У пошуках вірогідних провіщень

ЗІЙШОВШИ на трон у 336 році до н. е., македонський цар Александр невдовзі вирушив у центральну Грецію, аби відвідати дельфійського оракула. Цей честолюбний чоловік замишляв завоювати мало не увесь тогочасний світ, але перед тим прагнув отримати божу запоруку здійснення своїх далекосяжних планів. За легендою, він прибув у Дельфи в день, коли запитувати оракула було заборонено. Не бажаючи повертатися з порожніми руками, невідступний Александр наполегливо вимагав провіщення. Тоді жриця в розпачі вигукнула: «Ти непереможний, сину мій!» Молодий цар витлумачив почуте як добру прикмету — передвістя майбутньої перемоги.

Проте якби Александр уважно розглянув пророцтва з біблійної книги Даниїла, то набагато ліпше знав би про результати свого військового походу. У ній з дивовижною точністю було передречено його швидкі завоювання. За переказом, Александр таки врешті побачив, що́ про нього написав Даниїл. Згідно зі словами єврейського історика Йосифа Флавія, коли македонський цар увійшов до Єрусалима, йому показали Даниїлове пророцтво — мабуть, восьмий розділ тієї книги (Даниїла 8:5—8, 20, 21). Кажуть, що власне через це Александр і не віддав міста на поталу своїй армії.

Природне людське прагнення

Людей давнини і сьогодення, царів і простих — усіх об’єднує прагнення точно знати, що провіщає майбутність. Будучи наділеними розумом, ми вивчаємо минуле, усвідомлюємо теперішнє і особливо цікавимося майбутнім. В одному китайському прислів’ї влучно говориться: «Той, хто б міг події знати на три дні заздалегідь, той багатства б зміг надбати на часи тисячоліть».

Упродовж віків багато хто намагався зазирнути в таємниці майбутнього, звертаючись до тих, у кому вбачав дію божественних сил. Стародавні греки, приміром, мали десятки священних оракулів: у Дельфах, Додоні, на Делосі тощо. Вони ходили туди, аби розпитати богів про політичні, військові, а також особисті справи, як-от про мандрівку, шлюб або дітей. Керівництва з духовної сфери через оракулів шукали не лише царі та військові провідники, але й цілі племена і міста-держави.

За словами одного професора, нині спостерігається «раптове збільшення кількості установ, що займаються дослідженням майбутнього». А Біблія — єдине джерело точних пророцтв,— на думку багатьох, не варта ані найменшої уваги. Ці люди відверто відкидають усіляку ймовірність того, що біблійні пророцтва криють у собі саме те, чого вони шукають. Декотрі вчені навіть прирівнюють ті пророцтва до провіщень стародавніх оракулів. Сучасні ж скептики зазвичай ставляться до біблійних пророцтв з упередженням.

Запрошуємо вас особисто перевірити факти. Що виявляє ретельне порівняння провіщень зі Святого Письма та людських оракулів? Чи можна біблійним пророцтвам вірити більше, ніж стародавнім оракулам? І чи можна у своєму житті опиратись на те, що говорять біблійні пророцтва?

[Ілюстрація на сторінці 3]

Біблія передрекла швидкі завоювання Александра.

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу музею Прадо (Мадрид, Іспанія).

[Ілюстрація на сторінці 4]

Александр Македонський.

[Відомості про джерело]

Капітолійський музей (Рим).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 2]

ОБКЛАДИНКА: Полководець Тіт і Александр Македонський: Капітолійський музей (Рим).