Міжнароднє Хвалення Одного Бога

“Хваліте Єгову, всі народи.”— Пс. 117:1; Рим. 15:11.

1. До чого іще прийдуть усі народи?

ВСІ народи прийдуть ще до нього. Всі вони іще залишуть міліони богів, які вони сьогодні почитають й прилучаться до почитання одного. Бога. Тільки один правдивий Бог може так здобути почитання від всіх реліґійно-розділених народів сьогодні.

2. Чим показались бути всі боги світових держав, але почитання кого продовжається до тепер з надією, охороною й визволенням для поклонників?

² Боги старинного Египту проминули геть, не можучи затримати своєї світової сили, як колись було. Також боги наступної світової сили, Асирії, позникали. Також боги сильної держави Вавилону проминули. Так, боги світових держав які наступили попорядку, Медо-Персія, Греція й Рим,— всі проминули, полишивши імперіялізм їх ріжних поклонників, як тільки слабеньку згадку. Де є египетцька трійця Ісіс, Осіріс і Горус? Де є Ащур й Нісрох Асирії? Де є Біль і Мардук Вавилонський? Де є Агура-Мазда Персії, Зевус Греції й Юпітер Риму? Протягом многих століть старинного часу тільки один Бог суперечав з тими всіма богами й доказав, що вони фальшиві. Один Бог перебув як переможець, й почитання його продовжається як й повинно аж до цього часу. Він знає хто він є. Він знає, що нема іншого Бога тільки він самий, й як в минувшині, так й сьогодні, всі фальшиві боги народів світу показались бути безпомічними для їх біліонів поклонників, але цей один правдивий Бог — він надія й охорона й визволення своїх поклонників. В книзі писання, котре він надхнув, він ясно каже нам хто він є. Під операцією його духа студент його святої історії писав:

3. Під впливом Його духа, що один студент його святої історії написав про нього у Псальмі 135?

³ “Знаю бо, що Єгова великий, і Владика наш понад усіма богами. Все, що Єгові подобається, творить він на небесах і на землі, на морях і в глибинах. О, Єгова, імя твоє вічне; Єгово, память твоя з роду в рід. Божища народів — срібло й золото, твориво рук людських. Уста мають, і не заговорять; очі мають, і не бачать; Уші мають, і не чують, і в устах їх нема диху. Рівні їм ті, що роблять їх, кожний, що на їх вповає. Доме Ізраїля, прославяйте Єгову! Доме Аарона, прославляйте Єгову! Боячіся Єгову, прославляйте Єгову! Нехай буде благословен Яг із Сиона, що живе в Єрусалимі!”— Пс. 135:5, 6, 13, 15—18, 21.

4. Яку акцію для сьогодні предсказано в Псальмі 2, і який заклик до хвалення пророчо був даний?

⁴ Після обставин сьогодні, то здається, що вся надія й можливість, що всі народи землі одного часу будуть щасливо зєдинені в почитанні одного Бога, котрого єдиного імя Єгова. Так, в його власний книзі пророцтв ситуація сучасного часу була предсказана оцими поетичними словами: “Чого ворушаться народи, і люди промишляють про нікчемне? Піднімаються царі землі і князі радять раду проти Єгови й проти Помазанця його. (Кажучи:) ‘Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх!’ ”[Пс. 2:1—3] А однак, помимо надхнення цього пророцтва про теперішню опозицію до Єгови, як Бога, й до його помазаного Сина Ісуса Христа, як Царя нового світу, він також звертає цей приказ до людей і народів: “Хваліте Єгову, всі народи! Величайте його, всі люди!” [Пс. 117:1] Крім того, один з дванацяти апостолів Христа взяв той приказ й повторив його христіянам в Римі протягом часу римської світової сили, кажучи: “Хваліте Єгову, всі язичники, і хваліте Його всі люди.”— Рим. 15:11.

5. Як факти показують, що протягом минулих сорок років заклик до хвалення не був даремний?

⁵ Цей заклик, щоб хвалити одного живого й правдивого Бога не був схоронений в писаннях по цей час надармо, щоб не сповнився. Помимо заколоту народів через більше ніж сорок років, заклик прославляти Єгову зустрінувсь з чудовим відгуком у більше як 160 краях землі. Кінець цьому відгукові ще не прийшов. Цей заклик дальше йде із чимраз більшим змістом. Більше людей розумно слухають. Більше напевно ще відгукнуть із всіх народів й будуть хвалити цього єдиного Бога, Єгову. Це принесе спасення для них.

СТО ПЯДЕСЯТЬ ПСАЛЬМІВ

6. Як названо книжку хвалення Його, і хто написав її і при чиїй помочі?

⁶ Ця ціла книжка хвали була написана для нього. В першій мові в якій ця книжка була написана, називалась Тегілім’, що значить “Хвалення.” Але між тими, що не говорять єврейською мовою, загальна названа є Псальми. Псальми — це поезія, що має бути співана разом із струнним інструментом, таким як гарфа. Пастух Давид з Вефлеєму в Юдеї, котрий стався царем Єрусалиму, не був композитором усіх 150 Псальми. Давидове імя появилося під заголовком в сімдесять-трьох псальмах. Імя інших композиторів являється під заголовком інших, Давидового сина Царя Соломона, пророка Мойсея, композиторів Асарф, Геман і Етган, а так синів Еора. Є сорок девять, що не мають імен композиторів. Але через кого б то вони були написані, всі 150 Псальм були надхнені святим духом.

7. Що Давид і інші кажуть про надхення Псальм, отже що станеться із закликом до хвалення?

