Загадка Уїльяма Шекспіра

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

УЇЛЬЯМ ШЕКСПІР, за загальним визнанням, є найвидатнішим драматургом в історії. Як стверджується в «Новій британській енциклопедії», «багато людей вважають [його] найславетнішим драматургом усіх часів. Його п’єси... сьогодні ставлять частіше та в більшій кількості країн, ніж п’єси будь-кого іншого». Вони перекладені понад 70 мовами.

Стосовно авторства величезної спадщини праць, яку йому приписують, «Уорлд бук енсайклопідія» говорить: «Жоден видатний знавець Шекспіра не сумнівається в тому, що саме Шекспір написав ці п’єси та поеми». Проте є люди, які це заперечують. Чому?

Шекспір народився 1564 року в Стратфорді-он-Ейвон, помер там же через 52 роки, тобто 1616 року. Безліч книг, написаних про нього,— а багато з них створені після років кропітких досліджень,— присвячені єдиному суттєво важливому питанню, що й досі не дає спокою: «Чи Уїльям Шекспір справді написав ті літературні праці, видані під його ім’ям?»

Суть проблеми

П’єси Шекспіра виявляють надзвичайне багатство життєвого досвіду автора. Наприклад, він був обізнаний із законами і надзвичайно вміло використовував мову правників та юридичні прецеденти. У 1860 році в книжці «Медичні знання Шекспіра» (англ.) Сер Джон Бекнілл звернув увагу на те, що Шекспір дуже добре знав медицину. Так само добре він розумівся і на полюванні — звичайному та соколиному,— на інших видах спорту, а також на тонкощах придворного етикету. За словами історика-шекспірознавця Джона Мічелла, він був «письменником, який знав усе».

У п’єсах Шекспіра п’ять разів описуються корабельні аварії, причому те, як автор вживає терміни мореплавства, видає в ньому досвідченого моряка. Чи Шекспір колись подорожував за кордонами Англії? Може, його примусили служити на флоті? Чи він брав участь у переможній битві з Іспанською армадою в 1588 році? Коли б про це існували якісь відомості, вони б підтвердили авторство Шекспіра, але таких відомостей немає. Те саме стосується й майстерності, з якою Шекспір описує військові справи та використовує мову солдатів-піхотинців.

У його працях часто трапляються цитати з Біблії. Він міг навчитися їх від матері, але немає доказів, що вона була письменною. Тож обізнаність Шекспіра з Біблією піднімає питання про його освіту.

Вчений чоловік?

Шекспірів батько, Джон, торгував вовною, був рукавичником і, можливо, м’ясником. Його шанували, хоч читати й писати він не вмів. У граматичній школі Стратфорда не існує списків учнів, але сьогодні більшість знавців вважають, що маленький Уїльям учився в ній. Роки пізніше драматург Бен Джонсон, який був другом Шекспіра, сказав, що той знав «трохи латину і ще менше грецьку мову». Це може вказувати на те, що Уїльям дістав тільки початкову освіту.

А втім, автор п’єс добре знав класичні твори Греції та Риму, так само як літературу й, можливо, мову Франції, Італії та Іспанії. До того ж він мав великий словниковий запас. Сьогодні освічена людина рідко коли вживає більше 4000 слів. Джон Мільтон, англійський поет XVII сторіччя, використовував у своїх працях десь 8000 слів. Але словниковий запас Шекспіра, за одним авторитетним свідченням, нараховував аж 21 000 слів!

Книжки та рукописи

На трьох сторінках заповіту Шекспіра ретельно перелічувалися усі його речі, але там немає жодної згадки про книжки та рукописи. Чи вони були залишені Сузанні, його старшій доньці? Якщо так, то всі вони мали б перейти до її нащадків. Зацікавлений цією загадкою, один церковнослужитель у XVIII столітті обшукав усі приватні бібліотеки в радіусі понад 80 кілометрів від Стратфорда, але не знайшов жодної книжки, яка колись належала Шекспіру.

Рукописи п’єс представляють ще більшу проблему, бо, наскільки відомо, не збереглося жодного оригіналу. Тридцять шість п’єс були надруковані у першій збірці «фоліо» 1623 року, тобто через сім років після смерті Шекспіра. За його життя з’являлись численні «піратські» видання, проте Шекспір, проникливий комерсант, не вжив жодних юридичних заходів, щоб запобігти цьому.

До Лондона — і до слави

У часи Єлизавети подорожі мандрівних акторів були звичайним явищем, і деякі з них 1587 року відвідували Стратфорд-он-Ейвон. Якщо Шекспір приєднався до них, то восени того ж року він уже був у Лондоні. Ми знаємо, що він став членом провідної лондонської театральної трупи «Слуги лорда Чемберлена», пізніше відомої як «Слуги короля». Відколи він дістався до столиці, його доля змінилася. З часом він став власником нерухомого майна в Лондоні та Стратфорді. Але ніхто не знає, що він робив з 1583 по 1592 рік — дуже важливі, але «невідомі роки».

