Світові переможці вірою
„А ОЦЕ ПЕРЕМОГА, ЩО СВІТ ПЕРЕМОГЛА,— ВІРА НАША”.— 1 ІВ. 5:4.
1, 2. (а) Який був загальний досвід удаваних світових переможців? (б) Як один світовий переможець різниться від цих? (в) Чому перемога Цього переможця та Його послідовників є понад усяке порівняння?
ІСТОРІЯ оповідає про багатьох удаваних світових переможців. Але, остаточно, всі вони були покорені, зазнали поразку. Могутній Фараон єгипетський, хвастливий Навуходоносор, цар вавилонський, Александер Великий, цезарі римські, Наполеон, Гітлер — їхня слава була дійсно коротка, швидкоминаюча! Проте, є один світовий переможець, слава якого ніколи не поблекла (зав’янула). Він не хвалився озброїними ордами воїнів, ані великими флотами військових кораблів. Однак Його перемога була повна, цілковита і на вічну користь та добро тих, хто визнає Його царювання.
2 Багато спотикнулися об цього сильного переможця, думаючи, що Він був нічого більше, як лише син скромного і покірного тесляра. Його власні земляки зневажливо відносились до Нього. Коли Римська імперська сила забила Його, незначна кількість Його послідовників розбіглася, розпорошилася. Однак, цей чоловік — Ісус Христос — є понад усяке порівняння, як світовий переможець. Вечером, напередодні Його страти Він міг сказати Своїм учням: „Будьте відважні! Я світ переміг!” (Ів. 16:33; Марка 6:3; Іс. 53:3) До того ж Він сказав, що вони також переможуть світ. Але як? Так як один з Його улюблених послідовників пізніше висловився: „А оце перемога, що світ перемогла,— віра наша”.— 1 Ів. 5:4.
ПЕРЕМОГА ВІРОЮ
3. Що це за віра, що перемагає?
3 А що це є за перемога, перемога вірою? Отже, щоб мати правдиву віру значить бути цілком переконаним відносно невидимих речей, або речей, які мають бути в майбутності й які для такого віруючого стаються безперечною дійсністю. Правдива християнська віра є побудована на певному, міцному фундаменті Ісусові Христі й далеко різниться від легковірності, побудованої на сипких пісках емоції (збудження) або забобонності. Подібно, як „золото, срібло і дорогоцінні каміння”, вона є вогнетривка або негорюча. (1 Кор. 3:11—14) Посідаючі таку віру є переконані про існування одного живого Бога Єгови і що Він оправдає Свою позицію, як Суверенного Господа цілого всесвіту. Така віра скріпляється на обіцянках Бога, „Якому неможливо говорити неправду”. Вона дивиться наполегливо на Ісуса, як на Виконавця віри і як на Божого Начальника для здійснення всіх Його великих намірів, що мають зв’язок з Його царством.— Тита 1:2; Євр. 11:1, 6; 12:2.
4. Коли і як ми можемо перемагати вірою?
4 Так довго, як ми, без різниці на обставини тримаємось невідступно цієї віри, ми можемо сказати, що ми перемогли світ. О ні, ми не маємо чекати аж поки Гар-Магеддон (Армагеддон) зробить таку перемогу. Ми рішучо починаємо світову перемогу тоді, коли ми круто змінюємось, відвертаємось від наслідування шляхів світу, і тоді на основі нашої віри в Господа Ісуса Христа, посвячуємо своє життя Богові Єгові, одержавши хрещення водою. Таким чином ми робимо перемогу вірою. Це є, проте, перемога, яку ми мусимо утримувати, не зважаючи на всі перешкоди „уперто”, з оціненням любови, показаної нам Богом Єговою та Його Сином.
5. (а) Як ми можемо бути „більше, як переможці? (б) Яке переконання є істотною (життєвою) частиною нашої віри?
5 Говорячи за всіх таких переможців, апостол Павло заявляє: „Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? . . . У всьому цьому ми є більше, як переможці через Нього, Хто полюбив нас”. Тоді, виражаючи наше непохитне переконання відносно нерозлучної любови Бога Єгови до нас, яка є така істотна і необхідна частина нашої віри, він говорить: „Бо я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі Господі нашім!”— Рим. 8:35, 37—39, American Standard Version.
