Моє життя, як багатоженець

Від “Пробудись!” кореспондента з Дагомеї

КОЛИ я був хлопчиком, я виріс у господі мого батька в Дагомеї. Це була велика збірна родина, бо в батька було дванадцять дружин, і безперечно багато дітей, крім мене. Для нас, дітей, життя було щасливе і безжурне, тому, що в нашій родині було з ким бавитися. Батько був голова господи й вимагав пошани від усіх.

Але чи звичай багатоженства не спричинює багато клопоту в домі? ви можливо хочете знати. У відповідь я сказав би справді, що так. І я хотів би розказати вам про деякі з цих клопотів. Бачите, я також став багатоженцем.

Вам поможе зрозуміти наше життя, коли будете точно знати, яка є наша господа. Це є шматок землі обгороджений високим муром з червоної глини випеченої на сонці. Всередині є багато маленьких житлових будинків із цементованих блоків або з такої самої червоної глини. Там є одна кухня як звичайно, лише з двох або трьох стін. Коли погода є добра, так як є більшість часу, то куховариться надворі.

Коли власник господи набирає більше дружин, то він будує відповідні відокремлені приміщення для них, з входами, які ведуть до середини господи. Життя в господі є подібне до життя в маленькому селі. Маючи одну кухню не представляє так багато труднощів, тому що обіди не готуються все в один час. Ми їли тоді, коли зголодніли, і ми не всі були голодні в один час.

Добрі наміри

Коли я доростав до віку одруження, я постановив мати лише одну дружину. А чому? Бо в нашій власній господі я мав багато нагод розсуджувати користі і невигоди цього розпорядку. Здавалося, що багатоженство мало деякі користі. Багато дружин і велика родина були знаком заможности й впливу. Голова родини діставав багато пошани від своєї родини і мав велику пошану в суспільстві. Загальна думка була, що боги чарівництва робили такого чоловіка дуже заможним.

Однак у господі часами було багато клопоту. Я пригадую собі багато випадків, коли між батьковими дружинами виринало багато сварок. Часами виглядало, що батько любив одну дружину більше від інших. І це могло завдавати багато клопоту для тієї дружини, що діставала таку спеціяльну ласку. Заздрість інших дружин могла бути дуже небезпечна. По суті, я чув про випадки де дружини через велику заздрість отруювали суперничку або самого чоловіка.

Отже з добрим наміром я постановив мати лише одну дружину. Ми були дуже щасливі, але нажаль, вона не родила мені дітей. Я дуже хотів мати діти. І так сталося, що після двох років я відчув, що мені треба було другої дружини, яка зможе родити дітей.

Додаючи більше дружин

На спеціяльних оказіях відбувалися танці де всі мешканці села сходилися разом забавлятися і пити. Такі забави тривали часом кілька ночей, під час яких робили жертви чарівницьким богам, щоб дістати від них благословенство на плодючий рік. Під час одної з таких забав я мав нагоду зробити розпорядок взяти замість одної дві дружини.

Перше я вирішив котру вибрати. Тоді, згідно з нашим звичаєм, я відіслав свого друга, щоб зробити відповідні розпорядки з родичами моїх майбутніх дружин. Це включало й придане або посаг, який родичі дівчат мусіли заплатити. І так само він мусів переконати їх про добрі прикмети їхнього майбутнього зятя. Мої нові тесті, бувши головами своїх власних родин, вимагали покори від їхнього майбутнього зятя. Крім діставання посагу від них, вони могли вимагати, щоб молодий працював для них і пізніше якщо б вони просили навіть давав їм утримання.

Після закінчення угоди, день вибирається на останні церемонії і родичі тоді повідомляють своїх доньок. Доньки можуть нічого не знати і їх повідомляють кілька днів перед шлюбом. Тому що вони хочуть чоловіка і родину, то вони не противляться такому розпорядкові. По більших містах цей звичай змінюється, але по селах далі існує. Сватання та заручення не є їхнім звичаєм.

Незабаром мій дім і господа стали такі як батькові. Набираючи більше пошани в суспільстві я вже не був задоволений мати лише три дружини, отже купив ще дві. І тепер я почав бачити повторення обставин. Тепер я сам бачив як тяжко є поводитися з усіма дружинами безсторонньо. У моїй господі виникла заздрість і було багато сварок про малі справи.

Наприклад, коли родич одної з моїх дружин помер, то я мусів купити козла і дати його в жертву, згідно з звичаєм. Але цей козел не може бути кращий від козла, якого я купив для іншої з моїх дружин, коли її родич помер. Якщо б я показав трошки більшої ласки до одної дружини, то інші зараз зроблять життя неможливим для неї. Часто сварки дуже виснажували мене. Тому, що вдома не було спокою я почав шукати товаришування з іншими жінками, які не були моїми дружинами. Пізніше, я потрапив в правдивий клопіт.

Ніхто в нашому селі ніколи навіть не подумав, що багатоженство було неморальне. Навіть мати зносини з іншими, неодруженими дівчатами не було злом. Багато дівчат мали одну, або і двоє дітей перед їхнім одруженням. Замість того, щоб це стало перешкодою для них знайти чоловіка, це часто помагало їм тому, що чоловіки бачили, що вони можуть родити їм діти.

