Чи зло здобуло перемогу?

УЯВЛЕННЯ про те, що в Усесвіті відбувається боротьба між силами добра й зла, зумовило появу численних здогадів і припущень серед письменників та філософів різних часів. А втім, існує книга, в якій міститься докладна й точна розповідь про війну між Богом і Дияволом. Ця книга — Біблія. Вона проливає світло на пов’язані з цією боротьбою питання й допомагає встановити, хто справді є переможцем.

Невдовзі після створення першого чоловіка й жінки невидима духовна істота Сатана Диявол поставила під сумнів правомірність Божого правління. Як? Сатана підступно навів людей на думку, що Бог приховує від своїх створінь щось добре і що їм було б ліпше, якби вони жили незалежно від Бога (Буття 3:1—5; Об’явлення 12:9).

Пізніше, за днів патріарха Йова, Сатана підняв ще одне спірне питання. Намагаючись заплямувати непорочність Йова перед Богом, Сатана сказав: «Шкуру за шкуру! Усе, що має чоловік, віддасть за свою душу» (Йова 2:4, Хом.). Яке ж огульне твердження! Вживши слово «чоловік» замість імені Йов, Сатана піддав сумніву непорочність кожної людини. Він, по суті, заявив: «Людина зробить усе, аби тільки врятувати своє життя. Надайте мені можливість, і я відверну від Бога всіх».

Щоб побачити, хто переміг у боротьбі між Богом і Дияволом, потрібно відповісти на такі два питання: чи в стані людина успішно управляти собою? Чи вдалося Дияволу відвернути всіх людей від правдивого Бога?

Чи можуть люди успішно управляти собою?

Протягом тисячоліть люди експериментували з різними формами правління. У ході історії було випробувано, наприклад, монархію, аристократію, демократію, автократію, фашизм і комунізм. Чи той факт, що люди ніколи не переставали експериментувати, не показує, що ці різні способи врядування незадовільні?

«Римський народ, майже не підозрюючи цього, був втягнутий у величезний адміністративний експеримент»,— пише Г. Дж. Уеллс у своїй книжці «Історія світу» (англ.), опублікованій 1922 року. Він продовжує: «Вона [форма правління] постійно змінювалась, ніколи не досягаючи стабільності. З одного погляду, експеримент провалився. З іншого погляду, експеримент триває: Європа й Америка сьогодні все ще намагаються розгадати загадку універсального мистецтва керувати державою — загадку, з якою першим зіткнувся римський народ».

Експерименти з формами правління тривали впродовж усього XX сторіччя. Наприкінці століття демократичне правління здобуло більшого визнання, ніж будь-коли раніше. Теоретично при цій формі правління джерелом влади визнається воля більшості громадян. Але чи показала демократія, що людина може правити успішно без Бога? Колишній прем’єр-міністр Індії Джавахарлал Неру назвав демократію доброю, але додав: «Я кажу це, бо інші системи гірші». Валері Жискар д’Естен, колишній президент Франції, сказав: «Ми є свідками кризи представницької демократії».

Уже в V столітті до н. е. грецький філософ Платон помітив у демократичній формі правління недоліки. Згідно з книжкою «Історія політичної теорії» (англ.), він піддав гострій критиці «невігластво й некомпетентність політиків, бо це бич демократій». Багато сьогоднішніх політиків нарікають, що важко знайти талановитих людей, які були б придатні служити в уряді. Людям «набридли керівники, які здаються настільки маленькими перед лицем таких великих проблем»,— говорить газета «Уолл-стрит джорнел». Вона продовжує: «Вони дуже обурюються, коли, шукаючи керівництва, знаходять нерішучість і корупцію».

Тепер розгляньмо правління Соломона, царя стародавнього Ізраїля. Єгова Бог наділив його винятковою мудрістю (1 Царів 5:9—14). Яким було життя ізраїльського народу під час 40-літнього царювання Соломона? «Юда та Ізраїль були численні,— відповідає Біблія,— як пісок, що над морем, щодо многоти. Вони їли й пили та тішилися!» Також там говориться: «Безпечно сидів Юда та Ізраїль, кожен під своїм виноградником та під своєю фіґою від Дану й аж до Беер-Шеви всі дні Соломона» (1 Царів 4:20; 5:5). Над ними правив мудрий цар, який був видимим представником невидимого Верховного Правителя, Бога Єгови. Завдяки цьому народ втішався неперевершеною стабільністю у житті, процвітанням і радістю.

Як же сильно відрізняється Боже правління від людського! Чи може хтось справедливо твердити, що Сатана переміг у спірному питанні щодо правління? Ні. Адже пророк Єремія влучно сказав: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23).

Чи може Сатана відвернути всіх людей від Бога?

Чи вдалося Сатані, відповідно до його слів, відвернути всіх людей від Бога? В 11-му розділі Послання до євреїв апостол Павло називає імена багатьох вірних чоловіків та жінок дохристиянських часів. Потім він говорить: «Не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків» (Євреїв 11:32). Павло називає відданих Божих служителів просто ‘великою хмарою свідків’ (Євреїв 12:1). Грецьке слово, перекладене тут як «хмара», означає не окрему хмару, котра має чіткі обриси, розміри й форму, а величезне безформне скупчення хмар. І це доречно, бо в минулому вірних Божих служителів було так багато, що вони нагадують величезне скупчення хмар. Отже, впродовж століть безліч людей добровільно вирішували бути відданими Богу Єгові (Ісуса Навина 24:15).