ЗРАЗКОВІ ПЕРЕМОЖЦІ
6. На чому була основана перемога Ісуса Христа?
6 Ісус, коли був на землі, Сам пояснив, як ми можемо повністю завершити цю перемогу вірою. Він знав Боже Слово. Він знаходив радість та втіху у цьому Слові й ставав фахівцем, кваліфікованим у вживанні його, як „меча духовного”. (Ефес. 6:17) Під спокусою Сатаною в пустині, Він три рази відкинув спокусника, говорячи: „Бо ж написано”. Його перемога була основана на додержуванні вірности до Слова Божого. Отже, така мусить бути наша перемога також.— Мат. 4:3—11.
7. Як Ісус Христос швидко розпочав Свою кампанію перемоги?
7 Як праця Івана Хрестителя наближалася до свого кінця, Ісус швидко розпочав Свою важливу кампанію перемоги. „Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти:, Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!’ ” (Мат. 4:17) Яка зворушуюча є ця звістка! Боже Царство було дійсно близьке, в особі Самого помазаного Ісуса Христа. По всій Галілеї, в Римській провінції Перея і в самому Єрусалимі Ісус проповідував чудові і радісні речі, як переможець світу й Месія. Тисячі слухали. Багато ставали Його послідовниками, але керуючий клас, а особливо релігійні провідники, ставали Його лютими противниками.
8. Що показує, що Ісус був непохитний, ніколи не вагався в Своїй перемозі?
8 Ісус Христос був непохитний у Своїй вірності й чесності, непохитний у виконуванні Його цілі. Він не вагався, бо знав, що Він мусить бути переможцем до самого кінця. Коли остаточно Він зустрічав смерть на дереві страстей і коли римський губернатор запитав Його відносно Його царювання, Він міг сміливо відповісти: „Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос”. (Ів. 18:37) Вірно, Ісус Христос продовжував свідчити царську правду. До самого кінця Він ніколи не вагався і не лякався давати знати людям ім’я Його Отця і Він прославляв це дорогоцінне ім’я, в обличчі кожних жорстоких докорів і зневаг, яких Сатана міг накидати на це Боже ім’я. Таким чином, як переможець світу Ісус міг голосно промовити з Його останнім вмираючим видихом: „Звершилось! [Божа праця для Нього на землі закінчилась!]”— Ів. 19:30; 17:6, 20.
ВІРА, ЯКА МОЖЕ ПЕРЕСУВАТИ ГОРИ
9. Яку віру мали учні Ісуса Христа, і який був їхній досвід?
9 Ісус сказав Своїм учням: „Поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете:, Перейди звідси туди’, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!” (Мат. 17:20) Чи такий досвід мали Його учні? О, так! А особливо від дня П’ятдесятниці 33 року З. Д. Це було тоді, коли 50 днів після воскресення Ісуса до духовного життя сталося чудо серед близько 120 Його учнів, які зібралися в домі в Єрусалимі. Святий дух Бога Єгови був злитий на них, уповноважуючи їх говорити різними мовами про „великі діла Божі”.— Дії 2:1—11.
10, 11. (а) Як учні Ісуса розпочали брати участь у Його перемозі? (б) Чому у них була всеперемагаюча віра?
10 Святий дух також уповноважив апостола Петра пояснити з Божого Слова, що все це значило. Ісусова перемога була нагороджена Його прославленням і піднесенням до позиції бути посадженим до Божої правиці в небі. Тепер, це була їхня привілегія брати участь у Його перемозі. Це вони негайно розпочали робити, даючи досконале свідчення зібраній товпі з людей різних мов, умовляючи їх покаятись, охреститись і скористуватись з чудових обіцянок, які дані для них через Боже Слово. „І пристало до них того дня душ тисяч зо три”, і вони продовжували будувати їхню сильну віру щоденними науками й інструкціями, які постачалися на просторній площі храму, як також і по приватних домах.— Дії 2:14—47.
