Зустрічаючи вимоги для місіонерів

“НА ПРОТЯЗІ минулих п’ятьох місяців у школі, ви всі могли зазнати як Єгова, Великий Гончар, може формувати людські посудини, так як гончар формує глину”. Тими словами Т. Галфас, перший з сімох промовців, почав промовляти до сімдесятьох християнських вісників, які закінчили Гілеад, Біблійну Школу Вартової Башти.— Іс. 64:8.

Крім студентів, там було майже дві тисячі знайомих і родичів, які зійшлися в неділю, 13-го вересня в місті Нью-Йорку на закінчення сорок дев’ятої класи Гілеад. І який веселий та науковий був цей час. День минув дуже скоро!

Так як її назва нагадує, ця школа до якої студенти ходили, не є пристосована давати загально-світської освіти, але приготовляє християнських вісників ставати місіонерами. Тому промовець, один із учителів додав: “Коли ви прийняли запрошення прийти до Ґілеад Школи, то ви сказали Єгові: ‘Я хочу, щоб Ти зробив із мене таку посудину, яку Ти зможеш уживати для Своєї спеціяльної цілі, для місіонерської праці’ ”.

Студентам пригадалося, що вони вже дістали багато свого “формування” на протязі п’ятьох місяців школи і що Бог далі буде продовжувати “формувати” їх через “науку, пораду, поправлення і благословенство”, так як Він це робить зі всіма правдивими християнами. Але студенти можуть подивитися назад на своє життя і побачити як навіть перед тим, коли вони прийшли до цієї школи вони вже зробили багато корисного поправлення, і це їм дуже помогло зустрінути вимоги для вступу до цієї біблійної школи.

Деякі вимоги для Ґілеаду

Ті, яких запрошується до Ґілеад не є молодь що бажає бути вісниками, але мужчини і жінки від двадцять один до сорок років віку, які вже є вісниками, маючи кілька років досвіду як повночасні вісники. Одна шведська студентка цієї класи ще за юнацьких років постановила вступити до Ґілеад Школи. Двоюрідна сестра цієї дівчини, яка сама стала місіонеркою заохочувала її до цієї мети. У 1962 р. ця молода жінка почала проповідувати повночасно в Швеції. Шість років пізніше її призначили стати спеціяльною представницею Товариства Вартової Башти. Хоч її намір був стати місіонеркою в чужій країні, то вона таки ревно працювала на своїй батківщині. І вона знала, що ця спеціяльна праця, так як вона сама сказала: “Поможе мені привикнути до праці місіонерки в чужому краю’’. Більше як п’ятнадцять років по її постанові стати місіонеркою, вона дуже раділа коли її призначили служити в Болівії.

У класі було двадцять дві одружені пари, які за вимогою Ґілеад школи, вже були одружені на протязі принаймні двох років. Таким чином кожний чоловік і його дружина мали нагоду привикнути до подружнього життя, як і вирішити чи вони хотіли родини, або могли, без родинних обов’язків, служити за місіонерів в інших країнах. Після майже двох років одруженого життя, і служачи як спеціяльні піонери майже три тисячі миль від своїх родин, одна канадійська пара виповнила аплікацію до Ґілеад. Тепер вони знали чи будуть “тужити за домом” коли їх призначуть до якоїсь далекої країни. Дальше, вони бачили, що їхнє здоров’я було в доброму стані, і не мусіли надіятися на ліки чи триматися спеціяльного режиму. Вони були певні, що зможуть зустрінути вимоги нового клімату, іншої їжі і чужий спосіб життя. Як вони раділи, коли їх призначили до Республіки Конґо!

Важна вимога для тих, які хочуть вступити до Ґілеад є добре знання англійської мови. У школі більшість студентів вчать мови країни до якої вони будуть призначені. Але крім цих клас, виклади в усіх інших класах провадяться англійською мовою.

