Користаючи з товаришування з старшими

СЬОГОДНІ тяжко знайти родину в якій немає принаймні одного члена шістдесят п’ять років віку. Бо в Америці є близько 19.000.000 осіб — майже 10 процентів цілого населення — шістдесят п’ять років віку, або й старші. У Британії є більше як 8.000.000 осіб шістдесят п’ять років віку, або й старші, — а це є більше як 10 процентів усього населення. Інші країни мають подібне збільшення в числі старших осіб.

Так багато мільйонів людства не можна ігнорувати. Однак, виглядає такий напрям є сьогодні у цьому швидко-ідучому світі, де наголос кладеться на молодь і на користі молодого віку. Молодь дуже рідко коли запрошує старших на свої забави. По суті, це вимагає велике заохочення, щоб діти і приятелі листувалися з старшими або говорили з ними по телефоні. Це не було завжди так. Часи змінилися.

Один чоловік, вісімдесят два роки віку пригадує собі цю зміну слідуючими словами, які появилися в часописі Нюварк Evening News: “Коли я був молодим, то мати навколо себе старших осіб було зразком для нашого життя. У нашім сусідстві було багато старших. . . . Коли я прогулювався вулицею, то майже коло кожної старенької хати, з червоної цегли, можна було бачити одного або двоє старших людей. Лише кілька жили самі, а більшість із них жили з своїми дітьми або внуками. Вони розмовляли, читали, або відпочивали; декотрі мали спеціяльне заняття при якому вони любили працювати. Кожний з них усміхався і сказав щось приємного коли ми проходили коло них. Нашою сусідкою була пані Бернс, велика жінка, яка запрошувала нас у гості, коли пекла коржики, які вона намащувала якоюсь приправою. . . . Старий Шермен уже не працював у крамниці. . . . Його донька доглядала його . . .

“Ми шанували цих старших людей і поважали їх; ніколи не робили збитків їм, ані насміхалися з них. Вони добре виховували своїх дітей і сподівалися, що коли діти стануть на свої ноги то будуть доглядати їх.

“Сьогодні старі живуть самотньо в якійсь чужій винанятій кімнаті або сидять на лавках по парках, про них ніхто не дбає, вони лише чекають . . . Вони знають, що часи вже змінилися, отже вони чуються, що вони є позбавлені спадщини принаймні хоч трохи любови й поваги, яких вони надіялися одержати від своїх дітей”.

Правдива трагедія старшого віку сьогодні є, що чим раз більше дітей й молоді навколо них не люблять старих людей. Дуже мало дітей сьогодні вважають за привілей доглядати старих родичів. Одначе, багато з попередніх поколінь думали іначе.

Більше пошани за старих часів

Так як є показано в Біблії, Бог наказував дітям у стародавньому Ізраїлі шанувати й доглядати своїх родичів і це було їм на користь. (2 Мойс. 20:12) Громади, в яких було багато старих людей, справді були щасливі. Велика пошана, яку віддавали старим можна бачити з цього наказу: “Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого. Я — Господь [Єгова]”. (3 Мойс. 19:32) Бог наказував шанувати старших, і це був святий обов’язок. Навіть “старші вставали й стояли”, як патріярх Йов переходив вулицею. (Йова 29:8) Пошана до старших була дуже гарна річ, тоді як і тепер, коли її показується тим, що заслужили її.

Старших шанували навіть в країнах, які не були під Божим законом. В Єгипті молоді вставали перед старшими і давали їм перше місце. Молодь у Спарті робила те саме й мовчала перед старими. У Греції старих поважали й шанували.

Старих уважали особами великого розуміння й розсудку. Молодь вірила, що в них був великий скарб знання, мудрости й досвіду. Старі служили за радників царям, і люди взагалі дуже привітливо відносилися до їхнього знання й розуміння. Коли Єровоам і цілий Ізраїль просили Рехав’ама знести їхній великий тягар, то Біблія каже: “І радився цар Рехав’ам зо старшими, що стояли перед обличчям його батька Соломона”. Одначе, Рехав’ам “відкинув пораду старших, що радили йому. І він говорив до них за порадою тих молодиків”. (1 Цар. 12:4-19) Наслідком такої поради Ізраїль збунтувався і царство з дванадцятьох племен розкололося.

В різних околицях світу ще й тепер шанують старших осіб. Але взагалі в Західному світі, говорячи загально, їхній вплив дуже зменшився. Але старші особи таки мають багато дечого дати нам і товаришування з ними може бути дуже дорогоцінне якщо будемо слухати й вчитися від них.