11 Чи релігійні провідники раділи, або були задоволені маніфестацією (виявом) такої віри? Навпаки! Вони арештували Петра й Івана і вимагали, щоб вони перестали проповідувати і навчати про Ісусове ім’я. Переповнені сильною вірою ці апостоли відповіли: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!” Вони не дозволяли жодним перешкодам стояти на дорозі їхньої всеперемагаючої віри. Коли їх випустили, вони далі продовжували давати свідчення з великою силою.— Дії 4:18—21, 33.
12. (а) Як допомога ангела підкріпила перемогу учнів? (б) Що залежало від святого духа, якого вони мали?
12 Переповнені заздрощами, первосвященик і його однодумці наклали руки на всіх апостолів і вкинули їх до в’язниці. Це викликало божественної дії. Вночі ангел Бога Єгови відчинив для них двері в’язниці й випустивши сказав їм: „Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя”. Ранком вони знову навчали на території святині, де їх знову арештували і взяли до залу Синедріону (найвищого суду), де первосвященик проголосив говорячи: „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім’я [Ісуса] не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим”. У відповідь на це апостоли відповіли сміливо: „Ми мусимо слухатись Бога, як правителя більш, як людей. . . . А в тих справах Йому свідками ми й Святий дух, що його Бог дав тим, хто слухняний Йому, як правителю”. (Дії 5:17—32, НС, анг.) Так, те, що вони ревно продовжували свідчити відносно Суверенітету Бога Єгови, залежало від святого духа, якого вони мали!
13. В ті ранні дні Християнства, як переможна віра здобувала перемогу?
13 Ті релігійні провідники хотіли знищити апостолів, але Давач святого духа покерував напрямком подій інакше. Шановний вчитель закону Гамаліїл встав і промовив до них такими словами: „Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде,— розпадеться вона. А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями”. Отже, вони просто вибили апостолів, наказавши більше не навчати, і випустили їх. Чи переможна віра здобула перемогу? Звичайно так, бо записані рекорди далі говорять: „І щоденно у храмі й по домах безупинно навчали, і звіщали (добру новину) Євангелію Ісуса Христа.— Дії 5:33—42.
ПРОДОВЖУЮЧА ПЕРЕМОГА ВІРОЮ
14. Незважаючи на переслідування, як пророцтво Ісуса Христа в Діях 1:8 сповнилося?
14 Там не було припинення в цьому повному і досконалому свідченні. Воно мало продовжуватись і поширюватись, так як Сам Ісус Христос пророкував „в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”. (Дії 1:8) Переслідування послужило лише на користь дальшого поширення свідчення, бо „ті, що розпорошилися по краях юдейських та самарійських, . . . ходили, . . . та Боже Слово благовістили”. (Дії 8:1, 4) Незабаром переслідувач Савло став апостолом Павлом, і перші погани одержали дар святого духа. Добра новина поширювалась, як дикий вогонь, займаючи все більше й більше територій. Як апостол Павло та його компаньйони увійшли в Європу і розпочали там Божу працю, противники зачали кричати: „Ті, що світ сколотили,— і сюди ось вони поприходили!” (Дії 17:6) Таким чином, у відтинку приблизно 30 років, свідчення про Царство, добра новина стала „проповідувана всьому створінню під небом”.— Кол. 1:23.
15. Як допомога і заохочення було дане тим, що хиталися в їхній вірі?
15 Проте, як кінець єврейської системи речей наближався, виявлялось, що дехто з цих християнів зачали почувати себе стомленими. Вони опустили їхню духовну охорону і почали хитатися в їхній перемозі вірою. Але вони не були без допомоги. Вірні старші християни збору дали їм потрібного заохочення, порад і підтримки. Один з цих, апостол Павло, постійно напучував і умовляв їх витримувати з вірою. Він заохочував їх тримати їхню християнську надію „як якір для душі, безпечний та міцний”. (Євр. 6:19) Він проголосив: „Ми ж не з тих, хто хитається на загибель, але віруємо на спасіння душі”. (Євр. 10:39) За всяку ціну вони мусять завершити їхню християнську перемогу! Ті, що міцно трималися їхньої віри врятувалися, лишилися живими, коли єврейська „система речей” згинула в 70 р. нашої З. Д.