⁷ Сказав цар Давид, що написав найбільше псальмів: “Це ж останнє Давидове слово, слово Давида, Ессеєвого сина, слово мужа поставленого високо, помазанника Бога Якова, й любого співця Ізрайлевого. Дух Єгови каже в мені, й слово його на язиці в мене.” (2 Сам. 23:1, 2) Підтверджуючи таке надхнення, христіянський апостол Петро сказав на зібранню в Єрусалимі: “Мужі брати! треба було справдитись писанню цьому, що прорік дух святий устами Давидовими про Юду.” (Діян. 1:15, 16) Наводячи Псалом 95 Давида, писатель до Жидів сказав: “Тим же яко ж каже дух святий: ‘Сьогодні, як голос мій почуєте, не закаменяйте сердець ваших.’ ” (Жид. 3:7, 8; 4:7) В критичнім часі ранні христіяни молились до Бога, називаючи його, як Того, “котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: ‘Чого збунтувались погани, і люди задумують марні речі?’ ” (Діян. 4:24, 25) Оскільки книжка Псальмів є надхнена Всемогучим Богом, то заклик у Псальмі 117:1, щоб усі народи хвалили його, напевно сповниться.

8. Хто найкраще може вирішити надхнення й пророковність Псальм, і як Псальми пророкували про вивишення його до небес, як це підтвердив Петро?

⁸ Для вирішення надхнення й пророчої якості Псальмів, ніхто не міг бути кращим як Ісус Христос, Основник христіянства. Він був більшим ніж пророки, котрих Бог вислав перед ним. Він був Божим первородним Сином з неба. (Жид. 1:1, 2) Ради цієї причини, хоч він був далеким сином Давида, він був Царем Давидового Господа. Щоб показати, що книжка Псальмів пророкувала про його вивисшення до неба далеко више Царя Давида, Ісус сказав до реліґійних провідників: “Як це кажуть, що Христос син Давидів? А сам Давид говорить у книзі псальм: ‘Каже Єгова Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх.’ Давид оце ‘Господом’ його зве: як же Він син Його?” (Луки 20:41—44) Апостол Петро говорить під надхненням Божого духа, що ця Псальма 110 була сповнена в Ісусі Христі, котрий був піднесений з мертвих й піднесений праворуч, щоб статися його помазаним Царем нового світу. Це проти цього помазанця Єгови, що народи цього світу бунтувалися від 1914 року, та й царі повстали й високі урядники змішалися разом як один; але вони ніколи не перешкодять його тисячлітньому царюванню над людством.

9. В день свого воскресення, як Ісус указав на пророковність Псальм?

⁹ Ввечері того дня, коли він воскрес із мертвих, щоб статись Давидовим Господом в небі, Ісус несподівано явився своїм ученикам в кімнаті в Єрусалимі. Він ясно показав їм, що він був Ісус котрий був забитий на дереві терпінь тому три дні. Тоді, щоб доказати, що Псальми були надхнені й пророчі, він “сказав до них: ‘Оце ж слова, що казав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдитися все, писане в законі Мойсейовому, й в пророках, і псальмах, про мене.’ Тоді розкрив їм розум розуміти писання, і каже їм: ‘Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня; і проповідуватесь в імя Його покаяння на відпущення гріхів між усіма народами, почавши від Єрусалиму. Ви ж свідки цього.’ ”— Луки 24:44—48.

10. Згідно із цим, що можна доказати про Ісуса з Псальмів, хоч вираз “Псальми” може включати що?

¹⁰ В гармонії з цим, чи можна доказати з Псальмів, що Ісус Христос мав терпіти й вмерти й воскреснути з мертвих й щоб так проповідувалось його імя всім народам, як средство спасення від їх гріхів? Так, з самої книжки Псальмів. Одначе, треба сказати, що Ісус поділив старинні Писання на Єврейські Писання на три розділи, а іменно, “закон Мойсея” і “Пророки й Псальми.” Книжка з 150 Псальмів була першою книжкою в часті знаній як святі Писання або Гаґіоґрафія, що складалась з трицяти книжок. Отже ціла третя секція відносилась до Псальмів, в коротці. Одначе, тут розгляньмо особливше надхнену книжку з 150 Псальмів.

11. Хто наслідував приклад Ісуса в неведенні із Псальмів, отже чим є Псальми більше ніж чутлива поезія?

¹¹ Дванацять апостолів Ісуса й їх послідовники, наслідували приклади Ісуса й наводили часто з книги Псальмів. В двацяти сімох книгах Христіянсько-Грецьких Писань, від Маттея до Одкриття, вісім надхнених христіянських писателів навели 103 із 150 Псальмів,a або від Другої Псальми до 149 Псальми. Отже ті Псальми не є собі чутливі й зворушаючі поезії. Вони є історичні, також пророчі, вони є проводом в христіянськіх молитвах й хвалах, й вони є провідником до христіянської роботи в службі Божій. Вони є важною частю “всіх Писань,” що є “надхнені Богом і корисні до науки, до докору, до направи, до наказу по правді, щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго діла готовий.”— 2 Тим. 3:16, 17.

НАЙВИЩИЙ СПІР З БОГОМ

12. Чому найвищий спір виринає перед всією вселенною, і як Псальми 90 і 91 говорять відносно цього спору?

¹² В чудовий спосіб книжка Псальмів відноситься до цілої програми подій від сотворення небес й землі через століття чоловічого існування й до нашого часу аж до вирішення найвишого спору перед всім універсом. Той головний визов — це універсальна суверенність одного Бога, котрого імя — Єгова. Той визов або спірне писання повстало з причини входу гріха між рід людський. Плата за такий гріх є смерть для роду людського й повернення в порох земний. Звертаючи ввагу на це, псальма написана пророком Мойсейом каже: “О, Єгова, ти був пристанню нашою з роду в рід. Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь світ, від віку до віку ти єси, Боже. Ти вергаєш людей у зотління і кажеш: ‘Вернітесь, діти людські’! Бо тисяч літ перед очима твоїми, мов день вчорашній, і як одна сторожа в ночі. Замітаєш їх геть; вони — як сон вранці, як трава, що прозябає.” (Пс. 90:1—5) Перші два вірші наступної псальми говорять про Предвічного, як про Всевишнього, Всемогучого, Єгову і Бога. У піддержку цієї сторони і найвишого визову, Псальми також говорять про Бога Єгову, як Суверена і Господа.

13. Будучи Сувереном і Господом, що Він може зробити для своїх поклонників, і як Псальми не стараються з упереджанням заховати його імя й титул і царську власть?

