Світ без гріха. Як?
ПРОНИЗЛИВИЙ крик про допомогу порушив спокій зимового світанку на затишній околиці Токіо. Більше десятка людей чуло розпачливий крик поштарки, за якою гналися п’ять чи десять хвилин, кілька разів поранивши її ножем. Ні одна людина не поцікавилася тим, що діється. Поштарка померла від надмірної втрати крові. «Якщо б хтось із тих людей повідомив поліцію про випадок, як тільки почув її крик,— сказав слідчий,— можна було б врятувати життя».
Хоч ті, котрі чули помираючу жінку, не зробили нічого поганого, лише просто ігнорували її, чи могли б вони сказати, що є вільними від провини? «Усю п’ятницю в мене були докори сумління, після того як я дізнався про вбивство»,— сказав один чоловік, який чув її крики. Тому нас цікавить питання, що таке гріх?
Що таке гріх?
Щодо розуміння гріха Хідео Одаґірі, літературний критик та заслужений професор у відставці Університету Хосеї в Токіо (Японія), згідно з цитатою в газеті «Асахі», висловився так: «Я не можу стерти своїх чітких спогадів щодо усвідомлення таких гріхів, як злобний егоїзм, який існує в дитині, ганебна заздрість, таємна зрада за спиною. Знання цього врізалось у мою пам’ять, коли я був ще в початковій школі, і дотепер завдає болю». Чи ви мали колись такі почуття? Чи у вас є внутрішній голос, який засуджує, якщо свідомо робите щось погане? Можливо, ви не вчинили злочину, але в розумі затримується і тяжить почуття ніяковості. Це значить, що у вас є сумління, і Біблія висловлюється про це наступним уривком: «Коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну» (Римлян 2:14, 15). Так, з природи більшість людей відчуває занепокоєння через такі вчинки, як перелюб, крадіжка та брехня. Їхнє сумління засвідчує гріх.
Проте коли постійно ігнорувати голос сумління, воно більше не служить надійним провідником. Воно може стати нечутливим та забрудненим (Тита 1:15). Чутливість до злого втрачена. По суті, якщо взяти до уваги гріх, то сьогодні сумління більшості людей є мертвим.
Чи сумління є єдиним мірилом гріха, чи, можливо, існує щось, що може служити абсолютною нормою, відповідно до якої визначається, чи вчинок є гріхом, чи ні? Понад 3000 років тому Бог дав звід законів своєму вибраному народу, і через цей Закон гріх «виявив себе гріхом» (Римлян 7:13, Деркач). Навіть поведінка, яка колись вважалася до певної міри прийнятною, тепер була виявлена грішною. Божі вибрані люди, ізраїльтяни, виявилися грішниками і фактично були під осудом.
Що то за гріхи, про які наше сумління говорить нам і котрі докладно визначаються та перераховуються в Мойсеєвому Законі? Біблія використовує слово гріх, щоб описати ситуацію, коли хтось не досягає встановленого Творцем рівня. Будь-що, що знаходиться в дисгармонії з його особистістю, нормами, способом дій та волею, є гріхом. Бог не може дозволити існувати будь-якому створінню, яке неспроможне досягти встановленої ним мети. Отже, знавець закону в першому столітті попередив єврейських християн: «Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!» (Євреїв 3:12). Так, брак віри в Творця є серйозним гріхом. Таким чином, сфера гріха, як пояснює Біблія, є значно більшою, ніж те, що звичайно вважається гріхом. Біблія говорить про це словами: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Римлян 3:23).
Походження гріха
Чи це означає, що чоловік був створений грішником? Ні, Бог Єгова, Творець людського життя, створив першого чоловіка як досконале створіння (Буття 1:26, 27; Повторення Закону 32:4). Проте перша людська пара схибила, ігноруючи єдину заборону, яку встановив Бог, коли з’їла плід із забороненого «дерева знання добра й зла» (Буття 2:17). Хоч вони були створені досконалими, але тепер, не досягнувши рівня цілковитого послуху перед їхнім Отцем, стали грішниками і, таким чином, були засуджені на смерть.
Що спільного із сьогоднішнім гріхом має ця стародавня історія? Біблія пояснює: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Усі ми без винятку є грішниками через спадковість; отже, ми підпадаємо під вирок смерті (Екклезіястова 7:20).
Людські зусилля стерти гріх
Адам передав гріх своїм нащадкам, але він також передав наділений Богом дар сумління. Гріх може породити почуття неспокою. Як було згадано раніше, люди вигадали різні засоби пом’якшення таких почуттів. Проте, чи ці засоби справді ефективні?
На Сході та Заході люди намагалися справитися з наслідками гріха, змінюючи свої норми, а навіть заперечуючи існування самого гріха (1 Тимофія 4:1, 2). Гріховний стан людства можна прирівняти до стану хворого, у котрого гарячка. Гріх прирівнюється до вірусу, який спричиняє симптоми, тоді як занепокоєне сумління прирівнюється до неприємної гарячки. Розтрощення термометра не змінює факту, що хворий має високий жар. Відкинення моральних норм, як багато хто зробив це в загальновизнаному християнстві, та нехтування мук чийогось сумління не сприяють усуненню самого гріха.