А що можна побачити в наш час? Число Свідків Єгови по всьому світі вже перевищує шість мільйонів, і це попри жахливі переслідування й протидію, яких вони зазнавали протягом XX сторіччя. Крім того, з їхніми зборами спілкуються ще близько 9 мільйонів осіб, багато з яких роблять рішучі кроки, щоб розвинути тісні особисті взаємини з Богом.

Найліпшу відповідь на закид Сатани, ніби він зможе відвернути людей від Єгови, дав Божий син Ісус Христос. Навіть нестерпний біль на стовпі мук не зламав його непорочності. Зі своїм останнім подихом Ісус вигукнув: «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!» (Луки 23:46).

Сатана, застосовуючи все, що йому по силі,— від спокуси до відкритого переслідування,— намагається керувати людьми. Щоб спокушати людей, він користується їхньою «пожадливістю тілесною, і пожадливістю очам, і пихою життєвою», стараючись або не підпустити їх до Єгови, або відвернути від нього (1 Івана 2:16). Також Сатана ‘засліпив розум невіруючим, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа’ (2 Коринтян 4:4). Крім того, Сатана без жодних вагань вдається до погроз і використовує страх перед людиною, аби досягти своєї мети (Дії 5:40).

А втім, Дияволу не під силу подолати тих, хто обстоює Божі інтереси. Вони пізнали Бога Єгову й ‘полюбили його всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою’ (Матвія 22:37). Безперечно, непохитна відданість Ісуса Христа й безлічі інших людей свідчить про те, що Сатана Диявол зазнав колосальної поразки.

Що принесе майбутнє?

Чи людські експерименти з різними формами правління триватимуть нескінченно? Пророк Даниїл передрік: «А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки» (Даниїла 2:44). Царство, котре встановить Небесний Бог,— це небесний уряд на чолі з Ісусом Христом. Це той уряд, про який Ісус вчив молитися своїх послідовників (Матвія 6:9, 10). Це Царство знищить усі людські уряди під час прийдешньої «війни того великого дня Вседержителя Бога» й правитиме по всій землі (Об’явлення 16:14, 16).

А що чекає на Сатану? Біблія зображає цю майбутню подію так: «[Ангел Єгови] схопив... змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв’язав його на тисячу років,— та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років» (Об’явлення 20:1—3). Тільки після того, як Сатану буде кинуто до безодні бездіяльності, розпочнеться Тисячолітнє правління Ісуса Христа.

Якою ж чудовою стане тоді наша земля! Назавжди зникне зло й ті, хто його спричиняють. Біблія обіцяє: «Витяті будуть злочинці... а покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим!» (Псалом 37:9—11). Ані люди, ані тварини — ніхто не загрожуватиме миру цих покірних осіб (Ісаї 11:6—9). Мільйони людей у минулому опинилися на боці Диявола через те, що не знали Єгову й не мали нагоди з ним познайомитися. Навіть такі особи будуть повернені до життя й здобуватимуть божественну освіту (Дії 24:15).

Наприкінці Тисячолітнього правління земля стане раєм, а люди, що житимуть на ній, будуть приведені до досконалості. Потім Сатана буде випущений на «короткий час», після чого його разом зо всіма противниками Божого правління буде знищено назавжди (Об’явлення 20:3, 7—10).

На чиєму боці будеш ти?

Протягом XX сторіччя Сатана особливо відчайдушно спричиняв спустошення по всій землі. Однак такі умови на землі не свідчать про його перемогу, а радше є ознакою того, що ми живемо в останні дні цього злого світу (Матвія 24:3—14; Об’явлення 6:1—8). Аби побачити, хто отримав перемогу, слід зважати не на поширеність зла на землі або погляди більшості людей. Вирішальними є такі фактори: чиє правління найкраще й чи були люди, які служили Богові з любові до нього. Відповіді на обидва спірні питання доводять, що перемога належить Єгові.

Якщо наданий Сатані час уже довів несправедливість його тверджень, то чому ж Бог дозволяє, аби зло існувало й далі? Єгова виявляє терпіння, «бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3:9). Бог бажає, «щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тимофія 2:4). Сподіваємось, що ви будете використовувати позосталий час, аби вивчати Біблію й ‘пізнавати єдиного Бога правдивого та Ісуса Христа, що послав Він Його’ (Івана 17:3). Свідки Єгови з задоволенням допоможуть вам набути таких знань, щоб і ви змогли приєднатися до мільйонів людей, які непохитно стоять на боці переможців.

[Ілюстрації на сторінці 5]

Залишаючись непорочними, Свідки Єгови знову і знову показують, що Сатана зазнав поразки.

[Ілюстрація на сторінці 7]

На боці Єгови стоїть багато відданих йому людей.