Чому можна вірити біблійним пророцтвам
ПІРР, цар Епіру, що в північно-західній Греції, втягнувся в затяжну боротьбу з Римом. Прагнучи дізнатись про її розв’язку, він подався до дельфійського оракула. Отриману царем відповідь можна було витлумачити двояко: 1) «Прорікаю, Еаків сину, звитяжити римлян ти в силі. Підеш ти та й повернешся, ніколи в війні не загинеш»; 2) «Прорікаю, Еаків сину, звитяжити тебе римляни в силі. Підеш й ніколи не повернешся, ти у війні загинеш». Пірр віддав перевагу першому тлумаченню і продовжив війну з римлянами. На нього чекала нищівна поразка.
Через такі випадки стародавні оракули зажили поганої слави як незрозумілі й загадкові. А що сказати про біблійні пророцтва? Деякі критики твердять, що ці пророцтва нічим не ліпші за оракули. В їхній уяві біблійні провіщення — це просто проникливі завбачення подій, зроблені дуже розумними та надзвичайно спостережливими людьми, зазвичай з групи священиків. Ці чоловіки нібито передбачили природний розвиток подій, опираючись тільки на свій досвід і певні особисті зв’язки. Проте аби дійти найбільш правильних висновків, порівняймо різні особливості біблійних пророцтв та оракулів.
Характерні відмінності
Невід’ємною характеристикою оракулів була двозначність. Скажімо, в Дельфах слова відповідей були нерозбірливими, тому жерці мусили розтлумачувати їх, складаючи вірші, котрі могли нести діаметрально протилежний зміст. Типовим прикладом цього є оракул, який отримав лідійський цар Крез. У ньому говорилося: «Крез, перейшовши за Галіс, велику державу зруйнує». Фактично цією «великою державою» стало його власне царство! Перейшовши річку Галіс із наміром захопити Каппадокію, Крез був розбитий військом перського царя Кіра.
На відміну від язичницьких оракулів, біблійні пророцтва відомі своєю точністю і ясністю. Одним із таких прикладів є пророцтво про падіння Вавилона, записане в біблійній книзі Ісаї. Приблизно за 200 років до цієї події пророк Ісая детально й точно провістив, що Вавилон впаде від рук Мідо-Персії. Пророцтво виявляло, що переможця зватимуть Кір, і навіть розкривало його стратегію: осушення річкової оборонної перешкоди та вхід в укріплене місто через незамкнені ворота. Усе це з точністю справдилося (Ісаї 44:27—45:2). Ісая безпомилково передрік і те, що Вавилон врешті-решт перетвориться на пустку (Ісаї 13:17—22).
Подумайте теж про ясність перестороги, даної пророком Йоною: «Ще сорок день,— і Ніневія буде зруйнована!» (Йона 3:4). Жодної двозначності! Ця звістка була настільки вражаючою та прямолінійною, що ніневітяни негайно «ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети». Через каяття мешканців міста Єгова не спровадив на них лиха в той час (Йони 3:5—10).
Оракули слугували знаряддям політичного впливу. Нерідко політичні та військові керівники посилались на вподобане тлумачення оракула, щоби під «божим прикриттям» діяти у власних інтересах. Однак Божі пророчі звістки давались не з огляду на чиїсь особисті уподобання.
Ось кілька прикладів. Пророк Єгови Натан відверто докорив цареві Давиду за його провину (2 Самуїла 12:1—12). Під час царювання Єровоама II над десятиплемінним царством Ізраїлю пророки Осія та Амос гостро осуджували відступництво й богохульну поведінку цього бунтаря і його прибічників (Осії 5:1—7; Амоса 2:6—8). Особливо суворе попередження від Єгови цар отримав через пророка Амоса: «Я стану з мечем на дім Єровоамів» (Амоса 7:9). Дім той було вигублено дощенту (1 Царів 15:25—30; 2 Хронік 13:20).
Переважно оракули давались за гроші. Хто платив більше, отримував оракул собі до вподоби. Ті, що приходили до оракулів у Дельфи, платили багато,— хоча й за порожні слова,— і храм Аполлона та його прибудови наповнились багатющими скарбами. На відміну від цього, біблійні пророцтва та перестороги давались безплатно й не містили ані крихти упередженості. Вони скеровувалися до людини незалежно від її суспільного чи економічного становища, адже правдивий пророк був непідкупний. Якось пророк і суддя Самуїл чесно запитав: «Від кого взяв я підкуп, щоб ним заплющити собі очі?» (1 Самуїла 12:3, Хом.).
Оракули можна було отримати лише в певних місцях, і подорож туди вимагала значних зусиль. Більшість тих святилищ були загалом важкодоступні. Вони стояли, приміром, на горі Томар у Додоні, що в країні Епір, чи в Дельфах, які розкинулись у гористому центрі Греції. Запитувати богів у таких оракулах могли зазвичай тільки багатії та вельможі. Крім того, «волю богів» відкривали лише в певні кілька днів року. На цілковиту противагу цьому, щоб оголосити важливу пророчу вість, Бог Єгова посилав своїх пророків прямо до людей. Наприклад, згідно з Божим наказом, у час вавилонського вигнання в єврейському народі служило принаймні три пророки: Єремія в Єрусалимі, Єзекіїль серед вигнанців, а Даниїл — у столиці Вавилонської імперії (Єремії 1:1, 2; Єзекіїля 1:1; Даниїла 2:48).