Людина може просити, щоб їй поклали холодний компрес для послаблення жару. І це подібне до намагання позбутися мук сумління через поверхове здійснення ритуалів очищення в синтоїзмі. Холодні компреси можуть тимчасово охолодити хворого, але вони не усунуть причини гарячки. Священики та пророки за днів Єремії намагалися в подібний спосіб лікувати тодішніх ізраїльтян. Вони «легковажно» лікували людські духовні та моральні рани, говорячи: «Все гаразд, все гаразд» (Єремії 6:14; 8:11, «Американський переклад»). Просте виконування релігійних рухів та монотонне приспівування, яке чимось нагадує «все гаразд», не виліковували морального падіння Божих людей так само, як і сьогоднішні обряди очищення не змінюють людської моралі.
Приймаючи жарознижуючі засоби, хвора особа може збити жар, але вірус все ще знаходиться в організмі. Те саме можна сказати про конфуціанський спосіб подолання гріха через освіченість. Це, можливо, лише поверхнево допомагає людям відвернутися від гріха, але практикування «лі» тільки приховує грішну поведінку і не звільняє людини від її природних гріховних схильностей, які є основною причиною злої поведінки (Буття 8:21).
Що можна сказати відносно буддійського вчення про досягнення стану нірвани для звільнення від гріховних схильностей? Стан нірвани, що означає «згасання», зображується чимсь, що важко описати, і є придушенням усіх пристрастей та бажань. Дехто твердить, що це припинення існування індивідуума. Чи це не звучить як порада хворому з гарячкою померти, щоб полегшити свій стан? До того ж, досягнення стану нірвани вважається дуже важким, практично неможливим. Чи людині із нечистим сумлінням це вчення приносить справжнє заспокоєння?
Визволення від гріха
Зрозуміло, що людські філософії щодо життя та гріховних схильностей можуть у кращому разі тільки заспокоїти сумління людини. Вони не усувають гріховного стану (1 Тимофія 6:20). Чи існує якийсь спосіб усунути його? У Біблії, стародавній книзі, яка була написана на Близькому Сході, ми знаходимо засіб визволення від гріха. «Коли ваші гріхи будуть як кармазин,— стануть білі, мов сніг... Як захочете ви та послухаєтесь, то будете добра землі споживати» (Ісаї 1:18, 19). Тут Єгова звертався до ізраїльтян, які, незважаючи на те що були вибраним народом, не досягали визначеного ним рівня чистоти. Цей самий принцип стосується всього людства. Засобом, так би мовити, очищення від гріхів та змивання їх є виявлення бажання прислуховуватися до слів Творця.
Що Боже Слово говорить нам про те, як можна змити людські гріхи? Як через один людський гріх усе людство стало грішним, так через інший досконалий людський послух перед Богом слухняне людство звільниться від свого страждання, говорить Біблія (Римлян 5:18, 19). Як? «Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлян 5:8). Ісус Христос народився досконалим та безгрішним чоловіком і міг взяти на себе гріхи людства, бо був рівноцінним тому Адаму, який ще не згрішив (Ісаї 53:12; Івана 1:14; 1 Петра 2:24). Ісус звільнив людство від рабства гріха та смерті тим, що, наче злочинець, був вбитий на стовпі мук. «Бо Христос,— пояснив Павло християнам у Римі,— коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих... Як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим» (Римлян 5:6, 21).
Христова смерть за все людство і компенсація шкоди, яку спричинив Адам, називається «викупом» (Матвія 20:28). Це можна прирівняти до ліків, які долають вірус, що спричиняє гарячку. Застосовуючи цінність Ісусового викупу за людство, можна вилікувати як спричинений гріхом хворобливий стан людства, так і саму смерть. Цей процес зцілення символічно описується в останній книзі Біблії: «По цей бік і по той бік ріки — дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев — на вздоровлення народів» (Об’явлення 22:2). Уявіть собі! Символічна ріка води життя тече поміж деревами життя, усі листя яких для зцілення людства. Ці натхнені Богом символи зображають Божий засіб повернути людство до досконалості на основі Ісусової викупної жертви.
Пророчі видіння книги Об’явлення незабаром стануть дійсністю (Об’явлення 22:6, 7). Тоді, коли цілковито застосовуватиметься цінність Ісусової викупної жертви за людство, усі щиросерді люди стануть досконалими і «визволяться від неволі тління на волю слави синів Божих» (Римлян 8:21). Виконання біблійних пророцтв виявляє, що це славетне визволення вже близько (Об’явлення 6:1-8). Незабаром Бог звільнить землю від зла, і люди насолоджуватимуться вічним життям у раю на землі (Івана 3:16). Це буде справді світ без гріха!
[Ілюстрація на сторінці 7]
Ісусова викупна жертва дасть можливість таким сім’ям, як ця, насолоджуватися вічним щастям.