Вікно у дивосвіт дерев

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

ВЕСТОНБЕРТ, село на англійських пагорбках Котсуолдах, добре відоме через свій арборетум, тобто дендрарійa. Це одна з найстарших, найбільших і найкращих колекцій живих дерев та кущів у світі. Тож зазирнімо до нього.

Краса й велич

«Ніхто не може залишитися байдужим до краси, величі та пишноти цієї колекції»,— говорить Х’ю Анґус, директор дендрарію. І судячи з кількості відвідувачів, які повертаються сюди раз у раз, здається, що він має рацію.

Дендрарій налічує 18 000 дерев і кущів, які представляють майже половину усіх 9000 видів та підвидів, що ростуть на землі у зоні помірного клімату. Відвідувачі можуть вільно гуляти по всьому парку площею 240 гектарів, однак для того, щоб допомогти їм отримати максимум задоволення, «ми розділили дендрарій на чотири частини й пропонуємо відвідувати їх у певну пору року»,— пояснюється у путівнику. Окрім цього, можна побачити щось особливе, наприклад, «Алею осінніх кольорів», «Колекцію гіллерських вишень» та «Колекцію місцевих видів»; їх можна знайти за допомогою вказівників та по карті.

Втіха від кожної пори року

У Північній півкулі зміна пір року приносить справжню втіху. У дендрарії кожна пора року має свої принади. Зима — найкраща пора, щоб отримати насолоду від широкого розмаїття глицевих дерев і побачити витончені обриси, цікаву будову та несподівані кольори дерев, що втрачають на зиму листя. Потім можна побачити у всій красі кущі та дерева, котрі цвітуть весною: азалії, вишні, магнолії, камелії та рододендрони, а килими польових квітів створюють прекрасне тло.

Улітку увесь дендрарій вкривається листям, а восени спалахують ботанічні феєрверки. Близько 90 000 відвідувачів з’їжджаються до Вестонберта в жовтні, щоб побачити видовище, через яке це місце найбільш відоме. Найбільш виділяються японські клени з яскравим червоним листям.

Багато із старших екземплярів японського клена у Вестонберті, можливо, були завезені ще під час періоду Едо (1603—1867 роки). На жаль, не збереглися відомості про японські назви цих старих різновидностей. Клени перестали бути популярними в Японії невдовзі після того, як з’явилися в Європі, тому неможливо найти відповідники цих найстаріших дерев в японських колекціях або розсадниках. Через те що кількість старих дерев зменшується, стали висаджуватися просіки молодих дерев. Мало не кожне дерево має листя різної форми й кольору. Дерева виросли з насіння старих кленів і були відібрані за своїми осінніми кольорами. Клени висаджені поміж дорослими дубами та глицевими деревами, аби ті захищали та затіняли їх. Завдяки цьому також створюється золотаво-зелене тло, на якому промені осіннього сонця висвічують клени.

Наукове управління

Дендрарій у Вестонберті розпочався як приватне захоплення 1829 року й перейшов у власність Британської лісничої комісії 1956 року. Громадський відпочинок — не єдине призначення дендрарію. Насправді основною метою є розробка наукової колекції, що найбільш підходить до місцевих умов. Задля цього проводяться дослідження у методиці розведення і результати, успішні чи невдалі, повідомляються іншим ботанічним садам.

У Вестонберті вперше застосували комп’ютеризовану інвентарну систему, яка зберігає подробиці про кожний екземпляр: його походження, розвиток від насінини до дорослого дерева, здоров’я, лікування хвороб і навіть причина смерті. Іншим важливим призначенням дендрарію є розведення рідкісних видів, у тому числі й таких, що згадуються Міжнародним союзом охорони природи й природних ресурсів як види під загрозою вимирання. Насіння береться з автентичних джерел, щоб уникнути гібридизації, а потім саджанці можуть замовити інші дендрарії.

Вестонберт також є освітянським центром. Там проводять програми з розпізнавання дерев, роблять доповіді про знищення лісів, читають лекції та проводять слайдові покази. У певні періоди року щоденно проходять наочні дискусії для школярів, котрі відвідують дендрарій.

Збагативши свої знання незабутніми фактами, ми неохоче йдемо з дендрарію, але відчуваємо бажання повернутися знову, аби втішатися красою інших пір року. Цей дивосвіт дерев допоміг нам ще ліпше усвідомити його велич і важливість у житті на Землі.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 17]

Вгорі: кипарисовик Лавсона.

Посередині: японський клен.

Внизу: ліванський кедр.