Канон (біблійний)

Вислів «біблійний канон» вказує на збірку, або список, книг, що визнаються як натхнені Богом Писання. Також слово «канон» часто використовують, коли йдеться про давні списки біблійних книг.

Слово «канон» походить від єврейського слова кане́, що означає «тростина». В давнину тростина використовувалась як вимірювальний інструмент (Єз 41:8). Біблійний канон, або збірка натхнених книг, справді є мірилом в питаннях віри, вчень і поведінки.

Укладення канону Єврейських Писань було завершено в кінці V століття до н. е. Згідно з юдейською традицією, працю над ним почав вмілий переписувач і натхнений біблійний письменник Ездра, а закінчив Неемія (Езд 7:6). Написання Грецьких Писань завершилось у той час, коли Бог ще наділяв послідовників Христа дарами духу (Ів 14:26; Об 1:1). Деякі християни мали дар «розпізнавати, які слова справді натхнені» (1Кр 12:10). Тож вони могли визначати, які листи до зборів були натхнені Богом, і їм не потрібно було схвалення жодних церковних соборів. Апостол Іван був останнім з цих натхнених Богом чоловіків. Тож біблійний канон було завершено з написанням книги Об’явлення, Євангелія від Івана і трьох листів Івана. Свідчення письменників пізнішого часу, які не були натхнені Богом, лише показують, що вони визнавали біблійний канон таким, яким він уже був утверджений Божим духом.