¹³ Тому що він Суверен Господь, Всевишній Суверен, він може хоронити й зберегти тих, котрі стоять за його універсальну суверенність. Сказав був цар Давид, як псальміст: “О, Єгово Суверене Господи, твердине спасення мого; ти покрив голову мою в день бою.” “На тебе, Єгово, Владико мій, очі мої поглядають, на тебе вповаю; не відкинь душі моєї.” (Пс. 140:7; 141:8) “(Правдивий) Бог наш, Бог спасення, і в руках Господа Єгови Суверена збавлення від смерті.” “Мені ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надію на Господа Єгову, щоб проповідувати всі діла твої.” (Пс. 68:20; 73:28; 69:6; 109:21) Без упередження, щоб заховати Боже особисте імя, 848 разівb книжка Псальмів називає його по його імені Єгова, сорок три рази відноситься до нього його скороченим імям Яг, а 475 разів вона відноситься до нього під його титулом Бог або Елогім. В Псальмі 50:1 читаємо: “Всемогучий Бог, Єгова, самий прорік”. В Псальмі 103:20—22 його суверенність або панування в небі й на землі є причина для видання цього приказу: “Благословіть Єгову, ви ангели його, потужні, сповнителі слова його, покірні голосові його! Благословіть Єгову, всі сили його небесні, ви слуги його, сповнителі його благоволення Благословіть Єгову, всі творива його, по всіх місцях володіння його! Благослови Єгову, душе моя!”

14. Адам і Ева, ставши по мильній стороні спору, що вони цим спричинили нам, і чому Богові було потрібно постачити відповідну жертву?

¹⁴ Коли Адам й Ева взяли противну сторону в суперечності над всесвітною суверенністю Бога Єгови, вони стягнули засуд смерти на себе, так що всі ми народилися незвершеними й під засудом смерти. У своїм жалінню за поповнення сорйозного гріха, псальміста Давид молився до Бога: “Ось бо я в беззаконню родився, і в грісі почала мене мати моя. Очисти мене від гріха Іссопом, і буду чистий; обмий мене, і буду над сніг біліший.” (Пс. 51:5, 7) В тому часі Давид й інші поклонники приносили в жертву з звірят Богу Єгові за гріхи, проте псальміста був надхнений сказати, що звірячі жертви, які багаті люди можуть купити й жертвувати в подостатку, не можуть в дійсності знести гріх із роду людського, но засуджений на смерть: “Ніколи не здоліє чоловік спасти брата свого, і не зможе дати викупу Богові за нього. (Бо дороге спасення душі їх, і тому мусить понехати на віки), щоб він жив навіки, і не бачив зотління. Бачить бо він, що й розумні вмирають.” (Пс. 49:7—10) Ради тієї причини сталося конечним для універсального Суверена постачити звершену жертву за ввесь рід людський. Як?

15. Як Бог постарався про звершену людську жертву, і при помочі якого знання Ісус представив себе як відповідна жертва?

¹⁵ Універсальний Суверен післав свойого єдинороднього Сина з неба народитись чоловіком із звершеним тілом, щоб він міг статись Месією або Помазанником, про котрого Псальміст говорить пророчо. Цей небесний Син Божий народився девятьнацять століть тому в царській родині царя Давида, але не у славній палаті, а в стайні в Давидовім родиннім місці Вефлеєм. Ясла були його ліжком. Він був названий Ісусом, його імя значить “Єгова спасення”, й під цим імям він мав спасти свої люди, христіяни, з їх гріхів. (Мат. 1:20, 21) Не дивно, що він часто повторяв, що він був охрещений у воді в ріці Йордан, та не в символ, що він був грішником, але як знак перед Богом й святими ангелами й Йоаном Хрестителем, що він посвячував себе на велику службу Богу, його Отцеві. Зараз по його хрещенню Бог помазав Ісуса святим духом з неба й він так дістав титул “Христос” або Помазанник доданий до його імя; він стався Ісусом Христом. Звершений Ісус знав, що жертви зі звірят які приносили Жиди не рівнались ціною, чоловіка й не могли бути викупною ціною за рід людський; їх кров не могла змити гріхи роду людського. Тому Ісус, знаючи свою людську досконалість, представив себе як вистачальну жертву.

16. Коли Він це зробив, і котрі слова Ісус виконав, і що ті слова значать відносно нього?

¹⁶ Чинячи це, Ісус сповнив слова Псальми 40:6—8: “Жертви і приноси тобі не до вподоби; слух приготовив єси для мене. Ти не домагався жертов палення і приносів за гріхи. Тоді сказав я: Ось я приходжу; в змісті книги написано про мене. Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: І закон твій в глибині серця мого.” (Побічне читання; Жид. 10:5—10) Це значило, що Ісус мусів умерти безгрішним, як жертва, в цей спосіб віддаючи на все звершене людське тіло, яке Бог Єгова чудотворно приготовив для нього. Він мусів зужити ту жертву, а не взяти її назад.

17. В який спосіб Ісус мусів умерти, по словам Псальми 22?

¹⁷ Згідно з Псальмою, як і з іншими пророчими писаннями, Ісус мав вмерти в певний спосіб. Ні, не на жертівнику Єгового храму в Єрусалимі; бо він (храм) не був для людської жертви. Але на дереві терпінь, з його руками й ногами прибитими до нього. Псальма 22:16 пророкувала про Ісуса: “Бо собаки обсіли мене, голота злюків облягла мене; вони прокололи руки і ноги мої.”— Амер. Стандард Біблія.

18 Сповнення котрих частей Псальми 22 і Псальми 69 зазначило Ісуса як предсказаного Месію?