Здебільшого людина отримувала оракул віч-на-віч, тому могла використати його тлумачення задля власної вигоди. Біблійні ж пророцтва часто давались прилюдно, аби всі могли почути повідомлення і зрозуміти його суть. Пророк Єремія багато разів відкрито промовляв в Єрусалимі, хоча й знав, що керівникам та мешканцям міста його звістка не подобалась (Єремії 7:1, 2).
Нині оракули — це відголос давніх часів. У теперішні важкі часи вони не мають для людей жодної практичної цінності. Ані один оракул не стосується нашого сьогодення або ж майбуття. Значний контраст становлять у цьому біблійні пророцтва: вони належать до ‘Божого Слова, котре живе та діяльне’ (Євреїв 4:12). Ті з них, що вже здійснилися, дають уявлення про те, як Єгова поводиться з людьми, а також виявляють істотні грані його намірів і особистості. Окрім того, найближчим часом на нас чекає сповнення ще й інших важливих пророцтв Святого Письма. Змальовуючи картину майбутнього, апостол Петро написав: «За Його [Божою] обітницею ми дожидаємо неба нового [небесного месіанського Царства] й нової землі [праведного людського суспільства], що правда на них пробуває» (2 Петра 3:13).
Можливо, це стисле порівняння біблійних пророцтв і неправдивих релігійних оракулів приведе вас до такого ж висновку, який поміщено в книжці «Великі ідеї» (англ.): «Якщо говорити про передбачення смертних людей, єврейські пророки займають виняткове становище. На відміну від язичницьких ясновидців та віщунів... аби отримати доступ до божественних таємниць, їм не потрібно вдаватися до хитрощів або щось вигадувати. (...) На протилежність оракулам, зміст їхніх пророчих слів здебільшого видається незатьмареним. Видно принаймні прагнення відкрити, а не приховати Божий намір стосовно таких справ, бо Він Сам бажає, щоб люди наперед знали шлях провидіння».
Чи ви віритимете біблійним пророцтвам?
Біблійним пророцтвам можна вірити. Фактично на Єгову та сповнення його пророчого слова можна опертися у своєму житті цілковито. Пророцтва Святого Письма не є якимось мертвим переліком давно здійснених провіщень. Багато з них сповнюється саме тепер, або ж іще справдиться у близькому майбутньому. З огляду на минуле, в цьому можна абсолютно не сумніватися. До цих пророцтв варто поставитися серйозно, бо вони стосуються теперішніх часів та нашого власного майбутнього.
Можна з певністю вірити біблійному пророцтву з Ісаї 2:2, 3: «І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір... І підуть численні народи та й скажуть: «Ходіть та зберімось на гору Господню... і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його!» Нині мільйони людей і справді стають на шлях піднесеного поклоніння Єгові, а також вчаться ходити Його стежками. Чи ви скористаєтесь нагодою більше навчитись про Божі дороги й набути точного знання про нього та його наміри, аби теж ходити його стежками? (Івана 17:3).
Здійснення іншого біблійного пророцтва вимагає від нас негайних дій. Ось які пророчі слова про близьке майбутнє поклав на музику псалмоспівець: «Бо витяті будуть злочинці... А ще трохи — й не буде безбожного» (Псалом 37:9, 10). Як ви гадаєте, чого потрібно, аби уникнути близького знищення нечестивих, у тому числі тих, хто глузує над пророцтвами Святого Письма? Відповідь міститься в тому самому псалмі: «Ті, хто вповає на Господа — землю вспадкують!» (Псалом 37:9). Вповати на Єгову означає цілковито покладатися на його обітниці та узгоджувати своє життя з нормами, котрі він встановив (Приповістей 2:21, 22).
Яким буде життя тоді, коли ті, хто вповає на Єгову, успадкують землю? І знову біблійні пророцтва виявляють, що на слухняне людство чекає славетне майбуття. Пророк Ісая написав: «Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу!» (Ісаї 35:5, 6). А ось які підбадьорливі слова записав апостол Іван: «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» І сказав Той, Хто сидить на престолі: (...) «Напиши, що слова ці правдиві та вірні!» (Об’явлення 21:4, 5).
Свідки Єгови знають, що Біблія — це книга достовірних пророцтв. Вони повністю згідні з напучуванням апостола Петра: «[Ми] маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях» (2 Петра 1:19). Ми від усього серця прагнемо, аби чудова перспектива, котру пропонують біблійні пророцтва, неодмінно підбадьорила і вас!
[Рамка/Ілюстрації на сторінці 6]
ДЕЛЬФІЙСЬКИЙ ОРАКУЛ був найвідомішим у Стародавній Греції.
Дурманні випари вводили жрицю в екстаз.
[Ілюстрації]
Жриця сиділа на триніжку й виголошувала оракули.
Уважалось, що вимовлені нею звуки містили відкриття бога Аполлона.
[Відомості про джерела]
Триніжок: з книжки «Словник грецьких та римських старожитностей»; Аполлон: «Повна енциклопедія ілюстрацій»/Дж. Ґ. Гек.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Провіщення дельфійського оракула були цілком недостовірними.
[Відомості про джерело]
Дельфи (Греція).
[Ілюстрації на сторінці 8]
Біблійним пророцтвам про новий світ можна повністю довіряти.