Тероризм — що є відповідальним за нього й чому?

„ЛОНДОН, 17 квітня — Постріл кулемета з Лівійського посольства сьогодні обстрілював натовп під час опротестування проти уряду Муамари ель-Каддафі,— убили поліцая й поранили 10 людей”.— Нью-Йоркський час.

„На виду всіх присутніх, озброєний стрілець стріляв з вікна, посипавши демонструючих вогнем кулемета... Неозброєну поліцейку прострілив у спину... Десять днів після цього варварського випадку, британський уряд безпечно вивіз убивців з країни разом з їхньою зброєю”.— Тероризм — як Захід може виграти.

Як працівникам посольства, убивцям було дано дипломатичне звільнення від правових норм.

ЧОМУ люди й групи звертаються до тероризму? Хто є його головними жертвами? Що тероризм здійснює?

Одна думка є, що тероризм — це симптом, який може натякати на різні расові, суспільні й політичні несправедливості. Католицький священик і теолог Джеймс Т. Буртчалл сказав: „Декотрі акти тероризму продовжують етнічна [расова] і/або релігійна (і звичайно економічна) меншість населення вимагаюча самоуправління: Баски в Іспанії, католики в Ольстері, Гуки в Філіппінах... Декотрі уряди, бувши загрожені незадоволенням більшості своїх членів звертаються до тероризму... Декотрі менші групи населення звертаються до тероризму, щоб ним здобути контроль уряду”.

Але чи це тільки менші групи населення звертаються до тероризму? Бурчалл продовжує: „Декотрі уряди підбурюють тероризм, щоб знеславляти, зробити нестійким, і усунути уряд іншої, некооперуючої країни”.— Боротьба до кінця.

Згідно з іншими коментаторами, то причини відповідальні за тероризм можна тлумачити в різні способи, залежачи від політичного переконання спостерігача. Дехто каже, що коли вчиняються несправедливості, а люди не мають спроможності виправити їх законом, то єдина відповідь на це є звертатись до тероризму. Інші кажуть, що тероризм є стратегією проти Західних демократій, натхнений й контрольований протилежною політичною ідеологією. Давайте розглянемо декотрі факти та опінії відносно цієї складної проблеми.

Чому тероризм у Північній Ірландії?

Згідно з авторами книжки Північна Ірландія — розділена провінція, то британські протестанти, багато з яких походять з Шотландії, були переселені до католицької Ірландії більше як 350 років тому. Ці дві культури були з розбіжного погляду й це пізніше довело до конкуренції за роботами. У тій книжці каже: „Протестанти Північної Ірландії прибули головно протягом 17 століття процесом, який почався 1607 року званий як ,колонізація’ Ольстеру. Таким то чином затвердилось правління Англією над цілим ірландським островом”. Протягом століть це правління Англією було основою жовчності й насильства.

Католицьку Ірландську Вільну Державу (Ейре) було сформовано в 1921 р. Шість головно протестантських округ залишились самостійними, формуючи Північну Ірландію. За поглядом ірландського націоналіста, це розділило Ірландію. Відтоді, незаконна ІРА (Ірландська республіканська армія) продовжувала свою боротьбу, щоб знову з’єднати Ірландію — якій протестанти дуже протидіють. Чому? Вони не хочуть покоритись, тому що вважають це бути ,правління католицького папства’ у Дубліні.

Погляд протестантів є гарно підсумований в словах часопису Нью-Йоркський час відносно недавнього голосування в Ірландії, щоб забороняти розлучення, підтримане голосами три до два: „Політичні діячі Північної Ірландії, які противляться яким-небудь зв’язкам з Республікою були перші оголосити голосування мірилом ,мертвої хватки’ Римсько-католицької Церкви над Ірландською Республікою”.

ІРА тепер є поділена на дві групи — Офіціальні й Умовні. Згідно з професором історії, Томою Е. Гачеєм, то „начальники ІРА компрометують себе всеірландській, соціалістичній республіці складаючись з тридцяти двох округ... Умовні пропонують федеральне розв’язання й федеральну конституцію для Ірландії”. (Раціоналістичне пояснення тероризму) Як серйозно Умовні ставляться до їхніх намірів можна було бачити в 1984 р., коли вони підставили бомбу сповільненої дії в Брайтон готелі, і майже вбили прем’єр-міністра Великобританії, Течера з її кабінетом міністрів.

Незважаючи на релігійні, політичні, і етнічні фактори, то таки зостаються ці запитання: Чи тероризм спонукують якісь глибші спонуки? До якої міри втягаються великі держави?

