Чи справді говорять африканські барабани?

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В НІГЕРІЇ

ПІД час своєї подорожі вниз по ріці Конго, яка тривала протягом 1876—1877 років, мандрівник Генрі Стенлі не мав слушної нагоди, щоб осягнути всі переваги місцевих барабанів. Для нього та його супутників повідомлення барабанів зазвичай передавало лише одне слово — війна. Одноманітний барабанний бій, який вони чули, означав, що невдовзі їх атакуватимуть несамовиті воїни, озброєні списами.

Лише згодом, за спокійніших часів, Стенлі дізнався, що барабани можуть висловити набагато більше, ніж просто заклик до зброї. Про одну етнічну групу, яка проживала біля річки Конго, Стенлі написав: «[Вони] не вміють передавати електричні сигнали на відстані, але мають іншу систему зв’язку, яка майже така ж дійова. Коли вони вдаряють по різних частинах великих барабанів, то посвячені розуміють їхні звуки так само чітко, як усну мову». Стенлі зрозумів, що барабанщики не просто посилали щось таке, як сигнал труби або гудок, барабани передавали на відстані конкретні повідомлення.

Такі повідомлення передавалися від села до села. Деякі барабани чути на відстані від 8 до 11 кілометрів, особливо якщо барабанщик передає сигнали вночі з плоту на воді або вершини пагорба. Інші барабанщики, почувши й зрозумівши повідомлення, передавали їх іншим. Англійський мандрівник А. Б. Ллойд 1899 року написав: «Мені розповіли, що з одного села в інше, розташоване на відстані понад 100 миль, можна передати повідомлення менше як за дві години, і я вважаю, що це можливо зробити й за набагато коротший проміжок часу».

Барабани і в XX сторіччі продовжували відігравати важливу роль у передаванні інформації. У книжці «Музичні інструменти Африки» (англ.), опублікованій 1965 року, говорилося: «Барабани, що вміють розмовляти, використовуються як телефон і телеграф. Ними можна передати будь-яку звістку: повідомлення про народження, смерть або одруження, про події в спортивному житті, про танці, про те, що відбувається обряд посвячення, ще й урядові звістки та оголошення війни. Деколи за допомогою барабанів передають плітки або жарти».

Однак яким чином можливе спілкування за допомогою барабанів? Раніше в Європі або десь в іншому місці повідомлення передавалися за допомогою електричних імпульсів через телеграфні лінії зв’язку. Кожна літера алфавіту мала свій код, і слова та речення передавалися по буквах. Однак у народів Центральної Африки не було писаної мови, тому барабани не передавали слів по буквах. Африканські барабанщики використовували іншу систему.

Мова барабанів

Ключем до розуміння барабанів як засобу сполучення є самі африканські мови. Багато мов Центральної та Західної Африки в основному двотональні, тобто кожен склад слова має один з двох тонів — високий або низький. Якщо змінюється тон складу, то змінюється й зміст слова. Наприклад, розгляньмо слово «лісака» з мови келе в Заїрі. Якщо всі три склади вимовляються в низькому тоні, то це слово означає «калюжа або болото»; коли ж вимовляти його склади з інтонацією низько-низько-високо, то слово вже означатиме «обітниця»; а низько-високо-високо — «отрута».

Африканські щілинні барабани, які використовуються для передавання повідомлень, також мають два тони — високий і низький. Так само, коли повідомлення передаєтся на барабанах з шкіряними мембранами, то використовують два барабани, один з високим тоном, а другий — з низьким. Тож вмілі барабанщики спілкуються між собою, імітуючи інтонацію слів, з яких складається усна мова. У книжці «Африканські барабани, що вміють розмовляти» (англ.) говориться: «Так звана мова барабанів, по суті, така сама, як і мова племені».

Звісна річ, у двотональній мові є багато слів з однаковою інтонацією й кількістю складів. Приміром, у мові келе близько 130 іменників мають таку ж інтонацію (високо-високо), як слово «шанґо» (батько). А понад 200 іменників мають таку ж інтонацію (низько-високо), як слово «н’янґо» (мати). Тому, щоб уникнути непорозуміння, барабанщики подають ці слова в контексті різних відомих коротких фраз, аби слухачі зрозуміли, про що йдеться.