Чи хочете знати, що ставалося з усіма тими дітьми? Коли зрозуміється, що велика родина є дуже бажана річ, то легко бачити чому родичі неодруженої дівчини раділи таким додатком до їхньої власної родини. Однак, коли дівчина виходила заміж, то стан змінявся. Чоловік уже не терпів, коли його дружини ходили з іншими чоловіками.

Релігія і багатоженство

У нашому сусідстві є кілька релігій. Крім нашої стародавньої чарівницької релігії є велика Католицька Церква і кілька менших протестантських сект. Ці церкви ніколи нічого не згадували про багатоженство. Більшість їхніх членів далі практикували чарівництво і багатоженство і однак були на доброму становищі в церкві.

Перше я ніколи не ходив до церкви, хоч я завжди шанував Біблію. Але одного дня священик сказав мені, що я ніколи не піду до неба, тому що я не був хрещений. Це зажурило мене, отже я охрестився на католика. На протязі багатьох років я був добрим членом церкви, хоч і був багатоженець і практикував чарівницьку релігію.

Тоді, у 1947 р., перший раз я побачив видавництво Товариства Вартової Башти. Один із моїх приятелів дістав собі книжку “Правда Визволить Вас”. Тому що він уже більше не хотів цієї книжки, то я замінявся з ним, маючи бажання більше навчитися про Біблію. Прочитавши її, я переконався, що вона була в гармонії з наукою Біблії. Я бачив, що всі церкви в нашому сусідстві не були інші від чарівницької релігії, і не виконували наказів із Біблії.

Я перестав ходити до церкви і брав все менше і менше зацікавлення і участи в чарівницькій релігії. Але я дальше не йшов, бо я міг бачити, що речі, про які навчився з Біблії вимагали, щоб я робив великі зміни в моєму житті. Я не хотів поламати з усіма товаришками, яких я мав. Таким чином минуло кілька років.

Правдива свобода приходить

Тоді одного дня кілька християнських Свідків Єгови ходили від дому до дому в нашому селі, і були заарештовані та ув’язнені. Це зробило велике враження на мене. Справді, це були правдиві християни, охочі терпіти переслідування лише, щоб проповідувати вістку з Біблії! Я вирішив, що тепер прийшов час для мене робити щось, навіть хоч це значило великі зміни у моєму житті.

З цілою моєю родиною ми почали студіювати Біблію і незабаром, у 1960 р., я відпустив усіх, крім одної з моїх дружин і постановив посвятити моє життя Єгові. Коли я раніше прилучився до Католицької Церкви, мене нічого не випитували про мою стародавню чарівницьку релігію. Але я зараз пізнав, що стати Свідком Єгови була зовсім інша справа. Я мусів пристосовувати моє життя до вимог із Біблії. Але свідомість того, що я справді служу правдивому Богові дуже кріпила мене.

А що сталося з моїми чотирьма дружинами? І що сталося з моїми дітьми? Я дуже радий сказати, що двоє з моїх бувших дружин також стали Свідками і посвятили себе Богові Єгові. Всі діти залишилися зо мною, і тепер двоє є піонерами, а шестеро також уже посвятили себе Богові і служать справам Його царства з місцевим збором Свідків Єгови. Мене також дуже тішило, коли я зробив розпорядок для моєї колишньої наймолодшої дружини вийти заміж за повночасного піонера. Сьогодні вони є подорожуючими представниками Товариства Вартової Башти.

Справді, я тепер є визволений. Я вже не є підкорений релігійній забобонності або науці, яка зневажає біблійні вимоги. Моє сумління є чисте тому, що я наслідую Ісусову пораду мати лише одну дружину. (Марка 10:6-9) Я знаю, що тепер я пристосовуюся до Господнього розпорядка для відповідальних християн.— 1 Тим. 3:2.

Крім цього, я знаходжу, що в моєму випадку обітниця Господа Ісуса в Марка 10:29, 30 справді сповняється. Моя родина тепер є багато більша від тієї, яку я колись надіявся мати. Всюди я маю братів і сестер, батьків і матерів, також багато дітей. А як це може бути? Тому, що Бог Єгова змилосердився наді мною і зробив мене частиною Його великої земної родини, яка тепер живе разом у правдивому мирі.

Сьогодні я живу в моїм домі лише з одною дружиною. Тепер мені є дійсно радісно вертатися додому, де є спокій — спокій, яким приходить, коли наслідується Боже Слово. Правда, я вже не є “великий” чоловік, з великим впливом у суспільстві. Однак, вплив, якого я маю я вживаю, щоб помагати іншим пізнати й служити правдивому Богові і набути духовної свободи.

Я знаходжу велику радість і спокій розума, коли ділюся моїм щастям із іншими в громаді. Декотрі з цих уже зазнали це щастя ставши частиною великої родини Бога Єгови в якій немає ні заздрости, ані розпусного відношення. Моє сильне бажання є щоб я міг привести ще багато інших до свободи Божого збору перед тим як Єгова знищить усіх, які тримаються звичаїв, що не є в гармонії з Його досконалою волею.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Багатоженець скоро взнає як тяжко трактувати всіх дружин безсторонньо; заздрости виринають