, щоб відчинити коханому своєму,
з рук моїх скапувала мирра,
з моїх пальців стікала
на ручки засува.
6 Відчинила я коханому,
але він уже пішов, його не було.
Мене охопив відчай*, коли він пішов*.
Я шукала його, але не знаходила,+
кликала, та він не озивався.
7 Зустріли мене вартові, які обходили місто.
Вони побили мене, зранили.
Сторожі мурів зняли з мене покривало*.
8 Дочки єрусалимські! Покляніться,
що коли зустрінете мого коханого,
то скажете йому, що я знемагаю від любові».
9 «Чим твій коханий кращий від інших,
о найвродливіша з жінок?
Чим твій коханий кращий від інших,
що ти вимагаєш від нас такої клятви?»
10 «Мій коханий — вродливий і рум’яний,
серед десяти тисяч не знайдеш такого, як він.
11 Голова його — то золото, чисте золото.
Кучері — мов пальмове листя на вітрі*,
волосся його чорне, як крук.
12 Очі його — як голуби при водних потоках,
що купаються в молоці,
що сидять біля повноводного ставка*.
Уста його — то лілії, з яких крапле мирра.+
14 Його руки виточені з золота, оздоблені хризолітом.
Живіт його — то гладка слонова кістка, вкрита сапфірами.
15 Ноги його — стовпи мармурові, що стоять на основах із чистого золота.
З вигляду він як Ліва́н, неперевершений, мов кедри.+
Це мій коханий, дочки єрусалимські, це мій милий!»
6 «Куди пішов твій коханий,
о найвродливіша з жінок?
Якою дорогою він попрямував?
Ми з тобою будемо шукати його».
Він пасе отару серед лілій».+
4 «Кохана моя, ти гарна, як Тı́рца*,+
прекрасна, як Єрусалим,+
від твого вигляду перехоплює подих, як від вигляду військ під прапорами.+
Волосся твоє — як отара кіз,
що спускається зі схилів Гілеа́ду.+
6 Твої зубки — мов череда овець,
яких покупали.
Кожна з них має двійню,
і жодна не згубила свого маляти.
8 Хоча біля мене може бути 60 цариць,
80 наложниць
і безліч дівчат,+
9 але вона для мене одна, моя бездоганна голубка,+
єдина у своєї матері,
улюблениця* тієї, що її народила.
Бачать її дівчата і називають щасливою,
бачать цариці й наложниці і вихваляють її:
10 “Хто вона, що сяє*, мов ранкова зоря?
Прекрасна, як повний місяць,
чиста, мов сонячне проміння,
що від її вигляду перехоплює подих, як від вигляду військ під прапорами?”»+
11 «Я зійшла в горіховий сад,+
щоб побачити молоді паростки в долині*,
щоб подивитись, чи пустила пагони* виноградна лоза,
чи розцвіли гранатові дерева.
13 «Вернися, вернися, Суламı́тко!
Вернися, вернися,
щоб ми подивились на тебе!»
7 «Які гарні твої ніжки в сандаліях,
о шляхетна дочко!
Твої округлі стегна — наче оздоба,
наче витвір митця.
2 Твій пупок — кругла чаша,
хай у ній ніколи не забракне приправленого вина.
Твій живіт — насип пшениці,
обрамлений ліліями.
Ніс твій — наче ліва́нська вежа,
обернена в бік Дамаска.
Царя полонили* твої розпущені коси.
6 Яка ж ти вродлива, яка ти мила,
кохана моя, ти моя найбільша розкіш!
8 Я сказав: “Виберуся на пальму
і сягну до її плодів”.
Хай груди твої будуть наче грона винограду,
твій подих — запашний, мов яблука,
«Нехай воно рівно ллється для мого коханого,
легко стікає по устах тих, хто бачить сни.
12 Встанемо вранці й подамось у виноградники,
щоб подивитися, чи пустила пагони* виноградна лоза,
чи розпустився цвіт,+
чи розквітли гранатові дерева.+
Там я виявлю тобі свою любов.+
Ці плоди, зібрані тепер і раніше,
я берегла для тебе, мій коханий.
8 О, якби ти був мені братом,
якого годувала грудьми моя мати!
Тоді, зустрівши тебе на вулиці, я цілувала б тебе,+
і ніхто не засудив би мене.
Я дала б тобі приправленого вина
та свіжого гранатового соку.
4 Дочки єрусалимські! Покляніться,
що не будете пробуджувати і розпалювати в мені кохання, поки воно саме не прокинеться».+
5 «Хто це йде з пустелі,
пригорнувшись до свого коханого?»
«Я розбудила тебе під яблунею.
Там твоя мати страждала від пологових мук,
там вона в муках народила тебе.
6 Поклади мене, мов печатку, на серце своє,
мов печатку, на руку свою,
бо любов сильна, як смерть,+
а цілковита відданість така ж невблаганна, як могила*.
Її полум’я — палючий вогонь, полум’я Яг*.+
Навіть якби хтось давав за любов усі скарби свого дому,
їх* відкинули б з погордою».
Що ми зробимо для нашої сестри
в день, коли її будуть сватати?»
Кожен з них мав приносити йому за врожай по 1000 срібняків.
12 Я маю свій виноградник, і він залишається моїм.
Тобі, Соломоне, належить 1000 срібняків*,
а тим, хто доглядає виноград,— 200».
Дозволь і мені почути його».+
14 «Поспішай, мій коханий,
будь швидкий, наче газель,+
наче молодий олень
на горах, де ростуть прянощі».
Або «неперевершена пісня».
Букв. «тягни мене за собою».
Або «розповідати про».
Тобто молоді дівчата.
Букв. «чорна».
Або «моя душа».
Або «жалобним покривалом».
Або «до моєї лошиці».
Або, можливо, «серед кіс».
Або «обручі».
Букв. «нард».
Або «статний».
Або «величного дому».
Букв. «шафран». Або «крокус».
Букв. «дім вина».
Або «дощовий сезон».
Або «не став дихати».
Або, можливо, «горах, що розкололися». Або «горах Бете́р».
Або «моя душа».
Або «моя душа».
Або «моя душа».
Або «моя душа».
Криті ноші, на яких носили впливових осіб.
Або «вінок».
Або «скроні».
Або «не став дихати».
Або «Антиліва́ну».
Або, можливо, «шкіра».
Або «сад».
Пахучий очерет.
Або «лагідно подуйте».
Або «моя душа вийшла».
Або, можливо, «моя душа залишила мене, коли він говорив».
Або «вуаль».
Або, можливо, «як фінікові грона».
Або, можливо, «біля берегів джерела́».
Букв. «піднебіння».
Або «Приємне місто».
Або «скроні».
Букв. «чиста».
Букв. «дивиться вниз».
Або «ваді». Див. глосарій.
Або «бруньки».
Або «душа».
Або «охочого».
Або «танець двох груп».
Букв. «твоєї голови».
Або «зв’язали».
Букв. «піднебіння».
Або «бруньки».
Або «шео́л», тобто спільна могила людства. Див. глосарій.
Яг — скорочена форма імені Єгова.
Або, можливо, «його».
Букв. «тисяча».