Театр «Глобус» був побудований у Саутуорку 1599 року. До того часу п’єси, підписані ім’ям Шекспіра, були вже добре відомі в Лондоні, але Шекспір ніколи не користувався славою їхнього автора. Після його смерті не було пишного похорону, у той час як інших драматургів, наприклад, Бена Джонсона та Френсіса Бомонта, з великими почестями поховали в Лондоні, у Вестмінстерському абатстві.

Кандидати на авторство

Чи ім’я Шекспіра було використано, щоб приховати справжнє ім’я автора або навіть авторів? Існує понад 60 версій. Серед можливих авторів — драматург Крістофер Марлоa і такі несподівані імена, як кардинал Уолсі, сер Уолтер Ралей та навіть королева Єлизавета I. Кого з них теоретики вважають найбільш підхожою кандидатурою на роль автора?

Першим кандидатом є Френсіс Бекон, який закінчив Кембриджський університет. Він був на три роки старшим від Шекспіра, став відомим правником та видатною особою при королівському дворі й написав багато літературних творів. Теорія, за якою Бекон є автором творів Шекспіра, вперше з’явилася у 1769 році, але впродовж майже 80 років на неї ніхто не звертав уваги. У 1885 році було створено Товариство Бекона, метою якого було сприяти популяризації цієї теорії, і на її підтримку висували багато фактів. Наприклад, Бекон жив за більш як 30 кілометрів на північ від Лондона, недалеко від містечка Сент-Олбанс, про яке у творах Шекспіра згадується 15 разів, тимчасом, як про рідне місто Шекспіра, Стратфорд-он-Ейвон, немає жодної згадки.

Роджер Меннерс, п’ятий граф Ретленда, та Вільям Стенлі, шостий граф Дербі,— обидва мають своїх прибічників. Вони дістали добру освіту і мали досвід придворних. Але нащо їм було приховувати свої твори? У 1939 році професор П. С. Пороховщіков, доводячи правильність теорії про графа з Ретленда, сказав: «Його перші твори були надруковані анонімно, інші — під псевдонімом, і це лише тому, що вважалось непристойним пе́рові писати п’єси для звичайних театрів».

Дехто гадає, що п’єси Шекспіра — це витвір декількох авторів, кожен з яких вносив туди частку своїх знань. З іншого боку, може, Шекспір, як майстерний актор, редагував п’єси інших і готував їх до постановок? Кажуть, що він ніколи «не викреслював жодного рядка» зі своїх рукописів. Можливо, так і було, якщо йому приносили твори інших драматургів, а він лише видавав їх, роблячи незначні зміни.

Що є найголовнішою причиною, яка змушує сумніватися в авторстві Шекспіра? «Уорлд бук енсайклопідія» зауважує, що люди «відмовлялись вірити, що їх [ці твори] міг написати автор зі Стратфорда-он-Ейвон. Просте сільське походження Шекспіра не відповідало образу генія, який створив ці п’єси». Далі енциклопедія додає, що майже всі інші, кого пропонували як можливих авторів, «належали до дворян або до вищого класу». Отже, багато тих, хто сумнівається в авторстві Шекспіра, вважають, що «тільки освічена, витончена людина, яка посідала високе суспільне становище, могла написати такі п’єси». Але, як уже зазначалося у нашій статті, багато видатних знавців Шекспіра вірять, що саме він є автором тих творів.

Чи ця суперечка буде незабаром розв’язана? Малоймовірно. Якщо на світло не вийдуть нові докази,— оригінальні рукописи або факти, які заповнять «невідомі роки»,— то Уїльям Шекспір, цей «неперевершений геній слова», залишиться захопливою загадкою.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 24]

Письменність та ім’я

Вважають, що Уїльям Шекспір шість разів поставив свій підпис на чотирьох документах, які дійшли до нашого часу. Саме ім’я розпізнати досить важко, і написано воно в різних документах по-різному. Деякі авторитетні джерела припускають, що заповіт Шекспіра за нього, можливо, підписали правники, і через це дехто ставить досить делікатне запитання: «Чи був Шекспір взагалі письменний?» Не існує жодного написаного ним рукопису. Його дочка Сузанна могла підписатися своїм ім’ям, і не більше; не існує жодних доказів того, що вона вміла писати. Інша дочка Шекспіра, Джудіт, котра підтримувала з ним близькі стосунки, замість підпису ставила значок. Вона була неписьменною. Ніхто не знає, чому Шекспір не подбав про те, аби його діти могли отримувати безцінну користь від літератури.

[Ілюстрації на сторінці 23]

Ранні портрети Шекспіра; проте ніхто не знає, як він виглядав насправді.

[Відомості про джерело]

Encyclopædia Britannica/11th Edition (1911)

Culver Pictures