Це не значить, одначе, що кожна старша особа завжди говорить мудрі або заохочуючі слова. Багато з них мали багато досвіду і деяких історія справді є повна знання. Але, ми мусимо пам’ятати також, що багато світових проблем і клопотів є наслідок вчинків сивини. Отже ми мусимо вибирати. Коли старші наслідували Божі праведні шляхи, тоді ми можемо багато користати з їхнього товариства. Принцип Біблії є правдивий: “Сивина — то пишна корона, знаходиться її на дорозі праведности”. (Прип. 16:31) Сива голова, яка була навчена Божим Словом, направду є корона краси, і з такими, можна знайти потіху й користь.

Великі переваги старших

Так часто молодь боїться, що старші люди представляють собою фінансовий тягар, більший ніж вони хочуть нести. Тому вони відвертаються від них. Факт є, що вони від двох до п’яти разів більше ймовірно мають шанси одержати як спадщину гроші або майно від своїх старих батьків, чи інших родичів, ніж платити кошти їхнього утримання!

Правда, старий вік приносить свої власні болі й хвороби, але молодь також має свої. Подумайте про хвороби, які приходять із дитинством. Коли старий вік не є стурбований багатьма хворобами, жалем і страхом то це може, фактично, бути час великого спокою, з дорогими спогадами замкненими в спокійному розумі. У цьому заплутаному світі, яка б молода людина не хотіла би зазнати хоч трошки такого спокою? Вона може зазнати це якщо буде товаришувати з старшими, які є в спокою.

Старші люди часто мають багато дечого дати лише тим, чим вони є — старші люди. Вони мають теплоту і любов, яких діти прагнуть. Тому то прародичі так добре доглядають дітей, а особливо коли їх не використовується. Вони теж стають гарними вчителями. Маленька дівчинка, п’ять років віку, завжди перебувала у бабусі. Ця бабуся розказувала їй про Бога і благословенства Царства Його. Дитина виросла з постановою стати місіонеркою для Товариства Вартової Башти, і цю ціль вона нарешті здійснила.

Більшість із нас ще пам’ятає старших людей, яких ми знали, можливо наших власних прародичів. Один молодий чоловік пам’ятав свою бабусю тому, що вона пекла дуже смачні буханці хліба. ‘Бабуся все брала гарячий буханець просто з печі, ламала його на двоє і намащувала маслом’, він пригадував собі це з потіхою. ‘Тоді, коли масло вже добре розтопилося і просякло всередину, вона давала нам їсти. Ми з’їдали кожну крихточку. Нам вдома не дозволяли їсти свіжо-спеченого хліба, але бабуся завжди давала нам’. Цей молодий чоловік довгий час пам’ятав свою бабусю й її запашну кухню.

Сам факт, що старші люди переважно не дуже квапляться, є користь, яку не треба ігнорувати. Часто, все чого вони прагнуть від молоді є щоб вони лише вислухали їх, показали їм трошки співчуття і розуміння. Старші люди часто мають час і терпеливість для таких речей. Одна старша бабуся каже: “Мене дуже дивує і потішає те, що багато сусідніх дітей відвідують мене лише, щоб поговорити кілька хвилин. Вони приходять розказати мені щось цікавого, або висловити свої думки. Я лише мушу вислухати їх, бо здається, що вони прагнуть, щоб їх хтось вислухав. Вони не мають поняття, яку радість вони приносять комусь у кого власні діти і внуки є далеко від дому, але може вони відчувають дещо любови, яку вони викликають”.

Старшим людям не завжди треба робити щось великого, щоб мати добрі наслідки. Ми довго пам’ятаємо смак тісточок, яких вони випікають. Яка молода матір не оцінює допомогу в латанні носків? Або коли хвороба або знемога вдарить, то до кого ж кращого можна звернутися за допомогою ніж бабусі або дідуся?

Часто лише слово або речення від старших може надхнути почуття безпечности і заохотити нас до добрих вчинків. Одна старша жінка розказує про своє дитинство. Вона знала багато старших людей, але все пригадує собі одну стару жінку, яка була дуже добра, мила і ласкава: “Я дуже добре пам’ятаю нібито було вчора як я взяла її за руку, подивилася в її очі, бачила її усміх і почула як вона сказала: ‘Будь щаслива, дитино моя’. Я навіть її ім’я пам’ятаю”. Такий контакт із старшими, вона каже, “спонукав в мене бажання бути доброю”.