¹⁸ Читаючи решта Псальми 22 у світлі її пізніщого сповнення, ми можемо чути ворогів, котрі змовилися прибити його до дерева терпінь насміхались з нього, кажучи: “Він вповає на Єгову! Нехай же він спасе його та визволить, коли він вподобав його!” Ми бачимо Римських воїнів, котрі обнажили Ісуса з його одежі перед його прибиттям, кидаючи жереб кому припаде його спіднє убрання: “Вони розпаювали між себе одіж мою, і на кожну одежину кидали жереб.” Ми чуємо Ісуса перед його смертю з словами Псалма 22:1: “Боже мій, Боже! Чому опустив єси мене? Чому (став) оддалеки від рятунку мого, (від) слів мого стогнання?” І коли він віддихнув послідний раз і римські воїни прокололи його бік списою і кров і вода потекли, ми бачимо сповнені слова: “Став я як вода розлита, всі сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось; Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; й ти кинув мене у порох смертний.” (Пс. 22:8, 14, 15, 18; Мат. 27:43, 46; Йоана 19:23, 24) Навіть жовч, яку вони дали йому пити, й оцет, котрим воїни намочили його уста, щоб загасити спрагу, були предсказані: “Від наруги серце моє розбилось, я став вельми нужденний; ждав я співчуття і не дожидався, і потішителів, та не знайшов нікого. До страви моєї вкинули вони жовч, а спрагу мою оцтом напували.” (Пс. 69:20, 21; Йоана 19:28—30) Такі сповнення зазначують Ісуса, як предсказаного Месію!

19. У тих Псальмах, як Єгова предсказав воскресення Ісуса, і як він сповнив те пророцтво?

¹⁹ Але мертвий Ісус не був би послужив на справдання себе, як Сина Божого вірного аж до смерти, ані не виправдив би Бога Єгову, як універсального Суверена Господа з всією силою й царством. Маючи це на умі, Єгова в Псальмах предсказав Ісусове воскресення із мертвих. Померший Ісус був похоронений в поближнім гробі у скалі, й так його душа, котру він вилив у смерть, пішла у Шеол або в людський звичайний гріб. Але Ісус умер з повною надією на воскресення, і про його надію говориться у Псальмі 16:8—11: “По всяк час сяє Єгова передо мною; бо він по правиці в мене, і я не захитаюсь. Тому радується серце моє, і веселиться душа моя, й тіло моє спочиває у певноті. Ти бо не оставиш душі моєї в підземнім Шеол, і не даси твому побожному бачити зотління. Ти вкажеш мені дорогу життя; перед лицем твоїм повнота радощів, по правиці твоїй блаженство по всяк час.” Щоб це й інші пророцтва Псальмів могли бути сповнені, Бог Єгова відсунув на бік дияволські перешкоди й підніс Ісуса з мертвих, визволив його з Шеол на третий день. Бог нагородив його духовим тілом замість пожертвованого людського тіла, щоб він зазнав знову приємностей по правиці в Бога.— Діян. 2:22—31.

СОБОР І УГОДА ПРО ЦАРСТВО

20. Як це предсказано у Псальмі 40:8—10, яку роботу Ісус мав виконати на землі, як він стався пастирем, і кого він признав за свого пастиря?

²⁰ Отже, заки Ісус скінчив свій побут на землі, то він мав діло до виконання. Його діло було звістити про імя й суверенність одного правдивого Бога; це мало бути найперше свідоцтво для Єгови, це мало зібрати до нього собор з учеників, духових братів, котрі виконують й кінчать роботу на землі, як свідоцтво про Царство, яке він розпочав. Це була часть волі Єгови для Ісуса, як це в Псальмі 40:8—11 предсказано: “Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глибині серця мого. Я звістив про справедливість у великому соборі; уста мої не спиняв я — Єгово, ти про це знаєш! Не заховав я в середині мого серця твою справедливість; я розказував про вірність твою і спасення твоє, не затаїв доброти і правди твоєї перед великим збором.” Згідно з цим пророцтвом котре було написане про нього у звою Божої Біблії, Ісус почав збирати дванацять апостолів й інших учеників до себе. Для цього “малого стада” він був Добрим Пастиром від Єгови. Але він самий був “Агнець Божий котрий бере гріхи світу,” і тому як псальміст Давид, він міг сказати до Бога свойого Отця: “Єгова пастир мій, не мати му недостатку. Дав мені оселю серед лугів зелених, він веде мене до тихих потоків.”— Пс. 23:1, 2.

21. Як Він прилюдно визнав своїх послідовників, і як це було предсказано у Псальмі 22?

²¹ В цю роботу проповідування Ісус узяв многі свої ученики, щоб вивчити їх для їх будучої служби. Він не соромився називати їх своїми братами в духовім змислі. Ці слова в Псальмі 22:22 передсказали: “Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади.” (Жид. 2:11, 12) Коли хтось з товпи сказав, що його мати й її інші сини хотіли прийти й говорити з ним, то він звернувся до своїх учеників й сказав: “Ось мати моя й брати мої!” В день його воскресення він появився Мариї Маґделині й сказав: “А йди до братів моїх, та скажи їм: ‘Я сходжу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого, й Бога вашого.’ ”— Мат. 12:46—50; Йоана 20:17.

22. Яку угоду Ісус обявив, коли святкував Господню вечерю, і як це було предсказане в Псальмі 50?

²² Цим вірним ученикам Ісус обявив обітовану нову угоду, яка мала взяти місце старої закон угоди, якої пророк Мойсей був посередником між Богом Єговою а Ізраїлем. Коли Ісус згадав про цю нову угоду при своїй послідній вечері з своїми апостолами перед його смертю, він відносився до нової угоди яка мала бути заключена над його людською жертвою, й це було предсказано в Псальмі 50:4, 5: “(Бог) кличе він небо і землю на суд народу свого: ‘Зберіть мені праведних моїх, що над жертвою прийняли завіт мій.’ ”

23. Через цю угоду нову, яку незаслужену ласку віруючі мали прийняти, що мало зробити їх найщаслившими, і через ту угоду кого малося взяти зі світа?

²³ Через цю нову закон угоду вони мали отримати дійсне прощення їх гріхів за їх віру в людську жертву, через котру угода сталась правосильною, роблячи їх найщасливішими людьми на землі. Як це й Давид предсказав у Псальмі 32:1, 2: “Блажен, кому проститься беззаконня, кому гріх буде покритий. Щасливий чоловік, котрому не полічить Єгова неправедності його, в кого нема зради в серці.” (Рим. 4:5—8; Ерем. 31:31—34, АС) Силою цієї угоди ми взяті зі всіх світових народів, щоб статися людьми для імя Єгови. (Діян. 15:14) В цих послідних днях останок із тих, що Єгова наділив їх своєю милостю, згромадились до нього, щоб служити як свідки для його царства всім народам по всій залюдненій землі.

