Погляд Біблії

Чи апостол Павло виступав проти жінок?

«ВЧЕННЯ [апостола] Павла береться за основу для оправдання багатьох проявів женоненависницького упередження у християнській... церкві». Так висловилася суддя Сеціліе Раштен з Окленда (Нова Зеландія) у документі, переданому на початку 1993 року Кіпрській конференції законодавства співдружності для розгляду. «У Павловому посланні до Тимофія,— додає Раштен,— виявляється його мислення: «А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні» (1 Тимофія 2:12).

Коли Павло з повагою писав про роль або місце жінок, то чи він просто висловлював свою думку, чи це було натхненою звісткою? Якщо розглянути усі послання, або листи, Павла разом взяті, то чи вони дійсно віддзеркалюють женоненависницьке упередження? В якому контексті ми бачимо ці Павлові слова до Тимофія?

Павлові вірчі грамоти

З 27 книг Християнського грецького Святого Письма 14 належать Павлу. Як доказ, що він перебував під впливом святого духу, можна навести його дивовижну здатність розмовляти різними мовами. Окрім того, він мав надприродні видіння (1 Коринтян 14:18; 2 Коринтян 12:1—5). Його приклад саможертовності, ревності і любові сприяв тісним узам теплих братерських почуттів між ним і його християнськими сучасниками (Дії 20:37, 38). Його писання, а також те, що він говорив про жінок, становить частину ‘усього Писання Богом натхненого, і корисного до навчання’ (2 Тимофія 3:16).

Жінки у Павлових листах

У Біблії можна знайти достатню кількість Павлових записів про і щодо жінок. Неодноразово він згадує їх і їхню роль у зборі та родині. В одному зі своїх листів Павло прирівнює хороші якості християнського пастиря до якостей жінки, яка годує грудьми (1 Солунян 2:7).

Багато християнських сестер апостола згадані у його листах поіменно й удостоєні теплих слів похвали. У Павлових побажаннях членам збору у Римі були і слова, звернені особливо до певних жінок, котрі ‘багато працювали в Господі’ (Римлян 16:12). Згадуючи Еводію і Синтихію, він заохочував братів у Филипах ‘допомагати тим [жінкам], хто в боротьбі за Євангелію’ (Филип’ян 4:3). У своєму листі до Тимофія Павло визнав зразкову віру Лоіди, бабусі цього юнака, і його мами Евнікії (2 Тимофія 1:5).

Але чи існують якісь відомості про те, як ставились до Павла його християнські сестри? Він з вдячністю засвідчує про Акилу і Прискиллу, подружню пару, з котрою він був у тісних взаєминах, і пише, що не лише Акила, але й також його дружина Прискилла ‘голову свою за душу його клала’ (Римлян 16:3, 4).

Хіба це женоненависницьке упередження?

«Старшого не докоряй, але вмовляй, немов батька, а молодших — як братів, старших жінок — немов матірок, молодших — як сестер, зо всякою чистістю» (1 Тимофія 5:1, 2). Хіба ці Павлові слова до Тимофія не віддзеркалюють зрілої поваги до жіноцтва? Павло наділяв чоловіків і жінок збору повагою в однаковій мірі. «Нема юдея, ні грека,— писав він,— нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої,— бо всі ви один у Христі Ісусі» (Галатів 3:28).

Павло писав з повагою про визначену Богом роль дружини: «Дружини,— коріться своїм чоловікам, як Господеві,— бо чоловік — голова дружини, як і Христос — Голова Церкви, Сам Спаситель тіла». (Ефесян 5:22, 23; порівняйте 1 Коринтян 11:3). Дійсно, ролі чоловіка і дружини різняться, але це не означає, що один з подружніх партнерів є нижчим. Кожна роль мусить доповнюватися, і якщо докладати усіх зусиль, щоб їх виконувати, то це сприятиме благополуччю родини. А ще: чоловікове головування не повинно бути гнобительським чи позбавленим любові. Павло продовжує: «Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла», тобто повинні іти заради них на вагомі жертви (Ефесян 5:28, 29). Діти мають слухатися як батька, так і матір (Ефесян 6:1, 2).

Також слід зазначити Павлові слова стосовно інтимних стосунків у подружжі. Павло писав безсторонньо: «Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина» (1 Коринтян 7:3, 4).

«Жінці... бути в мовчанні»

А що ж сказати про Павлові слова з 1 Тимофія 2:12, цитовані в першому абзаці, тобто, чи його настанова про жіноче «мовчання» була спонукана женоненависницьким упередженням? Звичайно, що ні! «Мовчання» вимагалося стосовно навчання та духовного керівництва в зборі, і це нічого не мало спільного з вищезгаданими божественними вказівками щодо стосунків між чоловіком та жінкоюa.

Але це не значить, що жінки не можуть бути вчителями божественної правди. Павло заохочував старших жінок, щоб вони «вчили добру́» молодших жінок. Християнські матері повинні навчати своїх дітей у побожний спосіб, наслідуючи приклад Евнікії і Лоіди, які навчали Тимофія (Тита 2:3—5, Деркач; 2 Тимофія 1:5). Нині у зборах Свідків Єгови сотні тисяч християнських жінок мають духовну насолоду у наслідуванні прикладу Еводії і Синтихії, прилюдно проповідуючи добру новину і роблячи учнів з чоловіків та жінок (Псалом 68:12; Матвія 28:19; Филип’ян 4:2, 3).

Отже, яка ваша думка щодо цього? Чи Павлові писання, якщо розглядати їх у цілому, оправдують женоненависницьку поведінку?

[Примітка]