Один студент із Німеччини, кілька років тому, переглянув можливості для нього стати місіонером. Здавалося, що фізично і емоційно він міг би привикнути до цієї великої зміни. Він уже був три роки хрещений, був ревним піонером і був готовий піти до якої-небудь країни, що Товариство Вартової Башти призначить його. Але він знав, що його знання англійської мови було обмежене. Щоб поліпшити свою мову він щодня слухав новини по радіо в англійській мові. Також він почав студіювати один із більших підручників Товариства в англійській мові. Поступ був повільний, і він усе мусів уживати словник, але однак таки робив поступ. Він тепер добре говорить по-англійськи і розуміє всі дискусії в класі. У школі він навчився ще одної мови, іспанської, і дуже тішився коли його призначили до Гондури, помотати проповідувати в тій країні.

Градаційна програма

Присутні на програмі пізнали, що вчителі дуже цікавилися студентами. Реєстратор до Ґілеад школи сказав, що багато речей ‘будуть відбуватися в їхніх призначених країнах, яких вони повинні вважати за догану в житті, які відкріплять їхні серця, які є важніші навіть від знання’. (Прип. 15:31, 32) Інший вчитель нагадав їм не лише мати любов до доброго, але також ненавидіти погане. (Пс. 45:8) Два надзирателі з центру Товариства також промовляли до студентів. Один заохочував їх бути “пастухами в часі різної погоди”, які не будуть покидати “овець” через такі труднощі як привикнути до нової мови або іншого клімату, їжі або звичаїв життя. (Єзек. 34:1-14) Другий заохочував їх не судити людей по їхньому вигляді — економічному стані, чи світській освіті — але шукати людей доброго серця, за якими Бог також шукає.— 2 Кор. 10:7.

Найвища точка прийшла з промовою віце-президента і президента Товариства Вартової Башти. Віце-президент нагадав їм, так як було з учнем Тимофієм, що Бог і Ісус будуть доглядати місіонерів, щоб вони виконували свої обов’язки і будуть помагати їм. (2 Тим. 4:1) А президент, Н. Г. Нор, дуже гарно порівняв поширення євангельської праці в першому столітті З.Д. з поширенням у цьому столітті.

Пополудню студенти поставили хвилюючу біблійну драму. Там показували сьогоднішню родину в якій молодий чоловік, якого родичі були свідки Єгови виявляв байдужого духа. Хоч він ходив на християнські зібрання і не чинив нічого злого, то його ціле життя таки не кружляло навколо виконування Божої волі. Тоді драма звернулася до біблійної історії про Руту, Наомі і Боаза, показуючи як вони дуже цікавилися намірами Єгови. Вістка з цієї драми була ясна, — що це є дуже важно, щоб наміри Єгови провадили нашим способом життя. Як відповідно, що студенти помагали представити таку важну думку, тому що вони самі дозволяли Божим намірам провадити їхнім життям, як було показано тим, що вони зустрінули вимоги для місіонерів.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Сорок дев’ята класа біблійної школи Ґілеад

У списку внизу, ряди є зазначені з переду до заду й імена є від лівої до правої сторони в кожному ряді

(1) Norton, L.; Schwarzrock, Е.; Major, D.; McNutt, D.; MacDonald, C; Janzen, S.; Gustavsson, S.; Bode, A.; Barnes, M.; (2) Barnes, J.; Palmer, N.; Gravedoni, L.; Sanderson, G.; Bleckmann, A.; Klauer, E.; Hamren E.; Rohatynsky, R.; Dultz G.; Maldonado, M.; (3) Klapschi, K.; Gravedoni, D.; Mitchell, T.; Abke, G.; Christiansen, E.; Davis, G.; Hansson, V. Jensen, E.; Lomker, G.; (4) Davis, P.; Norton, G.; Deadmond, D.; Carpenter, R.; Carlason, A.; Carlsson, B.; Gustavsson O.; Jakobsen, K.; Lomker, P.; Nielsen, M.; (5) Wallace, J.; Schoenhardt, G.; Millman, J.; Kirschmann, A.; Hermann, L. Hummel, P.; Clauss, S.; McNutt, M.; Nielsen, J.; Christiansen, O.; (6) Leydig, J.; Byron, P.; Millman, D.; Janzen, H. Raju, V.; Griffin, J.; Hummel, S.; Jones, C.; Peyton, B.: Poburski, D.; Major, L.; (7) Hamren, T.; Bode, G.; Zinke, W. Schwarzrock, A.; Deadmond, G.; Clauss, N.; Jones, R.; Rohatynsky, V.; Peyton, J.; Carlson, J.; Olson, T.