24. Якій цілі те Царство служить, і хто витворив ідею про угоду його, і чи Псальми також говорять про це?

²⁴ З між найвищих замірів Єгови, то найважніша є служба Царства. Вона є особлившим средством, яким Єгова оправдає свою позицію як універсальний Суверен і Господь. В цім царстві він має свого представника на престолі, котрого він помазав бути Царем. Невдовзі після потопу за днів Ноя, Єгова підніс царя на землі, котрий представляв Єгового помазаного Царя нового світу. Його імя було Мелхизедик, а був він царем міста Салем й в той час священиком Найвищого Бога. Жадне сотворіння в небі і на землі не могло зарядити, щоб зробити себе царем нового світу. Це був Єгова, що започаткував ідею про такого царя й зробив угоду або урочисту умову з тим, которого він бажав бути царем. Ісус Христос є той, котрого Єгова помазав бути Царем, той з котрим він зробив особлившу угоду про царство небесне. Від коли Ісус показав своїм апостолам, що Псальми мали так багато говорити пророчо про нього, то чи ми знаходимо, що деякі псальми кажуть про Царства угоду й Мелхизедика? Так, ми знаходимо. Єгова вибрав родовід від царя Давида через котрого Месія, помазаний Цар нового світу, мав прийти. Отже Єгова зробив з Давидом угоду про стале царство.

25. Як Етан Езрагітський благав Бога в імя угоди про Царство у Псальмі 89?

²⁵ В Псальмі 89 Етан Езрагіт робить апель до Бога Єгови в імя цієї царської угоди; він наводить Єгову, кажучи: “Зроблю я завіт з вибранцем моїм: я клявся перед Давидом, слугою моїм: ‘На віки забезпечу насіння твоє, і на всі роди престіл твій збудую.’ Він самий кличе до мене: ‘Ти єси отець мій, Бог мій і скеля спасення мого!’ Я самий поставлю його як первородня найвищим над царями землі. По віки сохраню милість мою до нього, і заповіт мій з ним не зміниться. І посаджу насіння його на віки, і престіл його, як дні небесні. Один раз поклявся я святістю моєю, що вийшло з уст моїх. Не злукавлю перед Давидом. Насіння його буде по віки, і престіл його, як сонце передо мною; як місяць, так буде він стояти вічно, як свідок на облаках вірний.”— Пс. 89:3, 4, 26—29, 34—37.

26. Як псальміст пригадав Єгові ту угоду про Царство в Псальмі 132, і чому Єгова не відкличе того, що він клявся Давидові давно тому?

²⁶ Інший псальміст, можливо цар Езекия, котрого посаджено на Давидовім престолі, також пригадує Богу Єгові його царську угоду кажучи: “Задля Давида слуги твого, не відвертай від себе лице помазанця твого! Клявся Єгова Давидові правдою, не відступить він від неї: ‘З плоду тіла твого посаджу на твому престолі’. Коли сини твої хоронити муть завіт мій і веління мої, котрих навчу їх, то й сини їх по всі часи сидіти муть на престолі.’ Бо Єгова вибрав собі Сиона; бажав бо його собі за оселю: ‘ . . . На тому місці дам рости рогові Давида; я приготовив світильника для помазанця мого. Ворогів його соромом покрию, а на йому сияти ме корона його.’ ” (Пс. 132:10—18) Оскільки Царство є сильним знарядом, котрий Єгова вибрав, щоб оправдати свою універсальну суверенність, то як можемо навіть подумати, що Єгова відтягне то, що він щиро присягав цареві Давидові навіть хоч це було трицять століть тому! Він — Бог, що вірно дотримує свою угоду.

27. З ким Єгова опісля зробив угоду про Царство, і для кого цю саму угоду про Царство?

²⁷ Виконуючи цю угоду царства, він поставив свойого Сина Ісуса Христа на землі, як потомка царя Давида, і з Ісусом він зробив угоду не тільки про царство земне, але й про царство небесне. Тому то в ночі перед його смертю, як свідок цього царства, Ісус сказав до своїх вірних апостолів: “Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх. І я завітую вам, як завітував мені Отець мій, царство.” (Луки 22:28, 29) Задля цієї причини Ісус буде мати своїх соборових братів, помазанців з таким самим духом Божим, як спільні наслідники в царстві небеснім.

28. Чому Ісус стався вищим від царів землі?

²⁸ Про Ісуса пророкувано, що він буде вищим за всі царі на землі, вищим як самий цар Давид. В цей спосіб, хоч він син Давидів, станеться Давидовим Господом. Він міг статися Давидовим Господом тільки тоді, коли станеться небесним Царем, сидячим по правиці Бога в небі. Він станеться священиком для Давида, а що Давид був тільки царем, а не священиком, Ісус знову станеться Священиком-Царем Царським-Священиком, як от старинний Мелхизедик, цар Салемський.

29. В який спосіб Ісус звернув увагу на ті факти, щоб втихомирити ворогів, і як Петро віднісся до тих фактів в день Пятидесятниці?

²⁹ Звернувши ввагу на ці факти, Ісус втихомирив своїх ворогів. Він навів їм з Псальми 110, в котрій цар Давид пророчо називав Ісуса Христа своїм Господом, кажучи: “Сказав Єгова моєму Господеві: ‘Сядь праворуч коло мене, доки не положу ворогів твоїх підніжком тобі в ноги!’ Жезло сили твоєї пришле Єгова із Сиона; ‘царюй серед ворогів твоїх!’ Єгова клявся (й не пожалує): ‘Ти священик по віки по чину Мелхизедика!’ Єгова по правиці в тебе сокрушає царів в день гніву свого.” (Пс. 110:1, 2, 4, 5; Мат. 22:41—45) Щоб виконати це запрошення Ісуса сидіти по його правиці й сповнити цю присягу зробити Ісуса вічним царем як Мелхизедик, Єгова підніс Ісуса з мертвих на третій день, щоб він міг увійти у невидимі небеса. В сороковім дні після того його ученики бачили його на Оливній горі сходячого на небеса до Отця. Десять день пізніще в день Пятидесятниці апостол Петро проповідував до більше ніж 3,000 жидів й навів Псальму 110 й дав їм доказ, що Ісус був тоді, того дня, в небі по правиці Єгови як Давидів Господь і як Христос.— Діян. 2:32—36.