Спонуки відповідальні за тероризм

Більшість арабських терористських груп оправдують свої акти й звертають увагу на палестинських біженців, коли Ізраїль загарбав більшу частину їхньої батьківщини, Палестини в 1948 р. Протягом десятиліть, ворожість так дуже розпалилась, що арабські терористи тепер мають на меті, не тільки визволити їхній край, але заподіяти євреям щось багато більш зловісного — знищити Ізраїль вщент. Як же виявився цей намір?

Наступна цитата вибирається з „Відкритого листа” партії Хізбали („Божа Партія”), шиїтська група діюча на Середньому Сході.

„Наші сини вже в стані постійно посилюючого протиборства на цих ворогів [Ізраїлю, Сполучених Штатів Америки, Франції, і (Ліванських) Фалангів (група осіб, що діє в певній галузі)] аж поки не завершиться наступних мет:

„Цілковите вигнання Ізраїлю з Лівану як вступ до його остаточного знищення і визволення шановного Єрусалима від пазурів окупації”.— Гідра кривавої розправи.

З другого боку, багато терористичних актів поширюють „мученики” під впливом іранського Аятоли Хомені та його філософії, висловленої в цих словах цитованих з книжки Свята лють: „Уряди світу повинні знати, що Іслам непереборний. Іслам буде переможцем над всіма країнами світу, і навчання його Корану переважатиме по цілому світі”.

Ця можливість доводить до його додаткового висновку: „В дійсності, ми не маємо іншого вибору хіба цілком знищити ті урядові системи, зіпсовані внутрішньо... і повалити всі зрадницькі, зіпсовані, гнітючі й злочинні режими. Це обов’язок, якого всі мусульмани мусять сповнити”.

Спонукальна сила інших терористів є революційний соціалізм і повалення капіталізму. Письменник Ян Шрейбер каже в своїй книжці Найновітніша зброя — терорист і світовий лад: „Взагалі здібність експлуатувати рівняється з капіталізмом, а капіталізм, регульований демократією чи ні, рівний фашизму”. Так як один японський прихильник тероризму висловив це: „Те, з чим ми ніколи не погодимось у цьому світі є капіталістична експлуатація народів іншими народами. І тому то ми охоче воюємо”.

Проте, інші бачать терористів у інакшому світлі. Амбасадор Ізраїлю Бенджамін Нетанягу пише так: „Тероризм не є автоматичним наслідком чого-небудь. Це вибір, і ще до того лукавий”. Він удумується й робить цей висновок: „Корінь тероризму знаходиться, не в скаргах, але в схильності до невгамованого насильства. Це можна дослідити до світового погляду, який твердить, що деякі ідеологічні та релігійні мети оправдують, дійсно вимагають, позбуття всіх моральних стримувань”.— Тероризм — як Захід може виграти.

Але чому наше сучасне суспільство так несподівано стало жертвою тероризму?

Уразливе суспільство

Ніл Лівінгстон, американець досвідчений в справах тероризму, пише так: „Як наш світ чимдалі ставав усе більше міським та складним, то ми ставали все більше й більше уразливими замірам малих груп, а навіть одиноких осіб, які прагнуть підривати життя, або накидати свою волю на більшість населення”. Чому наше суспільство стало так погано захищене від терористських діяльностей? „Наші слабкі життєві засоби складаючись із води, енергії, транспортації, комунікації, і санітації, всі знаходяться під повною владою досвідчених терористів і агентів підривних діяльностей”.— Гідра кривавої розправи.

Через нестійкість засобів підтримувати наше життя, то один терорист може мати таку саму силу як армія за стародавніх часів. Лівінгстон додає: „Як наслідок технологічного прогресу... одна людина може мати під руками більше технології, щоб нею вбивати ніж у якому-небудь іншому часі в історії. Одна особа в ері технології дорівнює армії [стародавніх часів], коли в той час воювали головно мечем, луком та списом. Це є одна з головних причин чому терористи дуже загрожують сучасному світові”.

Ще одна причина чому сучасне суспільство є погано захищене від тероризму є негайна передача новин засобами масової інформації. Телевізія множить силу тероризму. Терорист хоче, щоб його справа оголошувалась по цілому світі — і завдяки засобам масових відомостей, він здійснює свій намір!

Тільки близько сто років тому, треба було багато часу для новин розійтись по цілому світі. Тепер новини одночасно розходяться. У декотрих випадках терорист дійсно дивиться на свій акт на телебаченні. Часто він знає, що інша сторона робить тоді як використовує обставини або можливості. Жан Шрейбер заходить надто далеко й каже, що „кампанія захопити увагу публіки” була „найбільш послідовно успішною хитрістю терориста”.

Але чи є ще інші причини через які тероризм продовжує розквітатись?