Розмова щілинного барабана

Одним з видів барабанів, що вміють розмовляти, є дерев’яний щілинний барабан. (Дивіться фотографію на сторінці 23). Такі барабани робляться з видовбаного стовбура. У них немає шкіряних мембран. Барабан, який ви бачите на фотографії, має дві щілини, однак багато барабанів мають лише по одній довгій щілині. Високий тон видобувають, вдаряючи по одному краю щілини, а низький — по другому. Зазвичай довжина щілинних барабанів сягає приблизно одного метра, хоча може коливатися від півметра до двох метрів. Діаметр барабана може бути від 20 сантиметрів до одного метра.

Щілинні барабани використовувалися не лише для того, щоб передавати повідомлення від села до села. Камерунський письменник Френсіс Бебей описав роль цих барабанів на змаганнях з боротьби. У той час коли команди противників готувалися до зустрічі на сільській площі, переможці танцювали під ритмічні удари щілинних барабанів, а барабани співали їм хвалу. Барабан з одного боку міг співати щось таке: «Переможцю, чи ти вже зустрічався з достойним противником? Хто може суперничати з тобою, скажи нам, хто? Ці нещасні... думають, що можуть перемогти тебе з тим бідакою, якого вони називають переможцем... але немає такої людини, яка б могла перемогти тебе». Музиканти з табору суперників зрозуміли це доброзичливе глузування, і барабани швидко відповідають притчею: «Мале мавпеня... мале мавпеня... хоче залізти на дерево, але всі вважають, що воно впаде. Проте мале мавпеня вперте, воно не впаде з дерева, воно вилізе на самий вершечок, це мале мавпеня». Так барабани розважають людей під час змагань з боротьби.

Барабани, які вміють розмовляти найкраще

Мембранні барабани вміють ще більше. Барабан племені йоруба з Нігерії, який ви бачите на фотографії справа, називається «дун-дун», це відомий барабан, що вміє розмовляти. Цей барабан має форму піскового годинника, і з обох боків у нього є мембрани з тонкої видубленої козячої шкіри. Від однієї мембрани до іншої протягнуто шкіряні струни. Коли виконавець натягує струни, то збільшується також натяг мембран, таким чином з барабана можна видобути ноти, які відрізняються між собою на октаву або більше. Вправний виконавець може імітувати інтонацію людського голосу, вдаряючи по барабані зігнутою палицею та змінюючи висоту і ритм звуків. Таким чином барабанщики можуть «розмовляти» з тими, хто вміє перекладати й користуватися мовою барабанів.

У травні 1976 року придворні музиканти вождя племені йоруба продемонстрували свою дивовижну здатність спілкуватися за допомогою барабанів. Бажаючі з глядачів могли сказати на вухо головному барабанщику будь-які вказівки, а він передавав їх на барабані іншому музикантові, який перебував на великій відстані. Виконуючи вказівки барабанщика, музикант пересувався з місця на місце й робив усе, що його просили.

Навчитися передавати повідомлення на барабані не так легко. Письменник І. Лаов’є сказав: «Гра на барабані в племені йоруба є складним і важким мистецтвом, яке вимагає багатьох років навчання. Барабанщик мусить володіти не лише вправністю рук і почуттям ритму, але й добрими знаннями поезії та історії свого містечка».

В останні десятиріччя африканські барабани вже не розмовляють так багато, як колись, хоча вони й далі відіграють важливу роль у музиці. У книжці «Музичні інструменти Африки» говориться: «Навчитися передавати повідомлення на барабанах надзвичайно важко, тому це африканське мистецтво швидко зникає». Працівник засобів масової інформації Роберт Ніколс додає: «Велетенські барабани минулого, чиї голоси пролітали милі й служили лише для передавання повідомлень, приречені на вимирання». Більшість людей сьогодні вважає, що зручніше просто підняти телефонну трубку.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Щілинний барабан.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Барабан племені йоруба, який вміє розмовляти.