ЦАРСТВО В АКЦІЇ

30. Чому ті речи з девятнацять століть тому не є надто за давні, щоб вплинути на нас сьогодні?

³⁰ Але це сталося більше як девятьнацять століть тому! Що це має до чинення з нами сьогодні? Як це могло вплинути на нас сьогодні в цій добі водневої бомби й ядрової [атомної] війни? Ми люди не повинні думати, що це було занадто давно в минувшині, щоб це мало якесь застосування або ціну для нас сьогодні. Девятьнацять століть тому здається як довгий час для нас, але для Бога Єгови, що не мав ні початку ані кінця, для котрого тисяча наших років є тільки як один день, девятьнацять сот років є менше ніж два дні. Більше чим коли акція всіх народів від 1914 року кличе, щоб полагадити найвищий визов, т. є, оправдання суверенности Єгови над землею як і над небом. Задля цього тепер потрібно царського уряду його Царя, як Мелхизедика. Для цієї цілі потрібно царського уряду його Царя, такого як Мелхизедика.

31. Як те царство прийшло від 1914 року, і як воно побіждає серед Христових ворогів?

³¹ Те царство вже наближилося щоб підтримати сторону визову Єгови про універсальну суверенність. То царство народилося в небі в 1914 році у сповнення присяги, якою Єгова клявся Давидовому Господу. До того часу Ісус сидів через призначений період по правиці свойого небесного Отця. Отже в 1914 році прийшов час для Єгови почати робити Христових ворогів для підніжка його ніг. Прийшов час для Єгови післати жезло Христової сили прямо із небесного Сиону з приказом: “Йди й царюй серед ворогів твоїх.” В призначений час в 1914 році Бог Єгова вірно виконав ці речі. Його царство через Христа тепер в акції. Задля цієї акції Сатана Диявол й всі його демони тепер знаходяться скинуті вдолину й обмежені у сумежності цієї землі, щоб ожидати недалекого часу, коли самий Єгова, й його права рука помазаного Царя, буде торощити ворогів ворожих царів землі на кавалки в день оправдання його універсальної суверенності.

32. Чому це день для незвичайної діяльности й свідчення через соборних братів Христа?

³² Отже це день для незвичайної діяльности для собору Христових братів на землі. Це день для надзвичайного свідоцтва помазаними свідками універсального Суверена. Цей день предсказав Ісус Христос для проповідування доброї новини про установлення царства для всієї залюдненої землі на свідкування всім народам заки прийде кінець в “битві великого дня Бога Вседержителя.” Вітайте цей день! бо це день сповнення божественного приказу в Псальмі 96: “Заспівайте Єгові пісню нову, співайте Єгові, вся (люди) земле! Співайте Єгові, прославляйте імя його. Звіщайте з дня на день добру новину про спасення його. . . . Скажіть між народами славу його, між усіма родами: ‘Єгова царює!’ ” І наступаюча псальма каже у великих і малих краях радуватися, тому що Єгова привів своє царське правління до народження, кажучи: “Єгова самий стався царем! Най радіє земля, най звеселиться велика сила островів. Ти бо, Єгово, єси найвищий над цілою землею; ти вельми вознісся над всі боги.” (Пс. 79:1, 9) Направду розумні ми є, якщо ми радіємо у вірі про установлення Божого царства, радше ніж сумувати над надходячим збуренням царств цього лукавого світу.

33. Що роблять ті, що радіють, і що їх праця принесла?

³³ Що ж ті, котрі радуються роблять? Від закінчення Світової Війни І в 1918 році, вони чудово сповнили Псалом 145:10—13: “Возхвалять тебе, О Єгово, всі творива твої, а праведні твої люди прославлять тебе [собор з тих, що зробили угоду про царство] прославлять тебе. Будуть розказувати про величчє царства твого, і проповідувати про силу твою. Щоб явити дітям людським діла його, і пишну славу царства його. Царство твоє, царство всіх віків, і влада твоя через всі роди.” Це говорення про славне царювання Єгови всіма і многими средствами не було даремне. Вже сотки тисяч синів людських, котрим слава пишності Єгового царювання була обявлена, увірували й прийняли вість Царства й радуються в ній. Більше ніж це, вони активні в ній у сповнення молитви псальміста: “Най звістять хвалу Єгови уста мої; і всяке тіло най прославить святе імя його повіки!” (Пс. 145:21) Вони також сталися Царськими свідками Єгови.

34. Як це, що Христова невіста є дочкою Царя, і хто прилучився до неї коли день її весілля наближається?

³⁴ Радісною мовою книжка Псальмів розказує про радісних товаришів проповідуючого останка, наслідників Царства. Останок це послідні одиниці на землі з кляси зображеної як невіста Христа. Вони були початі або сплоджені Богом Єговою при помочі його життя-даючого духа й цим чином вони сталися дочкою великого Царя вічності, Єгови, універсального Суверена. Тепер, коли те царство Божого дорогого Сина, їх жениха, було установлене час наближається для їх подружжя з ним у “першому воскресенні.” Тепер як останок з кляси княгині наближається до дня весілля, вони розказують всім любимцям божественного уряду про їх Жениха, котрий є назначений бути Царем поправиці Єгови в небі. Як вони поступають по всьому світі до їх остаточного зєдинення з Женихом, до них прилучується жичливі товариші, котрі бажають статися підданими їх Жениха Царя. Оці стаються другиннями останка.

35. Як Псальма 45 описує ті другині невіст, і як вони тепер знаходяться в палаті царя?

