Незабутній Потоп
БЛИЗЬКО 4300 років тому катастрофічна злива затопила цілу землю. Одним великим замахом Потоп знищив усе живе. Потоп був такої сили, що справив незгладиме враження на людство, і покоління переказували, що сталось одне одному.
Приблизно 850 років після Потопу єврейський письменник Мойсей записав події тієї всесвітньої Зливи в біблійній книзі Буття образні деталі, якої можна прочитати в розділах 6 до 8.
Біблійна розповідь про Потоп
У книзі Буття знаходяться такі деталі, записані очевидцем: «Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця,— цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори. І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею. І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім» (Буття 7:11, 17, 19).
Про вплив Потопу на живі створіння Біблія каже: «І вмерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина». Проте Ной і семеро інших осіб вижили, разом з парами кожного виду звірини, птаства і всього, що плазує по землі (Буття 7:21, 23). Усі врятувались у великому плаваючому ковчезі розміром близько 133 метри (437 футів) довжини, 22 метри (73 фути) ширини і 13 метрів (44 фути) висоти. Тому що ковчег тільки плавав на поверхні води, то в нього не було заокругленого дна, гострого носа, засобів просування або рульового пристрою. Ноїв ковчег був просто прямокутною скринею.
Через п’ять місяців після початку Потопу ковчег сів на Араратських горах сьогоднішньої східної Туреччини. Ной з його сім’єю вийшли з ковчега на суходіл через один рік після початку Потопу, щоб почати нормальний спосіб життя (Буття 8:14-19). Згодом людство достатньо розмножилося, щоб будувати місто Вавель і його ганебну башту поблизу ріки Євфрат. З цього місця люди розпорошилися по всіх частинах землі, коли Бог помішав їм мову (Буття 11:1-9). Але що сталося з ковчегом?
Шукають ковчег
Ще з 19 століття було багато спроб віднайти ковчег на Араратських горах. У цих горах є дві рельєфні вершини, одна 5165 метрів (16 950 футів) висоти, а інша 3914 метрів (12 840 футів). Вища з цих двох завжди покрита снігом. Тому що після Потопу клімат дуже змінився, незабаром ковчег був занесений снігом. Декотрі дослідники переконалися, що ковчег ще знаходиться на тій горі глибоко в льодовику. Вони кажуть, що був час коли лід трохи стоплювався і ковчег було деякий час видно.
У книжці Пошуки Ноєвого ковчега (англ.) цитують Джорджа Гагопуана, вірмена, який каже, що в 1902 році, а також у 1904 піднявся на гору Арарат і бачив ковчег. Він каже, що в 1902 році дійсно стояв на ковчезі. «Я встав на ноги і оглядав ціле судно, близько 12 метрів (40 футів) висоти». Відносно спостереження ковчега в 1904 році він сказав: «Я не бачив у ньому вигинів. Я ще не бачив такого судна, подібного до плоскодонної баржі».
З 1952 до 1969 років Ферна Навара зробив чотири спроби, щоб підтвердити існування ковчега. Під час третьої подорожі він спустився на дно глибокої щілини в льодовику і там знайшов уламок чорного дерева. «Дерево мусило бути дуже довге,— він каже,— і, мабуть прикріплене до інших частин корпуса. Я рубав його тільки за деревним волокном і відколов кусок приблизно 1,5 метра (5 футів) довжини».
Професор Річард Бліс, один з кількох фахівців, які оглядали те дерево, сказав: «Наварове дерево походить з структурної балки, просочене смолою і скріплене шипами. Дерево напевно тесане рукою прямокутно». Підраховують, що тому дереву було близько 4 або 5 тисяч років.
Хоч робились зусилля відкрити ковчег на горі Арарат, то точний доказ того, що він був використаний для виживання в тому катастрофічному Потопі знаходиться тільки в біблійній книзі Буття. Велика кількість легенд про Потоп серед простих людей цілого світу підтверджує записане в тій книзі. Розгляньте їхнє свідчення в наступній статті.
[Ілюстрація на сторінках 4, 5]
Об’єм ковчега дорівнював 10 товарним поїздам, кожен з яких містив у собі приблизно 25 американських товарних вагонів!