Чи ти можеш робити ще більше, аби застерігати інших?

Гарний німий фільм «Подорож по вулиці Маркет» полонить увагу глядачів, зображаючи щоденне життя в місті Сан-Франциско (США) на початку XX століття. Кінорежисери встановили ручну камеру спереду фунікулера, який їхав людною головною вулицею. У фільмі знято кінні екіпажі, ранні моделі автомобілів, а також покупці та рознощики газет, які займалися своїми щоденними справами.

Цей фільм, імовірно, був знятий у квітні 1906 року, перед тим як 18 квітня стався жахливий землетрус і пожежа, що забрали життя тисяч осіб та майже знищили ту частину міста. Мабуть, декотрі люди, зняті у фільмі, прожили ще лише кілька днів. «Я дивлюся на тих людей і думаю: вони не знали, що́ з ними трапиться,— каже Скотт Майлз, нащадок одного з кінорежисерів.— Ти не можеш не переживати за них».

Щось подібне можна сказати сьогодні. Ми теж не можемо не переживати за наших ближніх. Вони займаються щоденними справами, зовсім не знаючи про лихо, яке невдовзі відбудеться,— знищення цієї злої системи. Однак день суду Єгови не буде наче несподіваний землетрус. У нас ще лишилося трохи часу, щоб попередити ближніх про наближення цього дня. Можливо, ти присвячуєш певний час кожного тижня для проповідування від дому до дому. Але чи ти можеш робити ще більше, аби застерігати інших?

ІСУС ПРОПОВІДУВАВ ЗАВЖДИ І ВСЮДИ

Ісус подав гарний приклад, як використовувати будь-яку нагоду для свідчення. Він проповідував кожному, з ким зустрічався: чи то збирачеві податків, якого побачив, проходячи дорогою, чи то жінці, котру в полудень зустрів біля колодязя (Луки 19:1—5; Ів. 4:5—10, 21—24). Навіть коли Ісус виділяв час для відпочинку, він охоче змінював свої плани, щоб навчати інших. Співчуття до ближніх спонукувало його свідчити від усього серця (Марка 6:30—34). Ісус усвідомлював невідкладність праці, яку виконував. Як нам наслідувати його у цьому?

ВОНИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ КОЖНУ НАГОДУ

Меліка живе у багатоквартирному будинку з посиленою системою охорони. Чимало її сусідів є іноземними студентами, чиї імена і номери мобільних телефонів не занесені в довідник, який лежить у вестибюлі. Вона цінує унікальну нагоду починати з мешканцями обговорення на духовні теми у вестибюлі чи ліфті. Меліка каже: «Я вважаю будинок, в якому живу, своєю територією». Вона носить із собою літературу кількома мовами, і багато хто бере в неї буклети й журнали. Крім того, ця сестра пропонує співрозмовникам відвідати наш веб-сайт. Так Меліка розпочала кілька біблійних вивчень.

Соня теж намагається свідчити кожному, кого зустрічає. Вона працює в медичному центрі та постановила давати ґрунтовне свідчення всім колегам по роботі. Спочатку Соня довідалась про потреби і вподобання кожного з них. Під час обідньої перерви вона старалася поговорити з кожним зокрема на духовні теми. Завдяки цьому Соня змогла розпочати два біблійні вивчення. До того ж вона вирішила в деякі свої перерви проповідувати у приймальні медичного центру і говорити з тими, хто чекає на прийом.

ВИКОРИСТОВУЙ СЛУШНІ НАГОДИ

Один з уцілілих у землетрусі, який стався 1906 року, назвав його «найжахливішим лихом, яке спіткало країну або місто». Все ж будь-яке лихо є нічим у порівнянні з днем помсти, який незабаром прийде на всіх, «хто не знає Бога» (2 Фес. 1:8). Єгова прагне, щоб люди змінили свої розуми і серця та відгукнулися на звістку застереження, яку несуть його Свідки (2 Пет. 3:9; Об’яв. 14:6, 7).

Ти маєш нагоду допомагати людям збагнути, в які скрутні часи ми живемо. Їм потрібно відкинути егоїстичні бажання та шукати Єгову (Соф. 2:2, 3). Чи ти використовуєш кожну можливість свідчити своїм співробітникам, сусідам і тим, кого зустрічаєш, займаючись буденними справами? Чому б тобі не робити більше, аби застерігати інших?