³⁵ Псальма 45:13—15 описує невісту клясу й другині оцими словами: “Преславна там царівна (у домі), шати її золотом ткані; У пишних шатах поведуть її до царя; за нею приведуть до тебе дівиць, другинь її. . . Приведуть їх серед найбільшої радості і веселості, увійдуть вони в палату царя.” Оці другині зі всіх народів були так предсказані як щаслива громада людей, й сьогодні вони невимовно щасливими. Вони є щасливі тому, що вони упривілейовані давати іншим добру новину про Царство в стислім товаристві з останком з кляси невісти. Вони в палаті універсального Царя, Єгови, бо вони тепер в його духовім храмі, де вони виконують святу його службу безнастанно.

36. Як Псальма 22:27, 28 сповнилась на них?

³⁶ Ця велика громада з другинь приходить з кожного кінця землі де тільки проповідувалася вість Царства, й вони є членами всіх родів і народів, бо Бог безсторонний до всіх. Вони довідалися про імя Єгови й вони відвернулися від фальшивих богів з іншими іменами, щоб почитати Єгову, як Бога, й служити йому як праведному Цареві. На них сповнилась Псальма 22:27, 28: “Схаменуться і навернуться до Єгови всі кінці землі; і перед тобою поклоняться всі покоління народів. Бо Єгови є царство, і він царює над народами.”

ЩАСЛИВІСТЬ (БЛАЖЕНСТВО)

37. Ради нашого проводу до щастя, що книжка Псальмів постачає нам, як це показано в Псальмі 1 і 2?

³⁷ Коли світові народи журяться разом в їх заколоті й непевності, й коли вони маширують до їх знищення в універсальній битві Армаґедон, то ми можемо бути щасливими. Чи ми бажаємо бути щасливими? Ми можемо бути. Як? У псальмах є двацять чотири щасливостей або блаженств котрі ніколи не скінчаться. Це для нашої науки, щоб ми почули про деякі з цих блаженств! Сама книжка отвирається блаженством: “Блаженний чоловік, що не ходить на раду безбожних і не ступає слідами за грішниками, ані засідає на зборах злоріків. Но в законі Єгови любується й розмишляє о законі його день і ніч!” (Пс. 1:1, 2) Блаженство в Другій Псальмі є, що не тільки світові володарі, але й всі ми під тінню Армаґедону повинні уважати що: “Служіть Єгові зо страхом, і радуйтеся з дрожанням. Прославляйте Сина, щоб не прогнівився, а вам щоб не погибнути на дорозі вашій, бо скоро загориться гнів його. Блаженні всі, що надіються на його.”— Пс. 2:11, 12.

38. Про які інші щастя згадується для нас у Псальмі 40, 41, 94, 112, 119?

³⁸ Ми не можемо суперечатись з Богом і говорити неправду про нього й бути щасливими. “Щасливий чоловік, що вповає на Єгову, і котрий не пристає до гордовитих і тих, що до брехні прихиляються.” (Пс. 40:4) Ті, що радісно дають данини, будуть схоронені через Армаґедон: “Щасливий хто про вбогих дбає! В день нещастя спасе його Єгова. Єгова заступить його і схоронить життя його; він буде на землі щасливий, і ти не віддаси його в руки ворогам зажерливим.” (Пс. 41:1, 2, побічна заввага) Справлення від Єгови може принести нам щастя: “Щасливий чоловік, котрого ти Єгово, караєш, і закону твого навчаєш. Щоб дізнав супокою перед злиднями, поки викопається беззаконному яма!” (Пс. 94:12, 13) Послушенство до Божого закону приносить незвичайне щастя: “часливий чоловік, що боїться Єгови, що дуже любить заповіді його!” “Блаженний в кого дорога чесна, хто в законі Єгови ходить! Блаженний хто свідчення його хоронить, хто цілим серцем його шукає.”— Пс. 112:1; 119:1, 2.

39. Як матеріяльно багаті розуміють щасливий стан, а як свідки Єгови говорять протилежно цьому?

³⁹ Матеріяльно багаті можуть хвалитися своїми родинами й їх земною посілостю й можуть казати: “Щасливі люди, що їм так поводиться!” Але духово багате товариство Нового Світу, свідки Єгови, кажуть противно: “Щасливий нарід, котрому Єгова — Бог його!” (Пс. 144:12—15) “Щасливий той, кому дає поміч Бог Якова, в кого надія на Єгову Бога його. Що сотворив небо і море і все, що в йому; що стереже вірність по віки.”— Пс. 146:5, 6.

АЛЛИЛУЯ

40. Наближаючись до дня війни Єгови, що ми повинні зробити для зєдинення себе, і тому яка наша постанова повинна бути?

⁴⁰ Для нашого найвищого щастя тепер і в світі, що прийде, Псальми служать як вірний провідник для нас відносно яка б не була його воля для нас тепер. Коли ми наближаємося до найвищого дня, коли Єгова буде воювати, щоб стримати войни до всіх країв землі, і поломить ворогів зброю на кавалки й встановить подивугідні події на землі, то нам потрібно триматися зєдиненими, як його люди й сходитися разом так часто як можна розпорядити. “Глянь, як добре і як любо, коли брати жиють вкупі!” (Пс. 133:1) Щоб підвищити ту доброту й приємність єдності жити разом, ми повинні триматися нагоди й будувати один одного як спів-робітники й спів-слуги. Ми сходимося не тільки, щоб хвалити універсального Суверена й його царство, але щоб помагати іншим хвалити його перед людьми на зовні, котрі потребують спасення. Наша постанова повинна бути: “Я ж ходжу в невинності. Спаси мене й помилуй мене! Нога моя стоїть на рівній дорозі; на зборах прославляти му Єгову.” (Пс. 26:11, 12) “Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж численними людьми.”— Пс. 35:18.

41. Ми повинні запросити людей світських робити що, як це указують Псальми 107 і 149?

⁴¹ Ми маємо запрошувати сумних, збентежених, в небезпеці людей на зовні прилучитися до нас в нашій радості, на підбудовуючі зібрання: “Нехай прославляють Єгову за милість його і за чудеса його для синів людських. І возносять його в зборі людей, і в раді старших хвалять його!” (Пс. 107:31, 32) “Заспівайте Єгові нову пісню, хвалу його в соборі праведних його! Най звеселиться Ізраїль Сотворителем своїм; сини Сиона най зрадіються Царем своїм.”— Пс. 149:1, 2.