Шукайте товаришування з старшими

Без сумніву, що в сучасному житті дуже занедбалося товаришування з старшими, і це на серйозну втрату любови і благословенств для старших, як і молодих. Але чому не зробити щось відносно цього? Чому не заохочувати старших відвідати вас час від часу, щоб ви могли втішатися їхньою дружбою? Запросіть їх на обід, за який вони вам будуть дуже вдячні і в тому самому часі це вас дуже нагородить. Або коли приготовляєте якусь вечірню, то чому ж не запросити кілька старших осіб? Коли старші знаходять себе в великих гуртках, то вони мають звичай трохи встидатися. Чому не говорити з ними і не зробити їх частиною ваших веселощів? Будьте з ними і зробіть їх частиною вашого життя. Така доброта з вашої сторони поможе старшим обминати самітність і жалувати самих себе.

Також треба дещо пам’ятати коли відвідуємо старших людей. Перше, дайте собі досить часу, щоб підбудувати їх. Дуже часто молоді вбігають із словами перепрошення: “Жалую, але я лише можу побути у вас хвилинку”. Старайтеся не поспішати. Воно також важно пам’ятати деякі точки про які ви хочете поговорити з ними. Майте на думці щось важного сказати їм. І старайтеся лишити їм якийсь час, коли вони знову можуть сподіватися бачити вас або хоч почути вас. Це дає їм щось, що вони будуть чекати.

Часами добре принести з собою щось навколо чого можна розвивати розмову. Коли відвідуєте, можна взяти листа від якогось члена родини і прочитати їм. Можливо ви читали щось, що дуже зацікавило вас. Можливо ви хочете поділитися з ними чимось цікавим з якого ви самі користали. Таким чином, коли будете помагати їм, то ви й собі поможете запам’ятати те, що вас цікавило.

Старші люди люблять вазонки або квіти. Це є дуже гарні подарунки. Старші головно люблять подарунки власної роботи, наприклад коли б ви виплели їм щось. Коли хочете дати гроші, то є добре вкласти їх у конверту і написати, як ви хочете, щоб вони їх вживали. Альбом з фотографіями членів родини, харчові продукти, якась улюблена страва, дуже потішають старших.

Уважайте на втомлення й знеохочення. Старші не мають такої сили як молодь. Доводьте до мінімуму їхні помилки. Провадьте позитивну розмову, ніколи критикуючу або нарікаючу розмову. Похваліть їх за їхній вигляд, коли вони добре пильнують себе. Якщо вони добре доглядають свої речі й майно, то зауважте це і не бійтеся похвалити їх. Коли старші говорять, то вислухайте їх. Ви можете навчитися від них. Старші особи вже навчилися як переносити великий труд і страждання. Вони можуть помогти вам показуючи як ви самі можете обминути непотрібне страждання і пастки.

Стародавні євреї були під обов’язком шанувати їхніх батьків і матерей, так і сьогодні християни є під таким самим обов’язком. Апостол Павло радить Тимофія: “Старшого не докоряй, але вмовляй, немов батька, а молодших — як братів, старших жінок — номов матірок”.— 1 Тим. 5:1, 2.

Ми можемо показувати наше зацікавлення ними через відвідування їх й роблячи їх частиною нашого життя. Коли маємо нагоду ми можемо привітати їх і щиро показати їм, що ми є дуже раді мати їх коло нас. Якщо через віддаль ми не можемо відвідувати їх так часто як ми хотіли б, то можна зателефонувати або написати їм листа. Почути ваш голос або прочитати вашого листа про ваше життя і думка, що ви дбаєте про них, що пам’ятаєте про них є любі нагороди старшим. Ці речі так мало коштують нас, але вони мають велике значення для них.

Для багатьох, старший вік можна порівняти до пізнього пополудня літнього дня, коли тіні вже довгі, але світло ще мерехтить, де пташки співають по вершках деревах, а смеркання є спокій. Через товаришування з такими старшими ми часто можемо навчитися про важні справи життя. Вони, так як земля, можуть бути повні скарбів, незнаних скарбів, яких ще треба віднайти й втішатися ними. Коли молоді люди шукають їхньої дружби, то це є доброта з їхньої сторони, і вони самі можуть зазнати велике благословенство, якого лише старші можуть дати їм.

[Ілюстрація на сторінці 4]

Старші люди мають теплоту i любов, яка притягає до них дітей