Тероризм і дві протилежні ідеології

Не подаючи жодної надії на майбутність, два дорадники в справах тероризму, пишуть: „Тероризм не зникне. Малі, незначні штати взнали, що тероризм може дуже збільшити їхній політичний вплив і тому що їх дуже мучить нестача природних багатств, то мабуть вони не покинуть тероризму як політичне й військове знаряддя”. Разом з тим вони додають, що декотрі великі деражви бачать користі заступницької війни через тероризм. „Більші, і сильніші держави, в протилежності роблять висновок, що тероризм може допомогти їм досягти їхніх національних мет без риску інших форм воювання”.— Боротьба до кінця.

Якщо сильніші держави прийшли до висновку, що тероризм може допомогти їм завершити свої наміри, то чи це може бути відповідальним за декотру, або головну частину світового тероризму? Жан Шрейбер пише: „Відкриття всередині 70-их років підтвердили те, що безсторонні спостерігачі вже давно знали, але не мали доказу на нього; що дві пануючі ідеології світу звертались до, і правдоподібно будуть звертатись до всяких засобів, справедливих чи нечесних, щоб розстроювати їхніх ворогів і здобути, або зберегти, перевагу”.

У своїй промові радянський провідник Горбачов мав на увазі розбіжність ідеологій, коли сказав: „Мусить бути зовсім ясно, що міжнародні споріднення можна скерувати до нормальної кооперації тільки коли імперіалісти покинуть свої зусилля розв’язувати історичні незгоди між двома суспільними системами військовими засобами”.— Час на мир.

Інші спостерігачі також визнають цю міжнародну „гру в шахи” між двома великими силами. Наприклад, Робін Райт каже в своїй книжці Свята лють: „Мусульманські активісти також вірять, що Сполучені Штати Америки дивились на Середній Схід головно як на округу суперництва з Радянським Союзом, дійсно ігнорували могутні місцеві сили. У двополюсному світі, США не звертали уваги на вимоги визнання розстроєних країн, що розвиваються”. Очевидно, декотрі менші держави вірять, що великі країни користуються ними, щоб поширювати свої ідеології.

Західні знавці вважають, що терористичними діяльностями стараються розладнати капіталістичну систему. Амбасадор Роберт В. Оклі, американський умілець у справах контртероризму каже: „Коли б не протидіяли поширенню тероризму, то він зруйнував би систему політичних, економічних та військових споріднень, на яких Сполучені Штати Америки з своїми союзниками покладаються, щоб ними зберегти, охороняти, і поширювати свої національні та спільні інтереси... Протягом майбутніх років, ми мусимо приготовлятись до змагання з продовжуючими й серйозними погрозами міжнародного тероризму... багато з якого підтримуватимуть або заохочуватимуть кілька безжалісних урядів”.

Американський амбасадор Роберт М. Сейєр висловив свою думку більш прямо: „Тероризм є спонуканий політикою,— впланований, а також організований... Більшість терористичних діяльностей виконують штати й групи Марксистського-Ленінського переконання, а Радянський Союз з своїми східними союзниками підтримують і потішають їх”.— Бюлетень державного міністерства.

Тероризм і біблійне пророцтво

Чому зіткнення двох великих сил, які звертаються до тероризму, спеціально цікавить дослідників Біблії? Тому що в Біблії поміщається значне пророцтво, в 11 розділі кн. пророка Даниїла. Те пророцтво описує продовжуючий конфлікт між двома великими силами, „царем північним” і „царем південним”. Пророцтво показує, що „цар північний” — це атеїстичний цар, який відкинув „Бога своїх батьків”. (Даниїла 11:37, НС) Він величає себе й віддає честь богові твердинь, або озброєнь. Він ефективно діє проти укріплених твердинь і зміцнює свою світову позицію. (Даниїла 11:38, 39) Чи ж „цар південний” байдужо дивиться, тоді як його ворог поширюється?

Те загрозливе пророцтво каже: „А в кінцевому часі зудариться з ним південний цар. І кинеться на нього північний цар колесницями, і верхівцями, і численними кораблями, і прийде на краї, і позаливає та перейде їх”. (Даниїла 11:40) Логічно виходить, що обидва царі в боротьбі, щоб запанувати над світом користуються тероризмом під його різними виглядами.a Даниїлові слова натякають на те, що між цими двома великими силами буде продовжуватись конкуруюче співіснування аж поки Бог не закінчить те суперництво між ними в Його війні Армагеддоні.— Об’явлення 16:14-16.

Ще залишаються ці питання: Чи людина сама собою може покінчити з лихом тероризму? Якщо так, то як і коли? Якщо ні, то чому ж ні? У наступній статті будуть обговорюватись ці запитання.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Причини на багато терористських актів стосуються до Даниїлового пророцтва про час кінця.

[Відомості про джерело]

Pacemaker Press Int’l, Belfast

[Ілюстрація на сторінці 8]

Сучасний тероризм ефективно використовував засоби масової інформації.

[Відомості про джерело]

Reuter/Bettmann Newsphotos