НАСТУПНІ ВИПРОБОВУВАННЯ ВІРИ
16. (а) Як довго апостол Іван витримував (тривав) в його перемозі вірою? (б) Про що він застерігав?
16 Проте, наступні випробовування віри були приховані, так ніби зберігалися для правдивих вірних християнів. Апостол Іван, служба якого, як апостол Ісуса Христа, тяглася більше, як 68 років говорить про це. У двох своїх листах він перестерігає про „антихриста”, який з’явиться в „останню годину”, і ототожнює (тобто, що його можна пізнати по тому) його, як того, „що відрікається Отця й Сина”. Тоді Іван пов’язує цього „антихриста” з з’явленням „багатьох фальшивих пророків [що] мають увійти у світ”. (1 Ів. 2:18, 22; 4:1—3, НС) Цей антихрист без сумніву перешкоджатиме невідкладності „доброї новини” і буде пробувати повернути християнів, спрямувати їх на матеріалістичний, насолодпрагнучий шлях цього світу.
17. Як і чому християни мусять бути наполегливі в їхній перемозі?
17 Чесність-дотримуючі християни „перемогли лукавство”, але тепер, навіть в пізнішому часі, їхня віра була під небезпекою від іншого напрямку. Апостол писав їм ясно і зрозуміло висловлюючись: „Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва,— це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!” (1 Ів. 2:13, 15—17) Дійсно, Божа воля ніколи не була, щоб християни зв’язувалися, приймали участь у справах неморального, матеріалістичного напрямку Сатанського світу. Навпаки, вони мусять, незважаючи на всі перешкоди, продовжувати наполегливо перемагати вірою.
18. Як ми завершуємо (доводимо до кінця) нашу перемогу вірою?
18 У цьому самому листі, ап. Іван пише про зв’язок, який зв’язує всіх християнів всесвітньо в невидиму єдність, говорячи: „Коли хто визнає, що Ісус — то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!” (1 Ів. 4:15, 16) Який великий привілей бути об’єднаними з найвищим Сувереном цілого всесвіту через Його Сина Ісуса Христа, Якого кров „очищує нас від усякого гріха!” (1 Ів. 1:7) Тут знаходиться наша перемога вірою: Продовжувати любити Бога і Христа, бути співробітниками з ними у всесвітній праці жнив, які тепер швидко наближаються свого кінця.— 1 Кор. 3:9.
19. Яка є ототожнююча ознака світових переможців вірою?
19 Апостол Іван продовжує, говорячи: „Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді”. (1 Ів. 5:3) У зв’язку з цим Ісус сказав Своїм послідовникам: „Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!” (Ів. 13:34) Як дійсно це стало ототожнюючим знаком християнів за Іванового дня, і яка є це чудова ототожнююча ознака в нашому дні. Бо ніколи, починаючи від першого століття не було на землі людей подібних до християнських Свідків Бога Єгови, об’яднаних зв’язком любови, яка переборює, нищить і усуває всі бар’єри (перепони) мов, національностей, племен і рас.
20. Як цей світ наближається свого кінця, то як ви можете показати себе, що ви є світові переможці?
20 Також при кінці цієї системи речей, тут є наказ переданий в пророцтві Ісуса Христа, що „добра Новина Царства буде проповідувана по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!” (Мат. 24:14, НС) Це велике свідоцтво тепер досягло своєї найвищої точки в світо-широкому масштабі відносно усіх таких чесність-дотримуючих слуг Божих, апостол пише: „А це перемога, що світ перемогла — віра наша. А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус — то Син Божий?” Ця віра в Ісуса, як Сина Божого може бути виявлена аж до нашого дня активним послухом і виконуванням наказу, якого Ісус Христос дав Своїм послідовникам після Його воскресення: „Тож ідіть, і навчіть (зробіть учнями — НС, анг.) всі народи”. (1 Ів. 5:4, 5; Мат. 28:19) Чи ви також показуєте себе бути світовими переможцями?