42. Як Єгова відлучив людей від народів і поставив їх в новонародженому краї?

⁴² Не як старинний Ізраїль, ми не живемо разом у відокремленім краї для себе самих й не маючи нічого до чинення з народами поза нашими границями. Ми живемо розкинені по цілому світу між світськими людьми, котрих безбожницькі діла й вірування й націоналістичну гордість й амбіцію ми мусимо відперати. Однак Єгова відлучив своїх людей від старого світу своєю правдою, котра зробила їх вільними, й своєю орґанізацією з них, щоб вони могли всі діяти разом виконуючи його одну волю для них. В цей день Єгови він випровадив свій нарід з духового Ізраїля, нарід не поневолений одному народові з цього світу. Він дав їм духову позицію перед ним, теократичну позицію якої ніхто не займав інший на землі, так що наче б ‘край народивсь’ в цім великім дні Єгови для їх мешкання. Тут він породив духових дітей з його жени Сиону, й тут він зібрав сотки тисяч тимчасових мешканців доброї волі.

43. Щоб оцінити нашу духову народність, то що ми повинні зробити, і яке благословення для нас з цього?

⁴³ Для нас, щоб оцінити нашу духову народність, нашу народню єдність, то ми мусимо сходитися разом реґулярно на наші зібрання. Тут відповідне місце говорити про Бога, котрий зробив нас своєм орґанізаційним народом. Там перед нашими братами у вірі ми повинні висказувати нашу радість в Єгові, котрий стався нашим Царем від 1914 року. Благословення з цього заглибить нашу любов до нього й його Христа й до наших братів, й вирівняє нашу звязь один до одного, щоб триматись разом проти всього світу, що зєдинився проти Єгови й нас, як його свідків.

44. Що нам сказано робити вийшовши з нашого зібрання, і після Псальми 68:11, 12, хто інший повинен брати участь?

⁴⁴ З наших зібрань нам сказано йти й нести свідоцтво й голосити пересторогу всім народам про остаточній час, тому що їх цілковитий кінець призначений в Армаґедоні. Вірою, в світлі пророцтв, ми бачимо його побіду й ми можемо радуватися тому, що та побіда буде значити для його власної універсальної суверенности й для благословення всіх, хто любить й служить йому. Коли ми йдемо на нащу територію свідкувати публично й від дому до дому, він дає нам свою тріумфальну вість сьогодні. Жінки, а не тільки чоловіки, котрі призначені до битви, мають прилучитися в цім тріумфальнім проголошенні. Псальма 68:11, 12 говорить правдиво в цім случаї: “Єгова прорік слово, і було вістовинець жінок велика сила. Царі з військами втікали, вони втікали, а хто обняв домівку, паював здобич.” В наших домах, також, ми повинні розказувати про нашу теократичну побіду в проповідуванні доброї новини про тріумфальне царство Єгови.

45. Де вираз “Аллилуя” перший раз появився, і скільки раз цей заклик являється в Псальмах, не зважаючи на наш вік і пол?

⁴⁵ Поглянувши наперед на перемогу Єгови в Армаґедоні, як це псальміст зробив, ми можемо прилучитися з ним сказати: “Нехай счезнуть грішники із землі, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Яг!” (Пс. 104:35) Тут перший раз появився святий Єврейських виклик, Галлилуяг! і імя Яг будучи скорочене на Єгову. Сьогодні, ми котрі бачили народження його царства й досвідчилися такого благословення під ним, маємо всяку причину для хвалення Єгови. В цій останній часті книжки Псальм, двацять три рази нам дано цей заклик хвалити, Галлилуяг! Всі люди живі на землі сьогодні запрошені прославляти універсального Суверена, яку б то позицію вони не займали на землі, і без ріжниці якого б віку вони не були або полу: “Хваліте Єгову, земні творива, . . . Ви царі землі і всі народи, ви князі і всі судді землі; Ти юнацтво і ви дівчата, ви старі з діточками! Най хвалять імя Єгови! Бо вивисшилось імя тільки його одного, воличчє його над землею і небесами. І він вивисшить рога своїх людей, хвалу — всіх своїх люблячих синів Ізраїля, людей близько його хваліте Яг, ви люди (Аллилуя)!”— Пс. 148:7—14, побічна заввага.

46. Прийшов час, щоб ми що робили після пяти славословя у книзі Псальм?

⁴⁶ Ми наближаємось до часу кінця цього старого світу й його царств. Час напевно минув на хвалення людей й людські орґанізації та інституції. Це найвищий час для всіх, хто бажає жити, щоб хвалити нашого Творця й нашого Суверена. Пришла догідна хвиля для нас слухати заклику, щоб хвалити його. Книжка Псальм поділена на пять частей пятьома славословями або пятьома виразами про благослонення єдиного живучого й правдивого Бога, Єгову; перше славословія при закінченні Псальми 41; друге при закінченні Псальми 72; третє при закінченні Псальми 89; четверте при закінченні Псальми 106; а пяте приводить до закінчення цілої книжки Псальм. В дійсності це обіймає всі 150 Псальм. Все, що на небесному престолі й на землі обнимає заклик до всіх, щоб прилучилися в одно велике Аллилуя. “Хваліте Яг, люди! Хваліте Бога в святині його! Хваліте його в силі його! Хваліте його за діла його великі! Хваліте його по великості величчя його! . . . Все що дише, нехай хвалить Яг. (Аллилуя)!”— Пс. 150:1—6, побічна заввага.

47. Що Псальма 150 каже нам робити, отже що ми мусимо рушитись робити?

⁴⁷ Це є заклик до міжнароднього хвалення тепер, сьогодні, одного Бога. Ось так надхнений псальміст почувавсь до нього. Ось так і ми чуємось до нього, що гідний універсальної хвали. Отже вперед з приказом проповідувати добру новину про Царство людям всіх народів в остаточнім свідоцтві, щоб вдячні могли прилучитись до універсального Аллилуя в сповнення цього пророцтва й могли праславляти Єгову вічно в його новім світі!

[Примітки]